Постанова

від 01.11.2007 по справі 11/399/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/399/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" листопада 2007 р. Справа № 11/399/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   В.Б.Туренко

суддів   Л. І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання –  О.О. Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –Є.С. Іноземцев

від відповідача – Р.А. Яковлева

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”

на  рішення господарського суду Миколаївської області від 4.09.2007р.

у справі № 11/399/07

за позовом   ВАТ по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”

до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання частково недійсним рішення

                                                          встановив:

          25 травня 2007 року ВАТ по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” звернулось з позовом про  визнання частково недійсним рішення Антимонопольної колегії Миколаївського обласного територіального відділення  від 25.12.2006р.        № 27 по справі № 1-26.213/23-2006  „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу”, а саме:

  -  пункту 2, яким визнано, що ВАТ по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” з моменту державної реєстрації по теперішній час займає монопольне становище на ринку послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м. Миколаєва, як таке, частка якого перевищує 35 відсотків на зазначеному ринку в межах м. Миколаєва;

-  пункту 3, яким визнано, що ВАТ по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”, встановивши в робочих проектах на влаштування газового обладнання в житловому фонді вимогу про застосування сигналізаторів газу конкретного виробника, а саме СГБ-1-4 виробництва ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”, вчинив порушення, передбачене п.2 ст.50, частиною 1 ст.13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” – зловживання монопольним становищем на вказаних у пунктах 1,2 цього рішення ринках, що може призвести до обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання  чи споживачів, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

 - пункту 4,  яким за вчинення  порушення, вказаного в пункті 3 цього рішення, накладено на ВАТ „Миколаївгаз” штраф в розмірі 3000.00грн.

   Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на необґрунтованість доводів позивача (а.с.33-38).

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 4.09.2007р. (суддя Василяка К.Л.) здійснена заміна неналежного відповідача –Антимонопольного комітету України адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення на належного –Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.  В задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що визначення монопольного становища позивача на ринках, вказаних у пунктах 1, 2  рішення  адмінколегії, здійснювалось відділенням АМКУ згідно встановленої законом компетенції органів Антимонопольного комітету, виходячи із матеріалів справи, з чітким дотриманням норм законодавства. При цьому суд зазначив, що монопольне (домінуюче) становище на ринку не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Порушенням є зловживання суб'єктом господарювання своїм монопольним становищем на ринку товару, де він займає монопольне становище. Зазначаючи в проектах на встановлення опалювальних апаратів та газових водонагрівачів в житловому фонді сигналізаторів конкретної моделі та виробника, а саме, СГБ-1-4 виробництва        ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”, не вказуючи на можливість застосування сигналізаторів  інших виробників такого самого призначення за різними цінами та якістю, ВАТ „Миколаївгаз” обмежував можливість вибору споживачами товарів інших виробників, та таким чином обмежував інтереси споживачів, зокрема той, що полягає у вільному виборі товару необхідної йому якості, та обмежував конкуренцію на іншому ринку товару –ринку газових сигналізаторів. Крім того, судом зазначено про пропуск строку, за яким він мав право оскаржити рішення відповідача (а.с.119-124).

Не погодившись із рішенням суду, позивач 21.09.2007р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, визнати недійсними пункти 3, 4 рішення АМКУ, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, навівши свої заперечення лише щодо відсутності порушень конкурентного законодавства при виготовленні проектів із сигналізатором  ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”. Одночасно скаржником було заявлено клопотання про відновлення пропуску пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги з причини несвоєчасного отримання рішення, яке було задоволено судовою колегією, згідно ст.ст.53, 93 ГПК України, про що зазначено в  ухвалі суду апеляційної інстанції від 3.10.2007р.     

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач  вказав про необґрунтованість доводів скаржника, у зв'язку з чим просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм  матеріального та процесуального права, судова колегія  дійшла висновку  про відсутність підстав для скасування судового рішення, виходячи із наступного.

Як вбачається із апеляційної скарги та встановлено під час її розгляду,       ВАТ „Миколаївгаз” не оспорює пункт 2 рішення Антимонопольної колегії Миколаївського обласного територіального відділення  від 25.12.2006р. № 27, яким визнано, що ВАТ „Миколаївгаз” займає монопольне становище на ринку послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м. Миколаєва. Просить визнати недійсними лише пункти 3, 4 цього рішення, щодо встановлення порушення конкурентного законодавства, а саме зловживання монопольним становищем на вказаному ринку послуг, за вчинення якого накладено штраф у розмірі 3000.00грн.

Як вбачається із матеріалів справи висновок Миколаївського тервідділення  АМКУ ґрунтується на слідуючому.

При проведенні позапланової перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції ВАТ „Миколаївгаз” з'ясовано , що в проектах на встановлення опалювальних апаратів та газових водонагрівачів в житловому фонді, виконаних останнім, передбачався контроль мікроконцентрацій чадного газу шляхом застосування квартирних сигналізаторів із зазначенням конкретної моделі певного виробника, а саме: СГБ-1-4 виробництва ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”. Ці проекти не вказують на можливість застосування сигналізаторів інших виробників, містять категоричну вимогу про необхідність виконання газифікації відповідно проекту. Перелік сигналізаторів газу, які сертифіковані до застосування та можуть бути встановлені в житловому фонді в межах України, внесені до Покажчику за 2005 рік „Засоби вимірювальної техніки, занесені до Державного реєстру України” том 1, який містить, окрім сигналізаторів СГБ-1-4 виробництва ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”, перелік інших аналогічних приладів інших виробників такого самого призначення за різними цінами та якістю.

         За таких обставин тервідділення АМКУ визнало, що своїми діями ВАТ “Миколаївгаз” обмежував можливість вибору споживачами товарів інших виробників та таким чином обмежував інтереси споживачів, зокрема, той, що полягає у вільному виборі товару необхідної йому якості та обмежував конкуренцію на іншому ринку товару – ринку газових сигналізаторів. За умов значної конкуренції на ринках розробки проектів газифікації та підключення до мереж                             ВАТ “Миколаївгаз”, такі його дії були б неможливими, оскільки за власною волею споживач міг би обрати проектантів, які б не обмежували вибору споживача. А отже, дії ВАТ “Миколаївгаз” по встановленню в робочих проектах на влаштування газового обладнання в житловому фонді умови застосування сигналізаторів газу конкретного виробника, а саме СГБ-1-4 виробництва ЗАТ Харківського ДКБА “Хімавтоматика”, які можуть призвести до обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, чи споживачів, та які були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, є зловживанням монопольним становищем, передбаченим ч. 1 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, та згідно з п. 2 ст. 50 цього Закону є його порушенням.

          Суд першої інстанції визнав правомірними такі висновки відповідача, з якими також погоджується і судова колегія, оскільки ці висновки підтверджені матеріалами справи. Слід зазначити, що  ВАТ “Миколаївгаз” листом від 27.11.2006р. за № 07/2767 фактично визнало вчинення ним порушення конкурентного законодавства, про що свідчить протокол технічної наради товариства від 16.11.2006р., на якій були розглянуті рекомендації адміністративної колегії тервідділення АМКУ і прийнято рішення про подальше виготовлення проектної документації без зазначення конкретного заводу – виробника сигналізаторів. (а.с.46-48).

          Доводи скаржника про те, що виготовлення проекту із зазначенням про застосування сигналізаторів СГБ-1-4 виробника – ЗАТ Харківського ДКБА “Хімавтоматика” не є перешкодою у прийнятті в експлуатацію систем сигналізації де встановлено інше сертифіковане обладнання, яке за технічними характеристиками співпадає із вказаними в проекті, отже, позивач своїми діями не обмежує конкуренцію на ринку газових сигналізаторів, не заслуговує на увагу, оскільки спростовується вищенаведеним.

          Таким чином, підстави для визнання недійсними пунктів 3,4 рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного тервідділення АМКУ № 27 від 25.12.2006р. відсутні.

          Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

                Таким чином, передбачений цією нормою строк є присічним.

       Суд першої інстанції правомірно визнав, що позивачем пропущений двомісячний строк, за яким він мав право оскаржити рішення АМКУ до господарського суду, оскільки оспорене рішення від 25.12.2006р. він отримав 3.01.2007р., а з даним позовом звернувся 25.05.2007р.

           Доводи  ВАТ “Миколаївгаз” про те, що ним цей строк не пропущений, оскільки вперше він звернувся з відповідним позовом 3.03.2007р., не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки провадження за зазначеним позовом закрито ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.03.2007р., так як поданий він був за правилами адміністративного судочинства, тобто, не в установленому порядку, що не перериває перебігу двомісячного строку.

               З урахуванням викладеного, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

                Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

постановила:

            Рішення господарського суду Миколаївської області від 4.09.2007р. у справі

№ 11/399/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

                  Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

                Головуючий суддя                                                     В.Б. Туренко

                Суддя                                                                         Л.І. Бандура

                 Суддя                                                                                  Л.В.Поліщук