Рішення

від 07.04.2023 по справі 607/3608/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2023 Справа №607/3608/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванко О.М.

за участю секретаря судового засідання Медвідь О.А.

учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Посилаючись на те, що 24 листопада 2016 року ОСОБА_3 став переможцем електронних торгів, які були проведені ДП «СЕТАМ» щодо реалізації майна, що перебуло в іпотеці - земельної ділянки площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:018:0078 та нежитлового приміщення кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з готелем, загальною площею 1221,9 кв. м., з надвірними будівлями (лот №178150). 30 грудня 2016 року приватним нотаріусом Демкович Ю.Л. позивачу було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку площею 1,02 га, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 18439774.

В березні 2017 року йому стало відомо, що земельна ділянка, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, площею 1,02 га, власником якої він є, зазнала поділу на кілька земельних ділянок та належить на праві власності іншим особам, а саме, земельні ділянки кадастровий номер 6125280600:02:018:0003 площею 0,0303 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004 площею 0,5719 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0005 площею 0,0476 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0006 площею 0,0506 га, знаходяться в межах координат поворотних точок земельної ділянки кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, які належать відповідачам. Вказані земельні ділянки були відчуженні ОСОБА_5 .

Право власності ОСОБА_5 на продані земельні ділянки, виникло саме на підставі судового рішення від 31.05.2011 року у справі №2-3451/11, що було правовстановлюючим документом на майно, яке було скасоване, а тому він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, відчужила неіснуючі земельні ділянки не будучи їх власником.

З урахуванням вищевказаних фактів, вважає, що земельна ділянка площею 1,02 га кадастровий номер 61252806000180020 (6125280600:01:018:0078), яка була поділена, зокрема, на земельні ділянки площею 0,0303 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0003, площею 0,5719 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, площею 0,0476 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0005, площею 0,0506 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0006, вибули поза волею їх власника, а відповідачі користуються нею незаконно, оскільки: Договір іпотеки від 23.06.2008, предметом якого є спірна земельна ділянка площею 1,02 га, з моменту його укладення у 2008 році і до проведення електронних торгів не був припинений, не визнавався недійсним. Іпотека діяла з моменту проведення її державної реєстрації 23.06.2008 і не була припиненою на час проведення електронних торгів 24.11.2016, тому земельна ділянка кадастровий номер 6125280600:01:018:0078 площею 1,02 га, була реалізована як предмет іпотеки у встановлений законом спосіб, на виконання судового рішення.

Отже, хоча на момент укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_5 формально вважалася власником цих земельних ділянок, однак із скасуванням судового рішення від 31.05.2011 року відпала правова підстава набуття нею права власності на землю, а тому ОСОБА_5 відчужила відповідачам земельні ділянки, які їй не належали, і до того ж, з 23.06.2008 року перебували під іпотечним обтяженням.

Таким чином, позивач є законним власником спірного нерухомого майна, його право власності фактично оспорюється відповідачем, за якими наразі, як за останніми набувачами, зберігається державна реєстрація права власності на таке спірне нерухоме майно, хоча правові підстави набуття ним цього права власності на даний час відпали, а отже таке володіння фактично є незаконним, що зумовлює виникнення у позивача права вимагати від відповідачів повернення спірного нерухомого майна, а у відповідача - обов`язку здійснити таке повернення в натурі.

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 6125280600:02:018:0004 площею 0,5719 га, що розташована на території Байковецької об`єднаної територіальної громади на користь ОСОБА_3 та стягнути судові витрати.

Представником відповідача подано відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав повністю та заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що відплатний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5719 га був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20 квітня 2012 року. Державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку була проведена 25 квітня 2012 року. Тобто повноправним власником земельної ділянки площею 0,5719 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0004 ОСОБА_4 став 25 квітня 2012 року.

Як вбачається з позовної заяви та додатків до неї, ОСОБА_3 30 грудня 2016 року було видано Свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 1,02 га, яка нібито в себе включає земельну ділянку придбану ОСОБА_4 у власність 25 квітня 2012 року.

Жодних доказів чи пояснень про те, що земельна ділянка площею 0,5719 га, яка належить ОСОБА_4 будь-яким чином належала ОСОБА_3 на момент її придбання відповідачем і до 30 грудня 2016 року, ні позовна заява, ні додатки до неї не містять.

Таким чином, ні до моменту відчуження, ні на момент відчуження ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,5719 га на користь ОСОБА_4 , вона не вибувала з власності ОСОБА_3 , оскільки він, щонайменше, не отримував свідоцтва про власність на неї до 30 грудня 2016 року.

Тобто набуттю майна добросовісним набувачем в обов`язковому порядку має передувати належним чином зареєстроване право власності «власника» на це майно. Однак жодних доказів про те, що ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 0, 5719 га чи навіть земельної ділянки площею 1,02 га, у яку нібито входить земельна ділянка належна відповідачу до квітня 2012 року, позивачем не надано.

Таким чином ОСОБА_3 нібито ставши власником земельної ділянки, яка належить відповідачу, лише у грудні 2016 року немає підстав для її витребування у ОСОБА_4 , який є її власником (добросовісним набувачем) з квітня 2012 року, оскільки земельна ділянка площею 0,5718 га не вибувала з володіння ОСОБА_3 після грудня 2016 року не з його волі іншим шляхом.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10.10.2017 жодним чином не спростовує добросовісність набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,5719 га, а навпаки підтверджує безпідставність вимог ОСОБА_3 , оскільки рішенням також встановлено, що позивач отримав свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 1, 02 га лише у грудні 2016 року.

Крім того, як вбачається з цього рішення, земельна ділянка площею 1,02 га з 2008 року по 2016 рік перебувала в іпотеці ПАТ «ВТБ Банк», але у власності ОСОБА_6 .

Сам факт скасування апеляційним судом Тернопільської області рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2011 року у справі № 2-3451/11 не свідчить про його змістовну незаконність, оскільки дане судове рішення скасовано лише з підстав порушення підсудності, а не підстав незаконності і необґрунтованості його мотивувальної та резолютивної частин.

Однак, станом на даний час, цілком очевидним є пропуск позовної давності ПАТ «ВТБ про вимогу до ОСОБА_4 щодо витребування майна, оскільки як встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10.10.2017 року у справі № 607/2405/17 ОСОБА_6 листом від 16.06.2011 року було повідомлено Тернопільське відділення ПАТ «ВТБ Банк» про існування рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2011 року у справі № 2-3451/11.

Також, між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 не укладався договір про відступлення прав за іпотечним договором чи зміни та доповнення до іпотечного договору укладеного між Банком і ОСОБА_6 у 2008 році, зокрема і щодо земельної ділянки, про перехід прав ідотекодержателя від ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 , як покупець та зацікавлена особа, мав реальну можливість переконатися у реальній і фактичній наявності земельної ділянки площею 1, 02 га, як шляхом її безпосереднього огляду за місцем її знаходження, так і за допомогою «Публічна кадастрова карта України», але він не скористався своїм правом, а виявив «порушення» свого права придбавши дефектне майно.

Отже, вважає, що ОСОБА_3 має позиватись до державної виконавчої служби, оскільки саме у неї виник обов`язок щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням позивачу через систему ДП «Сетам». Відтак, в задоволенні позову просить відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому не погодився із запереченнями відповідачів та зазначив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2017р. у справі №607/2405/17 встановлено, що 07.03.2012 року за заявою ОСОБА_5 та на підставі рішення суду від 31.05.2011 року у справі №2-3451/11, котрим за нею було визнане право власності на земельну ділянку площею 0,7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, управлінням Держкомзему у Тернопільському районі було виготовлено та видано Державні акти на право власності на земельні ділянки: площею 0,5719 га, на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415059 вже із зміненим цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (на дату подання цього позову присвоєно кадастровий номер 6125280600:02:018:0004), площею 0,0476 га, на території Байковецької сільської ради Тернопільської району Тернопільської області серії ЯК №415056 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 61252806000:20:18:0005, площею 0,0506 га, на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415057 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 61252806000:20:18:0006.

Згідно листа Відділу у Тернопільському районі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та місті Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 02.03.2020р. №117/117-20 земельна ділянка кадастровий номер 6125280600:01:018:0078 була поділена на земельні ділянки за кадастровими номерами 6125280600:01:018:0083 та 6125280600:01:018:0082. У подальшому, земельна ділянка за кадастровим номером 6125280600:01:018:0083 була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 6125280600:02:018:0004, 6125280600:02:018:0005, 6125280600:02:018:0006, 6125280600:02:018:0007.

Земельну ділянку площею 0,5719 га ОСОБА_5 відчужила ОСОБА_4 за договором купівлі продажу земельної ділянки від 20.04.2012 року.

Рішенням суду у справі №607/2405/17 встановлено, що право власності ОСОБА_5 на продані земельні ділянки, виникло саме на підставі судового рішення від 31.05.2011 року у справі №2-3451/11, що було правовстановлюючим документом на майно. З скасуванням апеляційним судом, в 2017 році, рішення суду першої інстанції у справі №2-3451/11, дане рішення місцевого суду з моменту його ухвалення (31.05.2011 року) не породжує жодних правових наслідків як до цієї дати, так і з 31.05.2011 до дати проведення електронних торгів (24.11.2016 року). Договір купівлі продажу земельної ділянки площею 1,02 га, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений нотаріально в реєстрі за №606 від 01.03.2007 року, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №197446 від 05.03.2007 року виданий на ім`я ОСОБА_6 , зберігають свою чинність, а у ОСОБА_5 не виникло права власності на земельну ділянку площею 0,7706 га, розташована території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, відчужену останньою, у тому числі й ОСОБА_4 , в період з ухвалення судом першої інстанції в 2011 році до скасування рішення суду апеляційним судом в 2017 році.

Зі скасуванням в 2017 році рішення суду першої інстанції від 2011 року по справі №2-3451/2011, ОСОБА_4 , як покупець за договором, позбавляється права власності на земельну ділянку площею 0,5719 площею в силу правила - якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 05 грудня 2017р. по справі №607/2405/17 рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2017 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2018 року рішення Тернопільського м»: і районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 05 грудня 2017 року залишено без змін.

У цій постанові констатовано, що земельна ділянка площею 1,02 га, яка належала ОСОБА_6 з березня 2007 року та передана ним 23 червня 2008 року в іпотеку, дія якої з вказаної дати і до реалізації майна на електронних торгах не припинялася, тому вказана земельна ділянка була реалізована як предмет іпотеки у встановлений законом спосіб, на виконання судового рішення з метою захисту прав іпотекодержателя - ПАТ «ВТБ Банк».

Тобто, ОСОБА_5 відчужила ОСОБА_4 земельну ділянку, не будучи її власником, і яка з 23 червня 2008 року перебувала під іпотечним обтяженням. Відтак, вважає, що заперечення ОСОБА_4 на позов ОСОБА_3 про витребування з незаконного володіння підлягає відхиленню.

Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2011 року у справі № 2-3451/2011 де ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , сторонами не були, скасоване не по суті, а у зв`язку з невірно визначеною підсудністю. На даний час немає жодного судового рішення про те, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 незаконно набули право власності на земельну ділянку площею 0, 5719 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0004.

На момент укладення договору купівлі-продажу спірного майна запису про обтяження земельної ділянки площею 0, 5719 га не існувало ні в Державному реєстрі іпотек, ні в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, ні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому до спірних правовідносин не може застосовуватись ст.23 Закону України «Про іпотеку», так як під час переходу права власності на спірне майно до відповідача воно не було обтяжене іпотекою. На момент укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , тобто станом на 20 квітня 2012 року, продавець була законним власником земельної ділянки, із підтвердженою державною реєстрацією прав власності і скасування рішення через шість років, після оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки не спростовує цього факту.

Крім того, ОСОБА_5 мала право відчужувати земельну ділянку, оскільки єдиним належним документом на підтвердження права власності є саме державний акт, а не судове рішення у справі № 2-3451/2011. Державний акт був виготовлений відповідно до закону та посвідчував право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_4 не знав та не міг знати про підстави набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку.

Також, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0. 5719 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0004, відповідач ОСОБА_4 уклав 20.04.2012, а позивач з позовом до суду звернувся лише 26.02.2020, тобто більш ніж через 7.5 років та більше ніж через 11,5 років після укладання договору іпотеки від 23.06.2008 року, на який посилається позивач у відповіді на відзив.

З огляду на долучені до відзиву докази (лист-пропозиція ОСОБА_6 адресована ПАТ ВТБ Банк» від 16.06.2011 року, лист ПАТ «ВТБ Банк» на адресу ДВС від 17.10.2016 року), а також те, що ПАТ «ВТБ Банк» мав повну можливість довідатися про можливе порушення своїх прав як іпотекодержателя тому, мав право в будь-який час перевіряти фактичну наявність іпотечного майна у боржника та можливість дізнатися про стан своїх майнових прав іпотекодержателя та відповідно ініціювати позов до ОСОБА_4 .

Відтак, банк, як кредитор-іпотекодержатель, з моменту укладення договору іпотеки мав усі повноваження щодо перевірки фактичної наявності у володінні боржника переданих йому з іпотеку активів.

Твердження сторони позивача про те, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею є цілком правильним і логічним, але при цьому позивач «забуває» надати відповідні докази того, що він був власником земельної ділянки (земельних ділянок) до прийняття судового рішення від 31.05.2011 року, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого і що саме цим рішенням ОСОБА_3 у 2011 році був позбавлений права власності на земельну ділянку, а відтак це правило «про вибуття майна з володіння власника поза його волею» діє не у всіх випадках і є необхідність встановлювати повно і всебічно обставини щодо «руху» майна у кожній конкретній справі.

Тобто позивачу необхідно довести, чи мав він право або інтерес до вказаних земельних ділянок у 2007-2012 роках та чи були порушені його право або інтереси у 2007-2012 роках судовим рішенням від 31.05.2011 року та укладеними договорами купівлі-продажу земельних ділянок.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, земельною ділянкою площею 1.02 га спочатку володіла (перебувала на праві власності) до 2007 року ОСОБА_5 потім, з 2007 року ОСОБА_6 , з 2011 року, вже площею 0, 7706 га знову ОСОБА_5 та в подальшому, з 2012 року - 0, 5719 га володів ОСОБА_4 .

В цей період часу у ОСОБА_3 не виникало ніяких прав і обов`язків щодо цих земельних ділянок.

Отже, ОСОБА_3 немає і не може мати доказів того, що він був власником земельної ділянки площею 1,02 га до 31 травня 2011 року - дати прийняття скасованого рішення Тернопільського міськрайонного суду, і що ця земельна ділянка у 2011-2012 роках вибувала з власності поза його волею, адже ним не надано доказів на підтвердження свого права власності на земельну ділянку у цей період, а свідоцтво про право власності на неіснуючу земельну ділянку площею 1,02 га було видане аж 30.12.2016 року, тобто після спливу 4 років мирного володіння ОСОБА_4 своєю земельною ділянкою.

Із цього випливає цілком слушне питання, яким чином ОСОБА_4 на момент придбання земельної ділянки площею 0, 5719 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0004 міг знати про те, що ОСОБА_5 стала власником цієї земельної ділянки на підставі рішення суду і передбачити те, що через шість років.

Крім того, чинний Цивільний кодекс України, не передбачає можливості зворотної дії у часі прав і обов`язків учасників цивільних правовідносин. За загальним правилом цивільні права та обов`язки виникають на майбутнє.

Отже ОСОБА_3 не може мати будь-якого правового відношення до подій 2007-2012 років, оскільки не був і не міг бути учасником правовідносин щодо набуття і переходу прав власності на земельну ділянку площею 0,5719 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0004 чи інших пов`язаних земельних ділянок.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 21.06.2018 року, якою залишено без змін рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10.10.2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 05.12.2017 року є недоречним, оскільки поняття «правового режиму іпотеки» дещо відрізняється від поняття «права власності».

Крім цього, цим судовим рішенням не розглядалась правова позиція ОСОБА_4 , оскільки він не був учасником касаційного перегляду судових рішень першої і апеляційної інстанцій. В даному рішенні мова ведеться виключно про позицію ОК «Байковецький» і не більше.

Також слід зазначити, що в межах цієї справи розглядались позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними і питань про захист права власності позивача не ставилось.

У свою чергу ОСОБА_6 , як власник земельної ділянки, не заперечував щодо задоволення позову ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1, 02 га з кадастровим номером 6125280600:01:018:0078. оскільки на момент придбання цієї земельної ділянки там знаходились будівлі, які належали третім особам.

При цьому, необхідно нагадати, що ОСОБА_7 належним чином, у 2011 році, повідомив ПАТ «ВТБ Банк» (іпотекодержателя) про вибуття частини майна з іпотеки, що підтверджується як відповідним листом, так і рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10.10.2017 року, та щорічними перевірками стану майна Банком, однак іпотекодержатель своєю «мовчазною згодою», по суті, погодився із вибуттям частини майна з під іпотеки.

Також слід зазначити, що ОСОБА_3 не набував статусу іпотекодержателя і до нього не переходили відповідні права від Банку шляхом укладання додатку до договору іпотеки (ст. 19 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, з урахуванням правових позицій викладених у відзиві на позов, саме органи державної влади в особі відділу земельних ресурсів, державної виконавчої служби, а також нотаріуси, ПАТ «ВТБ Банк» своїми незаконними умисними діями і бездіяльністю та ненаданням ОСОБА_3 повної інформації щодо предмету продажу, реалізували йому «дефектне» майно.

Як вбачається з матеріалів долучених до відзиву, згідно листа ПАТ «ВТБ Банк» від 17.10.2016 № 12493/1-2 адресованого державній виконавчій службі, як Банк, так і Продавець, в особі Державної виконавчої служби, у жовтні 2016 року знали про те, що земельної ділянка площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:018:0078 не існує і вона не зареєстрована за ОСОБА_6 .

Тобто ОСОБА_3 зобов`язаний був вчинити всі необхідні дії, які забезпечують прийняття товарів, що передані відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Однак, як з-тексту позовної заяви та доданих до неї доказів, ОСОБА_3 письмово не звертався ні до ДВС, ні до ДП «СЕТАМ» щодо невідповідності предмета договору купівлі-продажу, він це розпочав робити після розрахунку з продавцем на початку лютого 2017 року.

Як вбачається з протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_3 від 17.03.2017, він сам не дуже цікавився майном, яке мав намір придбати. Жодного разу, до його придбання на прилюдних торгах, він не приходив його оглянути і перевірити на комплектність, як фактично, так і через сайт «Публічна кадастрова карта України», з якої вбачалось, що земельної ділянки загальною площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:018:0078 на момент організації її продажу Банком і ДВС не існувало.

Позивачем до позовної заяви та клопотань не додано жодного доказу про те, що саме земельна ділянка площею 0, 5719 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0004, земельна ділянка площею 0, 0303 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0003, земельна ділянка площею 0, 0476 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0005, земельна ділянка площею 0, 0506 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0006 та земельна ділянка площею 0, 1004 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0007 є складовими земельної ділянки 1, 02 га з кадастровим номером 6125280600:01:018:0078 і межі цих ділянок під час їх формування і на даний час не змінювались.

Також шляхом елементарного арифметичного складання сум усіх вказаних у позові площ земельних ділянок, загальна сума їх площ складає 0, 8008 га та не відповідає загальній площі неіснуючої земельної ділянки площею 1, 02 га і площі 0, 7706 га, яка нібито вибула з володіння ОСОБА_3 у 2011 році за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2011 року у справі № 2-3451/2011.

Різниця між сумою площ земельних ділянок, яка витребовується позивачем (0. 8008 га) і рішенням 2011 року, за яким ОСОБА_5 було повернуто 0, 7706 га складає 0, 0302 га.

У свою чергу різниця між сумою площ земельних ділянок, яка витребовується позивачем (0, 8008 га) та неіснуючої, але нібито придбаної ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1, 02 га складає 0, 2192 га.

Вказані розбіжності позивачем ні у позові, ні у інших поданих ним заяв по суті справи не усунуті, що ставить під сумнів обґрунтованість позову в цілому щодо саме цих земельних ділянок, зокрема земельної ділянки площею 0, 5719 га належної ОСОБА_4 .

Сторона відповідача вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги про витребування та державну реєстрацію за ОСОБА_3 земельних ділянок із кадастровими номерами: 6125280600:02:018:0004, 6125280600:02:018:0003, 6125280600:02:018:0005. 6125280600:02:018:0006, 6125280600:02:018:0007 є незаконними, оскільки згідно з протоколом проведення електронних торгів за №2149719 та акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 16.12.2016 за №26213392/17 ОСОБА_3 не придбавав на електронних торгах вищевказані земельні ділянки.

Навпаки, у відповідності до протоколу, акту державного виконавця, свідоцтва про право власності від 30.12.2016 виданого нотаріусом та незаконного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач придбав і незаконно зареєстрував за собою неіснуючу земельну ділянку площею 1, 02 га з кадастровим номером 6125280600:01:018:0078. Належних, допустимих і достовірних доказів про те, що ОСОБА_3 придбав у листопаді 2016 року п`ять вищевказаних земельних ділянок ним не надано.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_3 має надати хоча б протокол проведення електронних торгів, акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтво про право власності (чи інші правовстановлюючі документи) та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ним на земельні ділянки із кадастровими номерами: 6125280600:02:018:0004, 6125280600:02:018:0003, 6125280600:02:018:0005,6125280600:02:018:0006,6125280600:02:018:0007, тобто довести, що він був власником цих земельних ділянок і вони вибули з його володіння поза його волею.

Також, ним не надано доказів, що усі ці земельні ділянки сформовані шляхом поділу придбаної ним неіснуючої земельної ділянки площею 1, 02 га.

Крім того, відсутні належні, допустимі і достовірні докази про те, що сума площ «незаконно» витребовуваних позивачем земельних ділянок і їх межі збігається із обґрунтуванням викладеним ОСОБА_3 у позові про те, що він є власником 1. 02 га до складу якої вони нібито входили.

Тобто, по суті, ОСОБА_3 в суді має довести той факт, що математичний вираз 0, 8008 га = 0, 7706 га - 1, 02 га є вірним.

Акт № 26213392/17 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - майна придбаного ОСОБА_3 складено 16.12.2016 року.

Таким чином придбання ОСОБА_3 майна з прилюдних торгів, як вже вище зазначалось, відноситься до угод купівлі-продажу, у зв`язку з чим його права і обов`язки до придбаного ним «дефектного» майна виникли не скоріше ніж 16 грудня 2016 року.

Тобто необхідно встановити чи був ОСОБА_3 власником земельної ділянки площею 1, 02 газ кадастровим номером 6125280600:01:018:0078, чи земельної ділянки площею 0. 5719 газ кадастровим номером 6125280600:02:018:0004, яка входила до складу 1.02 га до 25 квітня 2012 року - моменту державної реєстрації права власності ОСОБА_8 на витребовувану позивачем земельну ділянку у добросовісного набувача.

Крім того, необхідно звернути увагу суду і на те, що наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ним на земельну ділянку площею 1, 02 га з кадастровим номером 6125280600:01:018:0078 є по суті фіктивним і підробленим, оскільки і рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10.10.2017, на яке посилається позивач, і поясненнями позивача та іншими численними доказами у справі підтверджено і встановлено факт, що станом на 30 грудня 2016 року земельної ділянки площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:018:0078 не існувало, а тому нотаріус, який діяв, як державний реєстратор, в порушення вимог ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 12, п. 59 Постанови КМУ № 1127 від 25.12.2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», 30 грудня 2016 року вніс завідомо неправдиві та фіктивні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на неіснуючу земельну ділянку площею 1. 02 га.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 не додано до позовної заяви чи до заявлених ним клопотань про долучення доказів, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ним на земельну ділянку площею 0,5719 га, з кадастровим номером 6125280600:02:018:0004.

Таким чином, в розумінні ч. 4 ст. 334 ЦК України про те, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. ОСОБА_3 ніколи не був власником земельної ділянки площею 0. 5719 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0004. Тому, позивачем невірно визначено відповідачів у цій справі та застосовано неналежний спосіб захисту свої порушених прав, оскільки саме «продавці» та «державні реєстратори», які без належної перевірки, у 2016 році «відчужили» йому на торгах та незаконно зареєстрували за ним неіснуючу земельну ділянку і мають бути належними відповідачами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив та заяві про застосування строку позовної давності, відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Тернопільської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи, повідомлялася належним чином.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду забезпечено позов шляхом заборони вчиняти певні дії.

Ухвалою суду витребувано докази.

Ухвалами суду доручено забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду доручено забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду витребувано докази.

Ухвалами суду доручено забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду виправлено описку.

Ухвалою суду призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, витребувано докази та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі правонаступника та залучено до участі у справі третю особу.

Ухвалою суду роз`єднано поєднані в одному провадженні позовні вимоги та продовжено розгляд справи.

Ухвалою суду залишено позов в частині без розгляду, скасовано заходи забезпечення позову, залишено без розгляду зустрічний позов, продовжено розгляд справи, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановленофактичні обставинисправи тазміст спірнихправовідносин.

01.03.2007 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено та нотаріально посвідчено в реєстрі за №606, договір купівлі- продажу, за змістом якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купив земельну ділянку площею 1,02 га кадастровий номер 61258060600010180020 на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із належної підприємцю ОСОБА_5 земельної ділянки площею 2.00 га.

23.06.2008 між ВАТ «ВТБ Банк» (на даний час ПАТ) та підприємцем ОСОБА_6 укладено кредитний договір за змістом якого банк зобов`язався та надав позичальнику кошти в сумі 3000000 доларів США на здійснення господарської діяльності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки.

На забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов`язань перед ВТБ Банк з повернення коштів, сторонами було укладено договір іпотеки від 23 червня 2008 року, предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 1,02 га, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та нежиле приміщення кафе бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1221, 9 кв. м. з надвірними будівлями та спорудами. Загальна вартість майна переданого в іпотеку становить 19515003 гривень.

Предмет іпотеки, земельна ділянка загальною площею 1,02 га, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, належав іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №197446 від 05.03.2007 року, який видано на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідченого нотаріально в реєстрі за №606 від 01.03.2007.

Дані обставини встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 29 жовтня 2010 року у справі №6\30-559, котрим, з урахуванням ухвали суду від 04 квітня 2011 року про виправлення описки, у зв`язку з невиконанням підприємцем ОСОБА_6 взятих на себе зобов`язань за договором кредиту від 23.06.2008 перед ВТБ Банк, на користь останнього з ФОП ОСОБА_6 стягнено кошти в сумі 3000000 доларів США, що станом на 29.10.2010, становило 23730000 гривень, 506899, 58 доларів США процентів за користування кредитними коштами, що у гривневому еквіваленті становить 4009575, 76 гривень, 125160, 01 гривень пені, нарахованої на суму позики та 125628, 36 гривень пені, нарахованої на заборгованість з процентів.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.05.2011 у справі №2-3451\11, було вирішено позов задовольнити частково визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений нотаріально в реєстрі за №606 від 01.03.2007 в частині відчуження земельної ділянки площею 0, 7706 га, частково визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №197446 від 05.03.2007 року в частині відчуження земельної ділянки площею 0,7706 га, та визнати за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Надалі, 07.03.2012 за заявою ОСОБА_5 та на підставі рішення суду від 31.05.2011 року у справі №2-3451\11, котрим за нею було визнане право власності на земельну ділянку площею 0, 7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, останній управлінням Держкомзему у Тернопільському районі було виготовлено та видано Державні акти на право власності на земельні ділянки: площею 0,5719 га на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415059, вже із зміненим цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 0, 0303 га , на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415055 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 6125280600020180003; площею 0,0476 га, на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415056 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 6125280600020180005; площею 0, 0506 га , на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415057 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 6125280600020180006.

Рішенням Виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 27 квітня 2012 року №36, вирішено оформити право власності на ряд гаражів в ОК «Байковецький», за фізичними особами, які укладали договори про пайову участь у будівництві нежитлових приміщень з ПП ОСОБА_9 , котрий, в свою чергу, 01.10.2004 року уклав договір підряду на капітальне будівництво нежитлових приміщень, з ПП ОСОБА_5 , на земельній ділянці, належній ОСОБА_5 ..

ОСОБА_5 відчужила за договорами купівлі продажу від 22.06.2012 Обслуговуючому кооперативу «Байковецький», земельні ділянки, площею 0,0303га,кадастровий номер6125280600020180003,площею 0,0476га,кадастровий номер6125280600020180005;та площею0,0506га,кадастровий номер 6125280600020180006, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Також, ОСОБА_5 відчужила за договором купівлі продажу № 463 від 20.04.2012 року ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,5719 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відповідно до інформаційної довідки №201390049 від 21.02.2020, за ОСОБА_4 зареєстровано 07.03.2014, право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,5719 га, кадастровий номер якої 6125280600:02:018:0004, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що розташована за адресою: Тернопільська область Тернопільський район село Байківці, на підставі договору купівлі продажу № 463 від 20.04.2012.

Крім цього, ОСОБА_5 відчужила за договором купівлі продажу № 1057 від 19.06.2019, ОСОБА_10 земельну ділянку, площею 0,1004 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0007, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2017 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.05.2011 року у справі №2-3451\11, котрим було частково визнано недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений нотаріально в реєстрі за №606 від 01.03.2007 року в частині відчуження земельної ділянки площею 0, 7706 га, частково визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №197446 від 05.03.2007 року в частині відчуження земельної ділянки площею 0, 7706 га, та визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0, 7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг скасоване, а провадження у справі закрите. Дана ухвала апеляційного суду Тернопільської області набрала чинності з моменту її проголошення.

24.11.2016 ДП «СЕТАМ» на електронних торгах реалізовано нерухоме майно, що перебувало в іпотеці та належало на праві власності ОСОБА_6 в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «ВТБ Банк», в сумі 28013982 гривень, за кредитним договором, з наступним описом майна - кафе бар ОСОБА_11 з готелем, з надвірними будівлями і спорудами.

Предмет іпотеки знаходиться в АДРЕСА_1 .

Результат електронних торгів оформлено протоколом проведення електронних торгів за №2149719, складеним ДП «СЕТАМ» та підписаним покупцем ОСОБА_3 котрий запропонував ціну продажу в розмірі 17424412, 00 гривень, з яких сплатив гарантійний внесок в розмірі 871220, 60 гривень, та безпосередньо 16553191, 40 гривень за придбане майно.

За результатами проведення торгів старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером I.A. складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 16.12.2016 за №26213392/17, який затверджений заступником директора Департаменту -начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинським С.С.

Як зазначено вище, згідно акту державного виконавця на електронних торгах реалізовано кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем та надвірними будівлями і спорудами, розташоване на земельній ділянці, загальною площею 1.02 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за 17 424 412 гривень.

На підставі акту державного виконавця, приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю.Л., видано на ім`я відповідача ОСОБА_3 , котрий сплатив 17424412 гривень, свідоцтво про придбання майна з електронних торгів серії НВО №058759 (зареєстровано в реєстрі за №3509) від 30 грудня 2016 року на кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем та надвірними будівлями і спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер якої 6125280600:01:0180078, цільове призначення роздрібна торгівля та комерційні послуги, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки №201374579 від 21.02.2020, за ОСОБА_3 зареєстровано 30.12.2016, право власності на земельну ділянку, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер якої 6125280600:01:0180078, цільове призначення роздрібна торгівля та комерційні послуги, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областівід 10 жовтня 2017 року, справа №607/2405/17, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 05 грудня 2017 року, та постановою Верховного суду від 21.06.2018, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , треті особиПАТ «ВТБ Банк», приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. про визнання недійсними електронних торгів, проведених 24.11.2016 року ДП «СЕТАМ» щодо реалізації реєстраційного номера лоту 178150, акту державного виконавця за №26213392\17 про реалізацію предмета іпотеки від 16.12.2016 року, свідоцтва серії НОМЕР_1 (зареєстрованого в реєстрі за №3509), виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л.; позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОК «Байковецький» до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , треті особи - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державне підприємство «СЕТАМ», ПАТ «ВТБ Банк», приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. про часткове визнання недійсними електронних торгів, проведених 24.11.2016 року ДП «СЕТАМ» щодо реалізації реєстраційного номера лоту 178150в частині реалізації земельної ділянки загальною площею 1, 02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078, акту державного виконавця за №26213392\17 про реалізацію предмета іпотеки від 16.12.2016 рокув частині реалізації земельної ділянки загальною площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078, свідоцтва серії НВО №058759 (зареєстрованого в реєстрі за №3509), виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. - в частині належності земельної ділянки загальною площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078; позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , треті особиПАТ «ВТБ Банк», приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. про визнання недійсними електронних торгів, проведених 24.11.2016 року ДП «СЕТАМ» щодо реалізації реєстраційного номера лоту 178150, акту державного виконавця за №26213392\17 про реалізацію предмета іпотеки від 16.12.2016 року, свідоцтва серії НОМЕР_1 (зареєстрованого в реєстрі за №3509), виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л.

Відповідно до висновків експертів за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1500/1501/20/32/21-22 від 07.09.2022, земельну ділянку, загальною площею 1,02 га, з кадастровим номером 6125280600:01:0180078, була поділена на земельні ділянки за кадастровими номерами 6125280600:01:018:0083, площею 0,7706 га та 6125280600:01:018:0082, площею 0,2461 га. У подальшому, земельна ділянка за кадастровим номером 6125280600:01:018:0083 була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 6125280600:02:018:0004, площею 0,5718 га, 6125280600:02:018:0005, площею 0,0476 га, 6125280600:02:018:0006, площею 0,0506 га, 6125280600:02:018:0007, площею 0,1004 га.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід витребувати в його користь із незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, яка знаходиться на території Байковецької об`єднаної територіальної громади в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області, оскільки спірна земельна ділянка є його власністю і вибула без його волі, а тому є усі підстави для її витребування.

Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Відповідно достатті 182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина першастатті 321 ЦК України).

Згідно з частиною другоюстатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістомстатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті16, частини першої статті215 ЦК Україниодним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостоюстатті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі N 465/650/16-ц, провадження N 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі N 522/10127/14-ц, провадження N 14-428цс18, від 15 травня 2019 року, справа N 678/301/12, провадження N 14-624цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 набув право власності на кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем та надвірними будівлями і спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер якої 6125280600:01:0180078, цільове призначення роздрібна торгівля та комерційні послуги, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами електронних торгів.

Рішенням Тернопільськогоміськрайонного судуТернопільської областівід10жовтня 2017року,справа №607/2405/17,було відмовленоу визнанніприлюдних (електронних)торгів недійснимита встановлено,що правовласності ОСОБА_4 на продану ОСОБА_5 земельну ділянку,площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, виникло саме на підставі судового рішення від 31.05.2011 у справі №2-3451\11, що було правовстановлюючим документом на майно, і в наступному скасованого рішенням апеляційного суду. Оскільки скасоване рішення суду не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відповідно до частин 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи вищенаведене,суд зазначає,що земельнаділянка,площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, яка знаходиться на території Байковецької об`єднаної територіальної громади в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області, утворилася на підставі рішення суду від 31.05.2011 у справі №2-3451\11 та заяви ОСОБА_5 від 07.03.2012, із земельної ділянки, площею 0,7706 га, кадастровим номером 6125280600:01:018:0083, яка відносилася до її поділу до належної ОСОБА_3 земельної ділянки, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, цільове призначення роздрібна торгівля та комерційні послуги, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилання представника відповідача, що земельну ділянку,площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, яка знаходиться на території Байковецької об`єднаної територіальної громади в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області, не було придбано ОСОБА_3 і вона не відноситься до земельної ділянки, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, суд вважає безпідставним, оскільки належна позивачу земельна ділянка, була поділена на земельні ділянки за кадастровими номерами 6125280600:01:018:0083, площею 0,7706 га та 6125280600:01:018:0082, площею 0,2461 га. У подальшому, земельна ділянка за кадастровим номером 6125280600:01:018:0083 була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 6125280600:02:018:0004, площею 0,5718 га, 6125280600:02:018:0005, площею 0,0476 га, 6125280600:02:018:0006, площею 0,0506 га, 6125280600:02:018:0007, площею 0,1004 га, та ОСОБА_5 було їх продано ОСОБА_4 , Обслуговуючому кооперативу «Байковецький» та ОСОБА_10 .

Твердження представника відповідача, що ОСОБА_4 було набуто право власності на земельну ділянку, площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, до придбання ОСОБА_3 земельної ділянки, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, а тому ОСОБА_3 не може мати будь-якого правового відношення до спірної земельної ділянки і ОСОБА_4 являється добросовісним набувачем, а тому в нього не може бути витребувана земельна ділянка, суд вважає помилковим з огляду на наступне.

Як встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областівід 10 жовтня 2017 року, справа №607/2405/17, правовстановлюючий документ рішення суду від 31.05.2011 у справі №2-3451\11, на підставі якого ОСОБА_12 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №415059, був скасований ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2017 року, а тому вищевказане рішення суду з моменту його ухвалення, не породжує жодних правових наслідків,як до дати ухвалення, так і після дати проведення електронних торгів (24.11.2016) і договір купівліпродажу земельної ділянки, площею 1,02 га, посвідчений нотаріально в реєстрі за №606 від 01.03.2007 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №197446 від 05.03.2007, виданий на ім`я ОСОБА_6 , зберігають свою чинність, а у ОСОБА_5 не виникло права власності на земельну ділянку площею 0,7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, відчужену ОСОБА_4 , в період з ухвалення судом першої інстанції в 2011 році до скасування рішення суду апеляційним судом в 2017 році.

Також, рішенням судувід 10 жовтня 2017 року, справа №607/2405/17, встановлено, що скасуванням в 2017 році рішення суду першої інстанції від 2011 року, не порушується принципу презумпції правочинівдоговорів купівліпродажу від 20.04.2012, укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки така підстава, як скасування рішення суду на підставі якого було набуто продавцем майно, в подальшому відчужене наступному покупцю, Законом не передбачена як підстава визнання правочину недійсним. Разом з тим із скасуванням в 2017 році рішення суду першої інстанції від 2011 року, ОСОБА_4 , як покупець за договором, позбавляється права власності на земельні ділянки площею 0,5719 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, оскільки продавець ділянок ( ОСОБА_5 ) в силу правила -якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, відчужила ОСОБА_4 неіснуючу земельну ділянку, не будучи його власником.

Отже, земельна ділянка, площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, утворилася внаслідок поділу земельної ділянки, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, а тому ОСОБА_3 має законний інтерес до спірної земельної ділянки і його права та інтереси були порушенні відповідачем і підлягають захисту.

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Із зазначеною нормою Конституціїкореспондуються положення ч. 1 ст.321, ст.317,319 Цивільного кодексу України, згідно яких право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 328 Цивільного кодексу Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права,добросовісний набувачнабуває право власності на нього, якщо відповідно дост. 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване в нього.

Власник має правовитребуватисвоє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1ст. 387 Цивільного кодексу України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами, а також іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має правовитребуватице майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1ст. 388ЦК України, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі N 906/420/17, упостановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі N 914/3224/16, від 29.05.2019 у справі N 367/2022/15-ц.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1ст. 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором (правочином) права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором (правочином) у ланцюгу договорів (правочинів).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1ст. 388 Цивільного кодексу Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1ст. 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Отже, з урахуванням наведеного, враховуючи, що спірна земельнаділянка булапридбана ОСОБА_4 за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20.04.2012, отже ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, оскільки право власності до нього перейшло на підставі правочину, (тобто на законних підставах), і, він є фактичним володільцем спірного майна (земельної ділянки), відомості про закріплення права власності за яким містяться у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У такому випадку ефективний спосіб захисту порушеного права є подання саме віндикаційного позову до добросовісного набувача.

Позовні вимоги позивача регулюєтьсястаттею 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має правовитребуватимайно із чужого незаконного володіння від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, положеннястатті 388 Цивільного кодексу Україниможуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

З огляду на зміст позовної заяви, її вимоги, суд дійшов висновку, що позивачем вірно кваліфіковано правові підстави позови та заявлено віндикаційний позов на підставі статей387,388 Цивільного кодексу України.

Упостанові від 14.11.2018 у справі N 183/1617/16 Велика Палата Верховного Судудійшла правового висновку про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (пункт 89постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем (п. 116постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі N 183/1617/16).

Доводи представника відповідача про неможливість витребування спірних земельних ділянок у добросовісного набувача, оскільки ОСОБА_4 набув право власності, на підставі договору купівлі-продажу, у квітні 2012 року, а ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, у грудні 2016 року, не заслуговує на увагу, оскільки, як встановлено судом, підстава набуття права власності відповідачем була скасована і ОСОБА_4 не являється власником спірної земельної ділянки і витребування земельної ділянки у ОСОБА_4 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Також вказані доводи спростовуютьсястаттею 388 ЦК України, положення якої застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Щодо інших аргументів або міркувань відповідача також не дають підстав для висновку про безпідставність вимог позивача.

При цьому, суд зазначає, щоЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертоїстатті 390 ЦК Україникінцевий набувач, який не заявив зустрічні позови у справі, може заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити права на підставі частини першоїстатті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника ОСОБА_6 та після придбання ОСОБА_3 не з їх волі, то у ОСОБА_3 в порядкустатті 388 Цивільного кодексу України,виникли правові підстави для витребування у відповідача земельної ділянки, площею 0,5749га,кадастровий номер6125280600:02:018:0004,яка знаходитьсяна територіїБайковецької об`єднаноїтериторіальної громадив селіБайківці Тернопільськогорайону Тернопільськоїобласті, у зв`язку з чим позовні вимоги - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, відповідачем у справі заявлено заяву про застосування строків позовної давності, однак суд вважає, необґрунтованими вказані доводи, з огляду на наступне.

З позовом до суду позивач звернувся у 26 лютого 2020 року.

На віндикаційні позови поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

І в разі подання позову перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що про необхідність захисту його прав та інтересів стало відомо лише у березні 2017 році під час розгляду справи №607/2405/17, що також ним підтверджено у додатковому допиті потерпілого ОСОБА_3 від 17.03.2017.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_13 повідомили суд, що підтримують свої заяви свідка, що під час зустрічі 20 січня 2017 року, вони повідомили ОСОБА_3 про те, що земельної ділянки, площею 1,02 га, з кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, не існує з моменту набранням законної сили рішення суду від 31.05.2011, і вона поділена на окремі земельні ділянки, які розташовані під будівлями, що перебувають у власності третіх осіб, а також надали копію рішення суду.

Однак, покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_13 не підтверджують, а також відповідачем не надано і судом не встановлено інших об`єктивних доказів того, що ОСОБА_3 до 26.02.2020 було відомо, на якій підставі, була поділена земельна ділянка, загальною площею 1,02 га, з кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, які земельні ділянки утворилися внаслідок поділу і хто являвся власником земельних ділянок.

Також відповідачем не зазначено, з якого часу позивач міг довідатися або довідався, що власником спірної земельної ділянки, являється ОСОБА_4 , що є процесуальним обов`язком відповідача, відповідно до статей12,81 ЦПК України.

Також, суд зазначає, що до 21.06.2017 (дата набрання законної сили ухвали Апеляційного суду Тернопільської області у справі N 2-3451/11) договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений з ОСОБА_4 був чинний і без скасування рішення суду, у позивача, відсутні були підстави для звернення до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки, оскільки відповідач наполягав на їх законності.

За встановлених обставин, суд вважає, що доводи про пропуск позовної давності є такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_3 знав про порушення його прав до 26 лютого 2017 року або міг довідатись про момент цього порушення, тому позивачем не пропущено строку позовної давності на звернення до суду з позовом.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)напрофесійнуправничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язанізрозглядом справи,покладаються: 1)уразізадоволення позову-навідповідача; 2)уразівідмови впозові-напозивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , земельну ділянку, площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, яка знаходиться на території Байковецької об`єднаної територіальної громади в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 ;

відповідач ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_4 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , місце проживання АДРЕСА_5 .

Повний текстрішення суду складено тапідписано 17квітня 2023року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко