печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30497/15-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Григоренко І.В.,
при секретарі судових засідань - Сестро-Животовській А.В.,
за участю:
приватного виконавця: Гненного Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про примусове проникнення до житла боржника, -
ВСТАНОВИВ:
Гненний Дмитро Анатолійович (далі - Приватний виконавець Гненний Д.А.) звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника -фізичної особи ОСОБА_2 (далі - боржник, ОСОБА_2 ) ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою перевірки майнового стану боржника, здійснення опису та арешту майна боржника, огляду майна боржника суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.
В обгрунтування подання Приватний виконавець зазначає, що на виконані у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича перебуває виконавче провадження № 61152778 з виконання виконавчого листа від 03.02.2020 року, виданого Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/30497/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/3503 від 01.06.2007 року у розмірі 2 093 395 грн 46 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4028 від 16.08.2007 року у розмірі 34 728 266 грн 14 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 року у розмірі 8 002 214 грн 43 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4955 від 28.12.2007 року у розмірі 9 800 577 грн 48 коп., а всього заборгованості на суму 54 624 453 грн 51 коп.
Постановою Приватного виконавця від 04.02.2020 року відкрито виконавче провадження № 61152778. Постанову про відкриття виконавчого провадження № 61152778, постанову про стягнення з боржника основної винагороди за виконавчим провадженням № 61152778 було направлені боржнику 04.02.2020 року, що підтверджується фіскальними чеками.
Щодо обізнаності боржника щодо наявності відкритих виконавчих провадження, то звертаємо увагу суду на те, що 12.02.2020 на адресу офісу приватного виконавця надійшли письмові пояснення від боржника.
Таким чином, однозначно встановлено, що боржник є обізнаний про факт наявності відкритого щодо нього виконавчого провадження.
Постановою Приватного виконавця від 04.02.2020 року накладено арешт на майно боржника, із внесенням записів до відповідних реєстрів обтяжень та постанову про арешт коштів боржника, яку спрямовано до всіх банків України.
Постановою Приватного виконавця від 17.02.2020 року описано та арештовано майно (кошти) боржника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Наразі, приватним виконавцем регулярно здійснюється перевірка шляхом надсилання запитів до ПФУ та ДФС. Зміни даних не відбувалося.
Додатково, було здійснено виходи від: 27.09.2022 року, 17.10.2022 року, 30.11.2022 року, 15.12.2022 року, 10.01.2023 року, 10.02.2023 року за адресою місця знаходження квартири: АДРЕСА_2 . на момент перевірок, нікого не було. На підставі викладеного, враховуючи фактичні обставини, встановлені під час проведення виконавчих дій, поведінка боржника свідчить про його свідоме ухилення від виконання судового рішення у даній справі, що є підставою для застосування виключного примусового заходу у вигляді примусове проникнення до житла боржника.
Згідно з частиною другою статті 439 ЦПК України, суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Приватний виконавець в судовому засіданні доводи подання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.
Суд розглянув вказане подання за відсутності інших сторін та заінтересованих осіб відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України.
Заслухавши думку державного виконавця, дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду встановлено, що Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 757/30497/15-ц 03.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/3503 від 01.06.2007 року у розмірі 2 093 395 грн 46 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4028 від 16.08.2007 року у розмірі 34 728 266 грн 14 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 року у розмірі 8 002 214 грн 43 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4955 від 28.12.2007 року у розмірі 9 800 577 грн 48 коп., а всього заборгованості на суму 54 624 453 грн 51 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Барладіним Петром Олександровичем від 04.02.2020 року відкрито виконавче провадження № 61152778.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Барладіним Петром Олександровичем від 04.02.2020 року з боржника стягнуто мінімальні витрати на проведення виконавчих дій у сумі 495,04 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Барладіним Петром Олександровичем від 04.02.2020 року з боржника стягнуто основну винагороду приватному виконавцю у сумі 5 462 670,40 грн.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Барладіним Петром Олександровичем від 04.02.2020 року арештовано кошти та майно боржника.
На запит приватного виконавця Барладіна Петра Олександровича, отримана відповідь АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 11.02.2020 року про те, що між банком та боржником рахунки закрито, договорів оренди індивідуального сейфу не знайдено.
На запит приватного виконавця Барладіна Петра Олександровича, отримана відповідь АТ «Ідея Банк» від 05.02.2020 року про те, що між банком та боржником договорів не укладено.
На запит приватного виконавця Барладіна Петра Олександровича, отримана відповідь АТ «КБ «Приватбанк» від 14.02.2020 року про те, що на рахунок боржника на підставі постанови накладено арешт.
На запит приватного виконавця Барладіна Петра Олександровича, отримана відповідь АТ «Кредо Банк» від 14.02.2020 року про те, що між банком та боржником договорів не укладено.
На запит приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, отримана відповідь АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» від 13.01.2023 року про те, що ОСОБА_2 не є клієнтом банку.
На запит приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, отримана відповідь АТ «РВС Банк» від 11.01.2023 року про те, що ОСОБА_2 не є клієнтом банку.
На запит приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича, отримана відповідь АТБ «Південний» від 11.01.2023 року про те, що ОСОБА_2 не є клієнтом банку.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек від 13.03.2023 року, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
На запит приватного виконавця Барладіна Петра Олександровича, отримана відповідь Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» Києво-Святошинської ради Київської області та копії технічної документації щодо об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, приватний виконавець зазначає, що у зв`язку з тим, що він не в змозі виконати рішення суду, він змушений звернутись до суду з даним поданням, оскільки не вбачає можливості застосування інших заходів примусово виконання рішення суду, так як боржник їх не виконує.
Положеннями ст. 30 Конституції України передбачено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання і правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 зазначеного Закону).
Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і пункт 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Згідно із ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Отже, наведені законодавчі норми передбачають можливість примусового проникнення до житла боржника - фізичної особи, при виконанні судових рішень, за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла такого боржника. Державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.
При цьому, наведені положення також свідчать про те, що законодавець передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, і факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, про що до подання додані належні докази.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.
При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права, під час прийняття враховує, що примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайнім засобом для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Недоторканість житла гарантується статтею 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Обґрунтовуючи необхідність у примусовому проникненні до житла боржника фізичної особи ОСОБА_2 , виконавцем у поданні зазначено про те, що вжиті ним заходи на виконання судового рішення не призвели до жодних результатів.
Отже, приватним виконавцем в обґрунтування необхідності (надання судом дозволу) примусового проникнення до житла - квартири АДРЕСА_2 , зазначено про ухилення боржника від виконання рішення.
Так, Приватний виконавець зазначає 04.02.2020 року ним було направлено ОСОБА_2 постанову про відкриття виконавчого провадження № 61152778, постанову про стягнення з боржника основної винагороди за виконавчим провадженням № 61152778.
Проте, до матеріалів подання долучено лише фіскаьний чек № 0305714893071 від 04.02.2020 року з якого неможливо встановити які саме документи було направлено ОСОБА_2 .
Окрім того, в обґрунтування подання Приватний виконавець вказує, що письмові пояснення від боржника від 12.02.2020 року свідчать про обізнаність боржника щодо наявності відкритих виконавчих провадження.
Разом з тим, матеріали подання даних пояснень не містять.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник належним чином обізнаний про виконавче провадження та будь-яким чином перешкоджав вільному доступу Приватного виконавця до свого житла.
При цьому, неявка боржника без поважних причин за викликом виконавця, надає право останньому звернутися до суду і вимогами про застосування до нього приводу (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження») чи тягне за собою накладення штрафу (ст. 188-13 згаданого Закону), однак не надає можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи, оскільки жодним чином не свідчить про відсутність добровільної згоди особи, яка ним володіє.
Разом з тим, доказів того, що боржнику було направлено, вручено виклики державного виконавця не надано.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Гненним Д.А., не надано жодного підтвердження про здійснення конкретних процесуальних дій для реального виконання судового рішення виконавчого листа та застосування до боржника дієвих заходів для виконання судового рішення в справі 757/30497/15-ц, і належних та допустимих доказів того, що боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов`язання, та не надав добровільно, за власною згодою, можливість проникнути до свого житла.
У зв`язку із наведеним, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні подання необхідно відмовити з огляду на його необґрунтованість.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. ст. 258-260, 439 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволені подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про примусове проникнення до житла боржника - відмовити.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя І.В. Григоренко
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.03.2023 |
Оприлюднено | 19.04.2023 |
Номер документу | 110272596 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Печерський районний суд міста Києва
Григоренко І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні