Рішення

від 25.04.2023 по справі 909/280/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/280/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс",

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Груп",

про стягнення пені (неустойки) за договором відповідального зберігання в сумі 557 097,59 грн.

за участю:

від позивача: Грищенко Олександр Миколайович - адвокат

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Груп" (далі - відповідач) про стягнення пені (неустойки) за договором відповідального зберігання в сумі 557 097,59 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору відповідального зберігання з правом користування від 12.02.2014 щодо повернення майна, яке передане на зберігання, за вимогою депонента.

Ухвалою від 27.03.2023 Господарський суд Івано-Франківської області вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначив на 25.04.2023. Вказаною ухвалою суд надав відповідачу п`ятнадцятиденний термін з дня вручення даної ухвали щодо подачі суду відзиву на позовну заяву і всі наявні у нього докази, що підтверджують заперечення проти позову; копію відзиву та доданих до нього документів у встановлений строк також надати учасникам справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд про їх задоволення.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив , хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на ухвалі суду від 27.03.2023. Відзив на позов та будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав. Разом з тим, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області повернулась копія ухвали суду від 27.03.2023, яка направлялась на адресу відповідача, з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в Господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів учасникам судового процесу.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Ухвала по справі направлялась відповідачу за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення сторони, яка не з`явилась в судове засідання про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

12.02.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій Холдинг Груп " (по договору - депонент) та закритим акціонерним товариством "Меркурій Холдинг Груп " (по договору - виконавець) укладено Договір відповідального зберігання з правом користування, відповідно до якого депонент зобов`язався передати виконавцю на зберігання, на підставі акту прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору, майно, перелік якого зазначений у п. 1.1. зазначеного договору.

Відповідно до умов вказаного договору депонент передав, а виконавець прийняв на відповідальне зберігання майно, визначене у п.1.1. вказаного договору, загальною вартістю 3 005 774,00 грн. Про факт передачі спірного майна свідчить Акт приймання-передачі від 12.02.2014, копія якого долучена до матеріалів справи.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 10.12.2015. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, відповідно договір вважається пролонгованим на той самий строк.

Пунктом 3.2. зазначеного вище договору сторонами погоджено, що депонент має право у будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні, а виконавець зобов`язаний повернути таке майно впродовж п`яти днів з дня отримання вимоги.

Як встановлено судом, Листами від 24.02.2016 та від 26.05.2017 ТзОВ "Меркурій Холдинг Груп" зверталось до ЗАТ "Меркурій холдинг груп" із вимогою про повернення майна, переданого останньому по договору відповідального зберігання, однак відповіді не отримав.

Вказана обставина зумовила ТзОВ "Меркурій Холдинг груп" звернутись до Господарського суду Івано-Франківської області із вимогою до ЗАТ "Меркурій Холдинг груп" про повернення майна по спірному договору (справа №5010/1167/2012-Б-25/26).

Судом також встановлено зміну організаційно-правової форми товариства ЗАТ "Меркурій Холдинг груп" на ПрАТ "Меркурій Холдинг груп" (вказаний факт встановлений у ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2019 по справі №5010/1167/2012-Б-25/26) .

За результатами розгляду зазначених вимог ухвалою від 30.05.2019 у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 Господарський суд Івано-Франківської області задовольнив вказані вище вимоги та зобов`язав приватне акціонерне товариство "Меркурій Холдинг груп" (код 31951512) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Меркурій Холдинг груп" (код 33601976) наступне майно: костиль 1006201 - 8,5550т, костиль 1006202 - 8,412т, накладки 1006218 - 8,175т, накладки 1006203 - 7,631т, накладки 1006204 - 6,612т, підкладки 1006206 - 8,173т, противоугони 1006207 - 8,951т, рельсо-шпальна решітка - 2,250т, рельсо-шпальна решітка - 2,875т, стрілочний перевод 1006198 - 7,000т, стрілочний перевод 1006197 - 8,000т, стрілочний перевод 1006196 - 6,000т, хрестовина 1006199 - 6,000т.

30.05.2019, на виконання вказаної вище ухвали, судом видано наказ, по якому відкрито виконавче провадження, після чого зазначений наказ повернуто стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

28.12.2020 між ТОВ "Меркурій Холдинг Груп" (по договору - цедент (первісний кредитор)) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (по договору - цесіонарій (новий кредитор)/по справі - позивач) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 28-12-2020.

18.05.2021 між ТОВ "Меркурій холдинг груп" та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" укладено Додаткову угоду до договору відступлення права вимоги (цесії) № 28-12-2020 від 28.12.2020.

Відповідно до п.1.2 Договору відступлення права вимоги (цесії) № 28-12-2020 від 28.12.2020 (із змінами та доповненнями) первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до ПАТ "Меркурій холдинг груп" щодо факту не повернення ПАТ "Меркурій холдинг груп" майна, що знаходиться у боржника на зберіганні , а саме: костиль 1006201 - 8,5550т, костиль 1006202 - 8,412т, накладки 1006218 - 8,175т, накладки 1006203 - 7,631т, накладки 1006204 - 6,612т, підкладки 1006206 - 8,173т, противоугони 1006207 - 8,951т, рельсо-шпальна решітка - 2,250т, рельсо-шпальна решітка - 2,875т, стрілочний перевод 1006198 - 7,000т, стрілочний перевод 1006197 - 8,000т, стрілочний перевод 1006196 - 6,000т, хрестовина 1006199 - 6,000т, та котрі набуто цедентом та належних останньому згідно та/або на підставі ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі від 30.05.2019 у справі №5010/1167/2012-Б-25/26, котра набрала законної сили , а також котрі існують та винесенні із підстав порушення боржником умов договору відповідального зберігання з правом користування від 12.02.2014, предметом якого є відповідальне зберігання вказаного майна.

На виконання умов договору цесії ТОВ "Меркурій Холдинг Груп" відповідно до Акту приймання-передачі права вимоги від 28.12.2020 передав перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання ПАТ "Меркурій Холдинг Груп" обумовленого зобов`язання.

Згідно п. 1.7 вказаного вище договору новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають зокрема, із ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30.05.2019, котра набрала законної сили, договору відповідального зберігання з правом користування від 12.02.2014 та акту до нього.

Відповідно до п. 4.4 Договору відступлення права вимоги (цесії) № 28-12-2020 від 28.12.2020 сторони погодили, що сповіщення боржника про поступку права вимоги за цією угодою первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов`язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов`язання у розумінні ст. 518 ЦК України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов`язання.

Пунктом 4.3 Договору відповідального зберігання з правом користування від 12.02.2014 сторони обумовили, що у випадку не повернення майна депоненту за першою вимогою, виконавець повинен сплатити депоненту неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.

Наведені вище обставин, стали підставою звернення позивача із даною вимогою до ПАТ "Меркурій Холдинг Груп" (відповідач по справі).

За наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір відповідального зберігання з правом користування від 12.02.2014 та Договір відступлення права вимоги (цесії) № 28-12-2020 від 28.12.2020 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання їх судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п.1 ч. 1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій Холдинг Груп " договір та закритим акціонерним товариством "Меркурій Холдинг Груп " відповідального зберігання з правом користування від 12.02.2014 за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Аналогічне зобов`язання зберігача сторони визначили у Договорі відповідального зберігання від 12.02.2014.

Зокрема п. 3.2 вказаного вище договору визначено, що депонент має право у будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково майно , яке знаходиться на зберіганні , а виконавець зобов`язаний повернути таке майно впродовж п`яти днів з дня отримання вимоги.

Як встановлено судом, 24.02.2016 до відповідача вперше звернулись із вимогою про повернення спірного майна отриманого на відповідальне зберігання з правом користування від 12.02.2014. Факт звернення до відповідача із вказаною вимогою встановлено в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 07.06.2017 у справі № 5010/1167/2012-Б-25/26, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов Договору відповідального зберігання від 12.02.2014 відповідач по справі зобов`язався повернути у визначені договором строки спірне майно , яке знаходилось у останнього на зберіганні.

Однак, відповідач умови вказаного вище договору щодо повернення спірного майна так і не виконав.

Разом з тим, як встановлено судом на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) № 28-12-2020 від 28.12.2020 відбулось відступлення товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій Холдин Груп" товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" права вимоги до ПАТ "Меркурій холдинг груп" щодо факту не повернення ПАТ "Меркурій холдинг груп" майна, що знаходиться у боржника на зберіганні , а саме: костиль 1006201 - 8,5550т, костиль 1006202 - 8,412т, накладки 1006218 - 8,175т, накладки 1006203 - 7,631т, накладки 1006204 - 6,612т, підкладки 1006206 - 8,173т, противоугони 1006207 - 8,951т, рельсо-шпальна решітка - 2,250т, рельсо-шпальна решітка - 2,875т, стрілочний перевод 1006198 - 7,000т, стрілочний перевод 1006197 - 8,000т, стрілочний перевод 1006196 - 6,000т, хрестовина 1006199 - 6,000т, та котрі набуто цедентом та належних останньому згідно та/або на підставі ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі від 30.05.2019 у справі №5010/1167/2012-Б-25/26, котра набрала законної сили , а також котрі існують та винесенні із підстав порушення боржником умов договору відповідального зберігання з правом користування від 12.02.2014, предметом якого є відповідальне зберігання вказаного майна.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом , зокрема сплати неустойки.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі , передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній , визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань , встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, відповідно до п. 4.3 Договору відповідального зберігання з правом користування від 12.02.2014 сторонами визначено, що у випадку не повернення майна депоненту за першою вимогою, виконавець повинен виплатити депоненту неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.

Разом з тим, ч. 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням наведених норм права, позивач по справі здійснив нарахування неустойки за неповернення спірного майна в розмірі 557 097,59 грн.

Суд здійснивши перевірку нарахування суми неустойки, прийшов до висновку про правомірність і арифметично вірне їх нарахування та таких, що підлягають до задоволення.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов`язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов`язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття у нього права вимоги стягнення з відповідача неустойки в сумі 557 097 грн 59к., у відповідності до Договору відступлення права вимоги (цесії) № 28-12-2020 від 28.12.2020.

Відповідач протилежного (відсутність вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 557 097 грн 59к.) суду не довів.

За наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат по справі.

Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначив орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в наступному порядку: вартість однієї години роботи виконавця складає від 1100,00 грн до 1200,00 грн. (в залежності від різного роду умов та чинників , де орієнтовна загальна кількість годин визначається на рівні в цілому не більше 6-8 годин); участь у судовому засіданні (за необхідності), вартість участі у якому складає 2 000,00 грн; розмір гонорару не перевищуватиме 7-12% від ціни позову.

З урахуванням ч.8 ст. 129 ГПК України, позивач у позовній заяві заявив клопотання про надання доказів щодо понесення витрат на правову допомогу по даній справі протягом 5-ти днів, після ухвалення судом рішення.

Отже, на момент прийняття судом рішення у справі, відсутні підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та результату розгляду справи (позов задоволено), суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору по справі.

Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Груп" про стягнення пені (неустойки) за договором відповідального зберігання в сумі 557 097,59 грн - задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп" (вул. Гаркуші, буд. 36, м. Івано-Франківськ, 76018, код 31951512) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м. Київ, 03187, код 38039872) - 557 097,59 грн (п`ятсот п`ятдесят сім тисяч дев`яносто сім гривень п`ятдесят дев`ять копійки) пені (неустойки) за договором відповідального зберігання та 8 357,00 грн (вісім тисяч триста п`ятдесят сім гривень) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.04.2023

Суддя О. М. Фанда