Постанова

від 21.04.2023 по справі 333/6206/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.04.2023 Справа № 333/6206/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/6206/21 Головуючий у І інстанції: Дмитрієва М.М.

Провадження №22-ц/807/626/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.

суддів: Крилової О.В.

КухаряС.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кузнецова Іллі Сергійовича на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 грудня 2022 року про повернення зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» про захист прав споживачів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати споживчих послуг,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2021 року ТОВ КК «Мрія»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати споживчих послуг.

В обґрунтування позову зазначено, що 06 вересня 2017 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 («Замовник») та TOB «Керуюча компанія «Мрія» («Управитель») укладено договір № К-414 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Цей договір було укладено на виконання Рішення Запорізької міської ради від 01.09.2017 №520.

Згідно з п. 18 цього Договору, він набрав чинності з моменту його підписання і діє до 05.09.2018. Надання послуг в рамках дії договору було розпочато з 01 листопада 2017 року. В силу приписів ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а саме п.6 ст. 11 договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору. У відповідності до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 17.01.2021 співвласники дійшли згоди з 01.06.2021 розірвати Договір № К-414/Р від 01.06.2021.

Відповідно до приписів п. 3-1 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та будинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Згідно з умовами вказаного договору Управитель - TOB «Керуюча компанія «Мрія» зобов`язалось надати Замовнику послуги з управління будинком та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників (співвласників, орендарів, наймачів) окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а Замовник, в свою чергу, надав право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги. а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом.

При цьому, сторони вищевказаного договору погодились, що Замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на послуги для житлових та нежитлових приміщень, розташованих на 2 та вище поверхах будівлі 6,46 гривень на місяць за 1 м2 загальної площі житлового (або нежитлового) приміщення у Об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників.

Відповідно до даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Загальна площа Об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_3 становить 37,15 м2.

Позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача до якості отриманих послуг. Відповідач зі свого боку зобов`язання з оплати отриманих послуг виконував не належним чином, що призвело до виникнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01 листопада 2017 року до 31 травня 2021 року в розмірі 10336.

Посилаючись на означені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість зі сплати послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 за період з 01 листопада 2017 року до 31 травня 2021 року у розмірі 10336 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн.

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «КК «Мрія» про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що оскільки відповідно до п. 18 Договору № К-414 від 06.09.2017, на який посилається у первісному позові позивач, строк дії цього Договору давно сплив, первісний позов містить посилання на Договір № К-414Р від 06.04.2021, у якому йдеться про розірвання Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-414 від 06.09.2017 тільки 01.06.2021.

В доданій до матеріалів справи копії Договору № К-414Р від 06.04.2021записано,що вінбув укладенийвідповідачем зазустрічним позовомз фізичноюособою ОСОБА_2 ,на підставі РішенняЗборів співвласниківбагатоквартирного будинкувід 17.01.2021, на яких цій особі начебто надано повноваження на його укладення відповідно доЗакону України«Про здійсненняправа власностіу багатоквартирномубудинку».Проте самедоказу повноважень(Протоколузазначених зборів,на якийпосилається цейдоговір восновних умовахта реквізитахдоговору)позивач запервісним позовомсуду не надав.

За твердженням ОСОБА_1 , позивач запервісним позовом приховав від суду достовірно відомий йому факт, що насправді, з 31.10.2019 у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 співвласниками цього будинку створено, у належному порядку зареєстроване та працює ОСББ «Житловий комплекс «КОСМОС ЛЮКС» ЄДРПОУ 43321473, яке з того часу діє згідно зі Статутом ОСББ, та представляє співвласників на підставі Закону України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Після створеннята державноїреєстрації співвласникамиюридичної особиОСББ «Житловийкомплекс «КОСМОСЛЮКС», ще 22.03.2020 Загальними зборами цього ОСББ прийняте рішенняпро розірванняДоговору пронадання послугз утриманнязазначеного багатоквартирногобудинку зTOB«КК «МРІЯ»На виконанняцього рішення, 17.06.2020 у відповідності до вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та п.18 Договору про Надання послуг з утримання багатоквартирного будинку, Голова правління ОСББ «Житловий комплекс «КОСМОС ЛЮКС», який діяв відповідно до норм Закону на підставі Статуту, від імені співвласників багатоквартирного будинку на законних підставах, письмово повідомив TOB «КК «МРІЯ» про відмову від Договору, на підтвердження чого зареєстровано відповідну письмову заяву з доданими до неї Протоколом Загальних зборів ОСББ «ЖК «КОСМОС ЛЮКС» від 22.03.2020 з іменними бюлетенями співвласників на 220 аркушах.

Таким чином,підстави дляпродовження термінудії Договору№ К-414від 06.09.2017про наданняпослуг післяспливу строкуйого дії05.09.2020відсутні,а отже,у TOB«КК «МРІЯ»відсутні підставидля нарахуванняспоживачеві платежівза послугиз управліннябагатоквартирним будинкомз вересня2020року дотравня 2021 року.

Оскільки у первісному позові суд розглядає спір стосовно стягнення заборгованості зі споживача за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-414 від 06 вересня 2017 року за період до травня 2021 року включно, на думку ОСОБА_1 , цей договір не діяв, починаючи з 06 вересня 2020 року, тому розгляд зустрічного позову повністю або частково впливає на задоволення первісного позову.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просив суд прийняти його зустрічний позов до розгляду з позовом TOB «КК «МРІЯ» та визнати недійсним договір № К-414Р від 06.04.2021 про розірвання з 01.06.2021 Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-414 від 06.09.2017.

Протокольною ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 грудня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_1 повернуто.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката Кузнецова І.С.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 грудня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката Кузнецова І.С. зазначає, що подав зустрічний позов, дотримавшись порядку, встановленого ст. 193 ЦПК України, належним чином обґрунтував розгляд його позову саме із первісним, адже первісні позовні вимоги ТОВ «КК «Мрія» до ОСОБА_1 повністю ґрунтуються на Договорі послуг, на підставі якого нараховано до стягнення за період з вересня 2020 року до травня 2021 року послуги, які не надавались і не могли бути наданими, адже Договір послуг був припинений у 2018 році у зв`язку із вказаними у зустрічному позові обставинами. Однак, приховуючи ці обставини, ТОВ «КК «Мрія» обґрунтовує подовження чинності Договору послуг саме Договором про розірвання, існування якого спотворює істинний факт розірвання Договору послуг ще у 2018 році, через що складається хибне враження продовження його дії до 2021 року і є передумовою для спірних нарахувань. В такому випадку, належним способом захисту порушеного права є позов про визнання недійсним Договору про розірвання, а тому, первісний і зустрічний позов дійсно є взаємопов`язаними, та відповідно до ст.193 ЦПК України мають розглядатися в одному провадженні.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КК «Мрія» заперечує проти її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 грудня 2022 року без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою та призначено справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судове рішення, згіднозі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та встатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі - Конвенція).

За змістом пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Так, постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції не обґрунтував належним чином свого рішення, не зазначивши в ухвалі мотивів, з яких суд дійшов висновків про повернення зустрічної позовної заяви, і закону, яким він керувався, що є порушенням ст. 260 ЦПК України.

Відповідно до ч.2ст. 193 ЦПК України,зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним (виникнення їх з одних правовідносин) та доцільність їх спільного розгляду. Спільний розгляд первісного і зустрічного позовів є доцільним, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Первісний і зустрічний позови недоцільно розглядати спільно, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. При постановленні ухвали про об`єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов`язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів.

Таким чином, при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд першої інстанції вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.

Як встановленосудом апеляційноїінстанції іце підтверджуєтьсяматеріалами справи,предметом первісногота зустрічногопозовів єстягнення заборгованостіза договором№ К-414про наданняпослуг зуправління багатоквартирнимбудинком від 06.09.2017, який, на думку первісного позивача діяв до 01.06.2021, тобто до укладення договору № К-414Р від 06.04.2021 про розірвання з 01.06.2021 Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-414 від 06.09.2017 та визнання цього договору недійсним, тобто такі вимоги виникають з одних правовідносин щодо укладення та виконання договору про надання послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що вказані позови є взаємопов`язані і їх спільний розгляд є доцільним, оскільки задоволення зустрічного позову може виключити задоволення первісного позову.

Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Окрім цього в матеріалах справи взагалі відсутні визначені судом правові підстави прийнятого протокольного рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, висновок суду першої інстанції про зупинення провадження у справі є помилковим, таким, що не відповідає процесуальним вимогам та суперечить принципу доступності до судового захисту, тому згідно з вимогамист. 379 ЦПК України,ухвалу слід скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст ст. 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника адвокатаКузнецова ІлліСергійовича задовольнити.

Протокольнуухвалу Комунарськогорайонного судум.Запоріжжявід 21грудня 2022року- скасувати,справу направитидо судупершої інстанціїдля продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 21 квітня 2023 року.

Головуючий:

Судді: