Рішення

від 23.03.2023 по справі 362/6903/18

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6903/18

Провадження № 2/362/69/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.23 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участі секретарів Шевченко М.В., Харченко А.В, Берковської Д.С.,

представника позивача - адвоката Лехтар О.В.,

представника відповідачів адвоката Глущенко О.Л.,

представника сільської ради Чернишенко О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, третіх осіб: приватного нотаріуса Тернюк Єлизавета Володимирівна, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Устимівської сільської ради Васильківського району, третя особа: приватний нотаріус Тернюк Є.В. про визнання заповіту недійсним.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя бабуся неодноразово заявляла, що після її смерті все, що вона має буде розділено порівну між її дітьми: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - позивача батьком.

Також вона заявляла, що нею було складено заповіт, за яким вона розділила належне їй майно між своїми дітьми.

Позивач вказувала, що її батько ОСОБА_5 , син ОСОБА_4 мав бути спадкоємцем першої черги, але він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак вона є спадкоємцем за правом представлення замість нього.

Після смерті бабусі вона звернулася до нотаріуса із заявою про відкриття спадщини та дізналася від нього про наявність іншого заповіту, згідно з яким майно заповідано лише ОСОБА_2 .

У зв?язку з чим, у позивача виникли сумніви щодо дійсності заповіту, а саме щодо обставин укладення та посвідчення зазначеного заповіту, його достовірності, справжності останньої волі померлої.

Вказувала, що по-перше, на день складання заповіту ОСОБА_4 проживала в с. Устимівка Васильківського району Київської області, в районі є нотаріуси як приватні так і державні, проте заповіт був посвідчений Устимівською сільською радою Васильківського району Київської області.

По-друге, викликає сумнів час складання заповіту, адже він завірений о 9.00 год. 00 хв., а за нормами ЦК України, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, посадова особа під час посвідчення заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу ряд прав та зміст ст. ст. 1241, 1307 ЦК України, що займає певний час. При цьому, складання дійсного заповіту особою досить похилого віку за короткий час усіх передбачених для посвідчення заповіту дій, прочитання ним вголос і виконання власноручних записів та підписів в кожному з 2-х примірників заповіту є неможливим.

По-третє, на день складання заповіту ОСОБА_4 виповнилося вже 80 років і через досить похилий вік вона мала поганий зір, майже не могла читати, через це вона давно вже не брала до рук, а ні газет, а ні книг. Таким чином, ОСОБА_4 могла підписати заповіт, тобто закріпити вираження волі, яке їй було невідоме. Тому, вважала, що посвідчення заповіту повинно було здійснюватись з урахування п.2 ст. 1248 ЦК України згідно з яким, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Даної процесуальної дії виконано не було, що свідчить про порушення порядку посвідчення заповіту та порушення ч.3 ст. 203 ЦК України, а також порушення порядку вчинення нотаріальної дії.

По-четверте, у даному заповіті взагалі відсутній підпис заповідача, а зазначено від руки лише його прізвище без зазначення ініціалів, що не відповідає встановленим законодавством вимогам до підпису у офіційних документах, зокрема, ДСТУ 4163-2003. Оскільки даних вимог при спірного документу дотримано не було, вважала, що недооформлений документ не може називатись заповітом. Крім того, у позивача викликає сумнів почерк, яким був підписаний аркуш паперу, знаючи почерк заповідачки, вона вважає, що даний напис здійснено іншою особою.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений Устимівською сільською радою Васильківського району Київської області 29 серпня 2016 року за реєстровим № 143 та стягнути з ОСОБА_6 на її користь усі судові витрати, в тому числі пов?язані зі сплатою судового збору.

Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2018 року ОСОБА_7 відкрито провадження у даній справі в загальному порядку (т.1. а.с. 14).

Не погодившись з даним позовом, ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, стягнути з позивача на її користь судові витрати. Зазначала, що ОСОБА_4 все життя проживала в селі Устимівка Васильківського району Київської області. Відповідач ОСОБА_2 , яка є донькою ОСОБА_4 та її діти - онуки ОСОБА_4 завжди приїжджали до мами (бабусі), щоб допомогти їй по господарству та проводили час разом. Крім них, також провідував заповідача її син ОСОБА_5 (брат відповідача). Проте, дружина ОСОБА_5 та його діти, в тому числі позивач, заповідачу не тільки не допомагали, а навіть не провідували. У сина заповідача - ОСОБА_5 були складні відносини з його дружиною та дітьми, про що заповідач знала, бо син завжди ділився з нею своїми турботами. Після смерті сина заповідача у 2016 році, його дружина та діти, в тому числі й позивач, відмовилися його поховати, всі хлопоти та фінансові витрати взяла на себе вона відповідач та її діти. Після смерті сина заповідача, його родина, в тому числі й позивач, про бабусю взагалі забули, ніхто з них не відвідував її до самої смерті. Тому заповідач зробила новий заповіт на користь своєї єдиної дитини (відповідача), що залишилася та яка дбала про матір. Заповіт, який позивач просить визнати недійсним, бабуся (заповідач) склала у той самий спосіб, у тій самій сільській раді та так само підписала як і попередній заповіт, за яким у числі спадкоємців значився батько позивача і цей заповіт у позивача не викликав сумнівів щодо його справжності. Також зазначала, що до самої смерті заповідач мала ясний розум, не приймала ніяких ліків, що спотворюють уявлення людини, виписувала місцеву газету «Сільські вісті», самостійно читала її та обговорювала з сусідами події, що викладені в газеті, робила нотатки та самостійно підписувала необхідні документи (на пошті, в лікарні, в сільській раді). Складання заповіту, що оспорюється було виключно волевиявленням заповідача. Заповіт був прочитаний нею особисто вголос і підписаний нею особисто в присутності секретаря, про що зазначено в документі. Про справжність підпису свідчать й інші документи, які складалися в сільраді до і після оспорюваної дії. У всіх документах наявний абсолютно ідентичний підпис, який належить заповідачу і не викликає жодних сумнівів у його справжності та, що проставлений нею особисто. Твердження позивача щодо відсутності необхідного часу для проведення нотаріальної дії по складанню заповіту є надуманим, оскільки сільська рада працює з 8.00 год. ранку, на вчинення дії щодо складання заповіту 1 год. більш ніж достатньо. Всі умови та вимоги законодавства щодо складання та посвідчення заповіту дотримані (т.1. а.с.35-38).

Устиміська сільська рада Васильківського району Київської області подала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Вказувала, що п. 2 рішення № 2-1-УII Устимівської сільської ради від 11.11.2015 року обов?язки секретаря виконкому покладено на секретаря сільради ОСОБА_8 , а саме виконувати нотаріальні дії, проводити реєстрацію актів цивільного стану та ін. У селі Устимівка Васильківського району Київської області нотаріус відсутній. ОСОБА_4 , яка на день складання заповіту була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася до сільради для складання та посвідчення заповіту. За графіком роботи Устимівська сільська рада працює з 08 години, тому посадова особа з 08.00 до 09.00 мала достатньо часу для вчинення нотаріальної дії. Незважаючи на поважний вік, заповідач не мала фізичних вад, мала непоганий зір, сама прочитала вголос заповіт, перевіривши його достовірність та правильність, особисто його підписала. Крім того, ОСОБА_4 зверталася до Устимівської сільської ради за вчиненням нотаріальних дій щодо складання заповіту у 2014 році та довіреності у 2016 році, де її підпис був абсолютно ідентичним з підписом у заповіті, що оспорюється, тому вважати у ньому відсутній підпис заповідача є безпідставним (т.1. а.с.58-59).

Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.04.2019 року ОСОБА_9 прийнято дану справу до свого провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (т. 1. а.с. 82-83).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2019 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_10 , залучено до участі у даній справі в якості третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 (т. 1. а.с. 157-158).

Від представника ОСОБА_2 ОСОБА_11 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати. Відзив мотивовано тим, що оспорюваний заповіт, складений заповідачем у той самий спосіб, у тій самій сільській раді та так само підписано як і попередній заповіт, за яким у числі спадкоємців значився батько позивача, тому він не може викликати сумнівів щодо його справжності. Заповідач до самої смерті мала ясний розум, виписувала місцеву газету «Сільські вісті», самостійно читала її та самостійно підписувала необхідні документи (на пошті, в лікарні, в сільській раді). Складання заповіту, що оспорюється було виключно волевиявленням заповідача. Заповіт був прочитаний нею особисто вголос і підписаний нею особисто в присутності секретаря, про що зазначено в документі. Про справжність підпису свідчать й інші документи, які складалися в сільраді до і після оспорюваної дії. У всіх документах наявний абсолютно ідентичний підпис, який належить заповідачу і не викликає жодних сумнівів у його справжності та який проставлений нею особисто. Твердження позивача щодо відсутності необхідного часу для проведення нотаріальної дії по складанню заповіту є необгрунтованим, оскільки сільська рада працює з 8.00 год. ранку, на вчинення дії щодо складання заповіту 1 год. більш ніж достатньо. Всі умови та вимоги законодавства щодо складання та посвідчення заповіту дотримані (т. 1. а.с. 168-173).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.02.2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_10 , замінено первісного відповідача Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області належним відповідачем Ковальську сільську раду Васильківського району Київської області (т. 1. а.с. 228-229).

Від Ковальської сільської ради Васильківського району Київської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Ковальська сільська рада просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Відзив мотивовано тим, що згідно з рішенням Ковальської сільської ради Васильківського району Київської області від 05.01.2019 року № 15-1-УII Устимівська сільська рада є структурним підрозділом Ковальської сільської ради Васильківського району Київської області. За графіком роботи у 2016 році Устимівська сільська рада працювала з 8-ї години ранку, тому посадова особа з 08.00 до 09.00 години мала достатньо часу для вчинення нотаріальної дії щодо складення та посвідчення заповіту ОСОБА_12 . Остання, незважаючи на поважний вік, не мала фізичних вад, мала непоганий зір, тому читала вголос заповіт, перевіривши його достовірність та правильність, особисто підписала заповіт у присутності секретаря ради. Отже, посилання позивача на відсутність підпису у заповіті не відповідає дійсності. Складання оспорюваного заповіту було не єдиним випадком, коли ОСОБА_4 зверталася до Устимівської сільської ради за вчиненням нотаріальних дій, зокрема, оформлення попереднього заповіту у 2014 році та довіреності у 2016 році, які не оспорювались в судовому порядку, де її підпис був абсолютно ідентичним з підписом у заповіті, що оспорюється, тому вважати, що у заповіті відсутній особистий підпис заповідача є безпідставним (т.1. а.с. 236-237).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_10 , витребувано у Ковалівської об?єднаної територіальної громади належним чином завірені копії документів щодо заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 29 серпня 2018 року Устимівської сільською радою (т.2. а.с.83-84).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2021 року закрито підготовче засідання та призначено дану справу до розгляду по суті (т. 2. а.с.122-123).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_13 просила позов задовольнити, оскільки під час посвідчення заповіту не було дотримано вимог Закону; заповіт є нікчемним, оскільки порушено форму складання заповіту, він складений заповідачем, якій було 80 років, не вчинено повного підпису в заповіті.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11 просили в задоволенні позову відмовити, оскільки при складанні та посвідченні заповіту всі вимоги Закону було дотримано; мама відповідача до останнього часу все розуміла та читала; коли брат захворів, то він сам попросив маму переписати заповіт на сестру, тобто на відповідача, так як вважав, що він достатньо побудував своїм дітям і онукам; також просили стягнути всі судові витрати з позивача на користь відповідача.

Представник відповідача Ковальської сільської ради Васильківського району Київської області Чернишенко О.І. просила в задоволенні позову відмовити, оскільки вимоги Закону дотримано; сільська рада постійно працює з 08 години ранку, про що наявна інформація у відкритому доступі; заповідач прийшла до сільради щодо складання заповіту, прочитала заповіт, підписала його; від державного мита заповідач звільнена; підпис заповідач зробила своїм прізвищем, вона завжди так підписувала документи, зважаючи на те, що вона вже двічі зверталася до сільради про вчинення нотаріальної дії.

Треті особи у судовезасідання не з`явилися,про деньта часрозгляду справибули повідомленіналежним чином.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з?ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи відзиви відповідачів, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимогЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно доч.1ст.19ЦПК Українисуди розглядаютьу порядкуцивільного судочинствасправи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється порядкуіншого судочинства.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Устимівка Васильківського району Київської області у віці 81 рік померла ОСОБА_4 , про що 04 червня 2018 року виконавчим комітетом Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області складено відповідний актовий запис № 13, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1. а.с. 6, 39).

Згідно з копією витягу із акту огляду МСЕК від 08.09.2004 року та Експертного висновку № 751 ОСОБА_4 мала захворювання пов?язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (т.1. а.с. 41-42).

Відповідно до копії посвідчення (категорія 1) серія НОМЕР_1 , виданого 28 вересня 2004 р. ОСОБА_4 мала статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (т.1. а.с. 40).

24 березня 2014 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області, зареєстрований у реєстрі за № 181, за яким заповіла все належне їй майно в рівних частках своїм дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією заповіту (т.1. а.с.101).

З копії вказаного заповіту вбачається, що він складений секретарем виконкому Устимівської сільської ради О.І. Чернишенко; зміст ст. ст. 1241, 1307 ЦК України заповідачу секретарем виконкому роз?яснено; особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено; від держ. мита звільнено згідно зі ст. 4 п.18 КМУ «Про державне мито» від 21.03.1993 року; заповіт складено в двох примірниках; до підписання заповіт прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 і власноруч підписаний нею у присутності секретаря; заповіт підписаний в приміщенні Устимівської сільської ради о 9 годині 00 хвилин.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, про що 15 серпня 2016 року виконавчим комітетом Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області складено відповідний актовий запис № 26, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1. а.с. 8).

29 серпня 2016 року ОСОБА_4 склала інший заповіт, посвідчений секретарем виконкому Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області, зареєстрований у реєстрі за №143, за яким заповіла все належне їй майно доньці - ОСОБА_2 , що підтверджується копією заповіту (т. 1. а.с.102, т.2. а.с.95).

Згідно з наданими Устимівською сільською радою Васильківського району Київської області копіями реєстру для реєстрації нотаріальних дій Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області та алфавітної книги реєстрації заповітів по Устимівській сільській раді вказаний заповіт зареєстрований у реєстрі за № 143 (т.2. а.с.98-105).

Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що в ньому встановлено особу заповідача за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, він складений секретарем виконкому Устимівської сільської ради О.І. Чернишенко; зміст ст. ст. 1241, 1307 ЦК України заповідачу секретарем виконкому роз?яснено; дієздатність її перевірено; від держ. мита звільнено згідно зі ст. 4 п.18 КМУ «Про державне мито» від 21.03.1993 року; заповіт складено в двох примірниках; до підписання заповіт прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 і власноруч підписаний нею у присутності секретаря; заповіт підписаний в приміщенні Устимівської сільської ради о 9 годині 00 хвилин.

Крім того, заповіт посвідчений уповноваженою на те особою ОСОБА_8 , на яку п.2рішення №2-1-УIIУстимівської сільськоїради від11.11.2015року покладено обов?язкисекретаря виконкомусільради,виконання нотаріальнихдій,проведення реєстраціїактів цивільногостану таінше (т.1.а.с.60).

Згідно з даними Устиміської сільської ради Васильківського району Київської області в селі Устимівка Васильківського району Київської області нотаріус відсутній (т.1. а.с.58-59).

Таким чином, оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення і його посвідчення.

Також судом встановлено, що Устимівська сільська рада постійно працює з з 8.00 ранку, про що зазначена інформація міститься у відкритому публічному доступі (т.1. а.с.187).

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 30/2018 заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , наданих приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Є.В., із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернулися донька спадкодавця - ОСОБА_2 , онуки спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т.1. а.с. 87-130).

Згідно з копіями свідоцтв про народження батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 згідно з свідоцтвом про шлюб від 21 жовтня 2014 року, є ОСОБА_5 син ОСОБА_4 (т.1. а. с. 110, 113-114, 115).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.02.2019 року № 61/02-31 приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Є.В. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на підставі заяви ОСОБА_1 про зупинення видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом у зв?язку з поданням нею позову до Васильківського міськрайонного суду Київської області про визнання заповіту недійсним (т.1. а.с.130).

Свідок ОСОБА_15 , який проживає в сусідньому будинку, що межує з будинком, в якому проживала ОСОБА_4 , суду письмово повідомив, що він щоденно спілкувався з ОСОБА_16 . Вони часто обговорювали статті в газетах, які вона виписувала кожен рік, читала газету до 80 років без окулярів, займалась своїм городом і господарством. Після смерті свого сина вона переписала все своє майно на свою доньку, бо так їй порадив син за життя. Син говорив, що він побудував хату своїм дітям, а все останнє буде сестрі ОСОБА_17 за турботу за мамою, про що зазначив у заяві від 01.11.2022 р. (т.2. а.с. 152).

Свідок ОСОБА_18 , який проживає в будинку, що знаходиться на одній вулиці з будинком, в якому проживала ОСОБА_4 суду письмово повідомив, що вона була дуже доброю людиною, ввічливою, справедливою. До кінця своїх років були при свідомості, виписувала газети, читала, була в курсі всіх новин, спілкувалася з сусідами, обговорювала сільське життя до останніх днів. Крім доньки ОСОБА_19 , яка приїзджала часто та допомагала по господарству, купувала ліки більше він нікого не бачив, про що зазначив у заяві від 01.11.2022 р. (т.2. а.с. 154).

Частиною 1ст. 15 ЦК Українипередбачено право кожної особина захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанняабо оспорювання.

Згідно з ч.1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Уст. 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частинами 2,3та 4ст. 1254 ЦК Українизакріплено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст. ст. 225 і231 цьогоКодексу.

Відповідно до ч.3ст. 203ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Загальні підстави недійсності правочину визначеніст. 215 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судомне вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зіст. 1247 ЦК України заповітскладається у письмовій формііз зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт власноручно, у зв`язку з хворобою або фізичною вадою, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (ч. 4 ст. 207 ЦК України).

Згідно з абзацом 3 частини другоїстатті 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст.1251,1252цьогоКодексу.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування(ч. 1 ст.1251 ЦК України).

Вказане такожзакріплено положеннямист.37Закону України«Пронотаріат», п.5пункту «б» ч.1ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5(далі - Порядок), визначено порядок посвідчення заповіту посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Так, у п. 1.2. розділуIцього Порядку зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Пунктом 2.1. розділуIIПорядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянинне може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Відповідно до положень пункту 2.3. розділу II Порядку при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернуласяза вчиненням нотаріальної дії.

Уст. 1257 ЦК України передбаченовичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено,що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Таке жположення міститьсяі у ч.3ст. 203 ЦК України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким,що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює доказиза своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 24 березня 2014 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області, зареєстрований у реєстрі за № 181, за яким заповіла все належне їй майно в рівних частках своїм дітям: сину- ОСОБА_5 та доньці - ОСОБА_2 (т.1. а.с. 101).

ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер (т.1. а.с. 8).

Після смерті свого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 склала новий заповіт, посвідчений секретарем виконкому Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області, зареєстрований у реєстрі за №143, за яким заповіла все належне їй майно доньці - ОСОБА_2 (т. 1. а.с.102, т.2. а.с.95).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи вказаний заповіт, відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, до підписання заповіт прочитаний вголос заповідачем і особисто підписаний нею у присутності секретаря, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майномна випадок смерті.

Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявленнязаповідача, й обставини, які вплинули на волевиявлення заповідача, судомне встановлені.

Обставини про те, що ОСОБА_4 мала поганий зір через похилий вік, майже не могла читати, через це вона давно вже не брала до рук, а ні газет, а ні книг, тому заповідач могла закріпити вираження волі, яке їй не було відоме, на які позивач посилалась у позові, остання не довела належними та допустимими доказами та вони спростовуються встановленими судом обставинами.

Посилання позивача на відсутність підпису у заповіті та/або, що у зв`язку з відсутністю ініціалів такий підпис не відповідає певним вимогам до підпису є необгрунтованим, оскільки оспорюваний позивачем заповіт ОСОБА_4 так само підписала як і попередній заповіт, у якому її підпис був абсолютно ідентичним з підписом у заповіті, який оспорює позивач. Крім того, обидва заповіти були складені ОСОБА_4 у той самий спосіб, у тій самій сільській раді.

Аргументи про те, що даний підпис у оспорюваному заповіті здійснений іншою особою не заслуговують на увагу, оскільки доказів на підтвердження наведеного позивач не надала, клопотання про проведення відповідної експертизи, позивач не заявляла.

Таким чином, позивачем не доведено наявності підстав, які б мали наслідкинедійсності заповіту, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів, досліджених і оцінених кожен окремо та в їх сукупності, обставин справи, враховуючи вищенаведені норми матеріального права, встановивши, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, при посвідченні заповіту положення Порядку та відповідні норми ЦК України були дотримані, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання оспорюваного заповіту недійсним.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, понесених у зв`язку із судовим розглядом (ст. 264 ЦПК України).

Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач та її представник ОСОБА_11 просили стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 18367,10 грн, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17800 грн та додаткових витрат у вигляді поштових відправлень, автобусних квитків, сплати за друк, тощо на загальну суму 567,10 грн, про що надали остаточні розрахунки судових витрат від 01.11.2022 року та від 23.03.2023 року (т.2. а.с.168-169, 203-204).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17800 грн представник позивача ОСОБА_11 надала копію договору № 04/02/19 від 04.02.2019 р., копії додаткових договорів № 3 та №4 від 25 серпня 2021 року та від 10 лютого 2023 р., укладених між ОСОБА_2 та адвокатом Глущенко О.Л., копії актів приймання-передачі виконаних робіт згідно з договорами та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів (т. 2. а.с. 160 -167, 205-207).

За таких обставин, суд вважає, що наявні підстави для стягненню з позивача на користь відповідача, понесених останньою витрат на правничу допомогу в розмірі 17800 грн.

Що стосується додаткових витрат у вигляді поштових відправлень, автобусних квитків, сплати за друк, тощо на загальну суму 567,10 грн, то в задоволенні вимог про стягнення зазначених витрат слід відмовити, оскільки з наданих відповідачем доказів (квитків, товарного чеку, тощо) не вбачається, що вказані в них витрати були понесені відповідачем та, що вони були пов?язані з розглядом даної справи (т.2 а.с. 168).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 15, 16, 203, 207, 215, 1233, 1247, 1248, 1251, 1254, 1257 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 10-12, 76-81, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, третіх осіб: приватного нотаріуса Тернюк Єлизавета Володимирівна, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 17800 грн., в іншій частині судових витрат, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.04.2023 року

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко