Постанова

від 03.07.2023 по справі 607/3608/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3608/20Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/559/23 Доповідач - Дикун С.І.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.

з участю сторін - учасників справи: представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пньова П.О. представника позивача ОСОБА_2 адвоката Бойчука В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/3608/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пньов Петро Олександрович на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, постановленого суддею Вийванко О.М., повний текст рішення виготовлено 17 квітня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 24 листопада 2016 року він став переможцем електронних торгів, які були проведені ДП «СЕТАМ» щодо реалізації майна, що перебуло в іпотеці - земельної ділянки площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:018:0078 та нежитлового приміщення кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з готелем, загальною площею 1221,9 кв. м., з надвірними будівлями (лот №178150). 30 грудня 2016 року приватним нотаріусом Демкович Ю.Л. йому було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку площею 1,02 га, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 18439774.

В березні 2017 року йому стало відомо, що земельна ділянка, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, площею 1,02 га, власником якої він є, зазнала поділу на кілька земельних ділянок та належить на праві власності іншим особам, а саме, земельні ділянки кадастровий номер 6125280600:02:018:0003 площею 0,0303 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004 площею 0,5719 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0005 площею 0,0476 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0006 площею 0,0506 га, знаходяться в межах координат поворотних точок земельної ділянки кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, які належать відповідачам. Вказані земельні ділянки були відчуженні ОСОБА_3 .

Право власності ОСОБА_3 на продані земельні ділянки, виникло саме на підставі судового рішення від 31.05.2011 року у справі №2-3451/11, що було правовстановлюючим документом на майно, яке було скасоване, а тому він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, відчужила неіснуючі земельні ділянки не будучи їх власником.

З урахуванням вищевказаних фактів, вважає, що придбана ним земельна ділянка площею 1,02 га кадастровий номер 61252806000180020 (6125280600:01:018:0078), яка була поділена, зокрема, на земельні ділянки площею 0,0303 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0003, площею 0,5719 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, площею 0,0476 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0005, площею 0,0506 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0006, вибули поза волею їх власника, а відповідачі користуються нею незаконно, оскільки: Договір іпотеки від 23.06.2008, предметом якого є спірна земельна ділянка площею 1,02 га, з моменту його укладення у 2008 році і до проведення електронних торгів не був припинений, не визнавався недійсним. Іпотека діяла з моменту проведення її державної реєстрації 23.06.2008 і не була припиненою на час проведення електронних торгів 24.11.2016, тому земельна ділянка кадастровий номер 6125280600:01:018:0078 площею 1,02 га, була реалізована як предмет іпотеки у встановлений законом спосіб, на виконання судового рішення.

Вважає, що хоча на момент укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_3 формально вважалася власником цих земельних ділянок, із скасуванням судового рішення від 31.05.2011 року відпала правова підстава набуття нею права власності на землю.

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, просить позов задовольнити та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 6125280600:02:018:0004 площею 0,5719 га, що розташована на території Байковецької об`єднаної територіальної громади на користь ОСОБА_2 та стягнути судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2023 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , земельну ділянку, площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, яка знаходиться на території Байковецької об`єднаної територіальної громади в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пньов П.О. подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та в неповному обсязі з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент придбання ним земельної ділянки у ОСОБА_3 , у державних реєстрах не існувало обтяжень чи прав інших осіб на цю земельну ділянку, що підтверджується відповідними витягами № 35755212 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20 квітня 2012 року та з Державного реєстру іпотек № 35755334 від 20 квітня 2012 року.

Позивачем не надано доказів, що він, як набувач знав про наявність прав інших осіб або обтяжень, відомості про які не були відображені в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна чи в Державному реєстрі іпотек

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що земельні ділянки площею 1,02 га та відповідно 0,5719 га вибули з власності ОСОБА_2 , не з його волі іншим шляхом. Позивачем не було надано, доказів про те, що ОСОБА_2 мав право або інтерес до вказаних земельних ділянок у 2007-2012 роках та були порушені саме його право або інтерес у 2007-2012 роках судовим рішенням від 31.05.2011 року та укладеними договорами купівлі-продажу земельних ділянок.

Зазначає, що ОСОБА_2 не може мати доказів того, що він був власником земельної ділянки площею 1, 02 га/0, 5719 га до 31 травня 2011 року - дати прийняття скасованого рішення Тернопільського міськрайонного суду, і що ця земельна ділянка у 2011-2012 роках вибувала з його власності поза його волею, оскільки ним не надано доказів на підтвердження свого права власності на земельну ділянку у цей період, а свідоцтво про право власності на неіснуючу земельну ділянку площею 1, 02 га було видане аж 30.12.2016 року.

Вважає, що він на момент придбання земельної ділянки площею 0, 5719 га не міг знати про те, що ОСОБА_3 стала власником цієї земельної ділянки на підставі рішення суду і передбачити те, що через шість років це рішення буде скасоване, та про те, що ОСОБА_2 , у майбутньому придбає неіснуючу земельну ділянку площею 1, 02 га, і буде подавати віндикаційний позов про витребування майна від добросовісного набувача.

Окрім того, вказує, що в матеріалах справи наявні докази про те, що спірна земельна ділянка не вибувала з володіння ОСОБА_4 поза його волею, оскільки ОСОБА_4 знав про розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до нього про визнання частково недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки площею 1,02 га, а також знав про рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 травня 2011 року, яким було частково визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між ним і ОСОБА_3 та не оскаржував це рішення.

Зазначає, що суд першої інстанції проігнорував його доводи в частині, що стосуються обов`язків ПАТ «ВТБ Банк» і Державної виконавчої служби України відносно спірної земельної ділянки. Згідно листа ПАТ «ВТБ Банк» від 17.10.2016 року № 12493/1 , адресованого державній виконавчій службі, перед проведенням електронних торгів, банк і державна виконавча служба України у жовтні 2016 року знали про те, що земельна ділянка площею 1, 02 га не зареєстрована за ОСОБА_4 .

Судом першої інстанції у рішенні від 10.10.2017 року, на яке посилається позивач, не наведено жодних обґрунтованих доводів про те, що перешкоджало ПАТ «ВТБ Банк» дізнатися про оскаржуване рішення з моменту отримання листа-пропозиції від ОСОБА_4 у червні 2011 року. ПАТ «ВТБ Банк» знав про рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2011 року починаючи з червня 2011 року, однак, протягом 6 років не вчинив жодних дій щодо захисту своїх можливо «порушених» інтересів та не повідомив про це ні ОСОБА_2 , ні працівників ДП «Сетам».

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що підстава набуття права власності відповідачем була скасована та він не є власником спірної земельної ділянки і витребування земельної ділянки у нього не порушутиватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності на звернення до суду з позовом, оскільки 21.06.2017 року договір купвлі-продажу земельної ділянки, укладений ОСОБА_1 був чинний і без скасування рішення суду.

З 24.02.2017 року він протягом тривалого часу вчиняв реальні дії, направлені на захист своїх прав.

Під час розгляду справи в апеляційному суді, представник відповідача адвокат Пньов П.О. підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи.

Представник позивача адвокат Бойчук В.І. заперечив апеляційну скаргу. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим, про що подав письмові поянення на обґрунтування свого виступу в апеляційному суді.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено та нотаріально посвідчено в реєстрі за №606, договір купівлі- продажу, за змістом якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку площею 1,02 га кадастровий номер 61258060600010180020 на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із належної підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2.00 га.

23.06.2008 між ВАТ «ВТБ Банк» (на даний час ПАТ) та підприємцем ОСОБА_4 укладено кредитний договір за змістом якого банк зобов`язався та надав позичальнику кошти в сумі 3 000 000 доларів США на здійснення господарської діяльності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки.

На забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язань перед "ВТБ Банк" з повернення коштів, сторонами було укладено договір іпотеки від 23 червня 2008 року, предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 1,02 га, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та нежиле приміщення кафе - бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1221, 9 кв. м. з надвірними будівлями та спорудами. Загальна вартість майна переданого в іпотеку становить 19515003 гривень.

Предмет іпотеки, земельна ділянка загальною площею 1,02 га, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, належала іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №197446 від 05.03.2007 року, який видано на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого нотаріально в реєстрі за №606 від 01.03.2007.

Дані обставини встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 29 жовтня 2010 року у справі №6\30-559, котрим, з урахуванням ухвали суду від 04 квітня 2011 року про виправлення описки, у зв`язку з невиконанням підприємцем ОСОБА_4 взятих на себе зобов`язань за договором кредиту від 23.06.2008 перед "ВТБ Банк", на користь останнього з ФОП ОСОБА_4 стягнено кошти в сумі 3 000 000 доларів США, що станом на 29.10.2010, становило 23730000 гривень, 506 899, 58 доларів США процентів за користування кредитними коштами, що у гривневому еквіваленті становить 4009575, 76 гривень, 125 160, 01 гривень пені, нарахованої на суму позики та 125 628, 36 гривень пені, нарахованої на заборгованість з процентів.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.05.2011 у справі №2-3451\11, було вирішено позов задовольнити частково визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений нотаріально в реєстрі за №606 від 01.03.2007 в частині відчуження земельної ділянки площею 0, 7706 га, частково визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №197446 від 05.03.2007 року в частині відчуження земельної ділянки площею 0,7706 га, та визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Надалі, 07.03.2012 за заявою ОСОБА_3 та на підставі рішення суду від 31.05.2011 року у справі №2-3451\11, котрим за нею було визнане право власності на земельну ділянку площею 0, 7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, останній управлінням Держкомзему у Тернопільському районі було виготовлено та видано Державні акти на право власності на земельні ділянки: площею 0,5719 га на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415059, вже із зміненим цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площею 0, 0303 га , на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415055 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 6125280600020180003; площею 0,0476 га, на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415056 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 6125280600020180005; площею 0, 0506 га, на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області серії ЯК №415057 вже із зміненим цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 6125280600020180006.

Рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 27 квітня 2012 року №36, вирішено оформити право власності на ряд гаражів в ОК «Байковецький», за фізичними особами, які укладали договори про пайову участь у будівництві нежитлових приміщень з ПП ОСОБА_5 , котрий, в свою чергу, 01.10.2004 року уклав договір підряду на капітальне будівництво нежитлових приміщень, з ПП ОСОБА_3 , на земельній ділянці, належній ОСОБА_3 ..

ОСОБА_3 відчужила за договорами купівлі - продажу від 22.06.2012 Обслуговуючому кооперативу «Байковецький», земельні ділянки, площею 0, 0303 га, кадастровий номер 6125280600020180003, площею 0,0476 га, кадастровий номер 6125280600020180005; та площею 0,0506 га, кадастровий номер 6125280600020180006, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Також, ОСОБА_3 відчужила за договором купівлі - продажу № 463 від 20.04.2012 року ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,5719 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відповідно до інформаційної довідки №201390049 від 21.02.2020, за ОСОБА_1 зареєстровано 07.03.2014, право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,5719 га, кадастровий номер якої 6125280600:02:018:0004, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що розташована за адресою: Тернопільська область Тернопільський район село Байківці, на підставі договору купівлі - продажу № 463 від 20.04.2012.

Крім цього, ОСОБА_3 відчужила за договором купівлі - продажу № 1057 від 19.06.2019, ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,1004 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0007, що знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2017 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.05.2011 року у справі №2-3451\11, котрим було частково визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений нотаріально в реєстрі за №606 від 01.03.2007 року в частині відчуження земельної ділянки площею 0, 7706 га, частково визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №197446 від 05.03.2007 року в частині відчуження земельної ділянки площею 0, 7706 га, та визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0, 7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг - скасоване, а провадження у справі закрите. Дана ухвала апеляційного суду Тернопільської області набрала чинності з моменту її проголошення.

24.11.2016 ДП «СЕТАМ» на електронних торгах реалізовано нерухоме майно, що перебувало в іпотеці та належало на праві власності ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «ВТБ Банк», в сумі 28 013 982 гривень, за кредитним договором, з наступним описом майна - кафе бар " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з готелем, з надвірними будівлями і спорудами.

Предмет іпотеки знаходиться в АДРЕСА_1 .

Результат електронних торгів оформлено протоколом проведення електронних торгів за №2149719, складеним ДП «СЕТАМ» та підписаним покупцем ОСОБА_2 котрий запропонував ціну продажу в розмірі 17 424 412, 00 гривень, з яких сплатив гарантійний внесок в розмірі 871 220, 60 гривень, та безпосередньо 16 553 191, 40 гривень за придбане майно.

За результатами проведення торгів старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером I.A. складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 16.12.2016 за №26213392/17, який затверджений заступником директора Департаменту -начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинським С.С.

Як зазначено вище, згідно акту державного виконавця на електронних торгах реалізовано кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем та надвірними будівлями і спорудами, розташоване на земельній ділянці, загальною площею 1.02 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за 17 424 412 гривень.

На підставі акту державного виконавця, приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю.Л., видано на ім`я відповідача ОСОБА_2 , котрий сплатив 17 424 412 гривень, свідоцтво про придбання майна з електронних торгів серії НВО №058759 (зареєстровано в реєстрі за №3509) від 30 грудня 2016 року на кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем та надвірними будівлями і спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер якої 6125280600:01:0180078, цільове призначення - роздрібна торгівля та комерційні послуги, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки №201374579 від 21.02.2020, за ОСОБА_2 зареєстровано 30.12.2016, право власності на земельну ділянку, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер якої 6125280600:01:0180078, цільове призначення - роздрібна торгівля та комерційні послуги, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2017 року, справа №607/2405/17, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 05 грудня 2017 року, та постановою Верховного Суду від 21.06.2018, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи ПАТ «ВТБ Банк», приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю.Л. про визнання недійсними електронних торгів, проведених 24.11.2016 року ДП «СЕТАМ» щодо реалізації реєстраційного номера лоту 178150, акту державного виконавця за №26213392\17 про реалізацію предмета іпотеки від 16.12.2016 року, свідоцтва серії НОМЕР_1 (зареєстрованого в реєстрі за №3509), виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л.; позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОК «Байковецький» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державне підприємство «СЕТАМ», ПАТ «ВТБ Банк», приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. про часткове визнання недійсними електронних торгів, проведених 24.11.2016 року ДП «СЕТАМ» щодо реалізації реєстраційного номера лоту 178150 в частині реалізації земельної ділянки загальною площею 1, 02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078, акту державного виконавця за №26213392\17 про реалізацію предмета іпотеки від 16.12.2016 року в частині реалізації земельної ділянки загальною площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078, свідоцтва серії НВО №058759 (зареєстрованого в реєстрі за №3509), виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. - в частині належності земельної ділянки загальною площею 1,02 га з кадастровим номером 6125280600:01:0180078; позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи ПАТ «ВТБ Банк», приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю.Л. про визнання недійсними електронних торгів, проведених 24.11.2016 року ДП «СЕТАМ» щодо реалізації реєстраційного номера лоту 178150, акту державного виконавця за №26213392/17 про реалізацію предмета іпотеки від 16.12.2016 року, свідоцтва серії НОМЕР_1 (зареєстрованого в реєстрі за №3509), виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л.

Відповідно до висновків експертів за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1500/1501/20/32/21-22 від 07.09.2022, земельну ділянку, загальною площею 1,02 га, з кадастровим номером 6125280600:01:0180078, була поділена на земельні ділянки за кадастровими номерами 6125280600:01:018:0083, площею 0,7706 га та 6125280600:01:018:0082, площею 0,2461 га. У подальшому, земельна ділянка за кадастровим номером 6125280600:01:018:0083 була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 6125280600:02:018:0004, площею 0,5718 га, 6125280600:02:018:0005, площею 0,0476 га, 6125280600:02:018:0006, площею 0,0506 га, 6125280600:02:018:0007, площею 0,1004 га.

Задовольняючи позовні вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив із тих мотивів, що спірна земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_2 не з його волі іншим шляхом, а тому у позивача в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, виникли правові підстави для витребування у відповідача земельної ділянки, площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, яка знаходиться на території Байковецької об`єднаної територіальної громади в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області, у зв`язку з чим позовні вимоги - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що слід витребувати в його користь із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, яка знаходиться на території Байковецької об`єднаної територіальної громади в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області, оскільки спірна земельна ділянка є його власністю і вибула без його волі.

Колегія суддів погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 16, частини першої статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі N 465/650/16-ц, провадження N 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі N 522/10127/14-ц, провадження N 14-428цс18, від 15 травня 2019 року, справа N 678/301/12, провадження N 14-624цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з готелем та надвірними будівлями і спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер якої 6125280600:01:0180078, цільове призначення - роздрібна торгівля та комерційні послуги, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами електронних торгів.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2017 року, справа №607/2405/17, було відмовлено у визнанні прилюдних (електронних) торгів недійсними та встановлено, що право власності ОСОБА_1 на продану ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, виникло саме на підставі судового рішення від 31.05.2011 у справі №2-3451\11, що було правовстановлюючим документом на майно, і в наступному скасованого рішенням апеляційного суду. Отже, у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для права власності на спірну земельну ділянку, оскільки скасоване рішення суду не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відповідно до частин 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Земельна ділянка, площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, яка знаходиться на території Байковецької об`єднаної територіальної громади в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області, утворилася на підставі рішення суду від 31.05.2011 у справі №2-3451/11 та заяви ОСОБА_3 від 07.03.2012, із земельної ділянки, площею 0,7706 га, кадастровим номером 6125280600:01:018:0083, яка відносилася до її поділу до належної ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, цільове призначення - роздрібна торгівля та комерційні послуги, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням суду від 10 жовтня 2017 року, справа №607/2405/17, встановлено, що скасуванням в 2017 році рішення суду першої інстанції від 2011 року, не порушується принципу презумпції правочинів договорів купівлі продажу від 20.04.2012, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки така підстава, як скасування рішення суду на підставі якого було набуто продавцем майно, в подальшому відчужене наступному покупцю, Законом не передбачена як підстава визнання правочину недійсним. Разом з тим із скасуванням в 2017 році рішення суду першої інстанції від 2011 року, ОСОБА_1 , як покупець за договором, позбавляється права власності на земельні ділянки площею 0,5719 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, оскільки продавець ділянок ( ОСОБА_3 ) в силу правила - якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, відчужила ОСОБА_1 неіснуючу земельну ділянку, не будучи його власником.

Земельна ділянка, площею 0,5749 га, кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, утворилася внаслідок поділу земельної ділянки, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, а тому ОСОБА_2 має законний інтерес до спірної земельної ділянки і його права та інтереси були порушенні відповідачем і підлягають захисту.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Із зазначеною нормою Конституції кореспондуються положення ч. 1 ст. 321, ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, згідно яких право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Однак, право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами, а також іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1ст. 388 ЦК України, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі N 906/420/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі N 914/3224/16, від 29.05.2019 у справі N 367/2022/15-ц.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором (правочином) права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором (правочином) у ланцюгу договорів (правочинів).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка була придбана ОСОБА_1 за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20.04.2012, тому він є добросовісним набувачем, оскільки право власності до нього перейшло на підставі правочину, (тобто на законних підставах), і, він є фактичним володільцем спірного майна (земельної ділянки), відомості про закріплення права власності за яким містяться у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У такому випадку ефективний спосіб захисту порушеного права є подання саме віндикаційного позову до добросовісного набувача.

Позовні вимоги позивача регулюється статтею 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано заявлено віндикаційний позов на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

У постанові від 14.11.2018 у справі N 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем (п. 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі N 183/1617/16).

Доводи представника відповідача про неможливість витребування спірних земельних ділянок у добросовісного набувача, оскільки ОСОБА_1 набув право власності, на підставі договору купівлі-продажу, у квітні 2012 року, а позивач набув право власності на земельну ділянку, загальною площею 1,02 га, кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, у грудні 2016 року, не заслуговує на увагу, оскільки, як встановлено судом, підстава набуття права власності відповідачем була скасована і у відповідача відсутня правова підстава права власності на спірну земельну ділянку, витребування якої власником у ОСОБА_1 є належним способом захисту та не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Окрім того, вищевказані доводи відповідача спростовуються правозастосовчою практикою статті 388 ЦК України, положення якої застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Щодо інших аргументів або міркувань відповідача, то вони також не дають підстав для висновку про безпідставність вимог позивача.

Апеляційний суд зазначає, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач, який не заявив зустрічні позови у справі, може заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду також доводи апеляційної скарги про пропущення позивачем строку позовної давності та необхідності застосувати наслідки спливу позовної давності у вигляді відмови у позові.

Судом установлено, що з позовом до суду ОСОБА_2 звернувся 26 лютого 2020 року.

На віндикаційні позови поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

І в разі подання позову перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, позивач ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначав, що про порушення його прав та інтересів йому стало відомо у березні 2017 році під час розгляду справи №607/2405/17, оскільки 24.02.2017р. ОСОБА_2 звернувся до Тернопільської місцевої прокуратури з заявою про шахрайство стосовно придбаного ним майна - земельної ділянки земельної ділянки площею 1,02 га кадастровий номер 6125280600:01:018:0078, що також ним підтверджено у додатковому допиті потерпілого ОСОБА_2 від 17.03.2017.

Доводи відповідача про пропуск позовної давності є такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 знав про порушення його прав до 26 лютого 2017 року або міг довідатись про момент цього порушення, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав застосування наслідків пропущення позовної давності. Окрім того, до 21.06.2017 (дата набрання законної сили ухвали Апеляційного суду Тернопільської області у справі N 2-3451/11) договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений з ОСОБА_1 був чинний і у позивача відсутні були підстави для звернення до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у державних реєстрах не існувало обтяжень чи прав інших осіб на цю земельну ділянку, що підтверджується відповідними витягами № 35755212 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20 квітня 2012 року та з Державного реєстру іпотек № 35755334 від 20 квітня 2012 року не заслуговують на увагу, оскільки спірна земельна ділянка вибула поза волею власника, а тому набувач ОСОБА_1 користується нею без належної правової підстави, так як рішення суду на підставі якого набула право власності ОСОБА_3 в якої він придбав спірну земельну ділянку скасоване. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що договір іпотеки від 23.06.2008 року, з моменту його укладення у 2008 році і до проведення електронних торгів не був припинений, не визнавався недійсним. Іпотека діяла з моменту проведення державної реєстрації 23.06.2008 року і не була припиненою на час проведення електронних торгів 24.11.2016 року. Вказана земельна ділянка була реалізована як предмет іпотеки у встановлений законом спосіб на виконання судового рішення, а, отже, позивач набув у власність вказану земельну ділянку правомірно.

Не можуть бути прийняті апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що земельна ділянка площею 1,02 га та виділена із неї земельна ділянка площею 0,5719 га вибули з власності ОСОБА_2 , не з його волі іншим шляхом. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2017 року, правовстановлюючий документ - рішення суду від 31.05.2011 у справі №2-3451/11, на підставі якого ОСОБА_7 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №415059, був скасований ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2017 року, тому вищевказане рішення суду з моменту його ухвалення, не породжує жодних правових наслідків, як до дати ухвалення, так і після дати проведення електронних торгів (24.11.2016) і договір купівлі продажу земельної ділянки, площею 1,02 га, посвідчений нотаріально в реєстрі за №606 від 01.03.2007 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №197446 від 05.03.2007, виданий на ім`я ОСОБА_4 , зберігають свою чинність, а у ОСОБА_3 не виникло права власності на земельну ділянку площею 0,7706 га, розташовану на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, відчужену ОСОБА_1 , в період з ухвалення судом першої інстанції в 2011 році до скасування рішення суду апеляційним судом в 2017 році.

Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки місцевим судом повно та всебічно з`ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обгрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пньов Петро Олександрович, залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 липня 2023 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Хома М.В.

Храпак Н.М.