Рішення

від 25.10.2007 по справі 15/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                                          Справа№  

за позовною заявою ТзОВ "Україна", м.Львів

до відповідача Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівська міська рада, м.Львів

про спонукання до укладення договору на підставі правового акту органу місцевого самоврядування

                                                                                                 Суддя  Т.Костів

Представники

Від позивача: Попельчук С.О. (доручення № 28/2д від 28.09.2007р.)

Від відповідача: Марусевич Р.Я. (довіреність № 2302-210 від 22.01.2007р.)

Від 3-ої особи: Марусевич Р.Я. (довіреність № 1.7 вих.-42 від 19.01.2007р.)

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Україна”, м.Львів до управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівської міської ради, м.Львів, про зобов'язання управління комунального майна Львівської міської ради укласти з товариством з обмеженою відповідальністю “Україна” договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою м.Львів, вул.Валова, 2 способом викупу на умовах, визначених проектом договору купівлі-продажу, запропонованого позивачем.

          01.10.2007 р. господарський суд Львівської області порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 16.10.2007 р. Розгляд справи відкладався на 25.10.2007 р. з мотивів, зазначених в ухвалі господарського суду від 16.10.2007 р. Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст.22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній доказами.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, що ухвалою Львівської міської ради №1695 від 08.07.2004 р. позивачу було дозволено приватизувати шляхом викупу нежитлові приміщення підвалу площею 116,3 кв.м. та першого поверху 120,2 кв.м. у будинку по вул. Валовій, 2 у встановленому законом порядку. 30.11.2004 р. відповідач затвердив висновки оцінювача про вартість об'єкту оцінки, однак, із порушенням встановленого законодавством двомісячного строку не уклав із позивачем договір купівлі-продажу цих приміщень. 24.07.2007 р. позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти відповідний договір, однак, відповідач відмовився від його укладення, посилаючись на втрату чинності висновків про вартість об'єкту оцінки та заборону приватизації пам'яток культурної спадщини, введену Законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”. Вважає, що норми цього закону не перешкоджають виконанню обов'язкового рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийняте до дати вступу в силу цього закону. Просить позов задоволити.

Представник відповідача позов заперечив, з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву. Ствердив, що укладення договору купівлі-продажу пам'ятки архітектури та культурної спадщини порушуватиме Закон України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Будинок по вул. Валова, 2 у м. Львові (охоронне свідоцтво №130 від 26.02.1980 р.) включений до списку пам'яток архітектури місцевого м. Львова значення, що підтверджується Додатком №3 до ухвали сесії Львівської міської ради народних депутатів від 25.07.1995 р. У відповідності до п. 20 Ухвали Львівської міської ради №110 від 24.12.1998 р. “Про питання забезпечення приватизації об'єктів комунальної власності м. Львова”, яка діяла на час існування спірних відносин, приватизація приміщень, які знаходяться в будинках –пам'ятках архітектури місцевого значення, допускається після погодження із постійною комісією муніципального майна.

Ухвалою Львівської міської ради №1695 від 08.07.2004 р. “Про приватизацію об'єкта комунальної власності на вул. Валовій, 2” вирішено дозволити позивачу приватизувати способом викупу не житлові приміщення підвалу площею 116,3 кв.м. та першого поверху площею 120,2 кв.м. на вул. Валовій, 2 у встановленому законом порядку. Наказом управління комунального майна Львівської міської ради №1418 від 30.11.2004 р. “Про затвердження звітів про оцінку майна, будівель (приміщень), споруд”, було затверджено звіти про оцінку зазначених нежитлових приміщень.

У відповідності до ст. 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які, зокрема, визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації. При цьому, відповідно до ч. 2 цієї статті, строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації. Матеріали справи свідчать про підставність посилань позивача на недотримання відповідачем встановлених законодавством строків та не укладення із позивачем договору купівлі-продажу до набрання чинності Законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”. При цьому, посилання відповідача на п. 23 Ухвали Львівської міської ради №110 від 24.12.1998 р. “Про питання забезпечення приватизації об'єктів комунальної власності м. Львова”, яка діяла на час існування спірних відносин, згідно із яким укладання договорів купівлі-продажу приміщень здійснюється після погодження ціни об'єкта приватизації з постійними комісіями муніципального майна і фінансів та планування бюджету, не заслуговують на увагу, оскільки навіть таке положення зазначеної ухвали не надає права органу приватизації порушувати строки, встановлені Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від 01.02.2005 р. було заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Позивач правомірно стверджує, що цей нормативний акт набрав чинності з дати його опублікування та не має зворотної сили. Згідно із п. 1 ст. 2 вказаного закону, він набирає чинності з дня його опублікування. У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. у справі №1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), положення ст. 58 Конституції України слід розуміти так, що дія нормативного акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інших нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Відповідно, з врахуванням вимог ст. 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, обов'язок відповідача щодо укладення із позивачем договору купівлі-продажу виник до набрання чинності Законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”, а з норм зазначеного закону не випливає звільнення відповідача від виконання ним своїх обов'язків.

Згідно зі ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, законами України. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами  Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Проте, суд враховує, що до набрання чинності зазначеним законом позивач не звертався із вимогою до укладення договору в редакції запропонованого проекту. Пропозиція укласти договір на підставі правового акта органу місцевого самоврядування №12 від 24.07.2007 р. була отримана відповідачем 30.07.2007 р., що підтверджується відміткою про її отримання. Крім того, з матеріалів справи випливає, що відповідач відмовився від укладення договору купівлі-продажу не лише у зв'язку із законодавчою забороною щодо приватизації такого об'єкта, а у зв'язку із непогодженням усіх істотних умов договору, зокрема, ціни, що підтверджується листом відповідача №2-10615/2302 від 29.08.2007 р..

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Такою умовою договору в даному випадку є ціна. Підставою для непогодження із ціною договору відповідачем є сплив строку після встановлення його експертної оцінки. Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки. У відповідності до п. 23 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2004 р., висновок про вартість майна, складеного для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами, дійсний протягом шестимісячного строку від дати його затвердження. Дія висновку про вартість майна продовжується наказом відповідного органу, який його затвердив, на строк, що не перевищує одного року від дати його затвердження. Однак, строк дійсності висновків оцінювача про вартість об'єкту оцінки сплив. Доказів проведення нової оцінки суду не надано. У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що до умов проекту позивачем включено застарілі висновки оцінювачів, суд приходить до висновку, що відповідач не може бути зобов'язаним укладати договір купівлі-продажу в тій редакції, яка була запропонована позивачем, хоча і зобов'язаний укласти такий договір у порядку та на умовах, визначених у відповідності із діючим законодавством. Відповідно, позов слід задовольнити частково. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 33, 41, 42 43, 49, 60 75, 80 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Зобов'язати управління комунального майна Львівської міської ради (м.Львів, пл.Галицька,15, ЄДРПОУ 25558625) укласти з ТзОВ “Україна” (м.Львів, вул.Валова, 2, ЄДРПОУ 19336116) договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою м.Львів, вул.Валова, 2, у відповідності та на умовах, визначених чинним законодавством.

3.          В решті позову –відмовити.

4.          Стягнути з Управління комунального майна Львівської міської ради (м.Львів, пл.Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) на користь ТзОВ “Україна” (м. Львів, вул. Валова, 2, ЄДРПОУ 19336116) 42,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Накази видати у відповідності зі ст. 116 ГПК України.

Суддя