Постанова

від 28.03.2023 по справі 233/5193/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/913/23 Справа № 233/5193/21 Головуючий у першій інстанції: Левчук О.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради, третя особа - Управління освіти Костянтинівської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 01 листопада 2021 року, від директора навчального закладу він отримав повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення від СОVID-19», відповідно до якого його було повідомлено про необхідність надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19. У разі ненадання відповідної довідки його з 08.11.2021 року, буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Наказом від 08.11.2021 року №83-к «Про відсторонення від роботи вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту «України» Новодмитрівського ліцею ОСОБА_1» його відсторонили від виконання професійних обов`язків без збереження заробітної плати, на час відсутності щеплення проти СОVID-19. З зазначеним Наказом ОСОБА_1 не погодився, але до виконання своїх обов`язків все одно допущенний не був. Вважає наказ про відсторонення від роботи незаконним та таким, що порушує його трудові, цивільні та конституційні права. Тому позивач просив визнати незаконним та скасувати Наказ від 08.11.2021 року №83-к «Про відсторонення від роботи вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту «України» Новодмитрівського ліцею ОСОБА_1»; поновити ОСОБА_1 на роботі відповідно до умов укладеного трудового договору; стягнути з Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2022 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради, третя особа - Управління освіти Костянтинівської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.09.2014 року працює на посаді вчителя трудового навчання у Новодмитрівському ліцеї Костянтинівської міської ради (а.с. 11-14).

Повідомленням "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19" від 01.11.2021 №121, ОСОБА_1 повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. Відповідач просив позивача надати до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19.

Крім того, ОСОБА_1 повідомлено, що якщо до 05.11.2021 не буде надано документу, 08.11.2021 його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КзпП України та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (а.с. 17).

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби CОVID-19, відсторонено від посади вчителя трудового навчання, інформатики та Захисту «України» на підставі наказу директора Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради №83-к на час відсутності щеплення проти CОVID-19, без збереження заробітної плати та зі збереженням робочого місця (а.с. 15).

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що правовими підставами відсторонення позивача від роботи стали ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000р. №1645-ІІІ, наказ МОЗ України №2153 від 04.10.21 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020р. №1236.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

За статтею 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку №2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №595. Отже, Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що застосування до позивачки передбачених Переліком №2153 та Законом №1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку №2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі що переглядається при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що його відсторонення від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати є незаконним та таким, що порушує його право на працю.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав Повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 01 листопада 2021 року №121. В подальшому, 08 листопада 2021 року директором Новодмитрівського ліцею видано наказ №83-к, відповідно до якого ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з підстав нездійснення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Підставами зазначено: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 від 01 листопада 2021 року №121.

Проте, у вказаному повідомленні від 01 листопада 2021 року №121 та в наказі від 08 листопада 2021 року №83-к не було зазначено обставин, які вказують на необхідність відсторонення саме ОСОБА_1 від роботи.

Разом з тим, згідно посадової інструкції учителя та вчителя трудового навчання, основними напрямками діяльності вчителя є: навчання і виховання учнів із урахуванням специфіки навчального предмета і віку школяра; забезпечення дотримання норм і правил охорони праці та безпеки життєдіяльності в навчальному закладі.

Вчитель, зокрема, здійснює навчання і виховання учнів з урахуванням специфіки навчального предмета, проводить уроки й інші навчальні заняття в закріплених за ним згідно розподілу навчального навантаження класах, забезпечує під час занять належний порядок і дисципліну; виконує правила і норми охорони праці, техніки і безпеки і протипожежного захисту, забезпечує охорону життя і здоров`я учнів під час навчально-виховного процесу.

Колегія суддів також ураховує, що у 2021 - 2022 роках була поширеною практика переведення працівників освіти на дистанційну форму роботи з урахуванням запровадження дистанційної форми навчання.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши, що відповідач безпідставно не вирішив питання про можливість виконання позивачем професійних обов"язків у дистанційному режимі, що не є порушенням посадової інструкції вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту «України», а також не запропоновано позивачу здійснювати тестування на виявлення COVID-19 кожні три дні і на підтвердження даних обставин надавати результати дослідження; враховуючи, що на спростування вказаних обставин відповідачем не надано жодного доказу, клопотань про витребування таких доказів відповідачем не заявленов, - колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання незаконним наказу Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради від 08.11.2021 року №83-к «Про відсторонення від роботи вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту «України» Новодмитрівського ліцею ОСОБА_1».

Застосовуючи до позивача відсторонення від роботи, відповідач не здійснив індивідуальної оцінки виконуваних позивачем трудових обов`язків; не навів об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці.

Щодо стягнення середнього заробітку за час відсторонення колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 115 КЗпП встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Також, абзацом 3 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N100 (100-95-п) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N348). (Абзац третій пункту 32 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України N18 ( v0018700-95 ) від 26.10.95).

Аналіз даного роз`яснення дає підстави для висновку, що у випадку незаконного відсторонення від роботи підлягає стягненню саме середній заробіток, а не заробітна плата, які є різними за своєю правовою природою, на що вказує і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16.

Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно із графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №901/407/19 вказано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 , нарахована позивачу у вересні 2021 року заробітна плата становила - 14176,64 грн., нарахована у жовтні 2021 року заробітна плата становила - 14176,64 грн., що разом складає 28353,28 грн. (а.с. 16). У вересні 2021 року було 22 робочі дні, у жовтні 2021 року - 20 робочих днів, що разом складає 42 робочий день. Середньоденна заробітна плата позивача становить 675,08 грн.

Згідно наказу №14-к від 01.03.2022 "Про зупинення дії наказу Новодмитрівського ліцею від 08.11.2021 №83-к "Про відсторонення від роботи вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту "України" Новодмитрівського ліцею ОСОБА_1", зупинено дію наказу Новодмитрівського ліцею від 08.11.2022 рокку №83-к "Про відсторонення від роботи вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту "України" Новодмитрівського ліцею ОСОБА_1" з 01.03.2022 року до завершення воєнного стану в Україні.

Отже, оскільки зупинено дію наказу від 08.11.2021 "Про відсторонення від роботи вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту України Новодмитрівського ліцею ОСОБА_1" та позивача допущено до роботи з 01.03.2023, наявні підстави для стягнення середньоденної заробітної плати з дня відсторонення 08.11.2021 по 28.02.2022 шляхом множення середньоденної заробітної плати позивача на кількість днів відсторонення, яка складає 52650,0 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

Щодо вимоги позивача про поновлення ОСОБА_1 на роботі слід зазначити наступне. Як зазначалось вище, наказом №14-к від 01.03.2022 "Про зупинення дії наказу Новодмитрівського ліцею від 08.11.2021 №83-к "Про відсторонення від роботи вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту "України" Новодмитрівського ліцею ОСОБА_1", зупинено дію наказу Новодмитрівського ліцею від 08.11.2022 рокку №83-к "Про відсторонення від роботи вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту "України" Новодмитрівського ліцею ОСОБА_1" з 01.03.2022 року до завершення воєнного стану в Україні. Крім того, звільнення позивача не відбувалось, що свідчить про безпідставність вимоги про поновлення на роботі.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнання незаконним наказу Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради від 08.11.2021 року №83-к «Про відсторонення від роботи вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту «України» Новодмитрівського ліцею ОСОБА_1»,а стягнення з Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час відсторонення.

За ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час відсторонення у розмірі платежу за один місяць в сумі 14176 грн. 64 коп.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Наказ Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради від 08.11.2021 року №83-к «Про відсторонення від роботи вчителя трудового навчання, інформатики, Захисту «України» Новодмитрівського ліцею ОСОБА_1» - визнати незаконним.

Стягнути з Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради (код ЄДРПОУ 25109138) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час відсторонення у розмірі 52650 (п`ятдесят дві тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради (код ЄДРПОУ 25109138) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час відсторонення у розмірі платежу за один місяць в сумі 14176 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 64 коп.

Стягнути з Новодмитрівського ліцею Костянтинівської міської ради (код ЄДРПОУ 25109138) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова