Постанова

від 19.04.2023 по справі 334/270/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.04.2023 Справа № 334/270/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№334/270/23 Головуючий у1інстанції Філіпова І.М.

Провадження № 22-ц/807/762/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок№4» Запорізької міської ради, Запорізької міської ради, Департаменту охорони здоров`я Запорізької міської ради, Фонду соціального страхування України в особі представника: Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, Пенсійного фонду України в особі представника Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок №4» Запорізької міської ради, Запорізької міської ради, Департаменту охорони здоров`я Запорізької міської ради, Фонду соціального страхування України в особі представника: Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, Пенсійного Фонду України в особі представника: Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян помножених на 1342 грн, що складає загальну суму у розмірі 5 368 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України з відповідачів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ГУ ПФУ України в Запорізькій області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Запорізька міська рада надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Комунальне некомерційне підприємство «Пологовий будинок№4» Запорізької міської ради надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що досудове розслідування не закінчено, цивільний позов у кримінальному провадженні повинен пред`являтися до органу досудового розслідування, який здійснює розслідування у кримінальних провадженнях №12021082050000555 від 17.04.2021 року та №42019081050000181 від 12.12.2019 року.

В порядку адміністративного судочинства розглядаються спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (ст. 19 КАС України). Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути суму недоотриманої державної допомоги у зв`язку вагітністю та пологами, оскільки відповідачами не було враховано, що вона є застрахованою особою та було здійснено обміну довідки на лікарняний лист. Вказані позовні вимоги підсудні Запорізькому адміністративному окружному суду та не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З матеріалів справи убачається, що відкрито кримінальне провадження №12021082050000555 за ч. 1 ст. 367 КК України та №42019081050000181 за ст. 356 КК України щодо протиправної не виплати допомоги по вагітності і пологам Фондом соціального страхування.

До матеріалів цивільного позову додано витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021082050000555 від 17.04.2021 року та №42019081050000181 від 12.12.2019 року.

Відповідно до постанови слідчого Медвідь О. В. Міллер А. О. визнана потерпілою у кримінальному провадженні №12021082050000555 (а.с. 57).

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути матеріальну та моральну шкоду у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян помножених на 1342 грн., що складає загальну суму у розмірі 5 368 000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України з відповідачів.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.4 ст.128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При здійсненні правосуддя суд керується законодавством України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частинами 1-3 ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Ураховуючи, що постанова слідчого Медвідь О. В., відповідно до якої ОСОБА_1 визнана потерпілою у кримінальному провадженні №12021082050000555 не містить посилання на будь-які процесуальні рішення щодо прийняття цивільного позову, суд апеляційної інстанції виходить із вимог закону.

Не допускається перебування в провадженні суду двох однакових справ (п.10 ч.3 ст.175, п.3 ч.1 ст.186, п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України).

Згідно із положеннями ст.61 КПК України процесуального статусу цивільного позивача особа набуває в силу факту подання нею позовної заяви до органу досудового розслідування або суду. Кримінальним процесуальним законом не передбачається винесення постанови про визнання особи цивільним позивачем.

Згідно із положеннями ч.5 ст.128, ч.1 ст.129 КПК України правом прийняття рішень щодо цивільного позову наділяється суд та виключно в межах його повноважень знаходиться питання чи дотримано вимог форми і змісту цивільного позову та прийняття рішень, які можуть вплинути на його розгляд.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на обставинах вчинення злочину, залежно від чого можуть виникнути підстави для прийняття рішення за цивільними вимогами та в кримінальному провадженні поданий цивільний позов, суд першої інстанції уважав, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку кримінального провадження.

Проте такий висновок є помилковим.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

При цьому, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен маж право на справедливий і публічний розгляд його справи, упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справі Golder v.the United King-dom (1975) зауважив, що процесуальні гарантії, визначені в статті 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме - доступу до суду. Суд встановив це як невід`ємний аспект гарантій, визначених у статті 6, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції. Отже, частина 1 статті 6 гарантує кожному право на подання до суду будь-яких позовів стосовно їхніх цивільних прав та обов`язків (рішення у справі Golder v.the United King-dom (1975), п. 28-36).

У цьому ж рішення Європейський суд наголошує, що однією з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами судової форми контролю: держава не може обмежити або скасувати судовий контроль у певних сферах. Зацікавлена особа повинна мати можливість розгляду своєї справи в суді без надмірних правових чи практичних перепон: ускладнених чи формалізованих процедур прийняття та розгляду позовних заяв і таке інше. Відмова в правосудді забороняється.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, серед основних завдань кримінального судочинства стоїть питання про притягнення винних осіб до відповідальності, як засіб правового реагування держави з метою дотримання правопорядку. Кримінальне судочинство поряд із вирішенням питань дотримання правопорядку та притягнення винних осіб до відповідальності допускає одночасне вирішення питань приватного характеру, яким заподіяно шкоди.

Питання про захист від порушень приватних та/або публічних прав належить розглядати в порядку цивільного, адміністративного чи господарського судочинства, або спеціального виду судочинства - судом з питань інтелектуальної власності.

Само по собі кримінальне судочинство не становить іншої, ніж зазначено, юрисдикції судів, створених для захисту порушених приватних прав, тому не можна стверджувати, що потерпілій особі слід заявляти вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, лише в порядку кримінального судочинства. При вирішенні питання суд повинен виходити з характеру спору, суб`єктного складу правовідносин, предмету та підстав заявлених вимог.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції помилково застосовано п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Також є помилковим посилання суду першої інстанції про те, що в порядку адміністративного судочинства розглядаються спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (ст. 19 КАС України). Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути суму недоотриманої державної допомоги у зв`язку вагітністю та пологами, оскільки відповідачами не було враховано, що вона є застрахованою особою та було здійснено обміну довідки на лікарняний лист.

Суд першої інстанції вважав, що вказані позовні вимоги підсудні Запорізькому адміністративному окружному суду та не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що позов заявлено ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної злочином, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.379 ЦПК України порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2023 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2023 року.

Головуючий

Судді: