Рішення

від 15.04.2010 по справі 2-688-2010

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

                                                                                                                    № 2-688/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

15 квітня 2010 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя  Донецької області під головуванням судді Мальцевої Є.Є., при секретарі Шевченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії за період 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, -

В С Т А Н О В И В :

 Позивач  звернувся  до суду з цивільним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними і зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2009 роки в розмірі 30% мінімальної пенсії. В обґрунтування позовних вимог позивач   зазначив, що його віднесено до категорії дітей війни і згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона з 01.01.2006 р. має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Натомість, відповідач всупереч вимогам цього Закону та Конституції України такої доплати не здійснював в повному обсязі, чим порушував права позивача. Ці дії вважає незаконними і просить визнати такі дії відповідача неправомірними і зобов’язати зробити нарахування і виплатити щомісячну доплату к пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. до 31.12.2009 р.

Позивачка у судове засідання не з’явилась, до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій просила задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду письмові заперечення проти позову та про розгляд справи за його відсутністю. В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що позивач має статус дитини війни, але в 2006 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було передбачено поетапне запровадження виплат дітям війни в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Оскільки такий порядок КМУ в 2006 році не встановлювався і кошти з бюджету на ці виплати не виділялися, відповідач не міг проводити виплати. В 2007 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, тому фінансування цих витрат з держбюджету не проводилось і протягом 2007 року. В 2008 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни в Закон України «Про соціальний захист дітей війни» і передбачено інший розмір доплати до пенсії. На підставі цих змін відповідач проводив в 2008 році виплати в межах фінансування із держбюджету в порядку, передбаченому Постановами КМУ, тому свої дії вважає законними. Крім того, просив при розгляді справи застосовувати строк позовної давності.

Суд, дослідивши заперечення представника відповідача і матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії  дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя, що підтверджується  пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас, ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому в 2006 році дії відповідача щодо не нарахування пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, є правомірними.

Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом ( 489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином, відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року діяв правомірно.

 Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007,  відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України зазначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України.

Отже, з 09.07.2007 р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв правомірно.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” дія цієї статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена і, відповідно, у 2009 році продовжує діяти норма, згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5 (із змінами згідно Закону № 749-5 від 15.03.07 р.), прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Статтею 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26 грудня 2008 року № 835-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року - тобто 498 гривень.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної  заробітної плати» від 20.10.2009 року за №1646-VІ, що набрав чинності 04.11.2009 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.11.2009 року складає – 573 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає, що для визначення мінімального розміру пенсії для обчислення розміру доплати необхідно виходити з положення ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.

Керуючись ст.10,11,15,109,209, 213, 215, 218 ЦПК України,   суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_2 Івановича  до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов’язати зробити нарахування та виплату доплати до пенсії за період 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року – задовольнити частково.

Визнати неправомірною дії Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя щодо не нарахування ОСОБА_1  щомісячної державної соціальної доплати до пенсії дітям війни в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року до 31.12.2009 року.  

      Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя провести ОСОБА_1   нарахування та виплатити, з урахуванням фактично виплачених сум, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м.Маріуполя.

Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження у строк, передбачений для подачі такої заяви.

Суддя :