Ухвала

від 14.11.2023 по справі 2-1042/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

іменем України

14 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 2-1042/11

провадження № 61-14569ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

В С Т А Н О В И В :

03 листопада 2010 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулось до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2011 року позов задоволено.

23 січня 2018 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси заочне рішення від 10 березня 2011 року скасовано.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року № 5754059 та договором поруки від 11 жовтня 2007 року № 5754074 у розмірі 181 877,82 дол. США, що за курсом НБУ України становить 1 443 218,69 грн.

Стягнено в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» державне мито у розмірі 1 700,00 грн, витрати за інформаційне-технічне забезпечення процесу - 120,00 грн.

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року скасовано в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 . Ухвалено в цій частині нове рішення суду про відмову в позові.

19 липня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

ОСОБА_1 просила суд поновити строк на оскарження вищезазначеного рішення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що продовженні строки визначені ЦПК України на період дії карантину закінчились через 20 днів після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18 червня 2020 року, тобто 06 серпня 2020 року, тому це не є поважною причиною для поновлення строку на оскарження.

Щодо посилань на запровадження на території України воєнного стану, суд апеляційної інстанції зазначив, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України враховується під час вирішення питання щодо поновлення процесуального строку.

Разом з тим, питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Від особи, яка звернулася до суду зі спливом строку на оскарження судового рішення, вимагається зазначити конкретні обставини, які перешкодили можливості своєчасного звернення до суду у визначений законом строк, оскільки необґрунтоване поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що місцем проживання ОСОБА_1 та місцезнаходженням апеляційного суду є м. Одеса, яке не знаходилось в зоні ведення активних бойових дій. За обставин виїзду за межі міста вона не була позбавлена можливості направити апеляційну скаргу на електронну пошту апеляційного суду, за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд» або через представника чи іншу уповноважену особу.

Колегія суддів вважала, що можливість подання апеляційної скарги протягом розумного строку у цьому випадку залежала виключно від волевиявлення заявниці, тобто мала суб`єктивний характер.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження понад один рік, не навела поважних причин пропуску такого строку, не зазначила обставин непереборної сили, які перешкодили звернутись в межах строку на оскарження. Крім того, ОСОБА_1 було відомо про рішення суду.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо пропуску строку на апеляційне оскарження

Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 03 квітня 2019 року за відсутності відповідача та її представника. Відповідачка та її представник є учасниками справи, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, брав участь у її розгляді, за клопотанням ОСОБА_1 розгляд справи відкладався.

З матеріалів справи випливає, що суд першої інстанції 15 лютого 2019 року направив на зареєстровану і перевірену судом відповідно до частини шостої статті 187 ЦПК України поштову адресу відповідачки ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , судову повістку про призначення судового засідання на 03 квітня 2019 року о 10 год 00 хв, яка повернулася на адресу суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Рішення суду першої інстанції ухвалене 03 квітня 2019 року, копія оскаржуваного рішення направлена ОСОБА_1 на зареєстровану адресу та повернулася на адресу суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Останнім днем на подання апеляційної скарги було 03 травня 2019 року.

З матеріалів справи випливає, що суд першої інстанції розглядав заяву ПАТ «ПУМБ» про виправлення описки у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року у справі № 2-1042/11. Представник ОСОБА_1 - адвокат Устимчик М. В. (на підставі ордеру № 1017184 від 11 листопада 2020 року) був ознайомлений з матеріалами справи 16 листопада 2020 року, подав заяву про відкладення розгляду справи.

18 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала заперечення на заяву про виправлення описки у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року.

Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Устимчик М. В. на підставі ордеру серії ОД № 249398 від 25 листопада 2021 року.

Вимоги касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що 23 червня 2023 року через свого представника вона вперше отримала рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року, що підтверджується відомостями про направлення заяви про отримання нею рішення суду на електронну адресу суду, а також журналом реєстрації видачі копії судових документів з архіву суду.

На думку заявниці, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на її аргументи щодо пропуску строку, а саме на те, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни до законів, в тому числі до Цивільного процесуального кодексу України, зокрема у статті, які визначають процесуальні строки, які продовжено на строк дії карантину.

Отже, строки для подання апеляційної скарги на рішення суду продовжені.

Враховуючи небезпеку для свого життя та здоров`я, заявниця зазначає, що у неї ускладнилась можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк та враховуючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» могла не «поспішати» з оформленням відповідних процесуальних документів.

Можливості відправлення апеляційної скарги за допомогою системи «Електронний суд» була неможлива до 05 жовтня 2021 року.

Отже, у період з 03 квітня 2019 року до 03 квітня 2020 року існували виключні підстави, які не дозволяли вчасно здійснити відповідні процесуальні дії.

Така позиція підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, провадження № К/990/20688/22.

Крім того, заявниця зазначає, що у зв`язку з запровадженням воєнного стану в Україні, її родина була вимушена залишити місце проживання та шукати більш безпечне місце для перебування, що вплинуло на пропуск строку для подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції порушив пункт 1 частини другої статті 358, статтю 354 ЦПК України.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення її про дату та час розгляду страви та доказів вручення їй рішення суду першої інстанції, тому висновки суду апеляційного суду є передчасними, що відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 757/9335/18, провадження № 61-5784св23.

ОСОБА_1 просила ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 127 ЦПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини йог пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

За змістом статті 354 ЦПК України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Тож поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року в справі № 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року в справі № 904/3541/15).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається із скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Верховний Суд зазначає, що зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними з огляду на таке.

Щодо причини поновлення строку на касаційне оскарження - запровадження карантинних заходів на території України у 2020 році та зупинення процесуальних строків, Верховний Суд не визначає таку причину поважною, оскільки саме посилання на введення карантинних заходів, без підтвердження належними доказами яким чином вони вплинули на неможливість оскарження рішення суду апеляційної інстанції не можуть бути враховані.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX).

Відповідно до пункту 12 розділу І Закону № 540-IX розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року

№ 731-IX (далі - Закон № 731-IX), яким внесено зміни, в тому числі до ЦПК України.

Цим Законом законодавець по-іншому врегулював питання перебігу процесуальних строків під час дії карантину, які були продовжено на строк дії карантину Законом № 540-ІХ. Пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» ЦПК України України викладено у такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

20-денний строк з часу набрання чинності Законом № 731-IX закінчився 06 серпня 2020 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На час подання апеляційної скарги (19 липня 2023 року), у редакції закону, на який посилається ОСОБА_1 та повинен застосовувати суд визначено: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Посилаючись на вказану норму, ОСОБА_1 не навела жодних пояснень та не надала доказів, на підтвердження того, що у неї існували обставини неможливості оскарження рішення суду, зумовлені впровадженними карантинними обмеженнями.

Щодо введення воєнного стану на території України, Верховний Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не зазначила обставин, які вплинули на неможливість оскарження судових рішень під час введення воєнного стану в Україні, то ця обставина не може впливати на недотримання такого строку нею та не може бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Верховний Суд зазначає, що посилання заявниці про те, що вона належним чином не була повідомлена про розгляд справи у 2019 році та не отримувала рішення суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що у справі № 2-1042/11 приймав участь адвокат заявниці та подавав пояснення. Тобто, ОСОБА_1 було відомо про слухання справи.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо строку на оскарження.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії»).

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення Європейський суд з прав людини, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів;4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 знала про судовий процес, проте не реалізувала право на оскарження судового рішення.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до статті 358 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 09 серпня 2023 року у справі № 757/9335/18, провадження № 61-5784св23 сформульовані за інших обставин у справі, тому Верховний Суд не бере їх до уваги.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41, від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість оскарженого судового рішення, а є незгодою заявниці з його змістом.

Керуючись частиною четвертою статті 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором порукивідмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак