Ухвала

від 10.04.2023 по справі 466/7237/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/7237/22

Провадження № 2/466/567/23

У Х В А Л А

07 березня 2023 р. Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді Луців-Шумської Н.Л.

учасники справи

секретар Попенко І.І.

представник позивача Винниченко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), до Відокремленого підрозділу Відділення №1 Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон Україна» (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 10/2), Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон Україна» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72) про захист прав споживачів та стягнення коштів, клопотання про закриття провадження у справі, -

в с т а н о в и в :

На розгляді суду перебуває дана цивільна справа.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 03.10.2022 року.

13.02.2023 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача Кредитної спілки «Експрес кредит юніон» адвоката Жука Р.С. про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 2 ст. 255 ЦПК, оскільки предметом даного судового спору є порушення прав позивача як члена Кредитної спілки «Експрес кредит юніон» та стягнення з кредитної спілки грошових коштів. Представник відповідача вказує, що у позовній заяві позивач зазначає, що є членом Кредитної спілки «Експрес кредит юніон», нею сплачені відповідні внески, про що свідчать копії квитанції. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, які мають характер корпоративних відносин. Тобто даний спір відноситься до такого, що виникає з корпоративних відносин, тому цей позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Представник позивач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні даного клопотання, подав письмові заперечення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши думку представника позивача, вивчивши матеріали клопотання та матеріали справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до положень частини першої ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що поняття «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

За вимогами частини першої ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Частиною першоюстатті 19 ЦПК Українипередбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині 1 статті 1 ЦК Українивказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначеностаттею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктами 3-4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах,що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті),та інші справи увизначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками,акціонерами,членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником,акціонером,членом),у тому числі учасником,який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Суд відхиляє доводи відповідача, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Предметом спору, що розглядається, є стягнення суми внеску (вкладу) та нарахованих процентів, приєднаних до вкладу, за депозитним рахунком, тобто договірні відносини, а не стягнення неповернутих сум додаткового пайового внеску та внесків до резервного капіталу. Натомість у рішеннях Верховного Суду, на які посилається відповідач, які є в судовій практиці, правовідносини між сторонами виникли, зокрема, щодо стягнення фізичною особою (членом кредитної спілки) вкладу, внесеного ним на рахунок спілки.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно частини другоїстатті 256 ЦПК, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи суть спірних правовідносин, а також те, що предметом даного спору є стягнення коштів за договором вкладу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.259,260,261 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н. Л. Луців-Шумська