Рішення

від 06.09.2010 по справі 2-688-2010

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-688-2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року

Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючої судді Кузіної Н.П. при секретарі Герасимюк Л.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Богодухівському районі Харківської області «Про зобов’язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України (далі – УПФУ) в Богодухівському районі про перерахунок пенсії, просила визнати дії відповідача щодо виплати їй щомісячного підвищення до пенсії з порушенням вимог ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" - неправомірними, зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 01.09.2010 року, зобов’язати відповідача виплатити суму перерахованої та невиплаченої суми підвищення пенсії за період з 01.01.2007 року по 01.09.2010 року щомісячного підвищення до пенсії, як “дитині війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Зазначила, що вона згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (далі ЗУ №2195-IV ), є дитиною війни і їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2007 році така допомога їй не виплачувалася, а в 2008 – 2010  роках виплачувалася в розмірі тільки 10 %. Вважає, що невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст.6 ЗУ №2195- IV є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. В зв’язку з тим, що про належні їй, як дитині війни, виплати повідомлено не було, а тому про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення в засобах масової інформації.

Позивач в судове засідання не з’явилася, просила суд слухати справу у її відсутності, на позовних вимогах наполягала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. Вважають, що  дії Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі, щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ №2195- IV є правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому  зазначив про необґрунтованість доводів позову, щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 р. (далі – ЗУ №1058), оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 даної статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим законом. Також надано заяву про слухання справи у відсутність представника Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, доводи позовної заяви, та заперечень відповідача суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних у ній доказів, судом встановлено, що позивач має статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням. Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 ЗУ № 2195-1У має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 - 2008 роки, суд вважає їх підлягаючими частковому задоволенню, з таких підстав:

Відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни»  №2195-1У, з урахуванням ст. 111 цього Закону було зупинено. Рішенням КСУ від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Підпунктом 41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 ЗУ №2195 був викладений в новій редакції. Рішенням КСУ від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) п.п 41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення КСУ у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення КСУ є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Стаття 152 ч. 2 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, дати ухвалення Рішення КСУ, УПФУ в Богодухівському району Харківської області повинно було нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ № 2195-IV з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення КСУ свого рішення, щодо неконституційності п.12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ № 2195-IV, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Також, враховуючи дату ухвалення Рішення КСУ від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Богодухівському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ № 2195- IV, в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення, щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач мав діяти відповідно з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ №2195, тобто нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, позивачу повинно бути нарахована доплата починаючи з 09.07.2007 року в сумі 742 грн. 65 коп., а з 22.05.2008 року в розмірі  780 грн. 40  коп. виходячи з розрахунку 30% мінімальної заробітної плати, встановленої у 2007 році, та 2008 році.

Що стосується періоду за 2009-2010  роки, то Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" та Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік"  дію Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України "Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009-2010 роках повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни".  

У 2009 році позивачу повинна бути нарахована доплата в сумі 1240 грн. 20 коп. виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» № 835 від 26.12.2008 року.; Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646 від 20.10.2009 року.

У 2010 році позивачу повинна бути нарахована доплата в сумі 1818 грн. 90 коп. виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Конституція України, ст. 64, передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ №1058, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки сторони по справі не заперечують, що позивач має право на отримання доплат до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитина війни. За чинним законодавство розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ №1058, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. А отже, щодо застосування ч. 3 ст. 28 вище зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ №2195- IV.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус „дитина війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Також суд відхиляє доводи відповідача, щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення пенсії особам, які мають статус дитини війни. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ №1058 рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином обов’язок по нарахуванню та виплаті доплат до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ №2195- IV покладено на УПФУ в Богодухівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії. Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянам України своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст. 26 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. ЗУ 32195-1У реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «Дитина війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплат до пенсії. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно до абзацу 1 Положення про Пенсійний фонд України – ПФУ є центральним органом виконавчої влади, на який відповідно до зазначеного положення покладено обов’язок щодо призначення пенсій, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.     Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах міста є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно Головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів ПФУ та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії. Отже обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена  ЗУ № 2195- IV, покладено саме на органи ПФУ.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – ПФУ, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем. Крім того, відповідачем, в порушення ч.1 ст. 60 ЦПК України , згідно якої,  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, не доведено та не надано суду доказів, щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку, щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку, щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача..

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати  Управління пенсійного фонду України в Богодухівському  районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року до 01.09.2010 року  з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та виплатити заборгованість.

Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.71, 72, 88, ч. 1 ст. 11, 60, 213, 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Богодухівському районі Харківської області «Про зобов’язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»- задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 року по31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по  01.09.2010 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення права ОСОБА_1 на своєчасне нарахування підвищення до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2010 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2010 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити .

Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Богодухівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя