Постанова

від 19.10.2023 по справі 607/3608/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 607/3608/20

провадження № 61-10273св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 , яку подав представник - адвокат Пньов Петро Олександрович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2023 року у складі судді Вийванко О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Хоми М. В., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 листопада 2016 року він став переможцем електронних торгів, які проведені Державним підприємством «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») щодо реалізації майна, яке перебуло в іпотеці, а саме: земельної ділянки площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:018:0078 та нежитлового приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з готелем загальною площею 1221,9 кв. м з надвірними будівлями (лот №178150). 30 грудня 2016 року приватний нотаріус Демкович Ю. Л. видав йому свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та зареєстрував за ним право власності на земельну ділянку площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, що знаходиться за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1 .

У березні 2017 року йому стало відомо, що земельна ділянка площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, власником якої він є, була поділена на декілька земельних ділянок та належить на праві власності іншим особам, а саме: земельні ділянки площею 0,0303 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0003, площею 0,5719 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, площею 0,0476 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0005, площею 0,0506 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0006, знаходяться в межах координат поворотних точок земельної ділянки кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, які належать відповідачу та Обслуговуючому кооперативу «Байковецький» (далі - ОК «Байковецький»). Вказані земельні ділянки відчуженні ОСОБА_3 .

Право власності ОСОБА_3 на продані земельні ділянки виникло на підставі судового рішення від 31 травня 2011 року у справі № 2-3451/11, яке було правовстановлюючим документом на спірне майно. Надалі вказане судове рішення скасовано, а тому воно не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Позивач вказував, що придбана ним земельна ділянка площею 1,02 га кадастровий номер 61252806000180020 (6125280600:01:018:0078), яка була поділена, зокрема, на земельні ділянки площею 0,0303 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0003, площею 0,5719 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, площею 0,0476 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0005, площею 0,0506 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0006, вибули поза волею їх власника, а відповідач користується нею незаконно. Договір іпотеки від 23 червня 2008, предметом якого є спірна земельна ділянка площею 1,02 га, з моменту його укладення у 2008 році і до проведення електронних торгів не був припинений, не визнавався недійсним. Іпотека діяла з моменту проведення її державної реєстрації 23 червня 2008 року і не була припиненою на час проведення електронних торгів 24 листопада 2016 року, тому земельна ділянка площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:018:0078 реалізована як предмет іпотеки у встановлений законом спосіб на виконання судового рішення.

Хоча на момент укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_3 формально була власником цих земельних ділянок, проте після скасуванням судового рішення від 31 травня 2011 року у справі № 2-3451/11 відпала правова підстава набуття нею права власності на землю.

Позивач просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5719 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, що розташована на території Байковецької об`єднаної територіальної громади на його користь та стягнути із відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, задоволено позов ОСОБА_1 . Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5749 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, яка знаходиться на території Байковецької об`єднаної територіальної громади у с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна земельна ділянка вибула із володіння позивача поза його волею, ОСОБА_2 користується нею без належної правової підстави, оскільки рішення суду, на підставі якого набула право власності ОСОБА_3 , у якої він придбав спірну земельну ділянку, скасоване. Договір іпотеки з моменту його укладення у 2008 році і до проведення електронних торгів не був припинений, не визнавався недійсним. Іпотека, предметом якої земельна ділянка, діяла з моменту проведення державної реєстрації 23 червня 2008 року і не була припиненою на час проведення електронних торгів 24 листопада 2016 року. Земельна ділянка реалізована як предмет іпотеки у встановлений законом спосіб на виконання судового рішення, а, отже, позивач набув у власність вказану земельну ділянку правомірно.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник адвокат Пньов П. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження заявник зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 02 листопада 2022 року у справі № 925/1351/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень виконали всі вимоги цивільного законодавства, правильно визначилися із характером спірних правовідносин, вирішили справу з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник адвокат Пньов П. О., залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обставини, встановлені судами

01 березня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку площею 1,02 га кадастровий номер 61258060600010180020 на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із належної підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,00 га.

23 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ВАТ «ВТБ Банк», надалі перейменовано у ПАТ «ВТБ Банк») та підприємцем ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов`язався та надав позичальнику грошові кошти у сумі 3 000 000,00 доларів США на здійснення господарської діяльності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки.

23 червня 2008 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язань перед ВАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором від 23 червня 2008 року сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 1,02 га, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та нежитлове приміщення - кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 1 221,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна вартість майна переданого в іпотеку становить 19 515 003,00 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29 жовтня 2010 року у справі № 6/30-559, з урахуванням ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04 квітня 2011 року про виправлення описки, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ВАТ «ВТБ Банк» стягнено кошти у сумі 3 000 000,00 доларів США, що станом на 29 жовтня 2010 року становило 23 730 000,00 грн, 506 899,58 доларів США - процентів за користування кредитними коштами, що у гривневому еквіваленті становило 4 009 575,76 грн, 125 160,01 грн - пені, нарахованої на суму позики та 125 628,36 грн - пені, нарахованої на заборгованість за процентами.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2011 у справі № 2-3451/11 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений нотаріально в реєстрі 01 березня 2007 року за № 606, у частині відчуження земельної ділянки площею 0,7706 га, частково визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 05 березня 2007 року серії ЯД №197446 у частині відчуження земельної ділянки площею 0,7706 га та визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

07 березня 2012 року за заявою ОСОБА_3 та на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2011 року у справі № 2-3451/11, яким визнане право власності на земельну ділянку площею 0,7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, управлінням Держкомзему у Тернопільському районі виготовлено та видано державні акти на право власності на земельні ділянки:

- площею 0,5719 га на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК № 415059, вже із зміненим цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови;

- площею 0,0303 га на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415055 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 6125280600020180003;

- площею 0,0476 га на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК № 415056 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 6125280600020180005;

- площею 0,0506 га, на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415057 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 6125280600020180006.

Рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 27 квітня 2012 року № 36 вирішено оформити право власності на гаражі в ОК «Байковецький») за фізичними особами, які укладали договори про пайову участь у будівництві нежитлових приміщень з приватним підприємцем ОСОБА_5 , який 01 жовтня 2004 року уклав договір підряду на капітальне будівництво нежитлових приміщень з приватним підприємцем ОСОБА_3 на земельній ділянці, яка належить останній.

ОСОБА_3 відчужила за договором купівлі-продажу від 20 квітня 2012 року № 463 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5719 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

ОСОБА_3 відчужила за договорами купівлі-продажу від 22 червня 2012 року на користь ОК «Байковецький» земельні ділянки: площею 0, 0303 га кадастровий номер 6125280600020180003; площею 0,0476 га кадастровий номер 6125280600020180005; площею 0,0506 га кадастровий номер 6125280600020180006, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

24 листопада 2016 року ДП «СЕТАМ» на електронних торгах реалізувало нерухоме майно, що перебувало в іпотеці та належало на праві власності ОСОБА_4 , на погашення заборгованості перед ПАТ «ВТБ Банк» у сумі 28 013 982,00 грн за кредитним договором з таким описом майна: кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем з надвірними будівлями і спорудами. Предмет іпотеки знаходиться на АДРЕСА_2 .

Результат електронних торгів оформлено протоколом проведення електронних торгів за № 2149719, складеним ДП «СЕТАМ» та підписаним покупцем ОСОБА_1 , який запропонував ціну продажу в розмірі 17 424 412,00 грн, з яких сплатив гарантійний внесок у розмірі 871 220,60 грн, та безпосередньо 16 553 191,40 грн за придбане майно.

За результатами проведення торгів старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером I. A. складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 16 грудня 2016 року № 26213392/17, який затверджений заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинським С. С.

Згідно з актом державного виконавця на електронних торгах реалізовано кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем та надвірними будівлями і спорудами, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,02 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за 17 424 412,00 грн.

На підставі акта державного виконавця приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. видано на ім`я ОСОБА_1 , який сплатив 17 424 412,00 грн, свідоцтво про придбання майна з електронних торгів від 30 грудня 2016 року серії НВО № 058759 (зареєстровано в реєстрі за № 3509) на кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем та надвірними будівлями і спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та земельну ділянку загальною площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:0180078, цільове призначення: роздрібна торгівля та комерційні послуги, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2017 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2011 року у справі № 2-3451/11 скасоване, провадження у справі закрито.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2017 року у справа № 607/2405/17, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 05 грудня 2017 року та постановою Верховного Суду від 21 червня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «ВТБ Банк», приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. про визнання недійсними електронних торгів, проведених 24 листопада 2016 року ДП «СЕТАМ» щодо реалізації реєстраційного номера лоту 178150, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 16 грудня 2016 року № 26213392/17, свідоцтва серії НОМЕР_1 (зареєстрованого в реєстрі за № 3509), виданого 30 грудня 2016 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л.; позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОК «Байковецький» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП «СЕТАМ», ПАТ «ВТБ Банк», приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. про часткове визнання недійсними електронних торгів, проведених 24 листопада 2016 року ДП «СЕТАМ» щодо реалізації реєстраційного номера лоту 178150 в частині реалізації земельної ділянки загальною площею 1, 02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 16 грудня 2016 року № 26213392/17 у частині реалізації земельної ділянки загальною площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078, свідоцтва серії НВО №058759 (зареєстрованого в реєстрі за №3509), виданого 30 грудня 2016 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. у частині належності земельної ділянки загальною площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078; позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «ВТБ Банк», приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л., про визнання недійсними електронних торгів, проведених 24 листопада 2016 року ДП «СЕТАМ» щодо реалізації реєстраційного номера лоту 178150, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 16 грудня 2016 року № 26213392/17, свідоцтва серії НОМЕР_1 (зареєстрованого в реєстрі за № 3509), виданого 30 грудня 2016 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л.

Відповідно до висновків експертів за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 07 вересня 2022 року № 1500/1501/20/32/21-22 земельна ділянка загальною площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078 поділена на земельні ділянки площею 0,7706 га з кадастровим номером 6125280600:01:018:0083 та площею 0,2461 га кадастровим номером 6125280600:01:018:0082. Надалі земельна ділянка з кадастровим номером 6125280600:01:018:0083 поділена на земельні ділянки площею 0,5718 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0004, площею 0,0476 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0005, площею 0,0506 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0006, площею 0,1004 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0007.

Відповідно до інформаційної довідки від 21 лютого 2020 року № 201390049 за ОСОБА_2 07 березня 2014 року зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,5719 га з кадастровим номером 6125280600:02:018:0004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що розташована за адресою: село Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 2012 року № 463.

Відповідно до інформаційної довідки від 21 лютого 2020 року № 201374579 за ОСОБА_1 30 грудня 2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078, цільове призначення: роздрібна торгівля та комерційні послуги, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Правове обґрунтування

Щодо вирішення спору по суті

Правилом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

ЦК України передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Отже, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (пункти 63, 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15 зазначено, що на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

У постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-504цс16 зазначено, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Щодо обчислення позовної давності до спірних правовідносин

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_1 не з його волі іншим шляхом, а тому існують правові підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, для витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,5749 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, яка знаходиться на території Байковецької об`єднаної територіальної громади в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

За встановленими у справі обставинами ОСОБА_2 у 2012 році придбав земельну ділянку площею 0,5749 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0004 у ОСОБА_3 , якій спірна земельна ділянка належала на підставі судового рішення від 31 травня 2011 року, яке надалі скасовано у 2017 році після апеляційного перегляду.

Отже, судове рішення від 31 травня 2011 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , таяке було правовою підставою набуття останньою права власності на спірну земельну ділянку, не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 у 2012 році на момент відчуження спірної земельної ділянки не була її власником, а тому ОСОБА_2 хоч і є добросовісним набувачем, проте набув земельну ділянку без відповідної правової підстави.

Також суди встановили, що спірна земельна ділянка (площею 0,5749 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0004) утворилася внаслідок поділу земельної ділянки площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:0180078, яка з 2007 року належала ОСОБА_4 та 23 червня 2008 році передана в іпотеку, а надалі у 2016 році набута ОСОБА_1 за результатами проведених електронних торгів.

Іпотека діяла з моменту проведення державної реєстрації 23 червня 2008 року і не була припиненою на час проведення електронних торгів 24 листопада 2016 року. Земельна ділянка площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:0180078 реалізована як предмет іпотеки у встановлений законом спосіб на виконання судового рішення, тому позивач набув у власність вказану земельну ділянку правомірно.

Таким чином, ОСОБА_1 незаконно, без відповідної правової підстави, позбавлений володіння спірною земельною ділянкою шляхом проведення державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою - ОСОБА_2 , а тому ОСОБА_1 має право витребувати своє майно від ОСОБА_2 , який володіє ним без відповідної правової підстави.

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення вимог позивач про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

Доводи заявника у касаційній скарзі про відсутність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки у відповідача, оскільки ОСОБА_2 набув право власності на неї у 2012 році на підставі договору купівлі-продажу, а позивач набув право власності на земельну ділянку загальною площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:018:0078 у грудні 2016 року, є безпідставними, оскільки на момент розгляду справи позивач є законним власником спірної земельної ділянки, водночас у ОСОБА_2 , за яким здійснена державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку, відпала правова підстава набуття цього майна. За таких обставин ефективним способом захисту прав позивача є саме віндикаційний позов, чинним законодавством України не передбачено іншого правового механізму, за яким позивач міг би ефективно захистити свої порушені майнові права у спірних правовідносинах.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що на момент придбання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у ОСОБА_3 у державних реєстрах не існувало обтяжень чи прав інших осіб, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, оскільки у спірних правовідносинах такі обставини не є підставою для відмови позивачу в задоволенні вимог про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння. Верховний Суд враховує, що спірна земельна ділянка (площею 0,5749 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0004) утворилася внаслідок поділу земельної ділянки площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:0180078, яка 23 червня 2008 році передана в іпотеку, яка діяла на момент укладення правочину між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо спірної земельної ділянки у 2012 році.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача як добросовісного набувача, є безумовним порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки відповідач, із володіння якого витребовується спірна земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, у якої він придбав це майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Верховний Суд вважає, що витребування спірної земельної ділянки у відповідача не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами визначається законним заходом, який ставить за мету як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження в країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їхніх прав власності на майно, і є пропорційним передбачуваним таким втручанням цілям.

Посилання заявника у касаційній скарзі на протиправність дій органів державної виконавчої служби під час проведення електронних торгів, на яких була реалізована земельна ділянка, є безпідставними, оскільки судовим рішенням у справі № 607/2405/17, яке набрало законної сили, відмовлено ОСОБА_4 , а також третім особам з самостійними вимогами на предмет спору ОК «Байковецький», ОСОБА_2 у задоволенні вимог про визнання недійсними електронних торгів, проведених 24 листопада 2016 року ДП «СЕТАМ» щодо реалізації земельної ділянки загальною площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач, звертаючись до суду із позовом, пропустив позовну давність, що є підставою для відмови у задоволенні позову, є необґрунтованими, оскільки суди встановили, що про порушення своїх прав позивач дізнався у березні 2017 році під час розгляду справи № 607/2405/17 (про визнання прилюдних (електронних) торгів недійними), а із позовом звернувся 25 лютого 2020 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Посилання заявника на те, що про порушення своїх прав позивач міг дізнатися з 20 січня 2017 року, що підтверджується протоколом допиту потерпілого ОСОБА_1 , фактично зводяться до необхідності здійснення переоцінки зібраних у справі доказів, які були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Оцінка доводів касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду Великої Палати від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 02 листопада 2022 року у справі № 925/1351/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц.

У справах № 669/927/16-ц, № 610/1030/18 спір виник щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди, у справі № 922/3537/17 - щодо визнання недійсними торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у справі № 922/2416/17 - щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у справі № 914/2618/16 - щодо визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу майна та свідоцтва, скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання передати (повернути) майно, тоді як у справі, яка переглядається у касаційному порядку, - щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.

У справі № 925/1351/19 суди встановили, що відповідач, як добросовісний набувач, придбав спірне майно за результатами проведених прилюдних торгів, тому в силу вимог частини другої статті 388 ЦК України таке майно не може бути витребувано у нього, тоді як у справі, яка є предметом касаційного перегляду, відповідач набув спірне майно на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із фізичною особою.

У справі № 461/12525/15-ц суди встановили, що позивач не є власником або законним користувачем спірного майна, яке незаконно вибуло з його володіння, а тому у нього немає підстав для витребування майна на свою користь як неволодіючого власника або користувача.

Отже, висновки у справах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яку подав представник - адвокат Пньов Петро Олександрович, залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний