Рішення

від 06.04.2023 по справі 210/3340/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3340/22

Провадження № 2/210/224/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 квітня 2023 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Криворізького національного університету про визнання незаконним та скасування наказу, суд

В С Т А Н О В И В:

13 жовтня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Горбенко І.В. звернулась до суду з позовом до Криворізького національного університету про визнання незаконним та скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з економічної, наукової, технічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету.

14 вересня 2022 року Відповідачем Позивачу вручено наказ № 233 від 14 вересня 2022 року «Про скорочення штату працівників» (надалі наказ № 233 від 14.09.2022 р.) у якому в констатуючій частині вказано «У зв`язку з необхідністю приведення штатного розпису науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету у відповідність обсягам фінансовогосподарської діяльності інституту, фактичним надходженням коштів в умовах повномаштабної російської агресії та воєнного стану (Укази Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», від 14.03.2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»; від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 15.08.2022 року № 2500-ІХ«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні») з урахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з метою його подальшої оптимізації.

Представник вважає, що цей наказ порушує права позивача у сфері трудових відносин виходячи з наступного.

По-перше, відсутній жодний зв`язок між впливом введення воєнного стану в Україні та продовження строку дії воєнного стану в Україні до планової бюджетної діяльності Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету. Посилання на Укази Президента України є безпідставними.

По-друге, застосування особливостей Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не дає безмежного права роботодавцю звільняти працівників, а чітко визначає процедурні питання. Так, цим законом звільнення передбачено ст. 5 цього закону, відповідно до тексту якої у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. При цьому, роботодавець не потребує при звільненні підтримки цього рішення профспілкою у випадках, визначених ст. 43 КЗпП (виняток звільнення членів органів профспілки) (ч. 2 ст. 5 Закону № 2136-IX). До позивача вимоги статті 5 цього Закону не мають жодного відношення. Він не перебуває в тимчасовій непрацездатності чи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Статтею 13 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Науково-дослідний гірничорудний інститут Криворізького національного університету наразі продовжує свою діяльність з врахуванням повідомлення про повітряну загрозу та забезпеченням заходів безпеки для збереженням життя працівників внаслідок військової агресії Російської федерації. Зупинення фінансовогосподарської діяльності не відбувалося, а отже, і обгрунтованих підстав для застосування ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не має.

По-третє, Відповідач порушив норми ст. 40 КЗпП України, яким визначено перелік підстав розірвання трудового договору, а ст. 41 КЗПУ, яким визначено додаткові підстави розірвання трудового договору, які також не мають відношення до Позивача.

Окрім цього, звертає увагу суду, що Позивач має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Згідно п.3 ч.1 ст. 42 КзПУ переважне право при рівних умовах надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Позивач працює безперервно у Науководослідному гірничорудному інституті Криворізького національного університету з 2009 року.

В-четверте, Відповідач не вніс зміни наказом до штатного розпису підприємства, але вже визначив дату звільнення Позивача - 15 листопада 2022 року. Позивач не попереджений про зміни у штатному розписі наказом заздалегідь - не пізніше ніж за два місяці.

По-п`яте, протиправним наказом передбачається звільнення позивача п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України за яким трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Жодних змін в організації діяльності Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету не відбулося. Доказів протилежного не існує.

Представник позивача вважає, що оскаржуваним наказом № 233 від 14.09.2022 року, Відповідач порушує ст.2 , п.1.ч.1. ст. 40 КЗпП України та безпідставно застосовує до фінансово-господарської діяльності Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету норми ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», і здійснення скорочення посади позивача обумовлюється не господарською необхідністю, а застосуванням дискримінації у трудових відносинах.

Тому, просить суд визнати незаконним наказ № 233 від 14.09.2022 року «Про скорочення штату працівників», скасувати його та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного Університету; зобов`язати Відповідача виплатити Позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного звільнення Позивача з роботи; покласти всі судові витрати на відповідача.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2022 року вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідачу направлялась вказана ухвала суду та копія позовної заяви з додатками.

23 грудня 2022 року на адресу суду, через систему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відзив на позовну заяву мотивовано тим, що позивача не було звільнено з роботи, тому вимога про його поновлення є незаконною, не відповідає обставинам справи та суперечить положенням ст. 232 та 235 КЗпП України, якими передбачено, що безпосередньо трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі виникають з підстав їх звільнення (незалежно від підстав припинення трудового договору).

Згідно ст. 40 КЗпП України, припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі, серед іншого, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис.

Наказом Криворізького національного університету від 14 вересня 2022 № 233 «Про скорочення штату працівників» внесено зміни до штатного розпису та вилучено посаду заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету.

У порядку ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з дотримання строків, визначених ст. 32 КЗпП України, вказаним наказом встановлено здійснити звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Попередженням про подальше скорочення посади до відома позивача було доведено відповідні зміни у виробництві і праці та наголошено на тому, що скорочення відбувається за однією із займаних ним посад.

Позивач ознайомився з попередженням 14.09.2022, про що свідчить його підпис.

Вказаним попередженням відповідач запропонував позивачеві переведення на посаду старшого наукового співробітника відділу геології Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Заявою від 08.11.2022 позивач звернувся до відповідача та просив перевести його на запропоновану відповідачем посаду.

Наказом № 85 від 14.11.2022 «Про переведення», позивача, як заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи адміністративноуправлінського персоналу переведено на посаду старшого наукового співробітника відділу геології та комплексного використання мінеральної сировини з 16 листопада 2022 по 31 січня 2023 з посадовим окладом згідно тарифного розряду.

Позивач зі вказаним наказом ознайомився, до роботи приступив, заробітну плату отримує.

Не зважаючи на здійснений під час ознайомлення з наказом інформаційний напис, позивач не звернувся до відповідача із заявою про звільнення або відмову від переведення та продовжує працювати. Крім роботи за основним місцем, позивач продовжує роботу у відповідача за сумісництвом.

Таким чином, позивач працює сукупно на 1,5 ставки та забезпечений роботою у повному обсязі (вказані відомості відображено у долученому до відзиві штатному розписі НДГРІ КНУ).

З огляду на викладене, роботодавцем вжито належних заходів до забезпечення працівника роботою, а звільнення позивача не відбувалось.

Оскільки оскаржуваним наказом трудові відносини з позивачем не припинялись, відповідач вважає вимоги позивача незаконними.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, відзиві на позовну заяву, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено,та сторонамине оспорюються,що позивач ОСОБА_1 перебуває утрудових відносинахз відповідачем Криворізьким національним університетом та перебував на посаді заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету.

Наказом Криворізького національного університету від 14 вересня 2022 № 233 «Про скорочення штату працівників» внесено зміни до штатного розпису та вилучено посаду заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету (а.с. 41).

У порядку ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з дотримання строків, визначених ст. 32 КЗпП України, вказаним наказом встановлено здійснити звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Попередженням про подальше скорочення посади до відома позивача було доведено відповідні зміни у виробництві і праці (а.с. 34).

Позивач ознайомився з попередженням 14.09.2022 року, про що свідчить його особистий підпис.

Вказаним попередженням відповідач запропонував позивачеві переведення на посаду старшого наукового співробітника відділу геології Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Заявою від 08.11.2022 року позивач звернувся до відповідача та просив перевести його на запропоновану відповідачем посаду (а.с. 33).

Наказом № 85 від 14.11.2022 року «Про переведення», позивача, як заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи адміністративно управлінського персоналу переведено на посаду старшого наукового співробітника відділу геології та комплексного використання мінеральної сировини з 16 листопада 2022 по 31 січня 2023 з посадовим окладом згідно тарифного розряду (а.с. 40).

Позивач зі вказаним наказом ознайомився, до роботи приступив, заробітну плату отримує.

Позивач не звернувся до відповідача із заявою про звільнення або відмову від переведення та продовжує працювати. Крім роботи за основним місцем, позивач продовжує роботу у відповідача за сумісництвом сукупно на 1,5 ставки та забезпечений роботою у повному обсязі (а.с. 35-39).

Підприємство, відповідно до частини третьої статі 64 Господарського кодексу України, має право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників та штатний розпис.

Згідно із статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органам місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За вимогами частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відтак, нормами трудового законодавства не передбачено здійснення судом перевірки доцільності скорочення працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання та не є предметом доказування у судових спорах.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду 25 листопада 2019 року у справі № 415/5022/18, провадження № 61-13980св19.

Наведене вище спростовує посилання позивача про те, що фактичних змін в організації виробництва і праці на підприємстві відповідача, наслідком яких може бути скорочення чисельності або штату працівників, не відбувалось.

Разом з тим, частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення працівника з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, провадження №11-431асі18, зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від цих висновків.

Як свідчать матеріали справи, позивач був своєчасно попереджений про зміни в організації праці та про можливе майбутнє вивільнення про що свідчить копія попередження, яка спростовує доводи позивача (а.с. 34).

Крім того, позивач, 08 листопада 2022 року, вже після подачі позовної заяви до суду, надав відповідачу заяву про переведення його на посаду старшого наукового співробітника відділу геології НДГРІ КНУ з 16 листопада 2022 року (а.с. 33).

Також, як встановлено з матеріалів справи, а саме проекту штатного розпису, затвердженого Ректором КНУ позивач продовжує роботу у відповідача за сумісництвом сукупно на 1,5 ставки та забезпечений роботою у повному обсязі (а.с. 35-39).

Оскільки судом встановлено відсутність порушень вимог трудового законодавства відповідачем при винесенні наказу №233 від 14.09.2022 року «Про скорочення штату працівників», а нормами трудового законодавства не передбачено здійснення судом перевірки доцільності скорочення працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання, то і відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-83, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до Криворізького національного університету про визнання незаконним та скасування наказу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко