Ухвала

від 25.04.2023 по справі 2-2082/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 квітня 2023 року місто Київ

справа № 2-2082/11

апеляційне провадження № 22-ц/824/1528/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Соколової В.В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року позов ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кошти в розмірі 377 916 грн. 72 коп., державне мито в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. Звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,1499 га, кадастровий номер 3222484201:01:003:0012; земельну ділянку площею 0,1573 га, кадастровий номер 3222484201:01:003:0013, які знаходяться у Київській області, Києво-Святошинський район, село Малютянка, провулок Декоративний. Визначено спосіб реалізації шляхом продажу заставленого майна з прилюдних торгів та направлення виручених грошових коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Брокбізнесбанк".

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року, 6 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року витребувано матеріали справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області. Вирішення питання про відкриття апеляційного провадження відкладено до отримання матеріалів цивільної справи судом апеляційної інстанції.

10 листопада 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи № 2-2082/11, яка містила в собі: заяву про перегляд заочного рішення; копію заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року; довідку про знищення справи за закінченням строку зберігання; процесуальні ухвали суду та ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області про відмову у перегляді заочного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано подати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року.

15 грудня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року матеріали справи за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 рокуповернуто Києво-Святошинському районному суду Київської області для вирішення питання про відновлення знищеного судового провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-2082/11 за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

20 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли матеріали справи № 2-2082/11, що дає підстави для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Суд вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу без розгляду з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК України).

У частині 1 статті 352 ЦПК України зазначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 13 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 294 ЦПК України, у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року у вересні 2022 року (після відмови судом першої інстанції у перегляді вказаного заочного рішення), тобто через 10 років після ухвалення судового рішення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Трактуючи закон під час його застосування до конкретних правовідносин та вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу остаточності судового рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи.

Оскарження судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Необхідно зазначити, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина 2 статті 13 ЦК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як убачається з матеріалів справи, які були відновлені судом першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 особисто подала до суду копію позовної заяви ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 серпня 2003 року № 155-05-03 (том ІІ а.с. 37-79). Наведена обставина свідчить про обізнаність відповідача щодо наявності у нього невиконаного грошового зобов`язання за кредитним договором, оскільки в інший спосіб отримання копії позовної заяви було б неможливим.

Також на запит суду першої інстанції Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) була надана копія матеріалів виконавчого провадження № 32676516 (том ІІ а.с. 101-124).

З копії матеріалів виконавчого провадження убачається, що 16 травня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Желінською Н.В. відкрито виконавче провадження № 32676516 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2082, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області від 5 жовтня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" 379 736 грн. 72 коп. (том ІІ а.с. 120).

В подальшому державними виконавцями проводились виконавчі дії, зокрема, щодо арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, опису майна тощо

У листопаді 2013 року відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 направлено повідомлення про вартість арештованого майна (земельних ділянок, на які звернуто стягнення заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року) (том ІІ а.с. 123).

18 грудня 2013 року ОСОБА_1 було подано заяву, яка зареєстрована 19 грудня 2013 року за вх. № 11989/02-20, до відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, де він зазначає про перебування у виконавчій службі виконавчого листа про стягнення з нього заборгованості на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" в розмірі 379 736 грн. 72 коп. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно (земельні ділянки), однак заперечує щодо визначення їх вартості та просить провести рецензування звіту про оцінку майна (том ІІ а.с. 124).

За приписами частини1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина 3 статті 44 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується обізнаність ОСОБА_1 про суть заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року, як мінімум з грудня 2013 року, і спростовує його твердження, викладені у заяві про перегляд заочного рішення та апеляційній скарзі, що йому не було відомо про судове рішення до вересня 2021 року.

Колегія суддів вважає, що подання апеляційної скарги на рішення суду через 10 років (за умови, що стороні було відомо про нього заздалегідь) є зловживанням процесуальними правами, направленим виключно на перешкоджання виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року, яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненням головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення

особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Цивільний процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справи, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 2 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20 січня 2011 року).

Ураховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, внаслідок чого апеляційна скарга на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року підлягає поверненню.

Керуючись статтею 44, 260, 261 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, повернути скаржнику.

Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач

Судді: