Постанова

від 05.04.2023 по справі 388/1673/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 388/1673/21

провадження № 61-439св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Первинна профспілкова організація Долинської дистанції колії,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

третя особа - Регіональна філія «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Первинної профспілкової організації Долинської дистанції колії на постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дуковського О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2021 року Первинна профспілкова організація Долинської дистанції колії звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), третя особа - Регіональна філія «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», про визнання неправомірними дій, визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що 25 лютого 2011 року між адміністрацією АТ «Українська залізниця» та Профспілковим комітетом Долинської дистанції колії було укладено колективний договір, зареєстрований Долинською районною державною адміністрацією 12 травня 2011 року за № 15 (далі - Колективний договір). Питання преміювання працівників Виробничого підрозділу служби колії Долинської дистанції колії Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» регулюється Положенням про преміювання керівників, спеціалістів, технічних службовців за основні результати господарської діяльності Долинської дистанції колії від 27 червня 2019 року та Положенням про преміювання робітників за виконання виробничих показників і нормованих завдань Долинської дистанції колії від 27 червня 2019 року. Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02 березня 2020 року також було затверджено Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця» (далі - Положення про оплату праці). З метою забезпечення досягнутої виробничої і соціальної стабільності в трудових колективах регіональної філії «Одеська залізниця», керуючись статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» та на підставі листа АТ «Укрзалізниця» від 10 грудня 2020 року № Ц6-79/470-20, постановою керівництва регіональної філії «Одеська залізниця» і президії Дорожньої профспілкової організації (далі - Дорпрофсож) від 28 грудня 2020 року № Н-6/14-П-55/25 дію Колективного договору було продовжено до кінця 2021 року. Пунктом 2 означеної постанови ухвалено забезпечити виконання і фінансування у 2021 році норм і гарантій, визначених діючим колективними договорами Одеської залізниці та її підрозділів у повному обсязі. Пунктом 5.6 розділу 5 Положення про оплату праці визначено, що рішення з питань нарахування, виплати та розміру премії за основні результати діяльності працівників приймає Комісія з питань оплати праці (далі - Комісія) відповідного рівня управління згідно з розділом 10 цього Положення, іншими нормативними документами АТ «Укрзалізниця». Пунктом 10.15 розділу 10 Положення про оплату праці передбачено, що Комісія: визначає, зокрема розмір премії відповідно до вимог цього Положення, діючих положень про преміювання, нормативних документів з оцінки результатів діяльності працівників АТ «Укрзалізниця»; приймає рішення про відсоток збільшення, зменшення (часткове позбавлення) премії, повне позбавлення або невиплату премії. Рішенням Комісії від 24 лютого 2021 року, оформленим протоколом № 19, для працівників апарату було визначено відповідні розміри премії за основні результати господарської діяльності за січень 2021 року в залежності від відрядного заробітку (посадового окладу) та фактично відпрацьованого часу. З метою введення в дію вказаного протокольного рішення 25 лютого 2021 року начальником Долинської дистанції колії Лавренюком С. А. за погодженням з головою Профспілкового комітету Євстігнєєвою Н. С. видано наказ № 181/ПЧ-23 «Про виплату премії працівникам дистанції колії за січень місяць 2021 року». Разом з тим листом від 26 лютого 2021 року № Н-007/242, адресованим структурним та виробничим підрозділам, відповідач повідомив, що за підсумками роботи перших 2-х місяців 2021 року перевитрата фонду оплати праці по регіональній філії очікується в розмірі 11,8 % вище плану, що негативно відобразиться на фінансовому результаті роботи в умовах зменшення обсягів перевезень залізничним транспортом та складної фінансової ситуації, зумовленої запровадженням карантинних обмежень, у зв`язку з чим запропоновано зменшити розмір преміювання працівників. 02 березня 2021 року начальник Долинської дистанції колії Лавренюк С. А. видав наказ № 198/ПЧ-23 «Про зниження премії за січень 2021 року». Цей наказ прийнято з порушенням пунктів 5.6, 10.2, 10.15, 10.18, 11.1, 11.2 Положення про оплату праці працівників та пунктів 4.12 - 4.14 Положень про преміювання, оскільки саме Комісія наділена дискреційними повноваженнями щодо зменшення, повного позбавлення або невиплати премії. Крім того, наказ начальника виробничого підрозділу, що стосується преміювання, зокрема зменшення (зниження) премії, мав бути погоджений первинною профспілковою організацією, і вимога щодо отримання такої згоди є імперативною. Враховуючи викладене, Первинна профспілкова організація Долинської дистанції колії просила: визнати неправомірними дії посадових осіб АТ «Українська залізниця», які допустили одностороннє, без протокольного рішення Комісії та без погодження з нею (Первинною профспілковою організацією Долинської дистанції колії) зменшення розміру премії за січень 2021 року, рішення про виплату якої оформлено наказом від 25 лютого 2021 року № 181/ПЧ-23 і прийнято з метою введення в дію протокольного рішення Комісії від 24 лютого 2021 року № 19 та на підставі пункту 4.3 зобов`язань Колективного договору (зі змінами та доповненнями), розділів 5, 10 Положення про оплату праці, розділу 4 Положення про преміювання керівників, спеціалістів, технічних службовців за основні результати господарської діяльності Долинської дистанції колії від 27 червня 2019 року, розділу 4 Положення про преміювання робітників за виконання виробничих показників і нормованих завдань Долинської дистанції колії, яка входить до структури заробітної плати, що призвело до погіршення умов оплати праці працівників виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця»; визнати незаконним та скасувати наказ начальника виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 02 березня 2021 року № 198/ПЧ-23 «Про зниження премії за січень 2021 року»; зобов`язати АТ «Українська залізниця» здійснити нарахування та виплату працівникам виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» премії за січень місяць 2021 року в розмірах, визначених наказом начальника виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 25 лютого 2021 року № 181/ПЧ-23 «Про виплату премії працівникам дистанції колії за січень місяць 2021 року».

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2022 року у складі судді Степанова С. В. позов задоволено. Визнано неправомірними дії посадових осіб АТ «Українська залізниця», які допустили одностороннє, без протокольного рішення Комісії та без погодження з Первинною профспілковою організацією Долинської дистанції колії зменшення розміру премії за січень 2021 року, рішення про виплату якої оформлено наказом від 25 лютого 2021 року № 181/ПЧ-23 та прийнято з метою введення в дію протокольного рішення Комісії від 24 лютого 2021 року № 19 і на підставі пункту 4.3 зобов`язань Колективного договору (зі змінами та доповненнями), розділів 5, 10 Положення про оплату праці, розділу 4 Положення про преміювання керівників, спеціалістів, технічних службовців за основні результати господарської діяльності Долинської дистанції колії від 27 червня 2019 року, розділу 4 Положення про преміювання робітників за виконання виробничих показників і нормованих завдань Долинської дистанції колії, яка входить до структури заробітної плати, що призвело до погіршення умов оплати праці працівників виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця». Визнано незаконним та скасовано наказ начальника виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 02 березня 2021 року № 198/ПЧ-23 «Про зниження премії за січень 2021 року». Зобов`язано АТ «Українська залізниця» здійснити нарахування та виплату працівникам виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» премії за січень місяць 2021 року в розмірах, визначених наказом начальника виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 25 лютого 2021 року № 181/ПЧ-23 «Про виплату премії працівникам дистанції колії за січень місяць 2021 року». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що начальник виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» не мав права одноособово приймати рішення про зменшення розміру премії, адже такими повноваженнями наділена лише Комісія.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2022 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що для захисту права суду потрібно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначаються особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок. Трудовий колектив не має статусу юридичної особи і не може виступати учасником господарського або цивільного процесу, оскільки не наділений процесуальною правоздатністю. Відповідно, професійна спілка не може виступати представником трудового колективу в господарському чи цивільному процесі, а при зверненні з позовом в інтересах трудового колективу має вважатись такою, що діє від власного імені. Профспілка не може розглядатись і як представник фізичних осіб - членів трудового колективу. Втім, професійна спілка може представляти фізичну особу - члена трудового колективу в цивільному процесі лише за наявності документів, що підтверджують повноваження представника (довіреності). Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/9010/17. Первинна профспілкова організація Долинської дистанції колії у своєму позові зазначила, що даний спір виник у зв`язку з невиконанням вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, щодо погодження Долинської дистанції колії зменшення розміру премії працівників виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», тому цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства. Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник щодо зобов`язання нарахувати та виплатити премію працівникам виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії. Питання преміювання працівників на підприємстві відповідача врегульовано Положенням про оплату праці та Положенням про преміювання. Якщо на підприємстві є положення про преміювання, яке є складовою частиною чинної на підприємстві системи оплати праці, то всі питання, пов`язані з преміюванням працівників, передбачаються в ньому. Порядок нарахування і виплати премій є персоніфікованим, отже, самі фізичні особи - працівники Долинської дистанції колії регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» мають право звертатися до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування наказу начальника виробничого підрозділу від 02 березня 2021 року № 198/ПЧ-23 «Про зниження премії за січень 2021 року» і зобов`язання роботодавця здійснити нарахування та виплату премії в розмірах, визначених наказом від 25 лютого 2021 року № 181/ПЧ-23 «Про виплату премії працівникам дистанції колії за січень місяць 2021 року». В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують представництво Профспілкою фізичних осіб - членів трудового колективу Долинської дистанції колії. Відповідно, якщо Профспілка не є представником трудового колективу чи окремого члена трудового колективу, вона має вважатися такою, що діє від власного імені як позивач. В обґрунтування свого позову Первинна профспілкова організація Долинської дистанції колії посилалася на те, що оскаржувані дії та накази посадових осіб відповідача призвели до погіршення умов оплати праці працівників виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії, проте не вказала, які саме її (профспілки) права та інтереси були порушені. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У січні 2023 року Первинна профспілкова організація Долинської дистанції колії подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2022 року залишити в силі.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17, від 26 червня 2019 року у справі № 174/580/16-ц, від 17 вересня 2019 року у справі № 904/4107/18, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 447/1728/19-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 213/5101/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Первинна профспілкова організація Долинської дистанції колії також зазначила, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, зокрема участі у прийнятті рішень щодо преміювання працівників та погодження розміру премій, які передбачені відповідними положеннями про преміювання як невід`ємної частини Колективного договору. Отже, зважаючи на характер правовідносин, суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права й інтересу профспілки. Крім того, апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/9010/17 (провадження № 12-82гс18), в якій предмет позову (про зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу в майні підприємства та визнання недійсним наказу в частині збільшення статутного капіталу) є відмінним від цієї справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Долинського районного суду Кіровоградської області.

31 січня 2023 року справа № 388/1673/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Судами встановлено, що 25 лютого 2011 року між адміністрацією Долинської дистанції колії та Профспілковим комітетом було укладено Колективний договір на період 2011 -2015 років, зареєстрований Долинською районною державною адміністрацією 12 травня 2011 року за № 15.

Згідно з пунктом 1.1 розділу 1 Колективного договору цей договір є правовим актом, що регулює виробничі та трудові відносини між адміністрацією та робітниками дистанції колії на основі взаємних домовленостей у сфері оплати праці, забезпечення трудових і соціальних гарантій робітникам, а також гендерної рівності.

Пунктом 1.7 розділу 1, пунктом 2.21 розділу 2 Колективного договору передбачено, що адміністрація та профком зобов`язуються виконувати в повному обсязі нормативні вимоги Генеральної, Галузевої угоди, даного Колективного договору та трудового законодавства. Профспілковий комітет зобов`язується здійснювати контроль за дотриманням законодавства про працю і гарантій зайнятості.

Згідно з пунктом 4.3 розділу 4 Колективного договору преміювання керівників і працівників дистанції колії за основні результати господарської діяльності, а також за спеціальними і додатковими системами преміювання, проводиться за розробленими положеннями, узгодженими з відповідними профспілковими комітетами, які є невід`ємною частиною цього колективного договору.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02 березня 2020 року затверджено Положення про оплату праці.

Пунктами 1.3, 1.9 розділу 1 Положення про оплату праці передбачено, що це положення є нормативно-правовим актом, який регламентує питання організації оплати праці, порядок і умови оплати праці та визначення індивідуальної заробітної плати працівників АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних підрозділів. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових (місячних) окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством України, Галузевою угодою, та погоджуються з відповідним профспілковим органом.

Згідно з пунктами 5.1, 5.3, 5.4, 5.6 розділу 5 Положення про оплату праці преміювання за основні результати діяльності працівників АТ «Укрзалізниця» запроваджується з метою мотивації до виконання ключових показників ефективності, підвищення особистої відповідальності, безперервного розвитку. Ключові норми преміювання, а саме: принципи преміювання, порядок оцінки результатів діяльності і прийняття рішення щодо нарахування та виплати премії, порядок нарахування, виплати та визначення розміру премії за основні результати діяльності визначаються у діючих положеннях про преміювання працівників АТ «Укрзалізниця». Премія за основні результати діяльності нараховується за підсумками роботи за звітний період (місяць, квартал) на підставі оцінки рівня досягнення ключових показників ефективності за даними фінансової, статистичної, управлінської звітності, інформаційно-аналітичних матеріалів, розпорядчих та кадрових документів. Рішення з питань нарахування, виплати та розміру премії за основні результати діяльності працівників приймає Комісія відповідного рівня управління згідно з розділом 10 цього Положення, іншими нормативними документами АТ «Укрзалізниця».

Пунктами 10.1, 10.2, 10.7, 10.12, 10.15, 10.18, 10.19 розділу 10 Положення про оплату праці передбачено, що Комісія утворюється наказом керівника відповідного рівня з метою забезпечення об`єктивної та справедливої оцінки результатів діяльності, встановлення максимально тісного зв`язку між результатами роботи та оплатою праці, дотримання норм цього Положення. Комісія утворюється на рівні апарату управління АТ «Укрзалізниця», апарату управління регіональної філії, їх структурних підрозділів. Відповідно до норм цього Положення рішення щодо оплати праці, в тому числі встановлення, виплати та визначення розмірів премій, доплат, надбавок, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, приймається: працівників виробничих підрозділів, що не відносяться до номенклатури посад керівника регіональної філії, філії, - Комісією відповідного структурного підрозділу. До складу Комісії за згодою включається представник відповідного профспілкового органу. Рішення Комісії оформляється протоколом засідання, який підписує голова Комісії, а у разі його відсутності - заступник голови Комісії. Комісія, зокрема, визначає: розмір премії відповідно до вимог цього Положення, діючих положень про преміювання, нормативних документів з оцінки результатів діяльності працівників АТ «Укрзалізниця»; приймає рішення про відсоток збільшення, зменшення (часткове позбавлення) премії, повне позбавлення або невиплату премії. Протокольне рішення Комісії вводиться в дію наказом керівника відповідного рівня за погодженням з відповідним профспілковим органом. Протокольне рішення Комісії виробничого структурного підрозділу щодо встановлення доплати за звання «Майстер I класу», «Майстер II класу», надбавок за: високу професійну майстерність, високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи, знання та використання в робот іноземної мови погоджуються відповідною службою апарату управління регіональної філії або заступником директора відповідно до розподілу обов`язків (для працівників філії керівником апарату управління філії відповідно до розподілу обов`язків). У випадку непогодження протокольного рішення має бути надана аргументована відмова у строк, що не перевищує одного календарного місяця. Після погодження протокольне рішення Комісії вводиться в дію наказом керівника відповідного рівня управління за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Згідно з пунктом 1.4 розділу 1, пунктами 4.1, 4.5, 4.12, 4.13, 4.14 розділу 4 Положенням про преміювання керівників, спеціалістів, технічних службовців за основні результати господарської діяльності Долинської дистанції колії від 27 червня 2019 року та Положення про преміювання робітників за виконання виробничих показників і нормованих завдань Долинської дистанції колії від 27 червня 2019 року положення про преміювання є невід`ємною частиною Колективного договору. Преміювання проводиться у відповідності до положення про преміювання, погодженого з профспілковим комітетом і затвердженого начальником дистанції колії для працівників, які знаходяться у штаті дистанції колії. За рішенням комісії по розгляду матеріалів на преміювання за проявлену ініціативу, високу результативність, ефективність і сумлінну працю окремим працівникам розмір премії може збільшуватись до 50 % посадового окладу (тарифної ставки) в межах планового фонду оплати праці. Премія виплачується за рахунок і в межах встановленого планового фонду оплати праці. Облік використання фонду оплати праці проводиться наростаючим підсумком з початку року. При перевитраті планового фонду оплати праці по дистанції колії, з причин незалежних від дистанції колії, рішення про розмір та виплату премії приймається начальником дистанції за погодженням з Дорпрофсожем, враховуючи фінансову можливість залізниці. Виплата чи невиплата премії, збільшення або зменшення розміру премії проводиться згідно з рішенням комісії по розгляду матеріалів на преміювання на підставі наказу начальника дистанції колії за погодженням з профспілковим комітетом. Склад комісії затверджується начальником дистанції колії за погодженням з профспілковим комітетом, із числа керівних працівників, головного бухгалтера, інженера з організації та нормування праці, інженера з охорони праці, економіста, працівника з кадрів і представника профспілкової організації. Видані накази повинні бути оформлені належним чином за вимогами діловодства, погоджені з членами комісії по розгляду матеріалів на преміювання, мати чіткі формулювання із зазначенням конкретних причин збільшення, зменшення або позбавлення премії працівників.

24 лютого 2021 року на засіданні Комісії було прийнято рішення, оформлене протоколом № 19, згідно з яким нарада постановила: 1) виплатити працівникам премію за основні результати господарської діяльності за січень 2021 року в зазначеному розмірі від відрядного заробітку (посадового окладу) за графіком ПУ - 75 %, нарядів на виконані роботи: ПД-1 40 % ПД, ПДБ - 40 %; ПД-2 40 % ПД, ПДБ -40 %; ПД-3 36 % ПД, ПДБ - 40 %; ПД-4 34 % ПД, ПДБ - 39 %; ПД-5 34 % ПД, ПДБ - 39 %; ПД-6 35 % ПД, ПДБ - 40 %; ПД-7 37 % ПД, ПДБ - 40 %; ПД-9 36 % ПД, ПДБ - 40 %; ПД-10 40 % ПД, ПДБ - 40 %; 10 цех - 30 %; 11 цех - 30 %; 13 цех. зем. - 30 %, 13 цех. мост. - 40 %; 16 цех - 30 %; 17 цех - 30 %; сторожа - 20 %, прибиральники - 20 %; 2) виплатити премію за січень місяць 2021 року працівникам апарату управління в наступних розмірах: ОСОБА_3 , технік 1 категорії, - 30 %; ОСОБА_4 , бухгалтер, - 30 %; ОСОБА_5 , заступник начальника, - 30 %; ОСОБА_6 , головний бухгалтер, - 30 %; ОСОБА_7 , інженер з організації та нормування праці, - 30 %; ОСОБА_8 , технік, - 30 %; ОСОБА_9 , економіст, - 30 %; ОСОБА_10 , бухгалтер, - 30 %; ОСОБА_11 , бухгалтер, - 30 %; ОСОБА_12 , iнженер з охорони праці, - 30 %; ОСОБА_13 , технік, - 30 %; ОСОБА_14 , інженер, - 30 %; ОСОБА_5 , технік, - 30 %; ОСОБА_15 , головний iнженер, - 20 %; ОСОБА_16 , начальник відділу, - 30 %; ОСОБА_17 , iнженер-технолог, - 30 %; ОСОБА_18 , iнженер, - 30 %; ОСОБА_19 , інженер, - 30 %; ОСОБА_20 , iнженер з пiдготовки кадрів, - 30 %; ОСОБА_21 , заступник начальника, - 20 %; ОСОБА_22 , розподілювач робіт, - 50 %; ОСОБА_23 , технік, - 30 %; ОСОБА_24 , головний механік, - 30 %; 4) технікам дільниць виплата премії проводиться у розмірі 30 %, черговим по переїзду - 25 %, розподілювачам робіт - 25 %, водіям та трактористам - 30 %, підсобним робітникам - 20 %; 5) зниження розміру премії здійснено відповідно до наказу від 27 січня 2021 року № 73; 6) нарахування премії провести на посадовий оклад, тарифну ставку, відрядний заробіток, за фактично відпрацьований час у січні місяці 2021 року. Працівникам що мають дисциплінарні стягнення премію не нараховувати та не виплачувати; 7) виплату премії провести разом з виплатою заробітної плати за лютий 2021 року за рахунок фонду оплати праці.

Наказом начальника Долинської дистанції колії Лавренюка С. А. від 25 лютого 2021 року № 181/ПЧ-23 «Про виплату премії працівникам дистанції колії за січень місяць 2021 року», погодженим головою профспілкового комітету Євстігнєєвою Н. С. , вирішено виплатити працівникам Долинської дистанції колії премію у розмірах, визначених у вищезгаданому рішенні Комісії від 24 лютого 2021 року № 19.

Згідно з наказом начальника Долинської дистанції колії Лавренюка С. А. від 02 березня 2021 року № 198/ПЧ-23 «Про зниження премії за січень 2021 року», на виконання наказу від 26 лютого 2021 року № Н-007/242 щодо нарахування премії за січень 2021 року, зважаючи на важкий фінансовий стан АТ «Укрзалізниця», відповідно до діючих положень про преміювання за основні результати господарської діяльності (в частині виплати премії за рахунок і в межах встановленого планового фонду оплати праці наростаючим підсумком з початку року), враховуючи рішення наради АТ «Укрзалізниця» щодо розгляду матеріалів преміювання працівників філій та регіональних філій від 25 лютого 2021 року, вирішено провести нарахування премії за січень 2021 року в таких розмірах від розрахункового права (згідно з даними відносно очікуваного розміру премії, що були надані на погодження на виконання вказівки від 19 лютого 2021 року № Н-007/183): в цілому по виробничому підрозділу - не вище 50 %, для працівників апарату управління - не вище 30 %.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Працівники мають право, зокрема на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку (частина друга статті 2 КЗпП України).

Відповідно до частин першої, другої статті 246 КЗпП України, частини першої статті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно зі статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом професійної спілки.

Статтею 244 КЗпП України передбачено, що права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі (частина перша статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Частиною першої статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Установлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання (стаття 1 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17 (провадження № 12-92гс18), від 26 червня 2019 року у справі № 174/580/16-ц (провадження № 14-127цс19), від 17 вересня 2019 року у справі № 904/4107/18 (провадження № 12-68гс19) та в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 447/1728/19-ц (провадження № 61-861св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 213/5101/19 (провадження № 61-18946св20), на які послався заявник в касаційній скарзі, викладено такі правові висновки.

Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»).

Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачений у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 указаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Колективні трудові спори - це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, у яких ідеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин і порядок вирішення яких визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Оскільки сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права й інтересу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в обґрунтування свого позову Первинна профспілкова організація Долинської дистанції колії посилалася на те, що оскаржувані дії та накази посадових осіб відповідача призвели до погіршення умов оплати праці працівників виробничого підрозділу служби колії Долинська дистанція колії, проте не вказала, які її (профспілки) права та інтереси були порушені.

Однак, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах, на які послався заявник в касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з оскарженням позивачем неправомірних дій посадових осіб, винних у порушенні умов положень про преміювання, які є невід`ємною частиною Колективного договору (частина п`ята статті 20 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»), та невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, зокрема щодо участі у прийнятті рішень про преміювання працівників та погодження розміру премій (частини друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Враховуючи викладене, висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з підставвідсутності порушеного права й інтересу профспілки є помилковим.

При цьому суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/9010/17 (провадження № 12-82гс18), в якій предмет позову (про зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу в майні підприємства та визнання недійсним наказу в частині збільшення статутного капіталу) є відмінним від цієї справи. Так, у справі № 910/9010/17 Велика Палата звернула увагу на те, що трудовий колектив не є юридичною особою і не може брати участь у майнових відносинах. У певний період часу законодавство, зокрема стаття 25 Закону СРСР «Про власність СРСР», стаття 20 Закону України «Про власність», дійсно визнавало суб`єктами права колективної власності трудові колективи державних підприємств. Але при цьому члени трудового колективу спільно могли набути право власності на майно державного підприємства виключно шляхом створення юридичних осіб - підприємств чи товариств, які брали участь у процесах оренди чи приватизації майна державних підприємств (товариство покупців, товариство орендарів, колективне підприємство, орендне підприємство, господарське товариство тощо). За відсутності статусу юридичної особи трудовий колектив не наділений процесуальною правоздатністю. Відповідно, профспілка не може виступати представником трудового колективу у позовах про визнання права власності, адже не можна представляти в суді довірителя, який не наділений процесуальною правоздатністю. Крім того, прибуток Державного підприємства «Електронмаш», який передавався у власність членів трудового колективу, був персоніфікованим, кожний член трудового колективу мав свій індивідуальний рахунок в системі обліку, на якому обліковувалась його частка у майні підприємства. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право на частку у майні державного підприємства відповідно до вимог законодавства можуть мати лише ті члени трудового колективу, які працювали на підприємстві у відповідний період і які зазначені у витягу з особових рахунків працівників ДНВП «Електронмаш», які працювали в умовах повного госпрозрахунку і самофінансування та отримали частку доходу за період з 01 січня 1989 року по 01 квітня 1994 року, наданому позивачем. Не втрачають вони право на таку частку і після звільнення. Отже, саме ці фізичні особи - працівники або колишні працівники мають право звертатися до суду з вимогою про визначення частки у майні державного підприємства, а не всі члени трудового колективу, які працюють на підприємстві на даний момент. Відповідно, якщо Профспілка не є представником трудового колективу чи окремого члену трудового колективу, вона має вважатись такою, що діє від власного імені як позивач. Відповідачем у цій справі є юридична особа - ДП «Електронмаш». Отже за суб`єктним складом цей спір не має розглядатись в судах загальної юрисдикції, а підлягає вирішенню в господарських судах.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, відмовивши в задоволенні позову через відсутність порушеного права, суд апеляційної інстанції не переглянув справу та не перевірив законність та обґрунтованість рішення місцевого суду по суті, а відтак, не встановив повністю фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору.

З огляду на викладене Верховний Суд в цій справі дійшов висновку про обґрунтованість наведеної в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів судом апеляційної інстанції не встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Первинної профспілкової організації Долинської дистанції колії задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук