Постанова

від 06.04.2023 по справі 2-1042/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1073/23

Справа № 2-1042/11

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Дришлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомарецького М.М., Громіка Р.Д.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Одесі в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2010 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за укладеним між ними 11.10.2007 року кредитним договором та договором поруки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до умов кредитного договору № 5754059 від 11.10.2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 , Банк зобов`язався надати останній кредит у розмірі 143 000,00 доларів США на споживчі потреби. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 по кредитному договору між Банком та ОСОБА_1 11.10.2007 року був укладений договір поруки № 5754074. Станом на 20.09.2010 р. заборгованість ОСОБА_2 перед Банком складала 181 877,82 доларів США. Із зазначених договорів вбачалось, що ОСОБА_1 зобов`язався перед кредитором за виконання зобов`язань щодо погашення кредиту ОСОБА_2 , яких ні вона, ні поручитель не виконали, що підтверджувалось розрахунком суми позову, що, в свою чергу, стало підставою для звернення до суду (т. 1, а.с. 1-9).

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки було задоволено (т. 1, а.с. 81-82).

23 січня 2018 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси заочне рішення від 10.03.2011 року було скасовано (т. 1, а.с. 95-96).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 5754059 від 11.10.2007 року та договором поруки № 5754074 від 11.10.2007 року у загальній сумі 181 877 (сто вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят сім) доларів США 82 центи, що за курсом НБУ України становить 1443218 (один мільйон чотириста сорок три тисячі двісті вісімнадцять) гривень 69 коп. Стягнено в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» державне мито у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, витрати за інформаційне-технічне забезпечення процесу у розмірі 120 (сто двадцять) гривень (т. 1, а.с. 176-180).

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що за кредитним договором ОСОБА_2 мала повернути кредит частинами не пізніше 11.10.2027 року, проте 26.12.2008 року банк направив на адресу останньої претензію-вимогу про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом, а отже, на думку апелянта, надіславши таку вимогу, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, що спричинило відлік строку на пред`явлення вимоги до поручителя, який сплинув 04.08.2009 року. Апелянт посилається на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції чинній на час укладання договору, та вказує, що порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Тому, апелянт вважає, що право кредитора і обов`язок поручителя після закінчення такого строку припиняються і жодних дій щодо реалізації цього права кредитор вчиняти не може. Апелянт зауважує, що банком не було реалізоване право на своєчасне позачергове врегулювання виниклої заборгованості, адже відмовився прийняти належне виконання зобов`язання за рахунок іпотечного майна, яке було запропоноване ОСОБА_2 . Тобто, на думку апелянта, іпотекодавець, склавши довіреність на ім`я представника банку, надав банку право на прийняття належного виконання зобов`язання за рахунок предмета іпотеки, яким банк не скористався чим фактично підтвердив відмову від прийняття належного виконання зобов`язань. При цьому, апелянт посилається на ч. 2 ст. 559 ЦК України в редакції, чинній на момент укладання договору поруки та вказує, що порука припиняється після настання строку виконання зобов`язання або після того як кредитор відмовився прийняти належне виконання. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме, щодо сповіщення учасника справи про час та місце судового засідання, адже в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, а тому апелянт стверджує, що не мав можливості належним чином захистити свої права та інтереси, надати до суду докази, якими спростовуються позовні вимоги по відношенню до нього (т. 1, а.с. 193-197).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.05.2021 року було відкрито апеляційне провадження та ухвалою від 03.06.2021 року справу призначено до розгляду (т. 1, а.с. 210-212, 216).

Сторони своїм правом закріпленим статтею 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 12, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Учасники провадження про час, місце та порядок судового розгляду повідомлені належним чином.

03.04.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Устимчук Михайло Володимирович в інтересах відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою від 03.04.2023 року було задоволено.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції був присутнім представник апелянта адвокат Устимчук Михайло Володимирович, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

11.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є Публічний акціонерний банк «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 5754059, зі змісту якого вбачається, що банк зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 143 000,00 доларів США (сто сорок три тисячі доларів США 00 центів) на умовах договору, для придбання нерухомості, а саме: земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 . Кредит надається позичальникові строком до 11.10.2027 року, під відсоткову ставку 12,90 % річних (п. 1.2. 1.3) (т. 1, а.с. 22-28).

В подальшому, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу від 11.10.2007 року земельної ділянки (т. 1, а.с. 33).

11.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є Публічний акціонерний банк «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 5754074, згідно якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником в повному обсязі (т. 1, а.с. 29-32).

Згідно розрахункузаборгованості,станом на20.09.2010року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 141336,22 дол. США (т. 1, а.с. 12).

26.12.2008 року заступником керуючого філією Закритого акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» було направлено на адресу ОСОБА_2 досудову вимогу щодо дострокового повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом (т. 1, а.с. 43-44).

25.06.2010 року керівником філії Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» було направлено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання боржнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 45, 46).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 було порушено умови кредитного договору щодо погашення заборгованості по кредиту та на момент розгляду справи доказів погашення кредиту та сплати відсотків, пені відповідачами надано не було, тому відповідно при викладених обставинах справи суд вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виконали умови кредитного договору № 5754059 від 11.10.2007 року та договору поруки № 5754074 від 11.10.2007 року, у зв`язку із чим у відповідачів наявна заборгованість перед банком, яка станом на 20.09.2010 року становить 181 877,82 доларів США. При цьому, судом також враховано, що відповідачами жодних обґрунтованих заперечень відносно невірності наданого позивачем розрахунку заборгованості надано не було.

Апеляційний суд частково не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає в межах доводів апеляційної скарги та з врахуванням того, що оскаржує рішення суду лише поручитель, за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.Поручитель відповідаєперед кредиторомза порушеннязобов`язанняборжником.Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є Публічний акціонерний банк «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 5754059, згідно якого банк зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 143 000,00 доларів США (сто сорок три тисячі доларів США 00 центів) під 12,90 % річних, строком до 11.10.2027 року. Разом х тим, сторонами було обумовлено, що у разі порушення позичальником умов кредитного договору щодо погашення заборгованості, банк набуває права вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із розрахованими процентами (п. 3.5.7).

В забезпечення виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № 5754059, між Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є Публічний акціонерний банк «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 11.10.2007 року, відповідно до п. 1.2 договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником в повному обсязі.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , починаючи з листопада 2018 року не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором щодо внесення грошових коштів на погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору, у зв`язку із чим філією Закритого акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в м. Одеса було відправлено на адресу боржника ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом, при цьому, повідомлено про можливість уникнення дострокового погашення всієї суми кредиту, шляхом погашення протягом 30 календарних днів простроченої заборгованості по поверненню кредиту та відсотків за користування. Зазначену досудову вимогу було направлено засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_2 29.12.2008 року, що підтверджується долученими до матеріалами справи копіями списку рекомендованих відправлень та квитанцією про сплату за такі послуги (т. 1, а.с. 44).

Апелянт, в свою чергу, зазначає, що вищезазначений договір поруки у відповідності до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України є припиненим, оскільки позивачем пропущено встановлений строк звернення до поручителя із вимогою про повернення кредиту, у зв`язку із чим слід зазначити.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно положень п. 24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України, наведених в постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

При цьому, умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, не встановлюють строк припинення поруки у розмінні ст. 251 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно, в даному випадку, застосуванню підлягають положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, щодо припинення поруки у зв`язку із пропуском банком встановленого шестимісячного строку звернення із вимогою про повернення кредиту до поручителя.

Разом з тим, строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для відмови кредиторові у позові.

Зазначене узгоджується із правовим висновком викладеним в постанові ВС від 22.08.2018 року по справі № 2-1169/11, постанові від 17.10.2018 року у справі №490/5224/14, постанова від 19.06.2019 року по справі № 523/8249/14.

З матеріалівсправи вбачається,що останнійплатіж покредиту позичальником ОСОБА_2 було проведенов листопаді2008року,26.12.2008року банкзвернувся допозичальника ізвимогою продострокове поверненнявсієї сумикредиту,скориставшись передбаченимп.3.57вказаного кредитногодоговору,у випадкупоручення позичальникомобумовлених сторонамиумов кредитування, правом на дострокове повернення кредиту, чим, в свою чергу, змінив встановлений договором строк виконання

основного зобов`язання. Будь-яких відомостей щодо направлення вказаної вимоги про дострокове повернення кредиту, в тому числі, поручителю, матеріали справи не містять. При цьому, лише 03.11.2010 року банк звернувся до суду із позовною вимого до позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки. В даному випадку, оскільки умови вищезазначеного договору поруки не містять відомостей щодо строку дії договору, тому відповідно, враховуючи вищенаведені положення, застосуванню підлягає ч. 4 ст. 559 ЦК України, у діючій редакції на момент виникнення спірних правовідносин, згідно якої порука припиняється у випадку, якщо банк у встановлений шестимісячний строк з настанням моменту повного погашення заборгованості не звернувся із вимогою про повернення кредиту до поручителя. Враховуючи вищенаведені обставини справи в сукупності та відповідно наведені норми ЦК України, у відповідній редакції, в тому числі положення п. 24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України, наведених в постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», апеляційний суд приходить до висновку, що банком було пропущено встановлений шестимісячний строк на звернення до поручителя із відповідними вимогами про повернення кредиту, а тому відповідно вказані позовні вимоги банку задоволенню не підлягають. Проте, суд першої інстанції зазначені обставини враховано не було, у зв`язку із чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.

За положенням ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Таким чином, оскільки доводи апелянта знайшли своє часткове підтвердження в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове скасування оскаржуваного рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 03.04.2019 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості до поручителя.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року скасувати в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 . Ухвалити в цій частині нове про відмовлення в задоволенні позовних вимог.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складений 13 квітня 2023 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк