Постанова

від 20.04.2023 по справі 686/14727/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/14727/21

Провадження № 22-ц/4820/803/23

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю: прокурора, представника Хмельницької міської ради, представника відповідача Галкіної Л.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/14727/21 за апеляційною скаргою Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького, в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького, в інтересах держави, в особі Хмельницької міської ради, звернувся в суд з позовом та просив ухвалити рішення, яким визнати наказ ГУ Держгеокадастру від 20.06.2019 року №22-4509-СГ про надання земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1597) у власність ОСОБА_1 недійсним і витребувати у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради вищезазначену земельну ділянку.

Прокурор зазначив, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №31 від 18.12.1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Відродження», с. Колибань (далі - КСП «Відродження»), передано у колективну власність 962,3 га земель на території Копистинської сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області. За наслідками розпаювання цієї землі земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 віднесені до невитребуваних паїв і повинні перейти у комунальну власність.

Наказом Держгеокадастру від 20.06.2019 року, №22-4509-СГ, затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1597), розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 26.06.2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За договором купівлі-продажу від 16.08.2019 року ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку ОСОБА_2 .

Оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру є незаконним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1597 накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» №№ 273-276 та не була вільною, а тому ОСОБА_1 набув право власності на неї незаконно. ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого ця ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.

За таких обставин прокурор просив суд задовольнити позов.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду про ненадання належних та допустимих письмових доказів на підствердження своїх вимог є такими, що не відповідають вимогам законності та справедливості.

Зокрема, вважає неправомірним висновок суду про неприйняття як доказ Державного акта на право колективної власності на спірну земельну ділянку, у звязку з ненаданням його оригіналу. Також вважає неправомірним посилання суду на надання не в повному обсязі копії проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинськоїсільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розробленого НВ ТОВ «Геокадастр» на замовлення СТОВ «Вітава» в 2008 р. А також є неправомірним і висновок суду про не надання доказів накладення спірної земельної ділянки на землі колишнього КСП «Відродження».

Вказує, що поза увагою суду залишився факт придбання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки в особи, яка не мала права на її придбання і відчуження внаслідок чого ділянка вибула із власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.

Щодо не надання оригіналу Державного акту, то такий доказ не може бути наданий, оскільки згідно інформації відділу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, а також старости стростинського округу з центром у с. Копистин оригінал державного акту втрачено, однак, на підтвердження його існування суду були надані всі належні докази. Проте, на думку апелянта, такі докази залишилися поза увагою суду.

Також, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019р. у справі № 823/1984/16 та у постанові від 06.07.2021р. у справі № 903/704/20 вказує, що Державний акт на право колективної власності на землю є документом, який посвідчує наявність такого права у КСП, проте існування такого права не залежить від наявності чи відсутності у суб`єкта такого державного акта, втрата його оригіналу не позбавляє підприємства права власності на землю, яка йому передана.

Також вказує, що проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розроблений НВ ТОВ «Геокадастр», є належним та допустимим доказом, який підтверджує належність КСП «Відродження» права колективної власності на спірну земельну ділянку.

При поданні позову були надані всі належні та допустимі письмові докази, які достовірно підтверджують факт існування такого КСП як «Відродження», його реформування, передачі у колективну власність земель та подальшого їх розпаювання, а також факт належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності колишнього СВК «Відродження».

Щодо ефективності обранного прокурором у спірних правовідносинах способу захисту у вигляді визнання недійсним оспорюваного наказу органу виконавчої влади, то апелянт завуважує, що такий спосіб захисту відповідає позиції, неодноразово викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що рішенням Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 22.03.1995 року №3 передано КСП «Відродження» у колективну власність 962,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №31 від 18.12.1995 року.

Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням від 03.11.2008 року затвердили проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 року, №22-4509-СГ, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано йому у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1597, для ведення особистого селянського господарства, проект документації із землеустрою розроблено на підставі наказу від 25.04.2019 року, №22-3528-СГ.

Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1597 зареєстровано 26.06.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М.В., номер запису про право власності 32191399, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1861802968250.

В послідуючому ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 16.08.2019 року відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано приватним нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2019 року, індексний номер 48285441, номер запису про право власності 32860925.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зіст. 12 Земельного кодексу Українидо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу.

Положеннями ст.ст.79-1,84 Земельного кодексу Українипередбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зістаттею 14 Конституції Україниправо власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першоюстатті 81 ЗК Українивизначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьоїстатті 22 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом «в» частини третьої, частини п`ятоїстатті 116 ЗК Українибезоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом «б» частини першоїстатті 121 ЗК Українипередбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями118,186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостоїстатті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомоюстатті 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зістаттею 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За нормами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пред`являючи позов в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, прокурор посилався на те, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 року №22-4509-СГ є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка, площею 2,0 га, з кадастровим номером 6825083300:09:008:1597, накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» №№253-257 та не була вільною, а тому ОСОБА_1 набув право власності на неї незаконно. Таким чином на думку прокурора, ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого земельна ділянка вибула із власності територіальної громади поза її волею та має бути витребувана у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_2 .

Разом з тим, на підтвердження належності спірної земельної ділянки КСП «Відродження» прокурором поряд з іншим надано фотокопію Державного акту на право колективної власності на землю від 18.12.1995 року, серії ХМ.

Відповідно достатті 23 ЗК України 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), затвердженоїнаказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року №28, (далі -Інструкція №28), право власності на землю і право постійного користування землею посвідчення державними актами, зокрема, на право колективної власності на землю, форма якого затверджена Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 1.2.Інструкції №28державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.

Пунктом 2.4.Інструкції №28визначено, що до державного акта на право колективної власності на землю додається список громадян - членів колективного сільськогосподарського кооперативу, або товариства.

Відповідно до п. 2.5.Інструкції №28державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої ради народних депутатів і скріплюються гербовою печаткою. Сторінку державного акта із зображення плану земельної ділянки підписує інженер-землевпорядник.

За змістом пунктів 4.1., 4.2.Інструкції №28власники землі і землекористувачі зберігають видані їм державні акти і договори на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) як документи постійного зберігання. Другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію.

Отже, обов`язок по зберіганню примірника Державного акту на право колективної власності на землю від 18.12.1995 року, серії ХМ, яким позивач обґрунтовував належність спірної земельної ділянки колишньому КСП «Відродження», належить самому КСП, а другого примірника - Копистинській сільській раді Хмельницького району Хмельницької області.

Проте, прокурором не надано оригінал Державного акту на право колективної власності на землю від 18.12.1995 року серії ХМ, яким він обґрунтовував свій позов та на підставі якого ґрунтуються інші письмові докази, а надана ним фотокопія Державного акту в силу вимог частини шостоїстатті 95 ЦПК Українине може братися судом до уваги, оскільки відповідачі ставлять під сумнів цей письмовий доказ. В той же час, вищезазначена фотокопія державного акту є нецілісною, склеєною з двох фрагментів, що робить неможливим зробити висновок навіть про належність державного акту та плану зовнішніх меж земель одному і тому ж документу (а.с. 43).

Крім того, з урахуванням суті інституту доказування та нормЦПК України, з урахуванням обставин даної справи саме позивач, а не відповідач, повинен довести обставини повного накладення земельних ділянок, а у випадку неповного накладення земельних ділянок - повинен довести, в якому саме розмірі (постанова Верховного Суду від 14.09.2022 року у справі №686/14731/21).

З усією очевидністю вбачається, що для встановлення факту накладення спірної земельної ділянки на землі колективної власності необхідні спеціальні знання та відповідно встановлення такого факту судовою земельно-технічною експертизою.

Ухвалою суду першої інстанції в даній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу для з`ясування питання щодо накладення спірної земельної ділянки на землі КСП «Відродження».

Як вбачається зі змісту повідомлення судового експерта Арашина О.Л. про неможливість надання висновку від 28.03.2022 року № 02-03/2022, надати висновок земельно-технічної експертизи у даній справі є неможливим, оскільки запитувані експертом дані, а саме копія Державного акту на право колективної власності від 18.12.1995 року, виданого КСП «Відродження», в його реальній величині та без заломлювань, оригінал або належним чином засвідчена копія документація із землеустрою «Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради, розроблений НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році у повному об`ємі, належним чином засвідчена копія документації із землеустрою, згідно з якою відбувалося формування земель загальною площею 962,3 га, переданих у колективну власність КСП «Відродження» з наступною видачею державного акту на право колективної власності серії ХМ від 18.12.1995 року, інші графічні матеріали, які підтверджують розташування земель, переданих у колективну власність КСП «Відродження» відносно твердих ознак на місцевості не були надані експерту для проведення дослідження.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги, як достатні докази інформацію Хмельницької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, яка є адміністратором Державного земельного кадастру, про накладення земельної ділянки ОСОБА_3 на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради.

Інших беззаперечних доказів, за відсутності відповідного висновку земельно-технічної експертизи, в підтвердження своїх позовних вимог прокурор суду першої інстанції не надав.

Згідно зпрактикою ЄСПЛ,змагальність судочинствазасновується надиференціації процесуальнихфункцій і,відповідно,правомочностей головнихсуб`єктівпроцесуальної діяльностіцивільного судочинства-суду тасторін (позивачата відповідача).Диференціація процесуальнихфункцій об`єктивноприводить дотого,що принципзмагальності відбиваєвластивості цивільногосудочинства уплощині лишеправ таобов`язківсторін.Це даєможливість констатувати,що принципзмагальності утакому розумінніурівноважується зпринципом диспозитивностіта,що необхідноособливо підкреслити,із принципомнезалежності суду.Він знівельовуєможливість судувтручатися увзаємовідносини сторінзавдяки зборудоказів самимсудом.У процесі,побудованому запринципом змагальності,збір іпідготовка усьогофактичного матеріалудля вирішенняспору міжсторонами покладаєтьсязаконом насторони.Суд тількиоцінює наданісторонам матеріали,але самжодних фактичнихматеріалів і доказів не збирає.

На думку колегії суддів апеляційного суду, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження тієї обставини, що спірна земельна ділянка накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які залишені для невитребуваних паїв КСП «Відродження», відтак доводи прокурора щодо порушення прав держави в особі територіальної громади у спірних правовідносинах слід визнати такими, що не підтверджені доказами.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 року, у справі №686/14731/21.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги з посиланням на наявні в справі докази, в тому числі і на копію Державного акту, проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розробленого НВ ТОВ «Геокадастр» на замовлення СТОВ «Вітава» в 2008 року слід відхилити.

Вказаний проект землеустрою в копії наявний в матеріалах справи, яка надавалась експерту для проведення експертизи.

Однак, як зазначено вище, експерт за відсутності оригіналу Державного акту, копії із землеустрою у повному об`ємі, копії документації із землеустрою, згідно з якою відбувалося формування земель загальною площею 962,3 га, переданих у колективну власність КСП «Відродження» з наступною видачею Державного акту на право колективної власності серії ХМ від 18.12.1995 року, інших графічних матеріалів, крім тих які є в справі, не може провести судову земельну технічну експертизу для встановлення накладення земельної ділянки відповідачки на землі КСП «Відродження» у вигляді невитребуваних паїв, а для встановлення даної обставини потрібні спеціальні знання.

Інші письмові докази з посилання лише на документацію із землеустрою «Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради, розроблений НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році не є достатніми доказами для задоволення позовних вимог прокурора.

Отже інші доводи апеляційної скарги за вищевказаних обставин не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається.

Керуючись ст. ст.374,375,382,384,389,390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення.

Повний текстпостанови складено24квітня 2023 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова