Постанова

від 30.01.2024 по справі 362/6903/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 362/6903/18-ц

номер провадження: 22-ц/824/603/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лехкар Оксани Василівни на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2023 року у складі судді Лебідь - Гавенко Г.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, треті особи: приватний нотаріус Тернюк Єлизавета Володимирівна, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, треті особи: приватний нотаріус Тернюк Є.В., ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_4 , яка за життя заявляла, що нею було складено заповіт, за яким вона розділила належне їй майно між своїми дітьми. Позивачка вказувала, що її батько ОСОБА_5 , який є сином ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому вона є спадкоємцем за правом представлення замість нього.

Зазначала, що після смерті її бабусі ОСОБА_4 вона звернулася до нотаріуса із заявою про відкриття спадщини, де дізналася про наявність іншого заповіту, згідно з яким ОСОБА_4 заповіла мано лише ОСОБА_2 .

Вказувала, що у неї виникли сумніви щодо дійсності заповіту, а саме, щодо обставин укладення та посвідчення зазначеного заповіту, його достовірності та справжності волі померлої. Зазначала, що на день складання заповіту ОСОБА_4 проживала в с.Устимівка Васильківського району Київської області, в районі є приватні та державні нотаріуси, проте заповіт був посвідчений Устимівською сільською радою Васильківського району Київської області.

Також заповіт завірений о 9 год 00 хв., а за нормами ЦК України, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, посадова особа під час посвідчення заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу ряд прав та зміст ст.ст. 1241, 1307 ЦК України, що займає певний час. При цьому, складання дійсного заповіту особою досить похилого віку за короткий час усіх передбачених для посвідчення заповіту дій, прочитання ним вголос і виконання власноручних записів та підписів в кожному з двох примірників заповіту є неможливим.

Зазначала, що на день складання заповіту ОСОБА_4 виповнилось вже 80 років і через досить похилий вік вона мала поганий зір, майже не могла читати, через це вона давно вже не брала до рук, а ні газет, а ні книг. Тому позивачка вважала, що ОСОБА_4 не могла підписати заповіт, тобто закріпити вираження волі, яке їй було невідоме. Посвідчення заповіту повинно було здійснюватись з урахування ч.2 ст.1248 ЦК України згідно з якою, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Даної процесуальної дії виконано не було, що свідчить про порушення порядку посвідчення заповіту та порушення ч.3 ст. 203 ЦК України, а також порушення порядку вчинення нотаріальної дії.

Крім того, зазначала, що у заповіті взагалі відсутній підпис заповідача, а зазначено від руки лише його прізвище без зазначення ініціалів, що не відповідає встановленим законодавством вимогам до підпису у офіційних документах, зокрема, ДСТУ 4163-2003. Оскільки даних вимог при складенні оспорюваного заповіту дотримано не було, позивачка вважала, що недооформлений документ не може називатись заповітом. Крім того, у позивачки викликав сумнів почерк, яким був підписаний аркуш паперу, знаючи почерк заповідачки, вона вважає, що даний напис здійснено іншою особою.

Також позивачка наголошувала, що, враховуючи фізичні вади її бабусі, посвідчення заповіту мало відбуватися при свідках, що відповідає положенням ст.1248 ЦК України. Рахує, що її право, як спадкоємця за правом представлення порушене, внаслідок складання заповіту, який неоформлений належним чином, а тому у зв`язку із недотриманням вимог щодо форми та посвідчення має бути визнаний недійсним.

З урахуванням наведеного, позивачкаОСОБА_1 просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений Устимівською сільською радою Васильківського району Київської області 29 серпня 2016 року за реєстровим № 143 та стягнути з ОСОБА_6 на свою користь судові витрати.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 17 800 грн 00 коп., а в іншій частині судових витрат відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, до підписання заповіт прочитаний вголос заповідачем і особисто підписаний нею у присутності секретаря, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, заповіт посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті. Судом першої інстанції зазначено, що особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача, й обставини, які вплинули на волевиявлення заповідача, судом не встановлені.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Лехкар О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Також представник позивачки просить витребувати від Ковалівської сільської ради та дослідити оригінали заповітів ОСОБА_4 від 24 березня 2014 року та від 29 серпня 2016 року, книги реєстрації нотаріальних дій Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області за 2014 рік та 2016 рік, алфавітні книги обліку заповітів Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області за 2014 рік та 2016 рік.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні клопотання представника позивача у дослідженні оригіналів письмових доказів та не здійснив безпосереднього дослідження даних доказів у судовому засіданні. Крім того, при розгляді даної справи судом першої інстанції було взято до уваги та покладено в обґрунтування оскаржуваного рішення показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були надані до суду лише в письмовому вигляді. Однак, в судовому засіданні вказаних свідків допитано не було, що є порушенням процесуального права. Крім того, судом не було встановлено осіб, які підписали ці заяви.

Також вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивачки про невідповідність напису на тексті спірного заповіту вимогам Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003). У позовній заяві позивачка стверджувала, що не може визнаватись підписом написання у відповідній графі для підпису лише прізвища особи, яка має підписати офіційний документ (правочин). Відповідно до ДСТУ 4163-2003 реквізит «Підпис» складається, зокрема, з таких елементів: назва посади особи, що підписує документ; особистий підпис; ініціали і прізвище. Стверджує, що це не вираження останньої волі заповідача, а недооформлений примірник, який взагалі не може називатись офіційним документом, в якому відсутній підпис заповідача, а зазначено від руки лише її прізвище, без зазначення ініціалів.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Глущенко О.Л. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ОСОБА_4 до кінця свого життя була дієздатною, мала ясний розум та чітко усвідомлювала свої дії. Звертає увагу на те, що представники позивачки поверхнево поставилися до участі у справі, не вивчили всіх обставин про родинні відносини сторін у справі, не з`ясували, який був фізичний та психічний стан заповідачки на момент складання заповіту шляхом опитування односільчан або заявлення їх допиту, як свідків, у суді, або витребування медичної документації з відповідних медичних закладів про стан здоров`я заповідача на підтвердження своєї викладеної в позові позиції. Вказує, що представники позивачки навмисно невірно вказували особисті дані та місце проживання своєї довірительки, щоб з нею неможливо було зв`язатися, не сприяли суду у скорішому розгляду справи.

Вважає, що клопотання представника позивачки про витребування оригіналів документів від Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області в останньому судовому засіданні на завершальній стадії розгляду справи свідчить тільки про затягування процесу та зловживання процесуальними правами, адже ніщо не заважало представнику позивачки заявити дане клопотання під час підготовчого провадження згідно із ст.197 ЦПК України.

Що стосується посилань представника позивачки на те, що судом неправомірно покладено в основу прийняття рішення покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , то представник відповідачки зазначає, що допитати зазначених осіб в судовому засіданні не виявилось можливим, оскільки представник позивачки, зловживаючи наданими процесуальними права, свідомо подавав клопотання про відкладення розгляду справи за 15 хвилин до призначеного часу слухання справи, а тому свідки, прибувши в судове засіданні, двічі не змогли надати покази в судовому засіданні, через вказані клопотання про відкладення розгляду справи. Тому за клопотанням представника відповідачки про долучення до матеріалів справи заяви від 01 листопада 2022 року за підписом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , якими вони повідомили суду певні обставини, будучи обізнаними про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів, були долучені до матеріалів справи та досліджені судом при ухваленні рішення.

Зазначає, що Національний стандарт України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003» поширюється на організаційно - розпорядчі документи: постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій та їх об`єднань усіх форм власності. Вказує, що заповіт не є формою організаційно - розпорядчого документа, тобто законодавство не забороняє громадянину користуватися у побуті та ставити під офіційними документами будь - який підпис, який є для нього зручним і прийнятним. Тому вважає, що твердження позивачки, що даний підпис не є підписом, заснований тільки на її припущеннях. Таким чином, стверджує, що заповіт складено з дотриманням всіх вимог, визначених діючим законодавством, та є виключно особистим волевиявленням заповідача.

З урахуванням наведеного, представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Глущенко О.Л. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також представник позивачки просить стягнути з позивачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Ковалівська сільська рада також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що у селі Устимівка Васильківського району Київської області відсутній нотаріус, а тому на секретаря сільської ради покладено обов`язок виконувати нотаріальні дії. ОСОБА_4 на день складання заповіту була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а тому остання правомірно звернулась до сільської ради для складання та посвідчення заповіту. Також, за графіком роботи Устимівська сільська рада працює з 8 години ранку, тому посадова особа з 8.00 до 9.00 мала достатньо часу для вчинення нотаріальної дії, а саме, встановити особу по паспорту, перевірити дієздатність заповідача, вислухати волевиявлення заповідача ОСОБА_4 , роз`яснити їй зміст ст.ст.1241, 1307 ЦК України та скласти заповіт. Крім того, складання заповіту було не єдиним випадком, коли ОСОБА_4 зверталася до Устимівської сільради за вчиненням нотаріальних дій, зокрема, оформлення попереднього заповіту у 2014 році та довіреності у 2016 році, де її підпис був абсолютно ідентичним з підписом у заповіті, який оспорюється, тому вважати, що у ньому відсутній підпис заповідача є безпідставним. З урахуванням наведеного, Ковалівська сільська рада просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Устимівка Васильківського району Київської області у віці 81 рік померла ОСОБА_4 , про що 04 червня 2018 року виконавчим комітетом Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області складено відповідний актовий запис № 13, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Згідно з копією витягу із акту огляду МСЕК від 08 вересня 2004 року та Експертного висновку № 751 ОСОБА_4 мала захворювання пов?язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до копії посвідчення (категорія 1) серія НОМЕР_1 , виданого 28 вересня 2004 року ОСОБА_4 мала статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.

24 березня 2014 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області, зареєстрований у реєстрі за № 181, за яким заповіла все належне їй майно в рівних частках своїм дітям: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією заповіту. Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що він складений секретарем виконкому Устимівської сільської ради О.І. Чернишенко, зміст ст.ст.1241, 1307 ЦК України заповідачу секретарем виконкому роз?яснено, особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено. До підписання заповіт прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 і власноруч підписаний нею у присутності секретаря. Заповіт підписаний в приміщенні Устимівської сільської ради о 9 год 00 хв. (а.с.101, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, про що 15 серпня 2016 року виконавчим комітетом Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області складено відповідний актовий запис № 26, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2016 року ОСОБА_4 склала інший заповіт, посвідчений секретарем виконкому Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області, зареєстрований у реєстрі за №143, за яким заповіла все належне їй майно своїй дочці ОСОБА_2 , що підтверджується копією заповіту (а.с.102, т.1; а.с.95, т.2).

Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що в ньому встановлено особу заповідача за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, він складений секретарем виконкому Устимівської сільської ради О.І. Чернишенко. Зміст ст.ст. 1241, 1307 ЦК України заповідачу секретарем виконкому роз?яснено, дієздатність її перевірено. Заповіт складено в двох примірниках. До підписання заповіт прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 і власноруч підписаний нею у присутності секретаря. Заповіт підписаний в приміщенні Устимівської сільської ради о 9 год 00 хв.

Згідно з наданими Устимівською сільською радою Васильківського району Київської області копіями реєстру для реєстрації нотаріальних дій Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області та алфавітної книги реєстрації заповітів по Устимівській сільській раді вказаний заповіт зареєстрований у реєстрі за № 143 (а.с.98-105, т.2).

Також судом першої інстанції встановлено, що заповіт посвідчений уповноваженою на те особою - ОСОБА_9 , на яку згідно з пунктом 2 рішення № 2-1-УII Устимівської сільської ради від 11 листопада 2015 року покладено обов?язки секретаря виконкому сільради, виконання нотаріальних дій, проведення реєстрації актів цивільного стану та інше (а.с.60, т.1).

Згідно з даними Устиміської сільської ради Васильківського району Київської області в селі Устимівка Васильківського району Київської області нотаріус відсутній.

Устимівська сільська рада постійно працює з 08 год 00 хв. ранку, про що зазначена інформація міститься у відкритому публічному доступ.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів спадкової справи № 30/2018, заведеної 01 червня 2018 року щодо майна померлої ОСОБА_4 , із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернулися дочка спадкодавця - ОСОБА_2 , онуки спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно з копіями свідоцтв про народження батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 згідно з свідоцтвом про шлюб від 21 жовтня 2014 року, є ОСОБА_5 - син ОСОБА_4 .

Встановлено, що постановою приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Є.В. від 04 лютого 2019 року № 61/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на підставі заяви ОСОБА_1 про зупинення видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, у зв?язку з поданням нею позову до Васильківського міськрайонного суду Київської області про визнання заповіту недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦК України).

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст.225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно з положеннями ст. 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт власноручно, у зв`язку з хворобою або фізичною вадою, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (ч.4 ст. 207 ЦК України).

Згідно з абз.3 ч.2 ст.1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст.1253 цього Кодексу).

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251, 1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Вказане також закріплено положеннями ст.37 Закону України «Про нотаріат», п.5 пункту «б» ч.1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), визначено порядок посвідчення заповіту посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Так, у пункті 1.2 розділу I цього Порядку зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Пунктом 2.1 розділу II Порядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Відповідно до положень пункту 2.3 розділу II Порядку при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

У ст.1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Таке ж положення міститься і у ч.3 ст. 203 ЦК України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

У ч.2 ст. 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, до підписання заповіт прочитаний вголос заповідачем і особисто підписаний нею у присутності секретаря, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, заповіт посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про її вільне волевиявлення.

Обставин, які вплинули на волевиявлення заповідача, судом не встановлені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, оскільки позивачкою не доведено наявності підстав, які б мали наслідки недійсності заповіту, що в силу положень ст.ст.12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні клопотання представника позивачки у дослідженні оригіналів письмових доказів та не здійснив безпосереднього дослідження даних доказів у судовому засіданні, не заслуговують на увагу, оскільки з протоколу судового засідання від 23 березня 2023 року вбачається, що ухвалою суду першої інстанції без виходу до нарадчої кімнати клопотання представника позивачки про витребування оригіналів доказів було залишено без розгляду відповідно до ч.2 ст.222 ЦПК України, якою передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки представник позивачки не надала суду доказів на підтвердження пропуску строку з поважних причин щодо заявлення даного клопотання в підготовчому судовому засіданні, то суд першої інстанції правомірно залишив дане клопотання без розгляду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції покладено в обґрунтування оскаржуваного рішення показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були надані суду лише в письмовому вигляді, однак вказані свідки у порушення норм ЦПК України не були допитані в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що ці обставини не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки письмові пояснення цих осіб не впливають на висновки суду про відповідність заповіту вимогам закону щодо його форми та порядку укладення.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивачки про невідповідність напису на тексті оспорюваного заповіту вимогам Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003), є необґрунтованими, виходячи з такого.

Так, відповідно до ч.2 ст.1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оспорюваний заповіт ОСОБА_4 так само підписала, як і попередній заповіт, у якому її підпис був ідентичним з підписом у заповіті, який оспорює позивачка. Крім того, обидва заповіти були складені ОСОБА_4 у той самий спосіб, у тій самій сільській раді.

Колегія суддів враховує, що підпис хоча і є реквізитом певних документів, але законодавчо не передбачено чітких вимог до виконання особистого підпису. Власноручний підпис особи може відображати як прізвище, ім`я, по батькові особи у вигляді букв, так і бути у вигляді умовних письмових знаків, спеціально вироблених штрихів, які в ніякій мірі не відтворюють ані прізвища такої особи, ані її ім`я та по батькові. Проте, у будь-якому випадку такий підпис має безпосередньо наноситись особою на документ, визначати особистість його виконавця та підтверджувати викладену інформацію.

Тому нанесений ОСОБА_4 підпис в заповіті «Криворотенко» надавав секретарю виконкому Устимівської сільської ради змогу встановити відповідність змісту заповіту волевиявленню заповідача.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Що стосується прохання в апеляційній скарзі про витребування від Ковалівської сільської ради та дослідження судом оригіналів заповітів ОСОБА_4 від 24 березня 2014 року та від 29 серпня 2016 року, книги реєстрації нотаріальних дій Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області за 2014 рік та 2016 рік, алфавітної книги обліку заповітів Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області за 2014 рік та 2016 рік, то воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді першої інстанції від 27 серпня 2021 року задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Горбань Р.О. про витребування доказів. Витребувано від Ковалівської об`єднаної територіальної громади належним чином завірені копії документів, а саме: архівний примірник заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 29 серпня 2018 року Устимівською сільською радою Васильківського району Київської області; сторінки з відповідним записом в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування; сторінки із відповідним записом в алфавітній книзі обліку заповітів та посвідчені копії усіх наявних документів, на підставі яких посвідчено заповіт ОСОБА_4 (а.с.83-84, т.2).

20 вересня 2021 року від Ковалівської сільської ради Білоцерківського району Київської області до суду першої інстанції надійшли належним чином завірені копії: заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 29 серпня 2016 року Устимівською сільською радою Васильківського району Київської області; реєстру для реєстрації нотаріальних дій Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області; алфавітної книги реєстрації заповітів по Устимівській сільській раді Васильківського району Київської області; паспорта ОСОБА_4 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.95-105, т.2).

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

В контексті встановленого законодавством порядку засвідчення копій документів, слід зазначити, що правила засвідчення копій документів визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, пунктом 5.27 якого передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Відповідно до п. 8 розділу 10 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій».

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

Аналіз вищевказаних норм дає підстави прийти до висновку, що належним чином засвідченими копіями документів вважаються ті, які містять обов`язкові реквізити такого засвідчення, а саме слова «Згідно з оригіналом», назву посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали (ініціал імені) та прізвище, дату засвідчення копії.

Враховуючи, що Ковалівською сільською радою Білоцерківського району Київської області на викання ухвали суду першої інстанції надано суду належним чином завірені копії витребуваних документів та не викликають сумнівів у своїй достовірності, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для витребування оригіналів вказаних документів відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Глущенко О.П. просить стягнути з позивачки на користь відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 6 200 грн 00 коп. та 180 грн. 00 коп. поштових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 18/10/23 від 18 жовтня 2023 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , вбачається, що сторони домовились про такий обсяг необхідної правової допомоги як:

представництво в судових органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм їх власності; складення заяв, клопотань, адвокатських запитів, вивчення та аналіз документів тощо;

складення відзиву на апеляційну скаргу у судовій справі №362/6903/18, оформлення додатків до нього, направлення сторонам у справі, подача до суду;

участь у судових засіданнях у Київському апеляційному суді під час розгляду справи №362/6903/18, складення усіх процесуальних документів під час її розгляду (заяви, клопотання тощо);

консультування з питань цивільного, цивільного процесуального законодавства, набрання чинності рішенням суду, його виконання, підстави та строки касаційного оскарження рішення суду, надання консультацій з інших питань.

Сторони за цим додатковим договором домовились, що вартість вище перелічених послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить 6 200 грн 00 коп.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 26 січня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 18/10/23 від 18 жовтня 2023 року адвокат надав, а клієнт отримав юридичні послуги (правову допомогу) у формі:

надано юридичну консультацію щодо розгляду апеляційної скарги представника позивача на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/6903/18, роз`яснено правові підстави для надання заперечень проти її задоволення, а також правові наслідки у разі задоволення апеляційної скарги чи відмови у її задоволенні Київським апеляційним судом - з 14.00 - 15.30, вартістю 400 грн 00 коп.;

складено відзив на апеляційну скаргу у справі № 362/6903/18 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_2 , Ковалівської сільради, треті особи: приватний нотаріус Тернюк Є.В., ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, підготовлено додатки до відзиву, а також чотири примірники відзиву з додатками для сторін у справі (друкування, ксерокопіювання тощо) - 10.00 - 15.00 19.10.2023 року; 10.00 - 15.00 20.10.2023 року; 10.00- 12.30 21.10.2023 року, а всього - 3 600 грн 00 коп.;

направлено через відділення поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» примірники відзиву з додатками сторонам у справі № 362/6903/18 - 13.00 - 14.00, вартістю 200 грн 00 коп.;

подано особисто до канцелярії Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу у справі №362/6903/18 - 14.30 - 17.00, а всього 200 грн 00 коп.;

зроблено пошук шляху поштового відправлення № 0318633429642 на сайті Укрпошта та роздруківку даної інформації - 20.45 - 21.15, вартістю 100 грн 00 коп.;

складено пояснення до відзиву на апеляційну скаргу у справі № 362/6903/18 та подано особисто до канцелярії Київського апеляційного суду - 13.00-16.30, вартістю 500 грн 00 коп.

З оригіналу квитанції до прибуткового касового ордеру №15 від 18 жовтня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 здійснено оплату за договором про надання послуг за договором № 18/10/23 від 18 жовтня 2023 року у розмірі 6200 грн 00 коп.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Горбань Р.О. просив зменшити заявлену представником відповідачки суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність заявленого розміру наданим послугам.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням доводів представника позивачки щодо неспівмірності розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу наданим послугам, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лехкар Оксани Василівни залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2023 року без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: