Постанова

від 12.04.2023 по справі 925/436/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/436/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників представників учасників справи:

Приватного підприємства "Авалон Груп" - Бовшика М. Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Авалон Груп"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2022

(суддя Спаських Н. М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022

(судді Тарасенко К. В., Разіна Т. І., Іоннікова І. А.)

у справі за позовом Приватного підприємства "Авалон Груп"

до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного підприємства "Авалон-Групп"

про визнання додаткової угоди укладеною.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2022 року Приватне підприємство "Авалон Груп" (далі - ПП "Авалон Груп") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом, в якому просило визнати укладеною додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору довгострокового тимчасового користування лісами від 16.04.2013, укладеного Державним підприємством "Золотоніське лісове господарство" (далі - ДП "Золотоніське лісове господарство") і ПП "Авалон Груп".

1.2. Обґрунтувало позов тим, що відбувся виділ з ПП "Авалон Груп" (код ЄДРПОУ 35927373) нової юридичної особи - Приватне підприємство "Авалон-Групп" (далі - ПП "Авалон-Групп") (код ЄДРПОУ 44219721) з правонаступництвом. ПП "Авалон Груп" вважає, що за умовами виділу наявні підстави для внесення змін до договору довгострокового тимчасового користування лісами від 16.04.2013, замінивши у договорі позивача на його правонаступника.

1.3. Ухвалою від 21.06.2022 Господарський суд Черкаської області залучив до участі у справі ПП "Авалон-Групп" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Сторони у цій справі уклали договір довгострокового тимчасового користування лісами від 16.04.2013 року стосовно лісової ділянки загальною площею 0,99 га для використання її в культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях. Договір укладений на строк до 17.04.2062 року включно.

2.2. Згідно з пунктом 24 договору зміни до умов цього договору або його припинення допускаються за взаємної згоди сторін. Запропоновані зміни розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Відповідно до пункту 26 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. При недосягненні згоди щодо змін умов договору спір вирішується у суді.

2.3. Згідно з протоколом загальних зборів учасників ПП "Авалон Груп" від 24.05.2021 завершено процедуру реорганізації позивача - ПП "Авалон Груп" шляхом виділу з нього нової юридичної особи у формі ПП "Авалон-Групп" з правонаступництвом. Позивач та третя особа затвердили розподільчий баланс, відповідно до якого частина майнових прав на нематеріальні активи та поточної кредиторської заборгованості за довгостроковими зобов`язаннями після реорганізації перейшли до ПП "Авалон-Групп".

2.4. У розподільчому балансі зазначено, що до новоствореного ПП "Авалон-Групп" переходять нематеріальні активи в сумі 38 655,61 грн та поточна кредиторська заборгованість на таку ж суму, яка формально відповідає розміру річної суми плати за договором довгострокового тимчасового користування лісами від 16.04.2013.

2.5. 12.01.2022 позивач направив відповідачу пропозицію про укладення додаткової угоди до договору з проєктом додаткової угоди № 1 та документами, які обґрунтовують потребу внесення змін в частині зміни орендаря на ПП "Авалон-Групп".

2.6. ДП "Золотоніське лісове господарство" не дало згоди на укладення сторонами додаткової угоди про внесення змін до складу сторін договору, що і спонукало позивача звернутися до суду.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Черкаської області рішенням від 08.07.2022 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Виходив із того, що заміна лісокористувача повинна відбуватися лише за згоди іншої сторони (ДП "Золотоніське лісове господарство") та з обов`язковою участю третьої особи у додатковій угоді. Отже, без згоди ДП "Золотоніське лісове господарство" на таку заміну у суду немає законних підстав примусово вносити зміну у склад сторін договору (зміна істотної умови договору) навіть у випадку, коли ПП "Авалон-Групп" офіційно зареєстроване у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як правонаступник позивача.

3.3. Крім того, суд зазначив, що позов фактично заявлено в інтересах третьої особи у справі, яка повинна була виступити і позивачем у цьому спорі, і стороною спірної додаткової угоди № 1. Однак процесуальне законодавство не передбачає можливості замінити неналежного позивача.

3.4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.11.2022 залишив рішення суду першої інстанції без змін. Вказав, що спірний договір та норми цивільного законодавства не передбачають прямої заборони на внесення змін до договору (шляхом заміни сторони договору правонаступником), однак суд може втрутитися в права особи на свободу договору тільки у випадку законодавчо визначеного обов`язку укласти договір чи зміни до договору, які є предметом позову, а тому позов за наявності заперечень відповідача щодо укладення такого договору не може бути задоволений. Отже, позивач належними та допустимими доказами не довів, що неукладення спірної додаткової угоди порушує його права та охоронювані законом інтереси.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 16.01.2023 ПП "Авалон Груп" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 (повний текст складений та підписаний 05.12.2022), в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

4.2. Підставою касаційного оскарження є те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 520 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказавши на необхідність згоди відповідача на заміну сторони в договорі довгострокового тимчасового користування лісами від 16.04.2013. При цьому суди в повній мірі не врахували положення частини першої статті 109 ЦК України, за яким до новоствореної (шляхом виділу) юридичної особи переходять частина майна, прав та обов`язків, зокрема і щодо договору від 16.04.2013.

4.3. Касаційну скаргу ПП "Авалон Груп" подало з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначивши, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах),

5. Позиція інших учасників справи, доводи сторін

5.1. Відповідач та третя особа правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

5.2. У судовому засіданні представник скаржника, окрім доводів, викладених у касаційній скарзі, зазначив також про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки, на його думку, суд помилково поклав ризики неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду на сторони, не зважаючи на те, що судове засідання в режимі відеоконференції не відбулось у зв`язку з відсутністю енергопостачання у приміщенні суду. Разом із цим доводів про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права касаційна скарга не містить, а перегляд судових рішень суд касаційної інстанції здійснює в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

6.2. У справі, що розглядається, позивач просить суд внести зміни до договору, замінивши себе як сторону договору - тимчасового лісокористувача на іншу юридичну особу, створену шляхом виділу з позивача.

6.3. За частиною другою статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є як договори та інші правочини, так і інші юридичні факти. За частинами третьою та п`ятою цієї ж статті цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, - з рішень суду. Відповідно за тих самих підстав цивільні права та обов`язки можуть змінюватися та припинятися.

6.4. Звертаючись із вимогою про внесення змін до договору в судовому порядку, позивач ініціює спір, у разі задоволення якого відбудеться зміна сторін зобов`язання у правовідношенні на майбутнє з моменту набрання чинності та в силу ухваленого рішення суду. Тобто, припиняться права та обов`язки позивача як сторони за договором з виникненням таких у третьої особи.

6.5. Водночас у відповідності до статті 16 ЦК України зміна правовідношення є способом захисту особою у суді свого цивільного права та інтересу за наслідком ухвалення судового рішення.

6.6. Підстави зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

6.7. Разом із тим договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга цієї ж статті).

6.8. Отже, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору домагатися в судовому порядку зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

6.9. Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами спору склалися правовідносини з довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою для використання в культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях.

6.10. Порядок та умови тимчасового користування лісами врегульовано, зокрема, статтями 18 та 20 Лісового кодексу України (далі - ЛК України).

6.11. Так, відповідно до частин третьої та четвертої статті 18 ЛК України довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

6.12. Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам (частина восьма статті 18 ЛК України).

6.13. Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право:

1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору;

2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;

3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані:

1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором;

2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;

3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;

5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;

6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування (стаття 20 ЛК України).

6.14. Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів (частина друга статті 22 ЛК України).

6.15. Позивач не навів у позові обставин, які слугують законними підставами для внесення змін до договору довгострокового тимчасового користування лісами, а також не зазначив, які порушені власні права та інтереси прагне захистити в обраний ним спосіб.

6.16. Адже якщо позивач прагне припинити своє право тимчасового користування лісами, то для цього в ЛК України передбачений спеціальний порядок та підстави. В іншому ж випадку позивач намагається захистити не власне право та інтерес, а право та інтерес третьої особи, на користь якої фактично спрямовано позов, на що правильно звернули увагу суди попередніх інстанцій.

6.17. Що ж до наведених позивачем обставин правонаступництва, то загальні підстави заміни сторони у зобов`язанні унормовані главою 47 ЦК України і така заміна може відбуватися в силу прямої вказівки закону.

6.18. Так, відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

6.19. Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", тобто запису про припинення юридичної особи.

6.20. Частина друга статті 107 ЦК України встановлює, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

6.21. Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

6.22. За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи.

6.23. Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

6.24. Отже, правонаступництво в порядку реорганізації юридичної особи передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників у силу закону та за загальним правилом не призводить до припинення зобов`язання та не є підставою для розірвання договору.

6.25. Характерною ознакою процедур припинення юридичної особи у результаті реорганізації є неможливість подальшої участі особи, яка припиняється, у зобов`язанні, але реорганізація не припиняє дію цих зобов`язань, в тому числі договорів, які були укладені цією стороною.

6.26. Водночас виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частина перша, друга статті 109 ЦК України ).

6.27. Виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому попередня юридична особа не припиняється.

6.28. Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво.

6.29. Відповідно до частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

6.30. Виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації.

6.31. На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа - сторона договору, з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа.

6.32. Норми ЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.

6.33. Подібні висновки, а саме те, що виділ не є реорганізацією юридичної особи викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №905/1956/15, постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №904/2251/18, від 15.01.2020 у справі №904/11903/16, від 21.01.2020 у справі №904/8538/16, від 24.05.2021у справі №291/955/19.

6.34. Стаття 13 Конституції України визначила землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

6.35. За статтею 3 ЛК України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

6.36. Як уже зазначалося, тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам (частина восьма статті 18 ЛК).

6.37. Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, права та обов`язки сторін цього договору, положення ЛК України, слід дійти висновку, що користувач на власний розсуд без згоди власника не може розпорядитися правом тимчасового користування лісовою ділянкою, зокрема, передати його іншій особі, яка створена шляхом виділу з позивача.

6.38. Належне користувачу на підставі договору право користування не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється. Тому підстави для зміни користувача за наслідком проведеного виділу та складеного розподільчого балансу також відсутні.

6.39. Близьких за змістом висновків у межах правовідносин з оренди землі дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18 (провадження № 61-7068сво19).

6.40. Ураховуючи наведене вище, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову і доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень не вбачається.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Авалон Груп" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у cправі №925/436/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Г. Мачульський

Ю. Чумак