Рішення

від 04.09.2007 по справі 11/399/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/399/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "04" вересня 2007 р.                                                 Справа №  11/399/07

  м. Миколаїв

За позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ”Миколаївгаз”

(54008, м.Миколаїв, вул.Чигрина, 159)

до відповідача: Миколаївське територіальне відділення Антимонопольного комітету України

(54001, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 41)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Іноземцев Є.С. - дов. № 04/15 від 05.01.2007р.

від відповідача: Іванова О.В. –дов. № 3-292/91-952 від 15.08.2005р.

Суть спору:  визнання частково недійсним рішення від 25.12.2006р. №27 по справі №1-26.213/23-2006

          На підставі ст. 24 ГПК України, судом здійснено заміну неналежного відповідача - Антимонопольний комітет України адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення на Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Позивач проти заміни відповідача заперечень не висловив.

Відповідач у  відзиві на позов позовні вимоги не визнав, просить в задоволенні позову відмовити оскільки позивач займає монопольне становище на ринку послуг з виконання проектних робіт по газифікації, не надав доказів того, що він зазнає значної конкуренції на ринку названих послуг,

          Заслухавши представників сторін, вивчивши надані ними матеріали,   суд –

в с т а н о в и в:

25 грудня 2006 року Адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету  України прийняла рішення, яким визнала ВАТ „Миколаївгаз” підприємством,  яке займає монопольне становище на ринку послуг з підключення (приєднання, врізання) мереж споживачів до існуючих діючих розподільних газових мереж, що належать або використовуються ним, оскільки не має жодного конкурента на зазначеному ринку в межах існуючих розподільчих газових мереж в Миколаївській області, що належать або використовуються ВАТ по газопостачанню та газифікації.

Крім цього, ВАТ „Миколаївгаз” визнано таким, що займає монопольне становище на ринку послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м. Миколаєва, як таке, частка якого перевищує 35 відсотків на зазначеному ринку в межах м. Миколаєва.

Пунктом 3 спірного рішення також  визнано, що ВАТ „Миколаївгаз” встановивши в робочих проектах на влаштування газового обладнання в житловому фонді вимогу про застосування сигналізаторів газу конкретного виробника, а саме СГБ –1-4 виробництва ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”,  вчинило порушення передбачене пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” –зловживання монопольним становищем на ринках підключення (приєднання, врізання) та послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м. Миколаєва, що може призвести до обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів,  що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вчинення порушення, вказаного в п.3 рішення на ВАТ „Миколаївгаз” було накладено штраф у розмірі 3000 грн.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням, просить визнати його недійсним в частині визнання його як такого, що займає монопольне становище на ринку послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м.Миколаєва, як таке, частка якого перевищує 35 відсотків на зазначеному ринку в межах м. Миколаєва (п.2) та в частині визнання товариства таким, що встановивши в робочих проектах на влаштування газового обладнання в житловому фонді вимогу про застосування сигналізаторів газу конкретного виробника, а саме СГБ –1-4 виробництва ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”,  вчинило порушення передбачене пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” –зловживання монопольним становищем на ринках підключення (приєднання, врізання) та послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м. Миколаєва, що може призвести до обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів (п.3).

Заявник також просить визнати недійсним спірне рішення в частині накладення на нього штрафу в розмірі 3000 грн. (п.4)

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що введення в експлуатацію газового обладнання житлових та громадських будівель та об'єктів комунально-побутового призначення, населення, виробничого призначення проводить лише спеціалізоване підприємство газового господарства, кількість якого обліковується відповідною службою.

Згідно даних виробничо-технічного відділу товариства за 2005 рік кількість підключеного газового обладнання складає 17366 шт. Враховуючи названу цифру позивач вважає, що з неї можливо зробити висновок про те, що частка проектів розроблених позивачем складає 16,6%, а частка інших суб'єктів 83,4%. Аналогічне співвідношення часток на ринку спостерігається і в першому півріччі 2006 року. Позивачем виготовлено 2283 проекти проти 9562 виготовлених взагалі по Миколаївській області. Частка розроблених заявником проектів у 1 півріччі 2006 року складає 23,9%.

Відповідно до положень п.2 ст. 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%.

Що стосується п.3 спірного рішення про визнання позивача винним в зловживанні монопольним становищем на ринках надання послуг з виготовлення проектів в зв'язку із встановленням в них вимоги про застосування сигналізаторів газу конкретного виробника –Харківського ДКБА «Хімавтоматика»та накладення штрафу, позивач не погоджуючись з ним і обґрунтовуючи свої заперечення посилається на наступне.

Проектна документація на монтажні роботи виконується відповідно до ДБН В.25-20-2001. Пунктом 6.53 зазначених норм передбачено, що встановлення сигналізаторів необхідно здійснювати у відповідності до «Технічних вимог та правил щодо застосування сигналізаторів до вибухонебезпечних концентрацій паливних газів і мікро концентрацій чадного газу в  повітрі приміщень житлових будинків та громадських будинків та споруд”.

В додатку 3 вказаних технічних вимог наведено перелік стаціонарних автоматичних приладів контролю повітряного середовища ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”. Інші виробники приладів контролю відсутні. Отже, товариство діє у відповідності із передбаченими ДБН нормами.

Виготовлення проекту із вказаним сигналізатором не є перешкодою у прийнятті в експлуатацію систем сигналізації де встановлено інше сертифіковане обладнання, яке за технічними характеристиками співпадає із вказаними в проекті.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Відповідно до положень статті 59 Закону України  „Про захист економічної конкуренції” підставами для зміни,  скасування чи  визнання  недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин,  які  мають  значення  для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків,  викладених у рішенні,  обставинам справи;

- порушення або  неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

              Статтею 50 названого Закону встановлено,  порушеннями законодавства про захист економічної  конкуренції є:

    1) антиконкурентні узгоджені дії;

    2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

              Стаття 13 цього Закону дає поняття зловживання монопольним (домінуючим) становищем на  ринку  яким є  дії  чи  бездіяльність  суб'єкта  господарювання,  який  займає монопольне (домінуюче) становище на ринку,  що призвели або можуть призвести  до  недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення  інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які  були  б  неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Розроблена відповідно до Закону Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з пунктом 1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Пунктом 2.1 Методики передбачено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Таким чином, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

З матеріалів справи вбачається, що Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України вивчення монопольного становища позивача на ринках вказаних у спірному рішенні здійснювалось у відповідності до вищеназваних законодавчих актів т а у відповідності до встановленої законом компетенції.

Так, 13.11.2006 року на адресу ВАТ „Миколаївгаз” територіальне відділення АКУ направило вимогу №1-292/80-1118 про надання інформації про кількість проектів, розроблених ВАТ „Миколаївгаз” на встановлення додаткових приладів для населення та кількість підключень, що було виконано підрозділами ВАТ „Миколаївгаз”.

          Відповідь на вимогу на адресу територіального відділення від ВАТ „Миколаїгаз” не надійшла.

17.11.2006 №1-292/80-1124 територіальне відділення запропонувало товариству надати пояснення з приводу неподання інформації на вимогу від 13.11.2006 №1-292/80-1118 у встановлені головою строки та надати інформацію на цей запит.

ВАТ „Миколаївгаз” листом від 17.11.2006 №07/2664 на запит від 13.11.2006 №1-292/80-1118 надало інформацію на зазначену вимогу, попередивши про те, що зазначена інформація оперативна та може бути остаточно уточнена. Тобто, достовірної інформації позивач  у обумовлені строки не надав.

Листом від 20.11.2006 №07/2668 ВАТ „Миколаївгаз” направив на адресу територіального відділення АМКУ інформацію про кількість проектів, розроблених проектно-конструкторською групою ВАТ „Миколаївгаз”, а саме: за період 2005р. –2891, за 6 місяців 2006р. –2283р.  та про кількість підключень, що було виконано підрозділами ВАТ „Миколаївгаз” до існуючих газових мереж.

В своєму рішенні № 27 у справі 1-26.213/23-2006 Адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення від 25.12.2006 зазначила, що ВАТ „Миколаївгаз” листами від 17.11.2006р. № 07/2664 та від 19.12.2006 р № 07/2963 надало інформацію про те, що проектно –конструкторською групою товариства для споживачів (населення) м. Миколаєва розроблено за 2005 рік -2891, за 6 місяців 2006 р. –2283 проекти.

В подальшому, товариство неодноразово уточнювало та надавало різну інформацію про кількість підключень, що було виконано підрозділами ВАТ „Миколаївгаз”, 11 640 підключень у 2005 р. (лист Миколаївгаз від 20.11.2006 №07/2668); 21 371 підключень у 2005р. (адміністративна заява Миколаївгаз від 02.03.2007 №04/572); 17 366 підключень у 2005р. (позовна заява Миколаївгаз від 25.05.2007 №04/1506).

Остаточну уточнену інформацію про кількість виготовлених проектів  на встановлення додаткових газових приладів для споживачів по м. Миколаєву ВАТ „Миколаївгаз” надав на вимогу територіального відділення від 30.11.2006 №1-292/80-1176 листом від 19.12.2006 №07/2963. Отримані дані територіальне відділення використовувало при розрахунку частки ВАТ „Миколаївгаз” на ринку послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м. Миколаєва.

ВАТ „Миколаївгаз” листом від 27.11.2006р. №07/2767 на подання про попередні висновки про результати розгляду справи, рішення у якій оскаржується ним, надав Перелік організацій, які виконують проектні роботи по газифікації.

Територіальне відділення листом від 20.11.2006 №1-292/80-1130/1-24 на адреси 24-м організаціям, листом від 28.11.2006 №1-292/80-1168/1-16 на адреси 16-ти організаціям та листом від 28.11.2006 №1-292/80-1169/1-7 на адреси 7-ми організаціям направило вимоги про надання інформації про кількість проектів, розроблених цими організаціями на встановлення додаткових газових приладів для споживачів (населення) м. Миколаєва у 2005, та 6 місяців 2006 року.

Згідно з наданою інформацією на вимоги територіального відділення було виконано розрахунок частки ВАТ „Миколаївгаз” на ринку послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м. Миколаєва, яка перевищує 35 відсотків. Детальний розрахунок знаходиться в матеріалах справи.

Як слідує з пояснень представника відповідача Інформація про кількість підключень, що було виконано підрозділами ВАТ „Миколаївгаз”, при розрахунку частки ВАТ „Миколаївгаз” на ринку послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м. Миколаєва, не використовувалась територіальним відділенням АМКУ, тому що ці дані відносяться до ринку обороту іншого товару (послуги) –підключення (приєднання, врізання) мереж споживачів до існуючих діючих розподільчих газових мереж, що належать або використовуються ВАТ „Миколаївгаз”, на якому ВАТ „Миколаївгаз” займає монопольне становище та не заперечує цього.

Такі пояснення на думку суду є слушними та приймаються судом  до уваги.

Визначення монопольного становища позивача на ринках, вказаних у пунктах 1, 2 рішення адмінколегії, здійснювалося відділенням згідно встановленої законом компетенції органів Антимонопольного комітету, виходячи із матеріалів справи, з чітким дотриманням норм законодавства.

Так, згідно пункту 11 частини 1 та частини 4 статті 7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, у тому числі монопольного /домінуючого/ суб'єктів господарювання на цьому ринку, відноситься виключно до повноважень органів Антимонопольного комітету України.

Адміністративна колегія територіального відділення АМКУ своїм рішенням від 25.12.2006 №27-ріш визнала, що ВАТ “Миколаївгаз” з моменту державної реєстрації та по теперішній час займає монопольне становище на ринку послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м. Миколаєва, як таке, частка якого перевищує 35 відсотків на зазначеному ринку в межах м. Миколаєва. Тобто на момент прийняття рішення ВАТ „Миколаївгаз” займав монопольне становище на зазначеному ринку.

ВАТ „Миколаївгаз” не скористався своїм правом та можливістю відповідно до частини 2 статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” під час провадження справи відділенням та її розгляду у суді довести, що зазнає значної конкуренції на ринку. Тому, суд вважає, при прийнятті рішення адміністративна колегія територіального відділення вірно дійшла висновку, виходячи із зібраних доказів, що ВАТ „Миколаївгаз” займає монопольне становище на ринку послуг з виконання проектних робіт по газифікації для населення м. Миколаєва, як таке, частка якого перевищує 35 відсотків на зазначеному ринку в межах м. Миколаєва.

При цьому слід зазначити, що  монопольне (домінуюче) становище на ринку не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Порушенням є зловживання суб'єктом господарювання своїм монопольним становищем на ринку товару, де він займає монопольне становище (перелік таких правопорушень наведено у статті 13 ЗУ „Про захист економічної конкуренції” ) .

ВАТ „Миколаївгаз” в проектах на встановлення  опалювальних апаратів та  газових водонагрівачів в житловому фонді, передбачав контроль мікроконцентрацій чадного газу шляхом застосування квартирних сигналізаторів  із зазначенням конкретної моделі визначеного виробника, а саме: СГБ-1-4 виробництва ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”.

Згідно з роз'ясненнями НКРЕ від 22.10.2002 №05-39 відповідно до п. 6.53 ДБН В.2.5-20-2001 при установці в кухнях та приміщеннях житлових будинків проточних та ємкісних газових водонагрівачів, малометражних опалювальних котлів та інших опалювальних апаратів, призначених для роботи на газовому паливі, з відводом продуктів згоряння у димоходи слід передбачати контроль мікроконцентрацій чадного газу (0,005 об'ємних процентів СО) та контроль довибухових концентрацій газу 20% нижньої концентраційної межі займистості шляхом установки квартирних сигналізаторів з виводом на індивідуальну попереджувальну сигналізацію.

Державним підприємством „Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” листом від 17.11.2006 №20-04/1339 на вимогу територіального відділення від 15.11.2006 №1-292/80-1119 зазначено стандарт ДСТУ 3377-96 Сигналізатори горючих газів і парів термохімічні, який встановлює вимоги до сигналізаторів газу (газосигналізаторів), що передбачаються при встановленні у приміщеннях жилих будівель газових водонагрівачів, малометражних опалювальних котлів і інших опалювальних апаратів, призначених для роботи на газовому паливі, як то передбачено п. 6.53 ДБН В.2.5-20-2001. Сигналізатори, що відповідають зазначеному державному стандарту, можуть використовуватися для газифікації.

Перелік сигналізаторів газу, які сертифіковані до  застосування та можуть бути встановлені в житловому фонді в межах України,  занесені до Покажчику за 2005 рік  „Засоби вимірювальної техніки, занесені до Державного реєстру України” том 1.

Окрім  сигналізаторів СГБ-1-4 виробництва  ЗАТ Харківського  ДКБА „Хімавтоматика”, покажчик містить перелік інших аналогічних приладів інших виробників такого самого призначення за різними цінами та якістю.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду у справі листом від 23.08.2007 №3-292/91-859 надав відомості стосовно технічних, якісних, цінових характеристик сигналізаторів газу, які можуть використовуватись для газифікації.

Однак за результатами огляду проектів, що були виконанні ВАТ „Миколаївгаз” у 2005 та у першому півріччі 2006 року виявлено, що ці проекти не вказують на можливість застосування сигналізаторів інших виробників, що визнано і самим товариством.  Втім, усі проекти містять категоричну вимогу про необхідність виконання газифікації відповідно проекту.

Отже, своїми діями ВАТ „Миколаївгаз” обмежував можливість вибору споживачами товарів інших виробників, та таким чином обмежує інтереси споживачів, зокрема, той, що полягає у вільному виборі товару необхідної йому якості, та обмежує конкуренцію на іншому ринку товару –ринку газових сигналізаторів.

У судових засіданнях представники позивача пояснили, що інших сигналізаторів газу, крім СГБ-1-4 виробництва  ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”, проектанти проектно-конструкторської групи ВАТ „Миколаївгаз” не пропонували споживачам, тому що вони їм невідомі.

За умов значної конкуренції на ринках  розробки проектів газифікації  та підключення до мереж відповідача такі його дії були б неможливими, оскільки за власною волею споживач міг би обрати проектантів, які б не обмежували вибору споживача.

Виходячи з визначення змісту поняття „економічна конкуренція”,  яке надається абзацом 2 статті 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, слід визнати, що дії ВАТ „Миколаївгаз” по встановленню в робочих проектах на влаштування газового обладнання в житловому фонді умови застосування  сигналізаторів газу  конкретного виробника, а саме СГБ-1-4 виробництва  ЗАТ Харківського ДКБА „Хімавтоматика”, які можуть призвести до обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, чи споживачів, та які були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, є зловживанням монопольним становищем, передбаченим частиною 1 статті 13 зазначеного Закону, та згідно з пунктом 2 статті 50 є його  порушенням.

Не відповідають матеріалам справи твердження позивача про те, що його необґрунтовано визнано винним у зловживанні монопольним становищем на ринках надання послуг з виготовлення проектів із встановленням в них вимоги про застосування сигналізаторів газу конкретного виробника –ЗАТ  Харківського ДКБА „Хімавтоматика” та накладення штрафу.

Позивач не довів та не спростував висновки відповідача викладені в спірному рішенні про те, що в робочих проектах на встановлення додаткових газових приладів відсутні посилання на те, що контроль мікроконцетрацій угарного газу  здійснюється квартирним сигналізатором іншим ніж виробництва Харківського ДКБА „Хімавтоматика” проектної

Окрім сказаного, як вбачається з листа товариства  від 27.11.2006 року за № 07/2767 на адресу відповідача, позивач визнав факт вчинення ним порушення конкурентного законодавства та надав протокол технічної наради від 16.11.2006 року на якій були розглянуті рекомендації адмінколегії та прийнято рішення про подальше виготовлення проектної документації без зазначення конкретного заводу виробника сигналізаторів.

Стаття 60 Закону України  „Про захист економічної конкуренції” передбачає, що заявник,  відповідач,  третя особа мають  право  оскаржити рішення  органів  Антимонопольного  комітету  України повністю або частково   до  господарського  суду  у  двомісячний  строк  з  дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, рішення адміністративної колегії від 25.12.2006р. було отримане позивачем 03.01.2007р.

03.03.2007р. позивач оскаржив спірне рішення до господарського суду Миколаївської області за правилами адміністративного судочинства звернувшись з відповідним позовом

27.03.2007 року ухвалою господарського суду Миколаївської області було закрито провадження у справі № 3/131/07. Як зазначено в ухвалі суду спір слід розглядати в господарському суді за приписами господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позивачем пропущені строки за якими він мав право оскаржити рішення відповідача до суду.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

          Керуючись ст.ст. 24, 44,49,82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Замінити неналежного відповідача - Антимонопольний комітет України адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення на належного - Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

2. В задоволенні позову відмовити.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          У разі подання  апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

   Суддя                                                        К.Л.Василяка