Рішення

від 04.04.2023 по справі 214/6788/22

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/6788/22

2/214/1824/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 квітня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Форт» про стягнення компенсації за невикористані відпустки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Форт» (далі Відповідач) на свою користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 11859 грн. 88 коп., компенсацію у зв`язку з порушенням термінів розрахунку при звільненні у розмірі 9592 грн. 55 коп. та судові витрати по справі в загальному розмірі 4492 грн. 40 коп., з яких: 3500 грн. сума витрат на правничу допомогу, 992 грн. 40 коп. сума сплаченого судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 01 грудня 2019 року по 17 жовтня 2022 року працювала у Відповідача на посаді оператора технічних засобів контролю по безпеці. Заробітна плата, яку позивач отримувала становила 5232 грн. 50 коп. на місяць. 17 жовтня 2022 року позивач звільнилась з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак, при проведенні з позивачем розрахунку при звільненні Відповідач не здійснив нарахування на виплату їй компенсації за невикористані відпустки за час роботи, позаяк вона жодного разу за весь період роботи у Відповідача не використовувала відпустки, на які набула право. Таким чином, позивач зазначає, що вона пропрацювала у відповідача 2 роки та 10 місяців, у зв`язку з чим невикористана нею відпустка складає 68 календарних днів, компенсацію за яку вона і просить стягнути з Відповідача на свою користь, а також просить стягнути компенсацію у зв`язку з порушенням термінів повного розрахунку при звільненні.

Позивач у судове засідання не з`явилась, але її представник надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, але надав письмове клопотання про зупинення провадження у справі та відкладення судового засідання до закінчення перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Форт» Рибіцького В.М. у складі Збройних Сил України, однак таке клопотання суд не приймає до уваги, оскільки позов у даній справі пред`явлено не до ОСОБА_3 як до фізичної особи, а до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Форт», яке може уповноважити на прийняття участі у справі будь-якого повноважного представника, який буде представляти інтереси товариства в судових засіданнях.

На підставі наявних у справі доказів та зі згоди представника позивача суд уважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно копії трудової книжки на ім`я позивача, остання 01 грудня 2019 року була прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство Форт» на посаду оператора технічних засобів контролю на безпеку та наказом №1 від 09.10.2022 року була звільнена 17 жовтня 2022 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.4).

Згідно заяви позивача від 05.11.2022 року, адресованої директору Відповідача, без відмітки про її отримання адресатом, позивач просила сплатити їй компенсацію за невикористані відпустки за 2020-2022 роки та надати довідку про середню заробітну плату (а.с.7).

Згідно довідки за вих. №3 від 14.11.2022 року, виданої за підписом директора Відповідача ОСОБА_3 , позивач працювала оператором технічних засобів контролю на безпеку та нарахована їй заробітна за 12 місяців (з листопада 2021 року по жовтень 2022 року включно) склала 74189 грн. 18 коп. (а.с.8).

Стаття 43 Конституції Українигарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1ст. 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1,5ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 77,78ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Так, оцінивши належність, допустимість і достовірність доказів, наданих позивачем, а також їх достатність і взаємний зв`язок між собою, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні відпусток слід відмовити, оскільки позивач, звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження обґрунтувань позову про не проведення з нею повного розрахунку при звільненні, не надала належних, допустимих та достатніх в їх сукупності доказів, які б свідчили про обґрунтованість та доведеність таких вимог та поза розумним сумнівом доводили порушення її трудових прав.

При цьому, суд зазначає, що у разі відсутності у позивача доказів на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують її позовні вимоги, ні позивач, ні її представник не скористались правом подати до суду клопотання про витребування таких доказів, оскільки в силу приписів ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Разом з тим, вимога про стягнення компенсації у зв`язку з порушенням термінів повного розрахунку при звільненні також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про стягнення компенсації за невикористані дні відпусток.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати суд залишає за нею.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.4,12,13,19,23,77,78,81,133,137,141,263-265,268,273,280-284,354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Охоронне агентствоФорт» простягнення компенсаціїза невикористанівідпустки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно вимог ст. 285 ЦПК України, та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Попов.