Постанова

від 05.04.2023 по справі 363/3611/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 363/3611/19

провадження № 61-805св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області,

третя особа - Кабінет Міністрів України,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_7 , яка підписана представником ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_9 , ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство»)звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Кабінет Міністрів України про визнання недійсними рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що ДП «Вищедубечанське лісове господарство» є постійним користувачем земель лісогосподарського призначення на підставі державного акту серії ІІ-КВ № 003308 на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 3. За даними Публічної кадастрової карти України із земель ДП «Вищедубечанське лісове господарство»надано у власність земельні ділянки без відома та погодження лісгоспу з кадастровими номерами: 3221886400:36:111:0603, площею 0,12 га; 3221886400:36:111:0604, площею 0,12 га; 3221886400:36:111:6001, площею 0,12 га; 3221886400:36:118:6070, площею 0,0902 га на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, урочище «Старе село». Згідно інформації з Державного реєстру речових прав земельні ділянки з кадастровими номерами:

3221886400:36:111:0603 належить ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О. Б. за № 3465, яка придбана у ОСОБА_5 , який набув дану земельну ділянку у власність за рішенням Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року;

3221886400:36:111:0604 належить ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Т. В. за № 910, яка придбана у ОСОБА_2 , який набув дану земельну ділянку у власність за рішенням Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року;

3221886400:36:111:6001 належить ОСОБА_4 на підставі рішення Новосілківської сільської ради № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року;

3221886400:36:118:6070 належить ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А. М. за № 1219, яка придбана у ОСОБА_10 , яка набула дану земельну ділянку у власність за рішенням Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року.

Вказані земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду, відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Будь-яких рішень щодо вилучення та/або погодження зміни цільового призначення відведених у приватну власність спірних лісових ділянок не приймалося. ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згоди на вилучення зазначених земельних ділянок не надавало, проте Новосілківська сільська рада незаконно розпорядилась спірними земельними ділянками та фактично змінила цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень.

Згідно листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 104 від 27 лютого 2019 року зазначені земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Зазначив, що спірні земельні ділянки набуті відповідачами у власність за рахунок земель лісогосподарського призначення, всупереч статтям 46, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтям 7, 8 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), внаслідок чого підлягають витребуванню відповідно до статті 387, частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

З урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач просив:

визнати недійсним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,12 га кадастровий номер 3221886400:36:111:0603, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3221886400:36:111:0604; ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,0902 га кадастровий номер 3221886400:36:118:6070;

визнати недійсним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3221886400:36:111:6001;

витребувати з незаконного володіння на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство» у ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га; ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604 площею 0,12 га; ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:6001 площею 0,12 га; ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6070 площею 0,0902 га, які розташовані на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, урочище «Старе село»;

стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ДП «Вищедубечанське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа Кабінет Міністрів України про визнання недійсним рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області вичерпали свою дію внаслідок виконання, тобто є ненормативними актами, тому позовні вимоги про визнання їх недійсними задоволено не підлягають.

Суд першої інстанції, оцінивши пропорційність втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями вказаної статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що відповідачі набули права власності на спірні земельні ділянки у встановлений законом спосіб, шляхом укладання правочину, який визнаний державними органами, зареєстрували право власності на спірні земельні ділянки, а тому є належними набувачами. Питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставилось. В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб під час приватизації земельних ділянок та укладення договорів купівлі-продажу. Таким чином, вимога позивача про витребування спірних земельних ділянок на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство», що знаходяться у власності фізичних осіб-співвідповідачів, не ґрунтується на вимогах закону, є не обґрунтованою і не підтверджена належними доказами.

Суд першої інстанції вказав, що надані позивачем державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003308 від 24 вересня 1998 року та лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 104 від 27 лютого 2019 року не доводять факту, що спірні земельні ділянки накладаються (перетинаються межами) із землями лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та факт порушення прав позивача може підтверджуватися лише співставленням каталогів координат меж відповідних земельних ділянок, які до суду позивачем не надані. Позивач не надав належних і допустимих доказів, щодо належності спірних земельних ділянок до земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Натомість, обставини відсутності накладань (перетину меж) спірних земельних ділянок з землями лісового фонду окремо підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: відомостями (роздруківками) з Публічної кадастрової карти; схемою розташування земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» в адміністративних межах Новосілківської сільської ради, виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником ТОВ «Алідада» ОСОБА_11 ; зведеним планом на топографічній основі, виготовленим сертифікованим інженером-геодезистом ТОВ «Інтелектуальний геодезичний альянс 2010» ОСОБА_12 .

Суд першої інстанції зазначив, що позов ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не доведений, що є самостійною підставою для відмови в позові, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Також суд першої інстанції вказав, що виключно Кабінет Міністрів України в повному обсязі може реалізовувати права власника (держави), пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням земельними ділянками лісогосподарського призначення, тобто саме він наділений повноваженнями власника звертатися до суду з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння і є належним позивачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ДП «Вищедубечанське лісове господарство» задоволено.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 та витребування цих земельних ділянок у ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на користь держави скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Визнано незаконним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:0603, та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:0604.

Визнано незаконним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:6001.

Витребувано з володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га, 3221886400:36:111:0604 площею 0,12 га, 3221886400:36:111:6001 площею 0,12 га.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнуто з Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь ДП «Вищедубечанське лісове господарство» судові витрати у рівних частинах по 1 200,62 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення статей 19, 84 ЗК України, статей 5, 7, 57 ЛК України та не врахував, що спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» і Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області не мала повноважень на їх передачу у власність фізичним особам-відповідачам, а тому передача цих земель, які належать до земель лісогосподарського призначення, фактично у непередбачений законом спосіб змінила їх цільове призначення, при цьому рішення про вилучення земель у ДП «Вищедубечанське лісове господарство», як постійного землекористувача, не приймалось, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згоди на вилучення у нього земельних ділянок із кадастровими номерами 3221886400:36:111:0603, 3221886400:36:111:0604, 3221886400:36:111:6001, які перебувають у його користуванні, не надавало. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що спірні земельні ділянки не накладаються на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та не належать до земель лісового фонду.

Суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки спірні земельні ділянки вибули із володіння ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не з його волі, наявні підстав для їх витребування на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Суд апеляційної інстанції, оцінивши пропорційність втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель лісового фонду з державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на характер спірних правовідносин, встановлених судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, відхиливши, як неналежний доказ лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 104 від 27 лютого 2019 року з інформацією про те, що спірні земельні ділянки знаходяться в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», не врахував, що саме «Укрдержліспроект» в силу своїх повноважень належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, а також оцінку лісових ресурсів, тому володіє достовірною інформацією про розташування тих чи інших земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У січні 2021 року ОСОБА_3 подав касаційнускаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми частини першої статті 261, частини четвертої статті 267 ЦК України щодо правил перебігу та наслідків спливу позовної давності. Позивачем не доведено, що він не знав і не міг знати про порушення свого цивільного права до 2019 року, поважних причин, що порушення його прав не могло бути виявлено раніше наведеної дати. Зазначає, що спірні земельні ділянки перейшли у власність відповідачів ще у 2016 році, за весь цей час відповідачі добросовісно володіли та користувались ними, здійснювали на них садівництво, побудували та ввели в експлуатацію садові будинки площею понад 400 кв. м, сплачували земельний податок, що свідчить про набуття даними відносинами стабільного стану, який вже не може бути оспорений. Судом порушено норми частини другої статті 77, частини другої статті 95 ЦПК України, а саме необґрунтовано відхилено докази, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, щодо розташування спірних земельних ділянок поза межами земель лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», що підтверджується планами - схемами виготовленими сертифікованими інженерами - землевпорядниками, листами Головного Управління Держгеокадастру в Київській області.

Також зазначив, що оспорюване рішення сільської ради є ненормативним актом, що застосовується одноразово, тому таке рішення вичерпало свою дію внаслідок виконання; лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 104 від 27 лютого 2019 року не відповідає вимогам галузевих нормативних документів, а також положенням ЛК України, не доводить факту, що спірні земельні ділянки накладаються (перетинаються межами) із землями лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», оскільки факт порушення прав позивача може підтверджуватися лише співставленням каталогів координат меж відповідних земельних ділянок, які до суду позивачем не були надані; доказів, щодо належності спірних земельних ділянок до земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» позивачем не було надано; посилання суду апеляційної інстанції на матеріали лісовпорядкування, які відсутні в матеріалах справи є безпідставними у зв`язку з наявністю у останнього належним чином виготовленого державного акту на право постійного користування земельними ділянками.

У січні 2021 року ОСОБА_7 подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_8 , в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року; рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року залишити в силі; стягнути з ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на користь ОСОБА_7 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 842,00 грн.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, положення статей 21, 152 ЗК України, статей 5, 7, 57 ЛК України. Так, єдиною підставою недійсності рішень Новосілківської сільської ради було встановлення судом апеляційної інстанції належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду та відсутність повноважень Новосілківської сільської ради щодо їх відчуження. Проте, представник ОСОБА_7 зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604, що належить ОСОБА_7 , є земельною ділянкою лісового фонду, а також достовірних та належних доказів накладення цієї земельної ділянки ОСОБА_7 на землі, що перебувають у постійному користуванні позивача. Лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 104 від 27 лютого 2019 року, на думку відповідача, не має доказового значення, оскільки надані картографічні матеріали з начебто нанесеними межами та накладенням земельних ділянок, не містять масштабу, будь-яких розмірів та одиниць вимірювання, кадастрового номеру ділянки лісогосподарського призначення, координат поворотних точок земельних ділянок, дати складання, підпису та печатки сертифікованого інженера-геодезиста, землевпорядника або іншої особи, яка має право складати та посвідчувати достовірність таких документів. Натомість, за даними Публічної кадастрової карти України накладення ділянок, що є предметом спору, відсутні. За актуальними даними шарів Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604, що належить ОСОБА_7 , взагалі не межує і ніколи не межувала з землями лісогосподарського призначення. За загальнодоступними онлайн відомостями оновленої Публічної кадастрової карти, земельна ділянка, що належить ОСОБА_7 , та архівна ділянка лісогосподарського призначення, яка перебувала в користуванні в ДП «Вищедубечанське лісове господарство» (кадастровий номер 3221886400:36:069:9001), як і існуючі ділянки лісогосподарського призначення, накладень чи навіть суміжних меж не мають, а отже відсутній предмет спору. Суд апеляційної інстанції не врахував, що межа земельної ділянки закріплюється саме у поворотних точках, результат співставлення меж земельних ділянок за координатами поворотних точок є єдиним способом достовірно визначити наявність чи відсутність перетинання межами спірних земельних ділянок та земель, що перебувають у постійному користуванні позивача. Вказує, що позивачем не надана будь-яка технічна документація, що підтверджувала б належність земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604 до земель, що перебувають у постійному користуванні позивача. Вказує, що державний акт, виданий ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не містить відомостей про правовий статус спірних земельних ділянок, як земель лісового призначення, як і не містить взагалі конкретного та чітко визначеного переліку земельних ділянок та їх кадастрових номерів, що передані позивачу у користування.

Судом апеляційної інстанції взагалі не було досліджено обставини справи щодо набуття у приватну власність відповідачами земельних ділянок та обставини відчуження Новосілківською сільською радою цих земельних ділянок та наявності в діях відповідачів ознак неправомірної поведінки. Суд формально поставився до з`ясування зазначених обставин справи, чим порушив норми процесуального права та принцип правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що в разі доведеності належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, позовну вимогу про витребування таких земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави уповноважений заявити Кабінет Міністрів України, як орган держави, наділений повноваженнями з володіння, користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, а не ДП «Вищедубечанське лісове господарство», який є лише користувачем земельних ділянок.

Також зазначає, що у цій справі захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, та для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/2761/15-ц).

У січні 2021 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року; рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року залишити в силі; стягнути з ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 842,00 грн.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що єдиною підставою недійсності рішень Новосілківської сільської ради стало визнання судом апеляційної інстанції належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, а відтак відсутність повноважень Новосілківської сільської ради щодо їх відчуження. Судом апеляційної інстанції зроблено неправильний висновок, що лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 104 від 27 лютого 2019 року є належним та допустимим доказом накладення земельних ділянок, оскільки він не відповідає вимогам галузевих нормативних документів, а також положенням ЛК України (не містить в додатках проекту організації та розвитку лісового господарства, планшетів лісовпорядкування, погоджених у встановленому порядку з органами землевпорядкування Вишгородеького району Київської області та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища). Суд безпідставно не враховав докази відсутності накладення земельної ділянки ОСОБА_4 з земельною ділянкою позивача, а саме: відомості (роздруківки) з Публічної кадастрової карти, схему розташування земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» в адміністративних межах Новосілківської сільської ради, виготовлену сертифікованим інженером-землевпорядником ТОВ «Алідада», зведений план на топографічній основі, виготовлений сертифікованим інженером-геодезистом ТОВ «Інтелектуальний геодезичний альянс 2010». Крім того, в матеріалах справи відсутні однозначні, достовірні та належні докази накладення земельної ділянки ОСОБА_4 на землі, що перебувають у користуванні позивача, оскільки позивачем ні в позовній заяві, ні в подальшому не було вказано навіть кадастровий номер земельної ділянки, на яку здійснюється накладення. Надані позивачем картографічні матеріали з начебто нанесеними межами та накладанням земельних ділянок не містять масштабу, будь-яких розмірів та одиниць вимірювання, координат поворотних точок земельних ділянок, дати складання, підписів та печатки сертифікованого інженера-геодезиста, землевпорядника або іншої особи, яка має право складати та посвідчувати достовірність таких документів, внаслідок чого вони складені в порушення вимог ЗК України, Закону України «Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність», Закону України «Про землеустрій» та не мають доказового значення, оскільки засновані на припущеннях. Крім того, згідно з відкритими даними Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів відомості про суб`єкта господарювання - Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» та сертифікованого інженера-геодезиста, який перебуває з даним підприємством у трудових відносинах, відсутні.

Крім того, вказує, що відповідно до останнього абзацу пункт 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі №1-9/2009, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Також ОСОБА_4 зазначила, що позовна вимога щодо витребування з приватної власності земельної ділянки, є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та не співвідноситься з практикою ЄСПЛ щодо втручання в право володіння майном. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, фактично, застосовані норми права (стаття 21 та стаття 387 ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/2761/15.

Аналіз змісту касаційних скарг свідчить про те, що судове рішення оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 та витребування цих земельних ділянок у ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на користь держави, тому в іншій частині не оскаржується та не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_7 , яка підписана представником ОСОБА_8 , залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 , яка підписана представником ОСОБА_8 , витребувано справу з суду першої інстанції.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Ухвалами Верховного Суду від 31 березня 2021 року, 19 травня 2021 року ОСОБА_4 продовжено строк на усунення недоліків.

У травні 2021 року матеріали цивільної справи № 363/3611/19 надійшли до Верховного Суду.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційне провадження у справі № 363/3611/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 488/2807/17.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 363/3611/19.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 31 березня 2021 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 , яка підписана представником ОСОБА_8 , зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/2761/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 31 березня 2021 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (викладеного у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 914/801/17, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 910/4266/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 14 червня 2018 року у справі № 911/2168/17, від 20 червня 2018 року у справі № 391/1056/14-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 16 липня 2019 року у справі № 926/1326/15, від 27 червня 2018 року у справі № 294/220/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц та у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15, від 06 липня 2016 року у справі № 3-514гс16, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15, від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 03 червня2021 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_13 , зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/2761/15-ц та у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-50цс15 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно державного акту серії ІІ-КВ № 003308 на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3, Вище-Дубечанський держлісгосп є постійним землекористувачем земель у розмірі 2398,4 га на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області. Державний акт видано на підставі рішення Новосілківської сільської ради від 20 лютого 1998 року № 11. Межі земельної ділянки встановлено в натурі (на місцевості) згідно з актом про встановлення на місцевості та погодження меж землекористування Вище-Дубечанського лісгоспу в межах території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 січня 1998 року.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі «Старе село» с. Новосілки Вишгородського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу № 3465 від 06 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О. Б. Земельна ділянка була набута в ОСОБА_5 , якому ця земельна ділянка передана у власність рішенням Новосілківської сільської ради від 26 лютого 2016 року № 26-04-VII.

ОСОБА_7 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі «Старе село» с. Новосілки Вишгородського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу № 815 від 19 червня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубановою І. Р. Земельна ділянка була придбана в ОСОБА_1 , якій належала на підставі договору купівлі-продажу № 910 від 04 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Семенюк Т. В. та була набута у ОСОБА_2 , якому передана у власність рішенням Новосілківської сільської ради від 26 лютого 2016 року № 26-04-VII.

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0601 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі «Старе село» с. Новосілки Вишгородського району Київської області на підставі рішення Новосілківської сільської ради від 23 грудня 2016 року № 142-12-VII.

Листом № 104 від 27 лютого 2019 року Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» надало ДП «Вищедубечанське лісове господарство» фрагменти з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 846, 887 і меж їх таксаційний виділів Хотянівського лісництва, кварталу 909 і меж його виділів Лівобережного лісництва ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами.

За відповіддю відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23 січня 2020 року № 31-10-0.25-5/357-20, відповідно до даних Державного земельного кадастру, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6011 та 3221886400:36:118:6070 не перетинаються з іншими земельними ділянками, тобто відсутній факт розташування в межах земельних ділянок 3221886400:36:118:6011, 3221886400:36:118:6070 інших земельних ділянок або їх частин.

Згідно з відповіддю від 14 січня 2020 року № 06-42/21 наданою ДП «Вищедубечанське лісове господарство»в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» в межах Новосілківської сільської ради перебувають наступні земельні ділянки» згідно реєстру: 1) 3221886400:36:052:9001 площею 3,8734 га; 2) 3221886400:36:060:9001 площею 6,3886 га; 3) 3221886400:36:069:9005 площею 13,6067 га; 4) 3221886400:36:069:9004 площею 6,4818 га; 5) 3221886400:36:117:9001 площею 27,0857 га; 6) 3221886400:36:118:0001 площею 1,4556 га; 7) 3221886400:35:119:9002 площею 28,8896 га; 8) 3221886400:35:119:9001 площею 6,0415 га; 9) 3221886400:35:119:9003 площею 11,6099 га; 10) 3221886400:36:065:6001 площею 50,7131 га; 11) 3221886400:36:073:6002 площею 1,874 га; 12) 3221886400:36:073:6001 площею 1,2427 га; 13) 3221886400:34:293:6003 площею 1657,3409 га; 14) 3221886400:34:234:6002 площею 3,4222 га; 15) 3221886400:35:002:9001 площею 1,2206 га; 16) 3221886400:35:012:6001 площею 504,2609 га; 17) 3221886400:35:056:9001 площею 0,6817 га; 18) 3221886400:35:068:6001 площею 1,2507 га.

Листом від 23 січня 2020 року №31-10-0.25-4/357-20 відділ у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області повідомив, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та листа ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 18 травня 2016 року № 10-01/239, інформація про земельні ділянки, що перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Новосілківської сільської ради, згідно державного акту на право постійного користування серія ІІ-КВ № 003308, що зареєстрований в книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за № 3/1 від 24 вересня 1998 року, була внесена до Державного земельного кадастру, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:35:012:6001, площа 515,1047 га, 3221886400:34:293:6001, площа 1659,2931 га, 3221886400:36:065:6001, площа 90,6096 га, 3221886400:36:073:6002, площа 1,8740 га, 3221886400:36:073:6001, площа 1,2427 га, 3221886400:37:305:6001, площа 2,1752 га, 3221886400:36:069:9001, площа 128,0177 га, цільове призначення вказаних земельних ділянок 01.09. для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:34:293:6001 була розподілена на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою» на дві ділянки з кадастровими номерами 3221886400:34:293:6003 площею 1655,8709 га та 3221886400:34:234:6002 площею 3,4222 га. Після внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:34:293:6003, площа становить 1657,3409 га.

Після внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:35:012:6001 на підставі технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площа земельної ділянки становить 504,2609 га.

Після внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площа земельної ділянки становить 50,7131 та.

Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:069:9001 була перенесена до архівного шару на підставі листа від 05 вересня 2018 року № 09-22/386 ДП «Вищедубечанське лісове господарство», в якому зазначалось, що межі земельної ділянки за кадастровим номером 3221886400:36:069:9001 не відповідають реальним межам, визначеним технічною документацією щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, розробленої ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою» до Державного земельного кадастру були внесенні відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:052:9001 площею 3,8734 га, 3221886400:36:060:9001 площею 6,3886 га, 3221886400:36:069:9005 площею 13,6067 га, 3221886400:36:069:9004 площею 6,4818 га, 3221886400:36:117:9001 площею 27,0857 га, 3221886400:36:118:9001 площею 1,4556 га, 3221886400:35:119:9002 площею 28,8896 га, 3221886400:35:119:9001 площею 6,0415 га, 3221886400:35:119:9003 площею 11,6099 га, 3221886400:35:002:9001 площею 1,2206 га, 3221886400:35:056:9001 площею 0,6817 га, 3221886400:35:068:6001 площею 1,2507 га. Зазначена технічна документація із землеустрою до Відділу на зберігання не надходила.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02 січня 2020 року № 29-10-0.221-66/2-20, вбачається, що за інформацією, наданою відділом у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:069:9001 перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку у відповідності до пункту 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003308.

ДП «Вищедубечанське лісове господарство» листом № 09-22/386 від 05 вересня 2018 року повідомило відділ про виявлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:069:9001, а саме - межі земельної ділянки не відповідають межам, визначених технічною документацією щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

За результатами розгляду цього листа земельну ділянку 3221886400:36:069:9001 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) зазначено, що:

«Суди встановили, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду урочища «Жовтневе» Миколаївського лісництва (квартал 43, виділ 6) та перебувала у постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство». […] оскільки суди встановили наявність об`єкта лісового фонду, вони правильно визначили правовий режим спірної земельної ділянки як належної до категорії земель лісогосподарського призначення.

[…]

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). У разі, якщо володілець такого майна недобросовісний, суд витребовує це майно на користь власника у всіх випадках.

[…]

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 107), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 190)).

[…]

Вирішуючи питання про витребування земельної ділянки, суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності, насамперед, володільця цього майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37, 38), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 52), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20(пункт 40),).

[…]

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимогу про витребування спірної земельної ділянки, не оцінив поведінку кінцевої набувачки як недобросовісну, зокрема не встановив, що вона в силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла та повинна були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, тобто не може бути призначеною для будівництва й обслуговування житлового будинку (див. близькі за змістом висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 108), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 55, 179)). Крім того, апеляційний суд не оцінив поведінку кінцевої набувачки і як добросовісну.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що для дотримання вимоги пропорційності витребування спірної земельної ділянки легітимній меті застосування такого обмеження права на мирне володіння майном під час нового розгляду справи апеляційний суд має, зокрема, звернути увагу на те, чи була або могла бути кінцева набувачка на момент придбання спірної земельної ділянки обізнаною з її фактичним місцезнаходженням, природними властивостями, доступною для ознайомлення документацією тощо».

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази у справі, надані сторонами, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша та друга статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що на підставі рішення Новосілківської сільської ради народних депутатів від 20 лютого 1998 року № 11, Вище-Дубечанському держлісгоспу видано державний акт серії ІІ-КВ № 003308 на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3. Межі земельної ділянки встановлено в натурі (на місцевості) згідно з актом про встановлення на місцевості та погодження меж землекористування Вище-Дубечанського лісгоспу в межах території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 січня 1998 року;

суд першої інстанції встановив, що державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003308 від 24 вересня 1998 року та лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 104 від 27 лютого 2019 року не доводять факту, що спірні земельні ділянки накладаються (перетинаються межами) із землями лісогосподарського призначення;

суд апеляційної інстанції вважав, що «Укрдержліспроект» в силу своїх повноважень належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, володіє достовірною інформацією про розташування тих чи інших земельних ділянок лісогосподарського призначення, тому в якості належного доказу накладення (перетинання межами) спірних земельних ділянок із землями лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» вважав лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 104 від 27 лютого 2019 року;

разом з тим, суди не встановили, чи віднесені спірні земельні ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», не надали оцінки листу відділу у Вишгородськму районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23 січня 2020 року №31-10-0.25-4/357-20, відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02 січня 2020 року № 29-10-0.221-66/2-20, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:069:9001 перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку у відповідності до пункту 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003308, відомостям (роздруківки) з Публічної кадастрової карти;

крім того, оцінивши правомірність втручання у права ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 на мирне володіння майном, суди залишили поза увагою, щоспірні земельні ділянки перейшли у власність відповідачів ще у 2016 році, не з`ясували наявність на спірних земельних ділянках об`єктів нерухомого майна ( ОСОБА_3 у касаційній скарзі зазначив, що відповідачі на спірних земельних ділянках побудували та ввели в експлуатацію садові будинки площею понад 400 кв. м) та, відповідно, не оцінили пропорційність втручання у права на повагу до житла та мирного володіння на об`єкт, споруджений на цій ділянцііз гарантіями вказаної статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Таким чином, судові рішенняв оскарженій частині слід скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20), колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, судові рішення в оскарженій частині скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розподілу судових витрат

У постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок, що «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_7 , яка підписана представником ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в частині позовних вимог Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Кабінет Міністрів України про визнання недійсними рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати.

Справу № 363/3611/19 в частині позовних вимог Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Кабінет Міністрів України про визнання недійсними рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року в скасованій частині та постанова Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук