Ухвала

від 27.03.2023 по справі 755/7413/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/7413/18

Провадження №: 1-кс/755/513/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2023 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_4 , розглянувши клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120181100040003080 від 29 березня 2018 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту, накладеного ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року на квартиру АДРЕСА_1 .

Заявник мотивує клопотання тим, що 17.05.2018 року, Дніпровським районним судом м. Києва розглядалось клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 про арешт майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 . В ході досудового розслідування встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є речовим доказом у кримінальному провадженні № 120181100040003080.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.05.2018 року, у кримінальному провадженні № 755/7413/18 накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 .

Постановою начальника слідчого відділення Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 09.11.2021 року, кримінальне провадження № 120181100040003080 від 29.03.2018 року, на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрито у зв`язку з закінченням строків розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту на майно підтримав, та просив його задовольнити.

Вивчивши клопотання, та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , суд дійшов такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 755/7413/18 накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як зазначається в ухвалі слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року, метою застосування арешту є збереження речового доказу, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ч. 12 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2021 року, начальником слідчого відділення Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12018100040003080 від 29.03.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальної конфіскації.

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданням цього кримінального провадження, суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 22, 98, 170,174 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 120181100040003080 на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яке перебуває у приватній власності ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя