Постанова

від 20.04.2023 по справі 904/4982/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/4982/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Верхогляд Т. А., Вечірка І. О., Паруснікова Ю. Б.

від 21 грудня 2022 року

за позовом: 1) ОСОБА_1 та 2) ОСОБА_2

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС",

2) ОСОБА_3 ,

3) ОСОБА_4 ,

4) ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна,

про визнання договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства недійсними, визнання недійсним рішення учасника товариства та скасування реєстраційних дій,

за зустрічним позовом: ОСОБА_3

до: 1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

про припинення права власності на частки в статутному капіталі,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляков і К"

до: 1) ОСОБА_2 ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС";

про визнання припиненим права власності,

за участю представників:

від позивача-1: не з`явилися

від позивача-2: не з`явилися

від відповідача-1: не з`явилися

від відповідача-2: ОСОБА_6

від відповідача-3: не з`явилися

від відповідача-2: не з`явилися

від третьої особи без самостійних вимог: не з`явилися

від третьої особи із самостійними вимогами: ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог, зустрічних позовних вимог та вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" у розмірі 0,2% статутного капіталу Товариства, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого 13 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. та зареєстрований за № 904;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" у розмірі 99,8 % статутного капіталу Товариства, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого 13 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. та зареєстрований за № 905;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" у розмірі 0,2 % статутного капіталу Товариства від 06 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" у розмірі 99,8 % статутного капіталу Товариства від 06 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- визнання недійсними рішень учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" № 06/11 від 06 листопада 2018 року про розширення повноважень директора та затвердження статуту Товариства у новій редакції, оформлених рішенням учасника №06/11 від 06 листопада 2018 року;

- скасування рішення про проведені реєстраційні дії щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" та вилучення записів щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", а саме: про зміну складу засновників, прийнятих 06 листопада 2018 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні договори купівлі-продажу часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" від 13 вересня 2017 року позивачами не укладалися, були вчинені від імені позивачів неуповноваженими особами, що діяли на підставі довіреностей, які позивачі не видавали та не підписували. За твердженням позивачів їх підписи на довіреностях є підробленими, що підтверджується висновком експерта № 5648-17 за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 420170041690000182.

Решта позовних вимог, а саме: про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток від 06 листопада 2018 року, укладених між відповідачами-2, -3 та відповідачем-4, про визнання недійсним рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" від 06 листопада 2018 року та скасування рішення про проведення реєстраційних дій, обґрунтовані недійсністю договорів купівлі-продажу від 13 вересня 2017 року.

23 листопада 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення з 13 вересня 2017 року права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС» у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу та відсутністю підстав для визнання цих договорів недійсними.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є добросовісними набувачами часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" за договорами купівлі-продажу від 13 вересня 2017 року. Ці договори відповідають вимогам чинного законодавства та відповідно до пункту 1 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на частки у статутному капіталі цього товариства.

Також 08 лютого 2021 року до Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Поляков і К» як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" про визнання припиненим права власності ОСОБА_2 на частку, яка складає 99,8 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", на підставі укладеного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 13 вересня 2017 року № 890 в особі представника ОСОБА_3 .

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, обґрунтовані тим, що договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" від 13 вересня 2017 року відповідають вимогам чинного законодавства та є дійсними і на підставі цих договорів право власності ОСОБА_2 на частку, яка складає 99,8 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" припинилося.

2. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників цього товариства, протокол від 25 травня 2015 року, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За змістом пункту 3.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" статутний капітал Товариства сформований (з урахуванням його збільшення) у розмірі 95 000,00 грн та був розподілений між учасниками Товариства таким чином:

- ОСОБА_2 є власником частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 99,8 % статутного капіталу або 94 825,00 грн;

- ОСОБА_1 є власником частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 0,2 % статутного капіталу або 175,00 грн.

Статутний капітал Товариства був сформований за рахунок внесення учасниками:

- ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 34 825,00 грн та передачі ним права користування на п`ять років часткою приміщення площею 500 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на суму згідно з оцінкою 60 000,00 грн;

- ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 175,00 грн.

13 вересня 2017 року були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС», на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 13/09-01 від 13 вересня 2017 року, зокрема про зменшення розміру статутного капіталу Товариства на суму 60 000,00 грн, а саме: на розмір майнового внеску ОСОБА_2 , який вирішено повернути йому в натурі без виплати винагороди.

Після зменшення, розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" склав 35 000,00 грн та був розподілений між учасниками Товариства таким чином:

- ОСОБА_2 - 99,8 % статутного капіталу або 34 825,00 грн;

- ОСОБА_1 - 0,2 % статутного капіталу або 175,00 грн.

Від імені ОСОБА_2 участь у зазначених загальних зборах, поведених 13 вересня 2017 року, взяв ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, нотаріально посвідченої 26 липня 2017 року за реєстровим номером 704. Участь від імені ОСОБА_1 у загальних зборах взяла ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, нотаріально посвідченої 26 липня 2017 року за реєстровим номером 705.

13 вересня 2017 року між ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. від 26 липня 2017 року за реєстровим № 704, як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", відповідно до умов якого Продавець передав Покупцю у власність 99,8 % частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", а Покупець прийняв цю частку.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору продаж частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" за домовленістю сторін вчиняється за суму 34 825,00 грн, які отримані Продавцем від Покупця до оформлення цього договору. Своїми підписами під цим договором сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" та відсутність у них будь-яких претензій фінансового характеру один до одного.

Зазначений вище договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. 13 вересня 2017 року за № 890.

13 вересня 2017 року між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. від 26 липня 2017 року за реєстровим № 705, як Продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", відповідно до умов якого Продавець передав Покупцю у власність 0,2 % частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", а Покупець прийняв цю частку.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору продаж частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" за домовленістю сторін вчиняється за суму 175,00 грн, які отримані Продавцем від Покупця до оформлення цього договору. Своїми підписами під цим договором сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" та відсутність у них будь-яких претензій фінансового характеру один до одного.

Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. 13 вересня 2017 року за № 891.

У пунктах 3.1., 3.2., 3.3. зазначених вище договорів купівлі-продажу їх сторони визначили, що з моменту укладення цих договорів продавці втрачають усі права та обов`язки щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС», що були обумовлені їх статусом учасників цього товариства. Покупці вважаються повноправними учасниками товариства з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів товариства. Після державної реєстрації вищезазначених змін до установчих документів товариства до Покупців переходять усі права та обов`язки, що належали продавцям на момент укладення цих договорів.

13 вересня 2017 року, після укладення зазначених вище договорів купівлі-продажу, були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", результати яких оформлені протоколом № 13/09-02, в яких від імені ОСОБА_2 взяв участь ОСОБА_3 , як представник за довіреністю, що нотаріально посвідчена 26 липня 2017 року за реєстровим номером 704. Участь у зборах від імені ОСОБА_1 взяла ОСОБА_4 , як представник за довіреністю, що нотаріально посвідчена 26 липня 2017 року за реєстровим номером 705. Справжність підписів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на протоколі загальних зборів засвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. 13 вересня 2017 року за № 892, № 893.

На зазначених загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" за результатами розгляду питання щодо продажу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїх часток в статутному капіталі цього товариства на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були прийняті рішення, оформлені протоколом № 13/09/02 від 13 вересня 2017 року, про затвердження нового складу учасників товариства, до якого увійшли:

- ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 99,8% статутного капіталу або 34 825,00 грн;

- ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 0,2 % статутного капіталу або 175,00 грн.

Крім того, на зборах були прийняті рішення про: зміну місцезнаходження Товариства; обмеження повноважень директора Товариства; викладення статуту Товариства в новій редакції; внесення відповідних змін до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, тощо.

06 листопада 2018 року між ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_5 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", за умовами якого Продавець передав у власність Покупця частку в статутному капіталі цього товариства у розмірі 99,8 % а Покупець прийняв цю частку.

Зазначений договір був укладений у простій письмовій формі.

Згідно з пунктом 2.1. договору продаж частки здійснено за 34 825,00 грн, які отримані Продавцем від Покупця до оформлення цього договору.

На виконання умов зазначеного договору 06 листопада 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС".

06 листопада 2018 року між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_5 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", за умовами якого Продавець передав у власність Покупця частку в статутному капіталі цього товариства у розмірі 0,2 % частки, а Покупець прийняв цю частку.

Зазначений договір був укладений в простій письмовій формі.

Згідно з пунктом 2.1. договору продаж частки здійснено за 175,00 грн, які отримані Продавцем від Покупця до оформлення цього договору.

На виконання умов зазначеного договору 06 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС".

06 листопада 2018 року ОСОБА_5 , як єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" прийняв рішення учасника № 06/11 про зміну директора товариства та затвердження статуту товариства в новій редакції.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними:

- договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" від 13 вересня 2017 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. та зареєстрованих за № 904 та № 905;

- договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" від 06 листопада 2018 року, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" № 06/11 від 06 листопада 2018 року,

а також про скасування рішення про проведені реєстраційні дії щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" та вилучення записів щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС» про зміну складу засновників.

Звертаючись до суду з цими вимогами позивачі послалися на те, що спірні договори купівлі-продажу часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" від 13 вересня 2017 року були вчинені з порушенням вимог статті 203 Цивільного кодексу України, за відсутності їх волевиявлення на вчинення цих правочинів, фактично ними не укладалися, оскільки були вчинені від їх імені неуповноваженими особами, що діяли на підставі підроблених довіреностей.

3. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21 грудня 2022 року, відмовив у задоволенні позовних вимог, зустрічних позовних вимог та позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмета спору.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що недійсність довіреностей, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. 26 липня 2017 року, зареєстрованих в реєстрі за № 704 та № 705, які є правочинами, не є предметом спору у цій справі, з огляду на що у межах цього спору не можливо встановити їх недійсність. За висновком судів відповідно до принципу презумпції правомочності правочину зазначені довіреності є правомірним поки їх не буде визнано судом недійсними. Однак, докази визнання їх недійсними в матеріалах справи відсутні, позивачі не довели обставини недійсності цих довіреностей. При цьому, суди визнали недопустимими доказами у справі надані позивачами висновок експерта № 5648-17, сформований за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, та висновки спеціаліста № 4 та № 5 від 22 лютого 2021 року, сформовані науково-дослідною лабораторією експертиз Приватного підприємства «Агенція 007», оскільки висновок експерта № 5648-17 стосується підписів позивачів, наявних у реєстрі вчинення нотаріальних дій, який є документом статистичного обліку дій нотаріуса і не може бути прямим доказом підписання чи не підписання позивачами зазначених довіреностей, а висновки спеціаліста № 4 та № 5 від 22 лютого 2021 року були зроблені всупереч статті 7 Закону України «Про судову експертизу» неспеціалізованою установою. З огляду на викладене суди дійшли висновку про те, що заявлені позивачами вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" від 13 вересня 2017 року є недоведеними та не підлягають задоволенню, а також дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення решти вимог, які позивачі обґрунтовують недійсністю договорів купівлі-продажу від 13 вересня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, суди виходили з того, що позивачі за цими вимогами не довели, у чому саме полягає порушення їх прав (інтересів) та яким чином заявлені ними вимоги можуть відновити їх порушені права або захистити їх інтереси.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив клопотання ОСОБА_2 про призначення у цій справі № 904/4982/20 судової почеркознавчої експертизи з огляду на те, що питання недійсності зазначених позивачами довіреностей, які в розумінні частини першої статті 202 Цивільного кодексу є правочинами, не є ні предметом спору, ні предметом дослідження у цій справі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 грудня 2022 року та повернути справу № 904/4982/20 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 21 грудня 2022 року оскаржується з підстав, передбачених пунктом 4 абзацу 1 частини другої статті 287 та пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та необґрунтовано відхилив клопотання позивача-2 про призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі. За твердженням скаржників такими діями суд апеляційної інстанції позбавив позивачів можливості збирати докази на підтвердження своїх доводів у цій справі.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Верховний Суд ухвалою від 20 березня 2023 року у цій справі встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 10 квітня 2023 року.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Поляков і К» подала до суду касаційної інстанції через систему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу 12 квітня 2023 року. Відповідач-2 ОСОБА_3 подав до суду касаційної інстанції через систему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу 13 квітня 2023 року. Отже, відзиви на касаційну скаргу були подані зазначеними учасниками справи з пропуском встановленого Верховним Судом строку для надання відзивів на касаційну скаргу. При цьому заявники у відзивах на касаційну скаргу не заявляють клопотання про продовження їм строку на подання цих відзивів.

За змістом частин першої та другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною четвертою статті 294 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

З огляду на викладене Верховний Суд, керуючись правом, передбаченим частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, на продовження встановленого судом строку за ініціативою суду, з огляду на необхідність врахування доводів та пропозицій усіх учасників справи, продовжує третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та відповідачу-2 строк на подання відзивів на касаційну скаргу за власною ініціативою до 13 квітня 2022 року та приймає подані ними відзиви на касаційну скаргу.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Поляков і К» та відповідач-2 - ОСОБА_3 у відзивах на касаційну скаргу просять касаційну скаргу позивачів залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що подане позивачами на стадії апеляційного розгляду справи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи довіреностей не відповідає висновку Верховного Суду, що міститься у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 927/685/20, оскільки не співпадає з предметом заявленого позову, а твердження позивачів про необхідність призначення експертизи суперечать статті 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки представник апелянта не надав доказів неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, надавши оцінку доводам, наведеним позивачами у касаційній скарзі, а також третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та відповідачем-2 у відзивах на касаційну скаргу, дослідивши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З доводів касаційної скарги вбачається, що позивачі оскаржують постанову суду апеляційної інстанцій у цій справі лише в частині висновку про відхилення клопотання позивача-2 про призначення судової почеркознавчої експертизи. З огляду на викладене Верховний Суд переглядає оскаржувану позивачами до суду касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції лише в частині зазначеного висновку.

Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи 16 листопада 2022 року позивач-2 - ОСОБА_2 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи у цій справі (том № 4, а. с. 249 - 252) для дослідження дійсності підпису ОСОБА_2 на довіреності, виданій ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , посвідченій приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. 26 липня 2017 року та зареєстрованій у реєстрі за № 704.

За результатами розгляду цього клопотання Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 21 грудня 2022 року відмовив ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 904/4982/20 з підстав того, що питання дійсності зазначеної довіреності не є предметом спору у цій справі, питання призначення такої експертизи не було предметом розгляду в суді першої інстанції, таке клопотання позивачем-2 до місцевого господарського суду не заявлялося та позивач-2 не надав доказів неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

За змістом частин першої та другої статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування та встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Крім того, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. При цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Аналогічні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 916/2740/19, від 06 вересня 2022 року у справі № 924/898/21, від 02 листопада 2022 року у справі № 915/442/21.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Предметом спору у цій справі № 904/8982/20 (за первісними позовними вимогами) є визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" від 13 вересня 2017 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" від 06 листопада 2018 року, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також про визнання недійсним рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС" № 06/11 від 06 листопада 2018 року та про скасування реєстраційних дій.

Позивач-2, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення у цій справі судово-почеркознавчої експертизи, просив надати на дослідження експерту довіреність, видану ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. 26 липня 2017 року та зареєстровану у реєстрі за № 704.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність, видана ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. 26 липня 2017 року та зареєстрована в реєстрі за № 704, за своєю юридичною природою є правочином в розумінні статті 244 Цивільного кодексу України, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Згідно з принципом презумпції правочину, закріпленого у статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, недійсність зазначеної довіреності не є предметом спору у цій справі № 904/4982/20. Як наслідок, обставина дійсності, автентичності підпису позивача-2 на зазначеній довіреності не є предметом дослідження та доказування у цій справі .

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі для дослідження зазначеної довіреності, з огляду на те, що така експертиза, про призначення якої у межах цієї справи просить позивач-2, стосується дослідження правочину, недійсність якого не є предметом спору у цій справі і поставлене позивачем-2 у клопотанні про призначення експертизи питання знаходиться поза межами предмету і підстав заявленого у цій справі позову.

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої - четвертої та восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частин першої - третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, питання призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі не було предметом розгляду у суді першої інстанції. Позивач-2 не заявляв до місцевого господарського суду клопотання про призначення такої експертизи. При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що позивач-2, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі, не надав доказів неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача-2 про призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі, в ухвалі від 21 грудня 2022 року навів у повному обсязі мотиви і обґрунтування такої відмови.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що скаржники у касаційній скарзі не вказують, які саме норми процесуального права порушив суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача-2 про призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі, а лише посилаються на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо такої відмови у призначенні судової почеркознавчої експертизи. Фактично доводи скаржників зводяться до незгоди з мотивами, з яких суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Крім того, у касаційній скарзі скаржники посилаються на положення статті 52 Закону України «Про нотаріат» та на пункт 7.17. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22 грудня 2010 року. Однак, при цьому скаржники не зазначають про неправильне застосування судом апеляційної інстанції зазначених норм матеріального права та не вказують жодну підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, пов`язану із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції цих норм. Тобто, зазначені доводи скаржників не підкріплені жодною підставою касаційного оскарження, з огляду на що Верховний Суд не бере до уваги ці доводи касаційної скарги.

Верховний Суд не бере до уваги також і посилання скаржників на те, що їх представник адвокат Келембет І. М., що здійснювала представництво їх інтересів в суді першої інстанції у цій справі, а також в інших справах за участю позивачів, діяла всупереч їх інтересів, оскільки зазначені доводи є недоведеними, побудовані на припущеннях, на яких не можуть ґрунтуватися доводи учасників справи та судове рішення.

За змістом статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, зокрема дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Адвокату забороняється: використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.

Однак, позивач-2 не надав доказів порушення його представником - Келембет І. М. своїх професійних обов`язків адвоката при наданні позивачам у цій справі професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, а також при наданні такої допомоги у межах інших справ. Крім того, не надав доказів притягнення зазначеного адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Посилання позивачів у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, фактично позбавив їх можливості збирати докази на підтвердження своїх доводів, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, господарський суд у межах наданих йому повноважень створив для усіх учасників справи, зокрема і для позивачів, належні умови для надання доказів та заперечень. Крім того, суди встановили, що позивачі, до подання позову у цій справі також ініціювали подання аналогічного позову про визнання договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі товариства недійсними, за яким було порушене провадження у справі № 904/5148/18, та позов про визнання недійсними довіреностей, виданих від імені позивачів, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. 26 липня 2017 року та зареєстрованих в реєстрі за № 704, та № 705, за яким було порушене провадження у справі № 630/12/18. У межах зазначених справ судами призначалися судові почеркознавчі експертизи для дослідження зазначених довіреностей. Однак, після призначення таких експертиз представник позивачів оскаржував відповідну ухвалу про призначення експертизи до суду апеляційної інстанції (у справі № 630/12/18) та заявляв клопотання про залишення позовів без розгляду (в обох справах № 904/5148/18, № 630/12/18).

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що такі дії позивачів, як подання ними у межах справ № 904/5148/18, № 630/12/18 заяв про залишення їх позовних заяв без розгляду після призначення судами у зазначених справах проведення судових почеркознавчих експертиз, оскарження ухвали про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі № 904/5148/18 до суду апеляційної інстанції ставлять під сумнів твердження позивачів (за відсутності доказів того, що представник позивачів діяв всупереч їх інтересів) про їх дійсні наміри довести у судовому порядку свої доводи про підробку довіреностей, на підставі яких були вчинені спірні у цій справі договори.

Отже, Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача-2 про призначення судової почеркознавчої експертизи довіреності у цій справі, дотримався норм процесуального права при вчиненні такої процесуальної дій, а тому підстави для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21 грудня 2022 року з цієї підстави відсутні.

Доводи позивачів, наведені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при здійсненні Верховним Судом касаційного перегляду оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21 грудня 2022 року у цій справі, з огляду на що визначена позивачами у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 4 абзацу 1 частини другої статті 287 та пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на те, що доводи позивачів у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження, а наведені ними підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21 грудня 2022 року у справі № 904/4982/20.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 грудня 2022 року у справі № 904/4982/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

В. Студенець