Ухвала

від 27.04.2023 по справі 904/2142/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 квітня 2023 року

м. Київ

Справа № 904/2142/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля"

до Державного підприємства "Сетам"

про стягнення 244 188,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2022 у справі № 904/2142/22, сформована 14.04.2023 в системі "Електронний суд".

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля", Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 цього Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом позову у цій справі є стягнення 244 188,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2022 - 248 100,00 грн).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля" вважає, що подає касаційну скаргу, як особа, яка відповідно до Господарського процесуального кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, обґрунтовуючи це тим, що оскаржувані рішення та постанова суперечать рішенням судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/6710/22, в яких встановлено факти зміни інформації щодо місцезнаходження майна в оголошенні про проведення торгів після сплати позивачем гарантійного внеску та після самих торгів.

Також скаржник вважає, що справа № 904/2142/22 не є малозначною, посилаючись при цьому на підпункт "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій справу № 904/2142/22 не віднесено до категорії малозначних.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля" щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі не є належним чином обґрунтованими, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Верховний Суд зазначає, що положення про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, означає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Проте скаржник належним чином не довів, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням у цій справі, при розгляді іншої справи, оскільки не надав належних доказів на підтвердження наведених скаржником доводів щодо необхідності відкриття касаційного провадження.

На підтвердження доводів щодо необхідності відкриття касаційного провадження у справі до матеріалів касаційної скарги, зокрема, але не виключно, могла бути, додана: копія позовної заяви у справі № 910/6710/22, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, правові підстави позову, виклад обставин та доказів на їх підтвердження.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля" не обґрунтувало та належним чином не довело, що воно позбавлене можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Зазначення у касаційній скарзі загальної вказівки на те, що прийняті у справі рішення позбавляють скаржника можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи без належного обґрунтування, є недостатнім для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень з підпункту "б" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Також слід зауважити, що посилання у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не віднесли справу до категорії малозначних є безпідставним, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 у справі № 904/2142/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, оскільки справа є малозначною з огляду на ціну позову.

За таких обставин вказана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля" не містить належного та достатнього обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та заперечення результату розгляду справи судом, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2022 у справі № 904/2142/22, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання про долучення документів до матеріалів справи слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2022 у справі № 904/2142/22.

2. Матеріали касаційної скарги повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фонд відродження "Гостомеля".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак