Рішення

від 18.04.2023 по справі 911/2415/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2415/22

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура 39 Плюс» б/н від 30.03.2023 року (вх. №6373/23 від 04.04.2023) та б/н від 03.04.2023 року (вх. №6386/23 від 04.04.2023) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура 39 Плюс», м. Львів

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Шевченківське» Інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук, Київська область, Тетіївський р-н., с. Денихівка

представники:

від позивача не з`явився

від відповідача В.А.Тарнавський

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура 39 Плюс» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Шевченківське» Інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук про стягнення заборгованості задоволено частково.

До суду від позивача надійшла заява б/н від 30.09.2023 року (вх. №6373/23 від 04.04.2023) та заява б/н від 03.04.2023 року (вх. №6386/23 від 04.04.2023), згідно яких позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 27000,00 грн., які він поніс у зв`язку з розглядом справи №911/2415/22.

Ухвалою суду від 07.04.2023 року заяви позивача б/н від 30.09.2023 року (вх. №6373/23 від 04.04.2023) та б/н від 03.04.2023 року (вх. №6386/23 від 04.04.2023) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 27000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду та призначено розгляд заяв на 18.04.2023 року.

До суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 17.04.2023 року (вх. №7469/23 від 18.04.2023) на заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 18.04.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2023 року проти задоволення заяв позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечив та просив суд відмовити у задоволенні таких заяв з підстав, викладених у запереченнях.

Згідно п. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши у судовому засіданні 18.04.2023 року заяви позивача б/н від 30.09.2023 року (вх. №6373/23 від 04.04.2023) та б/н від 03.04.2023 року (вх. №6386/23 від 04.04.2023) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 27000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/2415/22, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачем було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, який орієнтовно складає 15000,00 грн. Крім того, під час розгляду справи у судовому засіданні 04.04.2023 року представником позивача заявлено усне клопотання про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення таких витрат представник позивача зобов`язується подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, заявником дотримано вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокультура 39 Плюс» (за договором клієнт) та адвокатом Кошельник Богданою Сергіївною (за договором адвокат) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №10/01/2023 (далі Договір №10/01/2023), згідно п. 1.1 якого, за цим Договором адвокат зобов`язується надати клієнту професійну правничу (правову) допомогу (далі юридичні послуги) у справі №911/2415/22, а клієнт зобов`язується оплатити такі послуги.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору, гонорар є формою винагороди адвокату за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Розмір гонорару, який клієнт має сплатити адвокату за надання правничої допомоги, встановлюється за домовленістю сторін. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (п. 5.1 Договору).

Згідно Додаткової угоди від 28.03.2023 року до Договору №10/01/2023, сторони погодили, що у відповідності до п. 3.2 Договору про надання професійної правничої допомоги №10/01/2023 від 10.01.2023 року, сторони погодили, що клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 12000,00 грн. Сторони погодили, що оплата гонорару здійснюється протягом одного календарного місяця з моменту отримання копії рішення суду першої інстанції.

В якості доказів надання юридичних послуг та понесених витрат на правову допомогу у сумі 12000,00 грн. до матеріалів справи долучено Акт приймання-передачі робіт (послуг) від 28.03.2023 року на суму 12000,00 грн., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 28.03.2023 року на суму 12000,00 грн., квитанції АТ «Універсал Банк» від 11.01.2023, 24.01.2023, 06.03.2023, 03.04.2023 про сплату 12000,00 грн.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокультура 39 Плюс» (за договором клієнт) та адвокатом Шеметом Ігорем Олеговичем (за договором адвокат) 17.11.2022 року укладено Договір про надання правової допомоги б/н (далі Договір від 17.11.2022), згідно п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу, представляти (захищати) інтереси клієнта у господарській справі про стягнення заборгованості за договором поставки №2512 від 23.12.2020 р.

Згідно п. 3.1 Договору від 17.11.2020, розмір витрат на підготовку до справи та гонорару адвоката, а також, умови їх оплати визначаються окремою додатковою угодою, яка є невід`ємним додатком до цього Договору. Договір набуває чинності з моменту підписання та припиняється датою прийняття рішення у справі судом першої інстанції (п. 4.1 Договору).

Згідно Додаткової угоди від 17.11.2022 року до Договору від 17.11.2022 року, сторони погодили, що у відповідності до п. 3.2 Договору про надання правової допомоги б/н від 17.11.2022 року, сторони погодили, що клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 15000,00 грн. Сторони погодили, що оплата гонорару здійснюється протягом одного календарного місяця з моменту отримання копії рішення суду першої інстанції.

В якості доказів надання юридичних послуг та понесених витрат на правову допомогу у сумі 15000,00 грн. до матеріалів справи долучено Акт приймання-передачі робіт (послуг) від 27.03.2023 року на суму 15000,00 грн., детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 27.03.2023 року на суму 15000,00 грн.

Заперечуючи проти стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що позивачем у позовній заяві не було зазначено орієнтовну суму судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, крім того, на думку відповідача, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження яких адвокатами був би витрачений час, враховуючи, що відповідач проти позову не заперечував а позовні вимоги задоволено частково. Відповідач також вважає, що витрачений адвокатом Кошельник Б.С. час на представництво у суді є завищеним, а адвокатом Шеметом І.О. до заяви не додано доказів оплати адвокатських послуг.

Суд звертає увагу відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 26.02.2020 у справі №910/14371/18, згідно якої зазначено, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Варто також зауважити, що згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, а тому, судом відхиляються заперечення стосовно врахування платіжного доручення №89 від 12.07.2022 року.

При цьому, суд зауважує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, до правової допомоги належать й консультації, роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах тощо (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16).

Посилання відповідача на те, що у позовній заяві не було зазначено орієнтовну суму судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи є необґрунтованими, оскільки, в позовній заяві позивачем було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, який орієнтовно складає 15000,00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 року у справі №907/746/17 акцентовано увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначено також ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.

Таким чином, беручи до уваги рівень складності правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв розумності розміру адвокатських витрат, а також, враховуючи, що відповідачем позовні вимоги не заперечувались, відповідачем погашено суму основного боргу і провадження у справі в цій частині закрито на підставі ст. 231 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ «Агрокультура 39 Плюс», який складає майже 76% від суми основного боргу, є необґрунтованим та непропорційним до предмета спірних правовідносин.

Судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Викладене, на думку суду, свідчить що покладення на Державне підприємство «Дослідне господарство «Шевченківське» Інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27000,00 грн. є надмірним.

За таких обставин, встановивши невідповідність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд дійшов висновку про зменшення цих сум до 50%.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура 39 Плюс» б/н від 30.03.2023 року (вх. №6373/23 від 04.04.2023) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Шевченківське» Інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (09832, Київська обл., Тетіївський р-н., с. Денихівка, вул. Робітнича, буд. 1, код ЄДРПОУ 00497696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура 39 Плюс» (79017, Львівська обл., м. Львів, вул. Водогіна, буд. 2, офіс 114, код ЄДРПОУ 43894573) 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура 39 Плюс» б/н від 03.04.2023 року (вх. №6386/23 від 04.04.2023) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн. задовольнити частково.

4.Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Шевченківське» Інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (09832, Київська обл., Тетіївський р-н., с. Денихівка, вул. Робітнича, буд. 1, код ЄДРПОУ 00497696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура 39 Плюс» (79017, Львівська обл., м. Львів, вул. Водогіна, буд. 2, офіс 114, код ЄДРПОУ 43894573) 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 25.04.2023 року.

Суддя Д.Г. Заєць