Постанова

від 30.08.2023 по справі 757/30497/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8789/2023

Справа № 757/30497/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 серпня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва в складі судді Григоренко І.В., постановлену в м. Київ 21 березня 2023 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 ,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В березні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Гненний Д.А. звернувся до суду з даним поданням, просив надати дозвіл на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з метою перевірки майнового стану боржника, здійснення опису та арешту майна боржника, огляду майна боржника суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року подання залишено без задоволення.

Приватний виконавець Гненний Д.А., не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм права, просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року та задовольнити його подання.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, повторно викладав суть справи, наводив зміст ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, ст. 4, 1, 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження», вказував, що керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», ним було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження були надіслані боржникові рекомендованим поштовим відправленням 04 лютого 2020 року, а тому боржник відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення.

Щодо обізнаності боржника про відкриття відносно нього виконавчого провадження, повідомляв, що 05 лютого 2020 року представник боржника адвокат Гансецький В.В. відвідував офіс приватного виконавця, здійснював ознайомлення з матеріалами справи, отримав вимогу приватного виконавця. 12 лютого 2020 року на адресу офісу приватного виконавця надійшли письмові пояснення від боржника. Додатково 14 лютого 2020 року боржником подано приватному виконавцю декларацію про доходи та майно боржника - фізичної особи. Таким чином, однозначно встановлено, що боржник є обізнаним про факт наявності відкритого щодо нього виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, однак, незважаючи на таку обізнаність, боржник ухиляється від виконання виконавчого документа, об`єктивні підстави невиконання боржником рішення суду виконавцю невідомі.

Повідомляв про інші дії, вчинені ним для виконання рішення суду, щодо виявлення майна боржника, вказував, що ним неодноразово здійснювались виходи в 2022 та 2023 році за адресою місцезнаходження житла АДРЕСА_1 , на момент перевірок нікого не було, потрапити всередину для перевірки майнового стану боржника виявилося неможливим. Також ним неодноразово направлялись вимоги про надання доступу до нерухомого майна боржника за вказаною адресою.

Звертав увагу, що конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Таким чином, боржник ухиляється від виконання рішення суду, що фактично (з урахуванням відсутності у боржника будь-якого іншого майна, на яке можливо звернути стягнення) унеможливлює виконання рішення суду.

Таким чином, поведінка боржника свідчить про його свідоме ухилення від виконання судового рішення у даній справі, що є підставою для застосування виключного примусового заходу у вигляді примусового проникнення до житла боржника для виявлення рухомого майна боржника.

Відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без задоволення подання приватного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд першої інстанції виходив із того, що приватним виконавцем не надано жодного підтвердження того, що боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов`язання та не надав добровільно, за власною згодою, можливість проникнути до свого житла, в зв`язку з чим подання приватного виконавця є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 03 лютого 2020 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 757/30497/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/3503 від 01 червня 2007 року у розмірі 2 093 395 грн. 46 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4028 від 16 серпня 2007 року у розмірі 34 728 266 грн. 14 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18 жовтня 2007 року у розмірі 8 002 214 грн. 43 коп., за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/4955 від 28 грудня 2007 року у розмірі 9 800 577 грн. 48 коп., а всього заборгованості на суму 54 624 453 грн. 51 коп. (а. с. 4).

Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Барладіна П.О. від 04 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, стягнуто з боржника мінімальні витрати на проведення виконавчих дій у сумі 495,04 грн., основну винагороду приватному виконавцю у сумі 5 462 670,40 грн., арештовано кошти та майно боржника (а. с. 8 - 9, 11 - 12, 14 - 15, 17 - 18, 20).

На запити приватного виконавця Барладіна П.О., отримані відповіді АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 11 лютого 2020 року про те, що між банком та боржником рахунки закрито, договорів оренди індивідуального сейфу не знайдено, АТ «Ідея Банк» від 05 лютого 2020 року про те, що між банком та боржником договорів не укладено, АТ «КБ «Приватбанк» від 14 лютого 2020 року про те, що на рахунок боржника на підставі постанови накладено арешт, АТ «Кредо Банк» від 14 лютого 2020 року про те, що між банком та боржником договорів не укладено, АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» від 13 січня 2023 року про те, що ОСОБА_1 не є клієнтом банку, АТ «РВС Банк» від 11 січня 2023 року про те, що ОСОБА_1 не є клієнтом банку, АТБ «Південний» від 11 січня 2023 року про те, що ОСОБА_1 не є клієнтом банку (а. с. 25 - 32).

На а. с. 23 - 24 знаходиться копія декларації про доходи та майно боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , поданої 14 лютого 2020 року, в якій останній повідомляв про місце проживання та реєстрації, місце роботи, контактні номери телефонів і електронної адреси, відомості про доходи, нерухоме майно, в тому числі квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

На а. с. 54 - 56 знаходиться копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника у ВП № НОМЕР_1 від 17 лютого 2020 року, якою описано та накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , у присутності представника боржника Гансецького В.В. , якого визначено відповідальним зберігачем і яким зроблено зауваження в кінцевій частині постанови, що на дане майно може претендувати інший стягувач, документи будуть подані до матеріалів виконавчого провадження.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек від 13 березня 2023 року, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 35).

На запит приватного виконавця Барладіна П.О. отримана відповідь Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» Києво-Святошинської ради Київської області від 18 лютого 2020 року та копії технічної документації щодо об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 38 - 40).

На а. с. 49 знаходиться копія заяви стягувача АТ «Альфа-Банк» від 16 вересня 2022 року на адреси приватних виконавців Барладіна П.О. та Гненного Д.А. про передачу виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 приватному виконавцю Гненному Д.А .

Згідно відповіді виконавчого комітету Боярської міської ради від 19 січня 2023 року на запит приватного виконавця Гненного Д.А., повідомлено, що згідно реєстру територіальної громади за адресою АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб не значиться (а. с. 43).

На а. с. 44 - 48 знаходяться копії актів приватного виконавця Гненного Д.А. від 27 вересня 2022 року, 30 листопада 2022 року, 15 грудня 2022 року, 10 лютого 2023 року, 10 січня 2023 року про те, що при примусовому виконанні виконавчого провадження № НОМЕР_1 виходом приватного виконавця для перевірки майнового стану боржника за адресою місця знаходження квартири АДРЕСА_1 встановлено, що на неодноразові дзвінки та стук в двері зазначеної квартири, ніхто не відчиняє, про що складено цей акт.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, до апеляційної скарги приватного виконавця Гненного Д.А. надано нові докази, а саме додаткові матеріали виконавчого провадження, які не надавалися до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ч. 12, 13, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що приватний виконавець не надав доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, клопотань про поновлення строку для подання доказів та про приєднання нових доказів у апеляційній скарзі не заявлено, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів про те, що боржник ОСОБА_5 був обізнаний про намір приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. вчинити виконавчі дії з опису та арешту рухомого майна боржника, яке знаходиться в квартирі за вказаною адресою, та огляду майна боржника суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Будь-які вимоги приватного виконавця, направлені за місцем проживання боржника, вказаним ним у декларації про майно та доходи, або докази повідомлення боржника іншими способами зв`язку (на електронну адресу, за наявними в матеріалах виконавчого провадження номерами телефонів) до подання приватним виконавцем Гненним Д.А. надані не були.

Встановивши, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д. А. не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним у здійсненні виконавчих дій, зокрема відсутність добровільної згоди боржника на проникнення виконавця до свого житла, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. про примусове проникнення до житла боржника.

Наявність актів, складених приватним виконавцем у вересні 2022 року - січні 2023 року, що виходом приватного виконавця для перевірки майнового стану боржника за адресою місця знаходження квартири АДРЕСА_1 встановлено, що на неодноразові дзвінки та стук в двері зазначеної квартири, ніхто не відчиняє, не є належними та допустимими доказами ухилення боржника ОСОБА_5 від виконання рішення і відсутність добровільної згоди на проникнення виконавця до житла, з огляду на те, що згідно відповіді виконавчого комітету Боярської міської ради від 19 січня 2023 року на запит приватного виконавця Гненного Д.А., повідомлено, що згідно реєстру територіальної громади за адресою АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб не значиться (а. с. 43), а сам боржник зазначав місцем свого проживання іншу адресу - АДРЕСА_2 (а. с. 23).

З урахуванням викладеного, є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. про невиконання ОСОБА_5 рішення суду та його обізнаність про наявність відкритого виконавчого провадження, за яким він є боржником.

Посилання приватного виконавця в апеляційній скарзі на норми матеріального права, а саме ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, ст. 4, 1, 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження», без зазначення, яким чином, на думку заявника, судом першої інстанції було неправильно застосовано або не застосовано вказані норми матеріального права, не становлять підставу для скасування ухвали суду, передбачену ст. 376 ЦПК України, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди приватного виконавця з висновками суду щодо їх оцінки.

При цьому, докази та обставини, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2023 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.