Постанова

від 25.12.2007 по справі 20-2/355

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/355

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

24 грудня 2007 року   Справа № 20-2/355

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Заплава Л.М.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Кірдана Р. П., довіреність б/н від 26.02.07 - Торгівельно-виробнична компанія "Трансенерго";

відповідача: Жданова А. А., довіреність б/н від 24.10.07 - закрите  акціонерне товариство "Севастопольбуд";

відповідача: Турта Е. В., довіреність № 2/12-3 від 02.01.07 - Управління державної охорони України в особі Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим Управління державної охорони України;

розглянувши апеляційну скаргу Торгівельно-виробничної компанії "Трансенерго" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 09.10.2007 у справі № 20-2/355,

за позовом           Торгівельно-виробничної компанії "Трансенерго" (а/с 1605, м.Сімферополь, 95034); (вул. Лермонтова,14, м. Сімферополь, 95034); (вул. Є.Дерюгіної,10, м. Сімферополь, 33000)

до          закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" (пр. Нахімова 11, м.Севастополь, 99011)

Управління державної охорони України (вул. Богомольця,8, м. Київ, 01024)

в особі Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим (п/с 5,Кореїз-1, П/С 5, м. Ялта, 98671)

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.11.2005

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 09.10.2007 у справі № 20-2/355 відмовлено у задоволенні позову Торгівельно-виробничної компанії "Трансенерго" до закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд", Управління державної охорони України в особі Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.11.2005.

Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

За розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду О.А. Латиніна 19.12.2007 у складі судової колегії була проведена заміна судді О.А. Латиніна на суддю Заплава Л.М.

У судовому засіданні 19.12.2007 оголошено перерву до 24.12.2007.

За клопотанням представника позивача судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У серпні 2007 року Торгівельно-виробнична компанія "Трансенерго" звернулась до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд", третя особа - Управління державної охорони України в особі Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим, просила визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.11.2005, вважаючи, що у Служби охорони в Автономній Республіці Крим Управління державної охорони України відсутня господарська компетенція, передбачена законом, оскільки вона не є та не була юридичною особою та не є суб'єктом майново-господарських зобов'язань.

Третя особа, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на те, що Департамент охорони в Автономній Республіці Крим згідно з Указом Президента № 616/2006 від 17 липня 2006 року є правонаступником Служби охорони в Автономній Республіці Крим та структурним підрозділом Управління державної охорони України, зареєстрований як юридична особа у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України згідно довідки № 1/03 від 01.08.2005 (Служба) та довідки №1/06 від 28.07.2006 (Департамент).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.09.2007 виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління державної охорони України в особі Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим.  Залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Управління державної охорони України в особі Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим.

Відповідач –закрите акціонерне товариство "Севастопольбуд" письмових заперечень проти позову не висловив.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні норми про дійсність правочинів.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія  вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

У відповідності зі статтями 215, 203 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути  вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

30.11.2005 між Торгівельно-виробничною компанією "Трансенерго", закритим акціонерним товариством "Севастопольбуд" та Службою охорони в Автономній Республіці Крим (боржник) було укладено договір відступлення права вимоги, згідно із яким закрите акціонерне товариство "Севастопольбуд"  передає, а позивач приймає на себе право вимоги щодо сплати грошових коштів (грошового зобов'язання) на користь закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" в сумі 725866, 80 грн.

Згідно з пунктом 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених цим  Кодексом, а відповідно до статті 175 цього Кодексу майново-господарськими  визнаються  цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які  виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань  можуть  бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

З матеріалів справи вбачається, що стороною у договорі від 30.11.2005 була Служба охорони в Автономній Республіці Крим Управління державної охорони України в особі начальника Незорова С.Т, який діяв на підставі Закону Украйни „Про державну охорону органів державної влади в Україні та посадових осіб”.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Закону України „Про державну охорону органів державної влади в Україні та посадових осіб” загальна структура і чисельність Управління державної охорони України затверджуються  Верховною Радою України за поданням Президента України.

Однак, Законом України „Про загальну структуру і чисельність  Управління державної охорони України” № 3106-ІV, який набрав чинності 08.12.2005,. затверджено загальну структуру Управління Державної охорони України, у складі якої передбачені регіональні підрозділи державної охорони.

          Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі статтею 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус  юридичних  осіб публічного  права встановлюються Конституцією  України та законом.

Відповідно до статті 89 Цивільного кодексу України юридична  особа  підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого   для   загального ознайомлення.

Пунктом 4 статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, на час укладення оспорюваної угоди посадова особа Служби охорони в Автономній Республіці Крим Управління державної охорони України не могла діяти на підставі вищезгаданого Закону.

Статтею 5 Закону України  „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та  фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній,  районній у містах  Києві та Севастополі державній адміністрації за  місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень зазначеного акту, закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

          Отже, посилання відповідача на те, що відомості про присвоєння Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим певного ідентифікаційного коду становлять державну таємницю не можуть бути прийняті до уваги як такі, що суперечать положенням статті 89 Цивільного кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Посилання відповідача на Указ Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" від 15.12.1999 № 1573/99 також є безпідставними, оскільки зазначений акт не містить вказівок щодо безпосередньої структури Управління державної охорони.

          Крім того, повноваження Управління державної охорони України  викладені у статті 13 Закону України „Про державну охорону органів державної влади в Україні та посадових осіб”, відповідно до якої для здійснення покладених завдань   Управління  державної охорони України уповноважене: надавати згоду на  допущення громадян на об'єкти,  щодо яких здійснюється державна охорона;  одержувати в  установленому  порядку  від  керівників органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств,  установ, організацій незалежно від форм власності за письмовим  запитом  Начальника  Управління  або  його  заступників відомості, необхідні для здійснення державної охорони; використовувати форму одягу та документи, які зашифровують особу чи відомчу належність військовослужбовців і транспортних засобів Управління державної охорони України; проводити у порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" , гласні та негласні оперативні заходи з метою запобігання посяганням на посадових осіб і членів їхніх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, виявлення і припинення таких посягань;  проводити кіно-, фотозйомку, аудіо- і відеозапис на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона; залучати за погодженням з керівниками правоохоронних та інших державних органів їх військовослужбовців і працівників,  технічні та інші засоби; здійснювати на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона, протипожежний, санітарно-гігієнічний, екологічний, радіаційний і  протиепідемічний контроль та контроль за станом технічного захисту  інформації,  вживати  заходів  щодо  усунення виявлених порушень, з'ясовувати причини, що призвели до їх вчинення; прикомандировувати в установленому порядку військовослужбовців  Управління  державної  охорони  України  для здійснення   державної   охорони   до органів  державної  влади, підприємств,  установ і  організацій, перелік  яких визначається Президентом України; здійснювати підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації військовослужбовців та працівників Управління державної охорони України відповідно до Закону України "Про освіту"; утворювати відповідно до законодавства госпрозрахункові підрозділи адміністративно-господарського характеру.

          Відповідачем надано суду Положення про Службу охорони в Автономній Республіці Крим Управління державної охорони України, затверджене начальником Управління державної охорони України 25.06.2005.

Пунктом 24 Положення зазначено, що останнє здійснює свою діяльність за рахунок коштів бюджету Управління державної охорони України.

За таких обставин судова колегія вважає, що, не зважаючи на те, що, відповідно до пункту 23 Положення, Служба охорони визначена як юридична особа, укладення договору про відступлення права вимоги не входить до компетенції керівника Служби державної охорони в Автономній Республіці Крим, оскільки фінансування останньої здійснювалось саме за рахунок державного бюджету.

Згідно з частиною 1 пункту 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа,  яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи,  добросовісно  і  розумно  та   не перевищувати своїх повноважень.

Отже оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним, як укладений особою з перевищенням наданих повноважень.

З врахуванням вищенаведеного, керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104,  105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу Торгівельно-виробничної компанії "Трансенерго" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 09.10.2007 у справі № 20-2/355 скасувати.

3. Позов Торгівельно-виробничної компанії "Трансенерго" до закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд", Управління державної охорони України в особі Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.11.2005 задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.11.2005, укладений між Торгівельно-виробничною компанією "Трансенерго" (а/с 1605, м.Сімферополь, 95034; вул. Лермонтова,14, м. Сімферополь, 95034; вул. Є.Дерюгіної,10, м. Сімферополь, 33000), закритим акціонерним товариством "Севастопольбуд" (пр. Нахімова 11, м.Севастополь, 99011) та Службою охорони в Автономній Республіці Крим Управління державної охорони України (п/с 5,Кореїз-1, П/С 5, м. Ялта, 98671).

4. Стягнути з  закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" (пр. Нахімова 11, м.Севастополь, 99011; р/р 26008796 в СФ АППБ "Аваль", МФО 324515, ЗКПО 01271342) на користь Торгівельно-виробничної компанії "Трансенерго" (а/с 1605, м.Сімферополь, 95034; вул. Лермонтова,14, м. Сімферополь, 95034; вул. Є.Дерюгіної,10, м. Сімферополь, 33000; р/р 2600112516 в АППБ "Аваль", МФО 324021, ЗКПО 25623794) державне мито в сумі 63,75 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Управління державної охорони України (вул. Богомольця,8, м. Київ, 01024) в особі Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим (п/с 5,Кореїз-1, П/С 5, м. Ялта, 98671; р/р 240300547710 в АК АПБ України, МФО 324452)  на користь Торгівельно-виробничної компанії "Трансенерго" (а/с 1605, м.Сімферополь, 95034; вул. Лермонтова,14, м. Сімферополь, 95034; вул. Є.Дерюгіної,10, м. Сімферополь, 33000; р/р 2600112516 в АППБ "Аваль", МФО 324021, ЗКПО 25623794) державне мито в сумі 63,75 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                Л.М. Заплава

                                                                                О.В. Дугаренко