Постанова

від 25.04.2023 по справі 826/309/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/309/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участі Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.07.2008 року №0000024110/2, №0000094110/2, №0000044110/2, №0000134110/2 та №0000144110/2 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 року № 0000094110/0, від 18.08.2008 року № 0000114110/1, № 0000104110/1, від 10.09.2008 № 0000094110/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2009, з врахуванням ухвали від 26.06.2009 про виправлення описки, позов ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2009 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 17.07.2008 №0000024110/2, №0000044110/2, №0000134110/2 та №0000144110/2; визнання недійсними рішень СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 №0000094110/0 та від 18.08.2008 №0000114110/1 і №0000104110/1, а також щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000094110/2 в частині нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 149276416,00 грн, у т.ч. 74638208,00 грн основного платежу та 74638208,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000094110/2 від 17.07.2008 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 5493220,00 грн, у т.ч. основного платежу 2746610,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2746610,00 грн залишено без змін. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2009 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.2008 року №0000094110/1 в частині донарахування позивачу податкового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 37158530,00 грн (основний платіж 18579265,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 18579265,00 грн). Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 постанову суду першої інстанції скасовано та задоволено позов ДП «НАЕК «Енергоатом», визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.07.2008, №0000144110/2, від 17.07.2008 №0000094110/2, від 17.07.2008 №0000024110/2, від 17.07.2008 №0000134110/2, від 17.07.2008 №0000044110/2, від 18.08.2008 №0000114110/1, від 18.08.2008 №0000104110/1, від 10.09.2008 №0000094110/1.

За наслідком касаційного оскарження постановою Верховного Суду від 23.12.2021 касаційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Заступника прокуратури м. Києва задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10253846 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5126923,00 грн. Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2 змінено. В резолютивній частині постанови абзац четвертий щодо цього податкового повідомлення-рішення викладено у наступній редакції: «Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників: . В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 залишено без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10253846,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5126923,00 грн відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта» було правомірно сформовано за першою подією - перерахування попередньої оплати контрагентам, та у позивача були відсутні підстави для коригування показників податкової звітності, при цьому судом першої інстанції не встановлено факт невикористання придбаних товарів у господарській діяльності позивача. Також скаржник посилається на пропуск строку, протягом якого контролюючий орган мав право самостійно визначити суму податкового зобов`язання позивача.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що витрачені позивачем кошти, які перераховані до ТОВ «ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта» не були використані позивачем у власній господарській діяльності, оплачений товар був поставлений позивачу частково, вказані контрагенти були ліквідовані 16.06.2005, в межах ліквідації позивачем не вживалось дій для повернення оплати за непоставлений товар, а тому такі кошти не підлягали включенню до податкового кредиту, однак відповідні зміни в показниках податкового обліку позивачем не відображено. Також відповідач зазначив, що ні в позові, ні в письмових поясненнях поданих до суду першої інстанції під час нового розгляду справи в цій частині позивач не посилався на додержання строків давності.

Київською міською прокуратурою відзив на апеляційну скаргу не подано, явку представника у судове засідання не забезпечено, незважаючи на належне повідомлення про день, час та місце судового розгляду справи,

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки ДП «НАЕК «Енергоатом» з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2007 СДПІ складено акт від 24.01.2008 №40/41-10/24584661 (а.с.126 т.1 - а.с.78 т.3), в якому зафіксовано порушення позивачем положень підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), пунктів 1.23, 1.25, 1.31, 1.32 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР), пункту 1 статті 1, підпунктів ''з'', ''и'' пункту 1.3, пункту 1.9 статті 1, пункту 3.4 статті 3, підпункту ''е'' підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.7.3 пункту 9.7 статті 9, абз. ''а'' підпункту 9.10.1, підпунктів 9.10.2, 9.10.3 пункту 9.10 статті 9, підпункту ''а'' пункту 17.2 статті 17, підпункту ''а'' пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-VI (далі - Закон №889-VI), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на суму 205904257,00 грн, з ПДВ - 18402275,00 грн та з податку з доходів фізичних осіб на 1264,89 грн за вказаний період.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.02.2008 прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- №0000024110/0 - про сплату податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 27' 884' 776,50 грн, з яких: 18402276,00 грн - основний платіж, 9482500,50 грн - штрафні (фінансові) санкції);

- №0000034110/0 - про сплату податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 465151928,50 грн, з яких: 205904257,00 грн - основний платіж, 259247671,00 грн - штрафні (фінансові) санкції);

- №0000044110/0 - про сплату податкового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 4204,80 грн, з якої: 1264,89 грн - основний платіж, 2939,91 грн - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомленні-рішення залишені без задоволення та з метою доведення граничних строків сплати податкових зобов`язань податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення з індексом ''1'' від 25.04.2008 та індексом ''2'' від 17.07.2008.

Також, за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.07.2008:

- №0000134110/2, яким позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3446,50 грн як складову визначеного податкового зобов`язання з ПДВ;

- №0000144110/2, яким донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток на 107330,50 грн, в тому числі: 71553,50 грн - за основним платежем, 35777,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Крім цього у зв`язку з встановленням в рамках перевірки порушення позивачем норм ст.2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.1, 2, 9, 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пп.2.8, 2.11 п.2, пп.3.1 п.3 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 «'Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- від 13.06.2008 №0000114110/0 та від 18.08.2008 №0000114110/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 766 882,20 грн за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- від 13.06.2008 №0000104110/0 та від 18.08.2008 №0000104110/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30 081,46 грн за порушення норм з регулювання обігу готівки;

- від 13.06.2008 №0000094110/0 та від 10.09.2008 №0000094110/1 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 312 496,49 грн за порушення розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД.

Враховуючи вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкції протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 в частині визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ за основним платежем 10253846,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) в розмірі 5126923,00 грн, дійшов висновку про обґрунтованість тверджень відповідача щодо порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги та в частині позовних вимог, які направлено на новий розгляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), який визначав платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктами 1.6-1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкове зобов`язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 наведеного Закону об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи (зокрема відображено в акті перевірки позивача) між позивачем та ТОВ НВО «Орбіта» було укладено ряд договорів з поставки на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» товарно-матеріальних цінностей:

- по договору №779-АК-1 від 24.12.2004 на придбання запчастин до компресорів ВШВ-2.3/230 виробництва ВАТ «Уральський компресорний завод», для ремонту бл.№1-3 ВП «РАЕС», загальна сума відповідно до специфікації складає 378066,81 грн, у т.ч. ПДВ 63011,13 грн;

- по договору №760-АК-1 від 26.10.2004 на придбання блоку попереднього охолодження у комплекті з холодильною установкою виробництва ВАТ «Машиностроительний завод «Уралкриотехника», для ремонту бл.№3 ВП «РАЕС», загальна сума відповідно до специфікації складає 139875,96 грн, у т.ч. ПДВ 23312,66 грн;

- по договору №769-АК-1 від 29.10.04 на придбання електролізних установок СЄУ- 20 без ресиверів і щитів управління виробництва ВАТ «Уралхиммаш», для ремонту бл. ВП «РАЕС», загальна сума відповідно до специфікації складає 3500000 грн., у т.ч. ПДВ 583333,33 грн.;

- по договору №774-АК-1 від 29.10.2004 на придбання Стенду для гідровличних випробувань балонів, рампу наповнюючу кисневу виробництва ВАТ «Уралкриотехника», для ремонту ВП «ЗАЕС», загальна сума згідно специфікації складає 500000 грн., у т.ч ПДВ 83333,33 грн;

- по договору №775-АК-1 від 29.10.2004 на придбання балонів для азоту виробництва ВАТ «Первоуральский ново трубний завод», для ремонту ВП «ЗАЕС», загальна сума відповідно до специфікації складає 10224000 грн., у т.ч. ПДВ 1704000 грн;

- по договору №776-АК-1 від 29.10.2004 на придбання запчастин до компресорів 2ВМ виробництва ВАТ «Компресорний завод», для ремонту ВП «ЗАЕС», загальна сума відповідно до специфікації складає 796730,98 грн, у т.ч. ПДВ 132788,49 грн.

Станом на 01.10.2007 по ТОВ НВО «Орбіта» наявна дебіторська заборгованість по рахунку 3711 розмірі 12148800 грн та кредиторська заборгованість позивача по рахунку 6311 становить 48501,60 грн. Таким чином, станом на 01.10.2007 у ТОВ НВО «Орбіта» перед позивачем наявна заборгованість в сумі 12100298,40 грн.

Зазначена заборгованість виникла внаслідок того, що позивачем здійснено оплату товару в розмірі 15996005,26 грн, в той час, як товарно-матеріальних цінностей від ТОВ НВО «Орбіта» було поставлено на суму 3895706,81 грн.

Разом з тим, ТОВ НВО «Орбіта» код ЄДРПОУ 32172958, ліквідовано Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2005 по справі №Б/29/45/05, державна реєстрація скасована 16.06.2005 та знято з обліку 29.11.2006.

Також позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» по договору № 771-АК-1 від 29.10.2004 про постачання електродвигунів АВСМ2 виробництва НП ЗАТ «Електронмаш» м. Тираспіль для ремонту ВП «Запоріжська АЕС» у відповідності до Специфікації на суму 64746000 грн у т.ч. ПДВ 10791000 грн.

Станом на 01.10.2007 по ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» рахується дебіторська заборгованість по рахунку 3711 розмірі 50501880 грн та кредиторська заборгованість по рахунку 6311 розмірі 1079100 грн. Тобто, станом на 01.10.2007 у ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» перед позивачем наявна заборгованість в сумі 49422780,00 грн.

Зазначена заборгованість виникла внаслідок того, що позивачем здійснено оплату товару в розмірі 80107380,00 грн, в той час, як товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» було поставлено на суму 30684600,00 грн.

В той же час, ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» код ЄДРПОУ 32324337, ліквідовано Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2005 (у зв`язку з визнанням банкрутом) по справі №Б/29/46/05, державна реєстрація скасована 16.06.2005 та знято з обліку 16.06.2005.

Наведені обставини відображені в акті перевірки та не заперечуються позивачем.

Частиною 1 ст.609 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до ч.3 ст.205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням.

В той же час, жодних дій з метою повернення сплачених авансом сум, шляхом заявлення кредиторських вимог в рамках здійснення процедури банкрутства по ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» позивачем не проводилось.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що була чинних на момент виникнення спірних правовідносин) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

У своїй апеляційній скарзі позивач підтверджує, що на момент постановлення Господарським судом Дніпропетровської області ухвал про ліквідацію ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» (у зв`язку з визнанням банкрутом) вимоги позивача вважались погашеними.

Отже, здійснивши повну передплату за товар, який мав бути постановлений позивачу від ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш», відповідні ТМЦ на адресу позивача не були відвантажені ТОВ НВО «Орбіта» на суму 12100298,40 грн та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» на суму 49422780,00 грн, натомість, сплачений у складі вказаних сум ПДВ був включений позивачем до податкового кредиту по першій події - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів.

При цьому, зобов`язання ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» є припиненими внаслідок ліквідації суб`єктів господарською діяльності.

Позивач стверджує про відсутність у нього підстав для коригування показників з ПДВ, оскільки обставини, що мають наслідком коригування відповідних показників прямо визначені у п.4.5 ст.4 закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.4.5 ст.4 закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

4.5.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів (послуг).

4.5.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

4.5.3. Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише:

а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;

б) при перегляді цін, пов`язаних з гарантійними замінами товарів.

З аналізу наведених положень вбачається, що вони підлягають застосуванню виключно у випадку, коли поставка товару вже відбулась.

Разом з тим, в рамках спірних правовідносин наявна обставина щодо не поставки позивачу всього оплаченого ним товару, що виключає можливість застосування положень п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, наведеними нормами не встановлено жодних умов щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень 7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що неведеними вище положеннями визначено виключні обставини для зміни показників податкових зобов`язань.

В той же час, підпунктами 7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу наведених норм податкового законодавства, що було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що до податкового кредиту підлягає віднесенню частка сплаченого податку за товари, які частково використовуються в оподатковуваних операціях. У випадку не використання частки придбаного товару в оподатковуваних операціях, відповідна сума сплаченого податку не включається до податкового кредиту. При придбанні товару, який не призначається для використання в господарській діяльності, сума сплаченого за таких товар податку не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено та визнається позивачем, що до ДП «НАЕК «Енергоатом від ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» оплачений товар було поставлено лише частково.

Наведене свідчить на користь висновку, що сплачена позивачем сума ПДВ у складі суми передплати по договорам з ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» підлягала включенню до складу податкового кредиту виключно частково, а саме за поставлений товар, який в подальшому використовувався позивачем у господарській діяльності та в оподатковуваних операціях.

В той же час, непоставлений позивачу товар фізично не міг використовуватись ним у власній господарській діяльності або в оподатковуваних операціях, а тому сплачена сума податку за таких товар не підлягала включенню до складу податкового кредиту в розумінні 7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, в результаті не виконання контрагентами позивача свого обов`язку з постачання оплаченого товару та в подальшому ліквідації вказаних контрагентів внаслідок визнання їх банкрутами, відсутні підстави вважати, що сплачені суми ПДВ за непоставлений та невикористаний у власній господарській діяльності та оподатковуваних операціях товар підлягають включенню до складу податкового кредиту, в результаті чого платник податків мав внести зміни до показників податкової звітності шляхом виключення відповідних сум ПДВ зі складу податкового кредиту.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо не встановлення судом факту невикористання придбаних товарів у господарській діяльності, оскільки непоставка товару (з урахуванням факту ліквідації постачальника) унеможливлює його подальше використання покупцем як в господарській діяльності, так і в оподатковуваних операціях в результаті його фізичної відсутності у останнього.

Щодо тверджень апелянта про не дослідження судом першої інстанції питання дотримання податковим органом строку для визначення суми податкових зобов`язань спірним податковим повідомленням-рішенням в частині ПДВ за основним платежем 10253846,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) в розмірі 5126923,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» колегія суддів звертає увагу на таке.

Так, відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В той же час, згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу ч.1, 5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ні позовна заява, ні інші письмові пояснення, що були надані до суду першої інстанції та під час попереднього розгляду справи в усіх інстанціях не містять відповідних обґрунтувань щодо порушення податковим органом граничного строку для самостійного визначення суми податкових зобов`язань позивача з ПДВ по господарським операціям з ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш».

Таким чином, оскільки можливе порушення відповідачем пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не було підставою позову та відповідні обґрунтування не заявлялись позивачем в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями досліджувати такі обставини та розглядати наведені підстави позову.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.101 КАС України висновок експерта це докладний - опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

В силу ст.108 КАС України Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 26.12.2013 №6970/6971/6972/6973/14732/14733/13-45 в наданих документах на експертизу відсутні первинні та/або інші документи щодо господарських операцій позивача з ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта» (а.с.34-80 т.10).

З висновку від 07.04.2015 №150407-01 за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи ДП КНДІ незалежних експертиз також не вбачається, що експертам надавалась відповідна первинна документація щодо вказаних господарських операцій з ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта» (а.с.6-102 т.11).

Судом встановлено, що відповідна первинна документація по господарським взаємовідносинам, що мали місце між позивачем та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта» була вилучена старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах УБОЗ ГУМВС України в м.Києві майором міліції Копаєвим В.В., про що матеріали справи містять копію протоколу виїмки від 17.11.2005 (а.с.194-205 т.23).

Таким чином, оскільки в рамках наведених вище експертиз не досліджувалась первинна та інша документація по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта», суд не може прийняти до уваги вказані експертні висновки при вирішенні спірного питання в частині правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплачену суму ПДВ за товар, який в подальшому не був йому поставлений та використаний у власній господарській діяльності або в оподатковуваних операціях.

З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10253846 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5126923,00 грн та відсутності підстав для його скасування.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови складено 26 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма