Рішення

від 30.08.2010 по справі 2-688-2010

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2 –688/2010

Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И      

            30.08.2010 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області

у складі : головуючої - судді  Кавун Т.В.,

                  при секретарі          Касьян З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска справу за позовом

    ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Маловисківському районі Кіровоградської області

    про визнання неправомірною бездіяльності відповідача-суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -  

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, вимагаючи визнати неправомірною бездіяльність відповідача та стягнути з нього недоплачену надбавку до пенсії, посилаючись на порушення відповідачем ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

    Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є право позивача на отримання  за період з 09.07.2009 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Позивач народився в 1944 році і відповідно ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  має статус “дитини війни”, що надає  право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені відповідним Законом.

    Позивач перебуває на обліку у відповідача, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.        

    В 2007 роках позивачеві не призначалась і не виплачувалось підвищення до пенсії відповідно ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”, яке повинно було бути розраховано виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а у 2008, 2009 та 2010 роках цей вид підвищення пенсії призначався і виплачувався частково у розмірі 10%.    

    Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ,  Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

    Відповідно до п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління.

    Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України, згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України, є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності кошторис та бюджетний запит і подає їх до Міністерства фінансів України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижнього рівня ( до яких відноситься відповідач) та інше.

    Тому, наведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачеві доплати до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”, покладено на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

    Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти пред'явленого позову, долученого до матеріалів справи.

    Суд дійшов до висновку про те, що відповідач не надав належні докази правомірності своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплати позивачеві надбавки до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”.

    Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Відповідно до ст. 6  Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    На час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

    Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Відповідно п.12 ст. 71 цього Закону, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, зупинена дія на 2007 рік ст. 6  Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”.

    Пунктом 41 розділу другого Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, статтю 6  Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” викладено у наступній редакції : “ дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Таким чином, нормами Закону України”Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” дійсно зупинялась дія ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”, але залишався незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення ст. 67 розділу першого, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу другого”Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу третього “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

    Тому, в періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день розгляду справи, в частині нарахування та виплати спірних надбавок до пенсії,  відповідач зобов'язаний керуватись  положеннями ст. 6  Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”.

    Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

    Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.    

    Враховуючи наявність порушення прав позивача, суд дійшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.    

    Щодо застосування строків давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

    Відповідно до ст. 256 ЦК України,  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

    Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

    Позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права 05 травня 2010 року.

    Тому, строк позовної давності позивачем не порушено.

    Враховуючи наведені обставини, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та покладання обов'язку по здійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії, позов підлягає задоволенню  за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення.

    Судові витрати слід віднести за рахунок держави.    

    Керуючись ст.ст. 213 – 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області по не нарахуванню ОСОБА_1  підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення.

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1   пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 серпня 2010 року  з урахуванням раніше проведених виплат.

    Рішення може бути оскаржено до Кіровоградського апеляційного суду шляхом подання до Маловисківського районного суду Кіровоградської області апеляційної скарги на рішення суду   протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Повний текст мотивованого рішення   виготовлено    03.09. 2010 року.        

    ГОЛОВУЮЧА