Рішення

від 27.04.2023 по справі 740/453/23

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/453/23

Провадження № 2/740/360/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

за участю:

представника позивача - адвоката Івашка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.01.2023 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з Державного бюджету України на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП.

Позов аргументує тим, що 29.07.2022 поліцейським ВРПП Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Коромисел О.М. без її присутності та її відома винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАВ №003783 за ст.183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.11.2022 зазначену постанову скасовано. Вважає, що поліцейський навмисно сфальсифікував постанову, чим їй заподіяно глибокі і тривалі моральні страждання. Через незаконне накладення адміністративного стягнення вона пережила відчуття несправедливості, була пригніченою, переживала, що її права були порушені, переживала упередженість працівників поліції. Це викликало у неї невпевненість, недовіру до правоохоронних органів, обурення несправедливим винесенням постанови, вона переживала стан схвильованості. Має третю групу інвалідності, і такі дії поліції додатково її обурили.

У відзиві представник Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначає, що у даному випадку не встановлено жодної з підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, передбаченої ст. 1, 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі Закон № 266/94-ВР). У рішенні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.11.2022 не визнано дії поліцейського протиправними та незаконними. Тобто поліцейський діяв виключно у межах законодавства та посадової інструкції, а отже ніяким чином не порушив права. Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Жоден із запобіжних заходів та інші процесуальні дії не застосовувалися відносно позивача, а тому відсутні правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди. Позивач не довела належними та допустимими доказами та не підтвердила, яких саме душевних страждань вона зазнала, та які конституційні права були порушені. Позивач не надала достатніх доказів на підтвердження доводів про заподіяння їй працівниками поліції моральної шкоди, обсягу і характеру та глибину її моральних страждань. Провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито, на позивача не було накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, а сам факт закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, не є доказом заподіяння їй моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди. Винесення постанови про адміністративне правопорушення у відношенні позивача не свідчить про завдану особі моральну шкоду.

Представник Державної казначейської служби України у поданому відзиві у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначає, що Казначейство прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і шкоди позивачеві не завдавало, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. При скасуванні постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАВ №003783 за ст. 183 КУпАП, якою на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу, суд не встановив протиправності дій органів поліції. Твердження позивача про фальсифікацію постанови є голослівним і не відповідає обставинам справи. Позивач не довела належними, допустимими та достовірними доказами ні факту заподіяння моральної шкоди, ні причинного зв`язку між протиправними, на її думку, діями працівника поліції та можливим завданням такої шкоди. Про існування постанови позивач дізналася 07.10.2022, а вже 28.11.2022 постанова була скасована, а тому твердження про тривалість страждань не відповідає обставинам справи. Ні дії органу Казначейства, ні дії органів поліції, відносно позивача незаконними не визнавалися. За даними ЄДРСР вбачається, що у 2014 2022 роках ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з адміністративними та цивільними позовами про визнання протиправними дій різних органів державної влади стосовно порушення її прав, які у значній кількості розглянуті по суті заявлених вимог, а тому позивач обізнана та підготовлена до необхідної кількості зусиль та часу на можливе відновлення свого порушеного права, що виключає наявність у ОСОБА_2 глибоких душевних страждань, руйнування життєвих планів та соціальних зв`язків, приниження честі та гідності, саме через необхідність звернутися до суду. Такі звернення для позивача набули характеру звичних справ, що суттєво мінімізує рівень її душевних страждань. Не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінюючи моральну шкоду у розмірі 50000 грн позивач не зазначила, з яких міркувань виходила та не навела жодного доказу, котрий це підтверджує. Розмір моральної шкоди не є адекватним завданій шкоді, не випливає з обставин справи та не підтверджується доказами, а заявлена сума шкоди є завищена і не відповідає дійсності. Необгрунтовані виплати з Державного бюджету України можуть призвести до його розбалансованості.

Ухвалою судді 27.01.2023 провадження в справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду 02.03.2023 у задоволенні клопотання позивачки про призначення судової психологічної експертизи відмовлено.

Ухвалою суду 17.03.2023 задоволено клопотання представника позивача та замінено відповідача Ніжинський районний відділ поліції Головного управління Національної поліціїв Чернігівськійобласті належним відповідачем - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Ухвалою суду 11.04.2023 підготовче провадження закрито, призначено судовий розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Івашко В.В. позов підтримав та просив його задовольнити із зазначених у ньому підстав. Пояснив, що в липні 2022 року позивачка побачивши, що її сусідка палить багаття і має місце велике задимлення, викликала поліцейських, які на місце події прибули. Про винесення стосовно неї постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП і розгляд справи її не повідомили, а дізналася вона про це після отримання повідомлення з органів державної виконавчої служби про необхідність сплати штрафу і витрат виконавчого провадження. Так як виклик поліції, який вона здійснила, не був завідомо неправдивим, позивачка змушена була звертатися за захистом своїх прав до суду з позовом про скасування постанови про накладення на неї штрафу. Незаконним притягненням до адміністративної відповідальності позивачці завдано моральну шкоду.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у відзиві просить розглядати справу без їх участі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду не подав.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.

Поліцейським ВРПП Ніжинського РВП ГУНП у Чернігівській області Коромисел О.М. 29.07.2022 винесено постанову серії ГАВ №003783 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено штраф у сумі 850 грн.

Підставою для винесення постанови стало те, що 29.07.2022 близько 20 год 40 хв у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонувала на лінію «102» та повідомила, що її сусідка палить на городі багаття та передає своїми діями сигнали родичам у москву, хоча цього насправді не було, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП.

Дані обставини установлені рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.11.2022, яке набрало законної сили 09.12.2022, у справі № 740/3754/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - поліцейський ВРПП Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Коромисел О.М., про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Цим же рішенням суду постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГАВ №003783 від 29.07.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП у виді 850 грн штрафу скасовано.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України, статті 1173-1176 ЦК України, Закон № 266/94-ВР.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті, а саме, така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки підставою для відшкодування шкоди позивачу є встановлене преюдиційним судовим рішенням незаконне притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, то відсутні спеціальні підстави для застосування ст. 1176 ЦК України.

Таким чином, шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями та бездіяльністю посадовими особами органу державної влади (відповідачів) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.06.2018, провадження № 61-496св18, від 11.07.2018, провадження № 61-14157св18, від 25.07.2018, провадження № 61-2986св18, що у встановленому законом порядку не спростовується відповідачами.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, зокрема завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди у розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (отримання пояснень, винесення постанови, звернення її до виконання, тощо).

Як вбачаєтьсязі змісту рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.11.2022, поліцейським ВРПП Ніжинського РВП ГУНП у Чернігівській області Коромисел О.М. 29.07.2022 винесено постанову серії ГАВ №003783 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено штраф у сумі 850 грн. Підставою для винесення постанови стало те, що 29.07.2022 близько 20 год 40 хв у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонувала на лінію «102» та повідомила, що її сусідка палить на городі багаття та передає своїми діями сигнали родичам у москву, хоча цього насправді не було, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП.

Вказаним рішенням суду постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГАВ №003783 від 29.07.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП у виді 850 грн штрафу скасовано.

Зазначене рішення суду мотивовано тим, що за повідомленням позивачки про те, що сусідка ОСОБА_3 на городі по АДРЕСА_1 палить багаття, поліцейським не здійснено перевірку та не встановлено обставин, не вжито заходів, відсутні пояснення як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 . Отже, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивачку зателефонувати до лінії «102», не вивчивши фактичні обставини справи, поліцейським ВРПП Ніжинського РВП ГУНП у Чернігівській області Коромисел О.М. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП. Відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивачку зателефонувати на лінію «102», не вивчивши фактичні обставини справи, притягнув позивачку до адміністративної відповідальності. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення і факт правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджено.

Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з вказаних підстав свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу працівником поліції безпідставно, постанова по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу скасована, суд приходить до висновку, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 призвело до завдання позивачу моральної шкоди, яка виразилася у моральних (душевних) стражданнях, що полягають у пережитому відчутті несправедливості, упередженості працівників поліції, недовіри до правоохоронних органів, вимушеними діями щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення, а тому у зв`язку з незаконним накладенням на позивача штрафу наявні правові підстави для відшкодування позивачеві завданої моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1174 ЦК України, пункту 2 частини першої статті 1, пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР.

При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами... можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Отже, суд звертає увагу, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених нею моральних (душевних) страждань є зокрема доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане винесенням незаконної постанови про притягнення до відповідальності, витрати зусиль, спрямованих на захист своїх прав і свобод.

Внаслідок незаконних дій уповноваженої особи Головного управління Національної поліції в Чернігівській області позивач зазнала душевних страждань у зв`язку з притягненням її до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке вона не вчиняла.

При визначенні розміру завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з наступних обставин.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 гривень позивач пов`язувала з тим, що діями працівника поліції позивачу були спричинені глибокі і тривалі моральні страждання, через незаконне накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 пережила відчуття несправедливості, була пригніченою, переживала, що її права були порушені, переживала упередженість працівників поліції. Це викликало у неї невпевненість, недовіру до правоохоронних органів, обурення несправедливим винесенням постанови, вона переживала стан схвильованості. Має третю групу інвалідності, і такі дії поліції додатково її обурили.

Суд в контексті спірних правовідносин звертає увагу на те, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд оцінює ступінь моральних страждань позивача, враховує що в досить короткий строк після того, як вона дізналася про порушення своїх прав, вони були поновлені, наявність у позивача моральних (душевних) страждань, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення з метою захисту свого порушеного права, відчуття несправедливості.

Доводи позивача щодо спричинення їй глибоких і тривалих моральних страждань жодним чином не доведені позивачем в ході судового розгляду.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок по доведенню обставин заподіяння моральної шкоди та визначення розміру компенсації на її відшкодування покладається на позивача.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 26.01.2021 у справі №335/5271/17, встановлюючи протиправність дій суб`єкта владних повноважень та, відповідно, наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій не мають своїм обов`язком присуджувати розмір вказаної шкоди виключно в тій сумі, яка зазначена позивачем у позовній заяві. Суди, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, повинні виходити із засад розумності та справедливості.

Зважаючи на доведеність незаконності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, враховуючи вимоги розумності, добросовісності, виваженості, беручи до уваги обставини справи та досить швидке поновлення порушених прав позивача, справедливим у даній ситуації буде присудження позивачу 500 гривень в рахунок моральної шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить про те, що у справах про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, держава може брати участь через орган, діями посадової особи якого завдано шкоду. Такими органом державної влади у спірних правовідносинах є Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

У постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, відповідно до якого держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства.

Враховуючи, що відшкодування шкоди відповідно до статті 1174 ЦК України та п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, здійснюється за рахунок держави шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України, суд стягує на користь позивача 500 гривень в рахунок моральної шкоди з Державного бюджету України. Стягнення заподіяної позивачу моральної шкоди з Державного бюджету України відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), в якій вказано, що резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника платків НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 40108651, адреса: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 74.

Відповідач 2: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м.Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Суддя І.М. Карпусь