Ухвала

від 11.09.2023 по справі 2-1042/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7325/23

Справа № 2-1042/11

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Стахова Н. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

11.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Стахової Н.В., (суддя-доповідач), Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

в с т а н о в и в:

03.11.2010 року ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за укладеним між ними 11.10.2007 року кредитним договором та договором поруки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до умов кредитного договору № 5754059 від 11.10.2007 року, укладеного між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , Банк зобов`язався надати останній кредит у розмірі 143 000,00 доларів США на споживчі потреби. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору між Банком та ОСОБА_2 11.10.2007 року був укладений договір поруки № 5754074. Станом на 20.09.2010 р. заборгованість ОСОБА_1 перед Банком складала 181 877,82 доларів США. Із зазначених договорів вбачалось, що ОСОБА_2 зобов`язався перед кредитором за виконання зобов`язань щодо погашення кредиту ОСОБА_1 , яких ні вона, ні поручитель не виконали, що стало підставою для звернення до суду(т. 1, а.с. 1-9).

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2011 року позовні вимоги ПАТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки було задоволено(т. 1, а.с. 81-82).

23 січня 2018 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси заочне рішення від 10.03.2011 року було скасовано(т. 1, а.с. 95-96).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 5754059 від 11.10.2007 року та договором поруки № 5754074 від 11.10.2007 року у загальній сумі 181 877 (сто вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят сім) доларів США 82 центи, що за курсом НБУ України становить 1443218 (один мільйон чотириста сорок три тисячі двісті вісімнадцять) гривень 69 коп. Стягнено в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» державне мито у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, витрати за інформаційне-технічне забезпечення процесу у розмірі 120 (сто двадцять) гривень(т. 1, а.с. 176-180).

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 03 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року скасовано в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 . Ухвалено в цій частині нове про відмовлення в задоволенні позовних вимог.

19 липня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, ОСОБА_1 просила суд поновити строк на оскарження вищевказаного рішення, посилаючись на те, що 23 червня 2023 року копія рішення суду від 19 квітня 2019 року по справі № 2-1042/11 було видано наручно її представнику.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 04.08.2023 року апеляційну скаргу залишив без руху.

На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник послалася на те, що про час та місце проведення судового розгляду справи № 2-1042/11, яке відбулося 03.04.2019 року її сповіщено не було тому на її думку, вона є особою не повідомленою про розгляд справи.

ОСОБА_1 також як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо апеляційного оскарження та розгляду апеляційної скарги, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначає, що пунктом 3розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК Українивизначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цьогоКодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Також посилається на те, що 24 лютого 2022року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан, який регулярно продовжується.

Колегія суддів вважає, що слід відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129Конституції України однієюз основнихзасад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четвертастатті 12 ЦПК України).

Відповідно дост. 354 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При цьому за змістом частини 2статті 358 ЦПК Українипоновлення апеляційним судом пропущеного строку можливе виключно у разі подання апеляційної скарги у межах присічного річного строку, а в разі недотримання останнього з`ясування поважності причин строку на апеляційне оскарження взагалі не має істотного значення та не може жодним чином вплинути на однозначне вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 54/239.

Оскаржуване рішення, ухвалено 03 квітня 2019 року за відсутності відповідача та її представника. Відповідачка та її представник є учасниками справи, представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, брав участь у її розгляді, за клопотанням ОСОБА_1 розгляд справи відкладався.

Участь у розгляді справи представника відповідача та самої відповідачки ОСОБА_1 свідчить про обізнаність скаржника про судове провадження та розгляд справи судом.

З матеріалами справи вбачається, що судом 15.02.2019 року було направлено на зареєстровану і перевірену судом в порядку вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України поштову адресу відповідачки ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , судову повістку про призначення судового засідання на 03.04.2019 року об 10-00 годині, яка повернулася на адресу суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання» (Т. 1, а.с. 171-172).

Рішення суду першої інстанції ухвалене 03 квітня 2019 року, копія оскаржуваного рішення направлена судом першої інстанції ОСОБА_1 на зареєстровану адресу та повернулася на адресу суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на зареєстровану адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18.

Останнім днем на подання апеляційної скарги є 03 травня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції розглядалась заява ПАТ «ПУМБ» про виправлення описки у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року у справі № 2-1042/11, представник ОСОБА_1 адвокат Устимчик М.В. (на підставі ордеру № 1017184 від 11.11.2020 року) був ознайомлений з матеріалами справи 16.11.2020 року (а.с. 34, 35), подав заяву про перенесення розгляду справи (а.с. 37).

ОСОБА_1 18.11.2020 року подала заперечення на заяву про виправлення описки у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року (а.с. 36).

Крім того, апеляційний суд зазначає, що в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року скасовано в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 . Ухвалено в цій частині нове про відмовлення в задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Устимчик М.В. на підставі ордеру серії ОД № 249398 від 25.11.2021 року.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (частина перша статті 64 ЦПК України).

Апеляційну скаргу відповідачкою подано 19 липня 2023 року, тобто з пропуском строку понад 1 рік з моменту ухвалення оскаржуваного рішення.

Визначальним для правильного застосування процесуального закону, що регулює питання про можливість поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення поза межами річного строку згідно частини другої статті 358ЦПК України є виключно подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи, або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, або пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Разом з тим, в апеляційній скарзі та клопотанні, наданому на усунення недоліків, скаржником не наведено існування обставин непереборної сили, які б перешкоджали їй звернутися з апеляційною скаргою протягом року.

Щодо посилань ОСОБА_1 як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Суд звертає увагу скаржника, щочинною редакцією пункту 3розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК Українивизначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цьогоКодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, у пункті 2 Перехідних положень вищевказаногоЗакону №731-IX від 18.06.2020 рокузазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК Українив редакціїЗакону України №540-IX від 30.03.2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, продовженні строки визначеніЦПК Українина період дії карантинузакінчились через 20 днів після набрання чинностіЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»№731-IX від 18.06.2020 року, тобто 06.08.2020 року.

Щодо посилань скаржника на запровадження на території України воєнного стану колегія суддів зазначає, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першоїстатті 127 ЦПК Україниповинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку.

Разом з тим, питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Від заявника, який звернувся до суду зі спливом строку на оскарження судового рішення вимагається вказати конкретні обставини, які перешкодили можливості своєчасного звернення до суду у визначений законом строк, оскільки необґрунтоване поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимогстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, який є загальновідомим, не може бути достатньою підставою як для поновлення строку на апеляційне оскарження так і для визнання вказаної обставини непереборною, а отже, не буде виправдовувати втручання у принцип «res judikata».

Апеляційним судом, в цій частині, береться до уваги, що місцем проживання скаржника та місцезнаходженням апеляційного суду є м.Одеса, яке не знаходилось в зоні ведення активних бойових дій. За обставин виїзду за межі міста скаржник не була позбавлена можливості направлення апеляційної скарги на електронну пошту апеляційного суду, за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд» або через представника чи іншої уповноваженої особи.

Згідно із частиною першою статті 44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Колегія суддів вважає, що можливість подання апеляційної скарги протягом розумного строку у цьому випадку залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпроголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеногостаттею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова невизначеність.

Враховуючи викладене, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, як апеляційна скарга, так і заява, надана на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не містять зазначення обставин непереборної сили, тому у відповідності до вимог п. 2статті 358ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями354,358 ЦПК України, суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року.

У відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: Н.В. Стахова

М.В. Назарова

Ю.П. Лозко