Вирок

від 22.06.2010 по справі 1-89/10

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Барський районний суд Вінницької області

м. Бар, вул.Соборна, 2, 23000, (04341) 2-20-70

Справа № 1-89\10

ВИРОК

іменем України

22 червня 2010 р. Барський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

та адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Бар Вінницької області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бар Вінницької областi, мешканки АДРЕСА_1 , укpаїнки, громадянки України, освiта базова середня, не працюючої, заміжньої, раніше не судимої, за ст.187 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 13.01.2010 року близько 18 годин 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в м. Бар Вінницької області, зустріла на вулиці неподалік гуртожитку № 1 Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського ОСОБА_6 , та попросила у неї мобільний телефон, щоб подзвонити своїй знайомій. ОСОБА_6 надала їй свій мобільний телефон «Sony Ericsson Z 300», з якого ОСОБА_5 зробила декілька дзвінків, проте так зі своєю подругою не змогла порозмовляти. Після цього на прохання ОСОБА_5 вони разом з ОСОБА_6 пішли на автовокзал в м. Бар, щоб подивитись чи там немає подруги ОСОБА_5 , проте її там також не виявилось. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повернулись до будівлі гуртотожитку, після чого ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_6 піти з нею до житлового будинку, що розташований неподалік і в якому, зі слів ОСОБА_5 , проживає її подруга, щоб там, можливо, знайти її. ОСОБА_6 погодилась піти, але подруги ОСОБА_5 ніде не було. Після того дівчата повертались назад до гуртожитку і ОСОБА_5 біля пам`ятника Святому Миколаю попросила у ОСОБА_6 мобільний телефон, щоб ще раз подзвонити, і остання їй його дала. Після розмови по телефону ОСОБА_6 попросила ОСОБА_5 повернути їй телефон, так як у цей час до неї подзвонили, проте ОСОБА_5 підійшла до ОСОБА_6 та діючи умисно, з корисливих спонукань, маючи умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи що її дії носять відкритий характер для потерпілої, ігноруючи цю обставину, не маючи умислу на вбивство, почала застосовувати психічне насильство до ОСОБА_6 , яке виразилось в погрозі застосувати насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, а саме почала погрожувати вбивством, та почала вимагати у ОСОБА_6 віддати їй свою сумку, а мобільний телефон потерпілої ОСОБА_5 заховала у задню кишеню своїх штанів. Потерпіла ОСОБА_6 злякалась погрози ОСОБА_5 , так як погроза застосування

насильства викликала у неї враження, що будь-яка протидія або невиконання вимог останньої приведе до її негайної реалізації. Після висловлювань погрози вбивством, громадянка ОСОБА_5 , взяла за ручку сумки ОСОБА_6 та потягнула на себе, після чого остання почала кликати на допомогу, а ОСОБА_5 , застосовуючи вже насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, взяла рукою за шию ОСОБА_6 та здушуючи шию, притиснула останню до паркану, а іншою рукою оглянула одяг потерпілої. Після цього ОСОБА_5 скинула з голови потерпілої шапку, схопила її вільною рукою за волосся та нахилила їй голову назад. Після цього ОСОБА_5 рукою зняла золоті сережки з вух ОСОБА_6 та спробувала зняти у неї з шиї золотий ланцюжок, проте ОСОБА_6 вкусила ОСОБА_5 за руку. У відповідь ОСОБА_5 вдарила потерпілу один раз кулаком руки по роті, розбивши їй таким чином губу. ОСОБА_6 знову почала кликати на допомогу та намагалась відштовхнути від себе ОСОБА_5 , в результаті чого вдарила її по носі. В цей час до них підійшла молода жінка, яку ОСОБА_6 попросила про допомогу, але ОСОБА_5 , усвідомлюючи що її дії носять відкритий характер для очевидця вчинення злочину та ігноруючи цю обставину, сказала, щоб та йшла далі та пригрозила їй. Коли жінка пішла далі, то ОСОБА_5 схопила ОСОБА_6 рукою за волосся та потягнула, від чого остання впала на землю. ОСОБА_5 сіла зверху на потерпілу, яка кликати на допомогу. ОСОБА_5 однією рукою взяла її за шию, а іншою набрала снігу та заштовхнула його останній в рот і зверху прикрила рот рукою, щоб ОСОБА_6 не могла кричати. В цей час ОСОБА_5 побачила руку ОСОБА_6 , на якій були золоті персні, та сказала віддати їх їй, проте коли ОСОБА_6 відмовила їй, то ОСОБА_5 почала словесно погрожувати, що забере персні разом з пальцями. В цей час до дівчат підійшли незнайомі чоловіки, яких ОСОБА_6 почала просити про допомогу. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 піднялась на ноги, а чоловіки пішли з місця пригоди. ОСОБА_6 знову почала просити, щоб ОСОБА_5 віддала їй мобільний телефон, або хоча б стартовий пакет. ОСОБА_5 віддала потерпілій стартовий пакет з мобільного телефону, після чого з місця вчинення злочину зникла. Таким чином ОСОБА_5 , в результаті вчинення нападу, відкрито викрала у ОСОБА_6 сережки із золота 585 проби вагою 5,05г вартістю 1440 грн. та мобільний телефон «Sony EricssonZ 300».

Згідно висновку експерта № 388 від 12.02.2010 р. дійсна вартість з урахуванням зносу мобільного телефону «Sony Ericsson Z 300» становить 532,80 грн. Всього у ОСОБА_6 було відкрито викрадено майна на загальну суму 1972,80 грн. Відповідно до висновку експерта № 30 від 08.02.2010 року у ОСОБА_6 мало місце садна на шиї та чолі справа. Вказані пошкодження виникли не менше, ніж від трьох дій тупим твердим предметом (предметами), можливо і 13.01.2010 р. при обставинах на які посилається обстежувана, та за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень. Виникнення вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння ОСОБА_6 з висоти власного зросту при обставинах викладених в матеріалах справи - виключається.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного злочину визнала частково та пояснила, що дійсно 13 січня 2010 року близько 20-00 год. біля церкви в м.Бар Вінницької області вона зустріла незнайому дівчину. Перед цим з своїми знайомими вона вживала спиртне. Вона попросила в неї мобільний телефон подзвонити своїй знайомій ОСОБА_7 . Невідома їй дівчина дала свій телефон, підсудня зробила два дзвінки. Після цього вона попросила дівчину піти з нею на вокзал та подивитися чи немає там ОСОБА_7 , вона погодилась піти. Телефон вона в цей час віддала дівчині. Вони обійшли вокзал, але там ОСОБА_8 не було. З вокзалу вони повертались вулицею, що веде до парку. Біля пам`ятника Святому Миколаю вона попросила дівчину, яку як виявилось звати ОСОБА_9 , дати їй знову телефон подзвонити. Вона дала їй його. Вона віддала ОСОБА_9 телефон, але почала просити її щоб вона дала їй свій мобільний телефон до ранку наступного дня, щоб змогти зв`язатися за цей час з ОСОБА_7 . ОСОБА_9 відмовилась їй давати телефон. Вона вмовляла ОСОБА_9 дати їй телефон декілька хвилин, але вона не погоджувалась. ОСОБА_9 дала їй телефон, вона зателефонувала, але після дзвінка сказала їй, що поверне їй телефон завтра, а вона щоб йшла додому. ОСОБА_9 хотіла забрати в неї з руки телефон і штовхнула її в ліве плече. Після цього вона схопила її за шапку, а шапка впала на землю. Вона схопила ОСОБА_9 за волосся, потягнула її на себе і вони разом впали на землю. ОСОБА_9 була зверху на ній та схопила її за волосся. Вона також схопила ОСОБА_9 за волосся і вони перевернулися і вийшло так, що вона ногою притиснула ОСОБА_9 до землі.

ОСОБА_9 в цей час вдарила її ногою по нозі. Вона почала тримати рукою її за шию, а вона вкусила за її руку. Тоді вона встала та, тримаючи ОСОБА_9 за дублянку на грудях, підняла її на ноги. Після цього вона вдарила ОСОБА_9 кулаком руки по роті, а вона у відповідь вдарила її рукою по носі. Після цього ОСОБА_9 погодилась дати її свій мобільний телефон, також сказала, що під час бійки загубила сережки. Вони почали їх шукати, але не змогли знайти. Вона раніше бачила, що в неї були сережки у вигляді кільця. ОСОБА_9 вийняла з кишені мобільний телефон та віддала їй його, перед цим сама забрала з нього свою СІМ-карту. Вона домовились, що наступного дня о 6-00 год. вона віддасть ОСОБА_9 її мобільний телефон біля пам`ятника, що навпроти кафе «Стара фортеця». Вона ОСОБА_9 не погрожувала фізичною розправою, але просто ображала її брутальними словами. ОСОБА_9 під час бійки кричала, кликала на допомогу. Після цього вона пішла в сторону вокзалу, а ОСОБА_9 пішла в сторону гуртожитку гуманітарного коледжу. Базай ОСОБА_10 вважає, що мети розбійного нападу на ОСОБА_6 у неї не було, що вона не планувала застосовувати насильницьких дій до потерпілої і тільки вже під час суперечки і бійки мусила декілька раз її вдарити. Спочатку вона заперечувала, що знаходила золоті сережки, яка загубила ОСОБА_6 , але потім визнала, що знайшла їх та забрала з собою. В судовому засіданні підсудня вказувала, що під примусом працівників міліції вимушена була давати покази, які не відповідали фактичним обставинам справи.

Крім часткового визнання підсудною своєї вини у вчиненні вказаного злочину, її вина доведена в судовому засіданні показами потерпілої, свідків та матеріалами справи.

Так,потерпіла посправі ОСОБА_6 суду пояснила,що 13.01.2010року близько 18-00год коливона поверталасьдо гуртожитку,то зустрілапідсудню,яка попросила внеї мобільнийтелефон,щоб подзвонитидо своєїподруги.Розмова невідбулась,але їйтелефон ОСОБА_11 не повернула.Після цьогопідсудня попросилаїї пітиз неюна вокзал,щоб подивитисьчи тамнемає ОСОБА_8 .Вона погодиласьз неюпіти,так якхотіла допомогтидівчині. ОСОБА_11 йшладорогою тавесь часнабирала якісьномери,але ніз кимне розмовляла. ОСОБА_11 пішладо автобусів,зайшла втри автобуси,але нідене побачила ОСОБА_8 ,вони пройшлипо територіївокзалу,але такі непобачили ОСОБА_8 . ОСОБА_11 віддала телефоні сказала,що проведе догуртожитку.Разом з ОСОБА_5 вони повернулисьдо гуртожитку тієюж дорогою,що йшлидо вокзалу,біля хвірткиякого вонапопросила зновутелефон подзвонити,вона зробиладекілька дзвінків.Після цьоговона сказала,щоб ОСОБА_11 віддала їйтелефон.Коли наблизиласьдо неї,то сказалавіддати їйсумку іякщо вонане віддастьсумку,то вонаїї заріже. ОСОБА_5 казала,що внеї єніж,але останньоговона такі небачила.Після цього ОСОБА_11 сказала,що вонаїї завелатуди невипадково,бо тамбагато вжевбивали іґвалтували.У неїз собоюбув пакетіз папкамита всумці булизалікові книжкина всюгрупу тагроші всумі 1000грн. Тоді ОСОБА_11 підійшладо неїта схопиларукою заручку сумки,яка висілав неїна плечі,та потягнулана себе.Вона намагаласьсумку заховатиза спинуі одночаснопочала кликатина допомогу.Після цього ОСОБА_11 схопилаїї рукоюза горло,та сказала,що їїніхто непочує всеодно.В цейчас ОСОБА_12 іншою рукоюпочала перевірятиїї кишені,але тамнічого небуло.Після цього ОСОБА_11 схопилаїї рукоюза волоссята нахилилаголову назад.Увесь цейчас вонапродовжувала триматиїї іншоюрукою загорло.Тоді ОСОБА_12 відпустила волоссята зняласпочатку зодного звуха сережку,а потімз іншого,але вонане бачилакуди вонаїх поділа.Сережки булиу формікільця,вагою 5,05г іззолота 585проби,придбані влистопаді 2009року за1440грн.у м.Вінниці. Після цього ОСОБА_11 спробувала залісти їй рукою під одяг, щоб знайти ланцюжок, який в висів на шиї, проте вона його не знайшла, а вона в цей час вкусила ОСОБА_11 за палець. ОСОБА_11 забрала руку та вдарила рукою один раз по обличчю в область рота та розбила губу. Вона знову почала кричати і відштовхнула ОСОБА_12 від себе та почала просити її відпустити, говорила, що нікому не розповість. ОСОБА_11 сказала знову віддати їй сумку, але вона не збиралась цього робити, так як там були залікові книжки. В той час, коли вона намагалась вивільнитись від підсудної, то випадково вдарила її рукою по носі, від чого в неї трішки пішла кров. Базай сказала, що її по обличчю ще ніхто не бив. В цей час з парку вийшла молода жінка із дитиною десь трьох років. Вона просила, щоб жінка викликала міліцію. Жінка зупинилась та запитала ОСОБА_11 , що та робить, та сказала відпустити її. Але ОСОБА_12 сказала, щоб та йшла далі, бо ще й сама набере. Жінка пішла, а ОСОБА_11 підійшла до неї, схопила рукою за волосся, потягнула за нього від чого вона впала на землю. Вона сіла зверху на неї, а вона почала кричати. ОСОБА_11 однією рукою тримала її за горло, а іншою рукою взяла сніг та запхнула його в рот, від цього вона почала задихатись. Душила за шию, вона злякалась, що може задихнутись, бо не могла дихати. Намагалась скинути ОСОБА_11 з себе та зачепила її ногою, а вона сказала, що зараз перевірить як вона вміє рознімати ноги. Коли ОСОБА_11 побачила її руку, на якій були персті із золота, вона хотіла зняти їх з руки, але вона руку заховала під спину, то ОСОБА_11 сказала, що зніме персті разом з пальцями. В цей час до них підійшли чоловіки, їх було п`ятеро. Один чоловік сказав, щоб ОСОБА_11 злізла з неї, нащо вона сказала, що це її сестра, яка напилась і вона тому з нею розбирається. Також ОСОБА_11 сказала, що чоловіки не повинні вмішуватись, якщо розбираються між собою жінки. Вона почала просити чоловіків викликати міліцію, але ОСОБА_12 в цей час піднялась і почала переконувати цих чоловіків, що це її сестра, на що вона категорично заперечувала. Чоловіки розійшлися, але один з них сказав, що вже викликав міліцію. Після цього ОСОБА_11 сказала, щоб йшли шукати сережки в снігу. Вона шукала їх, але не знайшла. ОСОБА_11 її телефоном світила. В цей час через паркан до них почав говорити чоловік, одягнений в сутану, та сказав, щоб перестали кричати, бо не гідно в такому місці таке робити. ОСОБА_13 сказав, що викличе міліцію, якщо не перестануть. Вона попросила, щоб ОСОБА_11 віддала мобільний телефон, але вона не погодилась. Вона попросила, що ОСОБА_11 віддала хоча б стартовий пакет з телефону. ОСОБА_11 сказала, що віддасть лише тоді коли отримає перстень, але вона відмовилась на такий обмін. Потім ОСОБА_11 вийняла з телефону стартовий пакет та дала його. ОСОБА_11 сказала, що віддасть телефон наступного ранку о 6-00 год. біля перукарні «Вікторія». В розмові вона розповіла ОСОБА_11 , що є сиротою, на що вона сказала, що також живе з бабусею і саме таким чином заробляє собі на життя. Після цього пішла в сторону гуртожитку, а вона пішла в сторону парку.

Свідок по справі ОСОБА_14 суду пояснив, що він був понятим при проведенні відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_6 , яка показала, що у вечірній час 13.01.2010 р. вона поверталась у гуртожиток ОСОБА_15 гуманітарно-педагогічного коледжу, де проживає. Біля церкви вона розминулась із незнайомою їй дівчиною, яка через декілька кроків наздогнала її та попросила в неї мобільний телефон, щоб зателефонувати своїй подрузі. Незнайому дівчину звали ОСОБА_16 . ОСОБА_6 дала ОСОБА_11 телефон, але та не змогла додзвонитися до подруги. Після цього вони разом пішла на автовокзал, щоб подивитися чи немає там подруги ОСОБА_11 , а коли зясували, що її там немає, то повернулись до гуртожитку. ОСОБА_11 ще декілька разів протягом цього часу дзвонила до когось. Після цього ОСОБА_11 попросила ОСОБА_6 піти до будинку, що розташований неподалік від гуртожитку, в якому проживає її подруга, та подивитись чи немає її вдома. ОСОБА_6 погодилась та пішла з ОСОБА_17 , яка зайшла в будинок, біля якого стояв вантажний автомобіль. При цьому ОСОБА_6 показала в який саме будинок заходила ОСОБА_11 . Після цього дівчата почали повертатися до гуртожитку і неподалік від пам`ятника Святого Миколая, ОСОБА_11 ще раз до когось зателефонувала та попросила віддати їй речі. Після розмови, коли ОСОБА_6 попросила повернути їй телефон, ОСОБА_17 , підійшовши до неї сказала, щоб та віддала їй сумку, а то вона її заріже. Крім того, ОСОБА_11 заховала телефон ОСОБА_6 у задню кишеню свої штанів. Тоді ОСОБА_11 сказала, що навмисне привела сюди ОСОБА_6 , бо навіть якщо вона буде кричати, її ніхто не почує. Після цього ОСОБА_11 підійшла до ОСОБА_6 притиснула її до паркану та схопила за ручку сумки і потягнула її на себе. ОСОБА_6 почала кликати на допомогу, а ОСОБА_11 схопила її рукою за горло, а іншою рукою перевірила кишені на її одягу. ОСОБА_6 намагалась звільнитися від ОСОБА_11 і в неї з рук випав пакет, а ОСОБА_11 стягнула з її голови шапку, яка також впала на землю. Після цього ОСОБА_17 взяла рукою за волосся ОСОБА_6 та нахилила її голову назад. Після цього, продовжуючи однією рукою тримати її за шию, іншою рукою вона зняла з вух ОСОБА_6 сережки, які заховала, а після цього намагалась дістати із шиї ОСОБА_6 ланцюжок., але та вкусила ОСОБА_11 за руку. Після цього ОСОБА_11 вдарила ОСОБА_6 по обличчю. ОСОБА_6 відштовхнула ОСОБА_11 та в цей час випадково вдарила її по обличчю. В цей час до них підійшла жінка, яку ОСОБА_6 попросила про допомогу, але почувши погрози ОСОБА_17 , жінка пішла далі. Після цього ОСОБА_11 підійшла до ОСОБА_6 , потягнула її за волосся, від чого та впала на землю, а ОСОБА_17 сіла зверху на неї. ОСОБА_6 знову почала кликати на допомогу, а ОСОБА_11 , набравши снігу в руку, закрила їй ним рот. ОСОБА_6 намагалась скинути ОСОБА_11 з себе та вдарила її ногою. Коли ОСОБА_11 побачила руку ОСОБА_6 з перстнями , то сказала, щоб вона віддала їй персті. Коли ж ОСОБА_6 відмовилась, то ОСОБА_17 сказала, що зніме їх з пальцями. В цей час до них підійшли чоловіки і

ОСОБА_6 почала просити їх, щоб вони викликали міліції. ОСОБА_11 встала з ОСОБА_6 і та також піднялась. Після того як чоловіки розійшлись ОСОБА_11 запропонувала піти та пошукати

сережки ОСОБА_6 в снігу. ОСОБА_6 шукала,а ОСОБА_17 світила їймобільним телефоном.Проте сережоквони незнайшли. ОСОБА_6 просила,щоб ОСОБА_17 віддала їйтелефон,або хочаб стартовийпакет.але тасказала,що телефонвіддасть наступногодня о6-00год.,а стартовийпакет віддала.Після цього ОСОБА_6 пішла вгуртожиток,а ОСОБА_17 в сторонупарку. Цьогож вечора ОСОБА_6 звернулась вміліцію. Після цього він був понятим при проведенні відтворенні обстановки та обставин події з ОСОБА_5 , яка показала, що 13.01.2010 р. вона зустріла неподалік від церкви в м.Бар невідому їй дівчину, як потім зясувалось це була ОСОБА_6 . В неї ОСОБА_5 попросила мобільний телефон, щоб зателефонувати своїй подрузі, яка зникла разом з її речами. ОСОБА_6 дала їй телефон, але абонент не відповідав. Після цього вона ще декілька разів телефонувала, проте подруги не змогла знайти. Після цього на прохання ОСОБА_5 вони разом з ОСОБА_6 , пішли на автовокзал, щоб там пошукати подругу, проте там її не знайшли. Повертались вони до гуртожитку назад дорогою, що веде до парку. Там біля пам`ятника святому Миколаю ОСОБА_5 попросила ОСОБА_6 дати її свій мобільний телефон до ранку, щоб вона додзвонилась до подруги, проте ОСОБА_6 не погоджувалась. Тоді ОСОБА_5 попросила телефон, щоб ще раз подзвонити і ОСОБА_6 дала його. Після дзвінка ОСОБА_5 сказала, що віддасть телефон ОСОБА_6 вранці наступного дня. ОСОБА_6 хотіла забрати телефон у ОСОБА_5 та штовхнула її в плече рукою, після чого ОСОБА_5 схопила її рукою за шапку, а ОСОБА_6 схопила за шапку ОСОБА_5 . ОСОБА_18 потягнула ОСОБА_6 і вони впали на землю, при цьому ОСОБА_6 впала зверху на ОСОБА_5 . Шапки попадали на землю. ОСОБА_6 сіла зверху на ОСОБА_5 та вдарила її один раз рукою по обличчю та взяла рукою за шию. Після цього вони перевернулась і ОСОБА_5 сіла зверху на ОСОБА_6 та взяла її рукою за шию. Після цього ОСОБА_5 встала та, тримаючи ОСОБА_6 за одяг на грудях, підняла її на ноги. Після цього ОСОБА_6 погодилась віддати ОСОБА_5 свій мобільний телефон. ОСОБА_6 сказала, що під час бійки загубила свої сережки і вони почали їх шукати, але не знайшли їх. Після цього ОСОБА_5 притиснула ОСОБА_6 до паркану та схопила її рукою за шию, вдарила рукою по обличчю та сказала, що вже час розходитись. ОСОБА_6 у відповідь також вдарила ОСОБА_5 рукою по обличчю. Після цього вони відпустили одна одну, ОСОБА_6 вийняла з кишені мобільний телефон, вийняла з нього свій стартовий пакет та віддала телефон ОСОБА_5 . ОСОБА_5 сказала, що віддасть мобільний телефон ОСОБА_6 наступного дня о 6-00 год. біля пам`ятника загиблим воїнам. Після цього ОСОБА_6 пішла в сторону гуртожитку, а ОСОБА_5 пішла на автовокзал. Звідти вона повернулась назад до того місця, де була бійка, та знайшла там сережки ОСОБА_6 . Забравши їх вона поїхала в смт.Браїлів додому. В обідню пору ОСОБА_5 приїхала в м.Бар, де на вулиці зустріла свою подругу, яка раніше забрала її речі. ОСОБА_5 віддала їй мобільний телефон та сережки ОСОБА_6 та попросила їх занести в гуртожиток ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_5 поїхала з м.Бар. Під час розповіді ОСОБА_5 на місці показувала як все відбувалось.

Свідок ОСОБА_19 дав суду аналогічні покази.

Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що під час досудового слідства будь якого тиску з її боку на ОСОБА_5 не чинилось, остання вільно давала покази

Оцінюючи правдивість показів підсудної і даючи їм юридичну кваліфікацію, суд приймає до уваги, що вона їх змінювала. Так вона спочатку посилалась, що не мала на меті застосовувати фізичну силу до потерпілої і зробила це тільки після того, як остання вдарила її. Крім того вона посилалась, що не забирала сережки ОСОБА_6 , але потім вона це визнала. Також вказувала, що свої покази вимушена була давати під тиском працівників міліції. Дана обставина була предметом перевірки прокуратури Барського району і відповідно до постанови заступника прокурора Барського району від 7 червня 2010 року не було встановлено будь яких даних про тиск з боку працівників ОСОБА_21 на ОСОБА_5 .

Натомість як на досудовому так і судовому слідстві потерпіла ОСОБА_6 давала незмінні свідчення, ретельно розповідала про обставини нападу на неї ОСОБА_5 . Її покази були відображенні в заяві (а.с.1), поясненнях (а.с.9), протоколі допиту потерпілої (а.с.35, 36),

протоколі допиту очної ставки (а.с.39-41), протоколі відтворення обстановки та обставин події (а.с.42-51). З огляду на викладене суд вважає, що підсудна ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності, давала спочатку суду неправдиві свідчення, потім під тиском наданих доказів почала давати свідчення, які була неї вказані на досудовому слідстві (а.с.66, 74). Тому спираючись на вказане суд першочергове приймає до уваги свідчення потерпілої ОСОБА_6 . З огляду на вказані свідчення судом було встановлено, що саме ОСОБА_5 здійснила заходи по заволодінню майном потерпілої, привела її до малолюдного місця, під приводом необхідності здійснення дзвінка отримала телефон, на вимогу ОСОБА_6 почала погрожувати насильством, яке потім і здійснила, а саме душила потерпілу за шию, вказане підтверджується висновком експерта № 30 від 08.02.2010 року, а саме, що у ОСОБА_6 мало місце садна на шиї та чолі справа. Вказані пошкодження виникли не менше, ніж від трьох дій тупим твердим предметом (предметами), можливо і 13.01.2010 р. при обставинах на які посилається обстежувана, та за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень. Виникнення вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння ОСОБА_6 з висоти власного зросту при обставинах викладених в матеріалах справи виключається (а.с.97-95). Намагаючись припинити дії ОСОБА_6 про надання допомоги з боку перехожих, за допомогою руку набила потерпілої рот снігом і утримувала потім її. В подальшому зняла золоті сережки вартістю 1440 грн ( цінник ас.38), намагалось зняти золотий ланцюжок, незаконно отримала телефон «Sony Ericsson Z 300» Згідно висновку експерта № 388 від 12.02.2010 р.(а.с. 98-101) дійсна вартість з урахуванням зносу мобільного телефону «Sony Ericsson Z 300» становить 532,80 грн.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудньої ОСОБА_5 була повністю доведена i його дії слід кваліфікувати за ст.187 ч. 1 КК України, тобто розбій, напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров,я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Обираючи покарання підсудній ОСОБА_5 суд враховує те, що вона позитивно характеризується по місцю проживання та попереднього навчання (а.с.82, 105), те що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності.

До обставин які пом,якшують вину підсудної суд відносить те, що вона добровільно відшкодувала завданий збиток і те що вона щиро кається в скоєному. Натомість суд не може віднести по вказаних обставин повне визнання своєї вини, так як вже вище зазначалось ОСОБА_5 змінювала свої покази, вони не знаходили в суді свого підтвердження.

До обставин, які обтяжують покарання підсудної, суд відносить вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

З врахуванням викладеного і ступеня тяжкості вчиненого діяння суд вважає необхідним призначити підсудній міру покарання у виді позбавлення волі.

На досудовому слідстві під час проведення дослідження та експертизи на предмет визначення вартості викраденого майна НДЕКЦ у Вінницькій області понесло витрати в сумі 2666 грн 76 коп. Враховуючи те, що вказані витрати підтверджуються розрахунками (а.с. 32, 101) суд вважає необхідним стягнути їх з підсудної.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винною за ст.. 187 ч.1 КК України та призначити їй покарання у виді трьох років позбавлення волі..

Строк покарання рахувати з часу затримання 29 січня 2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній утримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ у Вінницькій області 2666 грн 76 коп. понесених судових витрат.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб.

Суддя: