Ухвала

від 28.04.2023 по справі 320/4301/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 квітня 2023 року справа № 320/4301/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження клопотання представника Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне-місто» до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, дозволу на виконання будівельних робіт,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне-місто» (далі позивач та/або ОСББ «Сонячне-місто») з позовом до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (далі відповідач-1 та/або Відділ), Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради (далі відповідач-2 та/або Інспекція ДАБІ Ірпінської міської ради) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі третя особа та/або ОСОБА_1 ) та, з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог від 05.06.2020 та від 16.07.2020, просить суд:

- визнати протиправними дії Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області щодо видачі 23.07.2019 містобудівних умов та обмежень №0092-07-2019, із змінами, внесеними на підставі заяви від 17.02.2020 №10-12/122, для проектування об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, кадастровий номер 3210900000:01:043:0231, за адресою: АДРЕСА_1 ,

- скасувати містобудівні умови та обмеження від 23.07.2019 №0092-07-2019, із змінами, внесеними на підставі заяви від 17.02.2020 №10-12/122, для проектування об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, кадастровий номер 3210900000:01:043:0231, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати нечинним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт КС №112201490970 об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 ».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/4301/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 прийнято до розгляду заяву представника позивача від 16.07.2020 про збільшення позовних вимог. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради.

11.09.2020 представником Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області подано клопотання про закриття провадження в адміністративній справі (т. 1, а.с. 206-209). Розгляд вказаного клопотання представник відповідача просив здійснити за його відсутності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 зупинено провадження в адміністративній справі №320/4301/20 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі №320/2837/20.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 поновлено провадження в адміністративній справі №320/4301/20 та призначено підготовче засідання у справі на 20.04.2021.

20.04.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача - адвоката Махнівського Миколи Олексійовича надійшло клопотання про подальший розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Крім того, 20.04.2021 через канцелярію суду представником третьої особи подано клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

11.05.2021 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також клопотання про розгляду справи за його відсутності було подано і представником відповідача-1 19.05.2021.

В судове засідання 18.05.2021 сторони по справі не прибули.

Згідно із частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги наведене судом ухвалено про подальший розгляд справи за правилами загального провадження в порядку письмового провадження.

Вирішуючи подане клопотання представника Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про закриття провадження в адміністративній справі суд враховує наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року визначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення частини 1 статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 4 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема у постанові від 21.10.2019 у справі № 826/3820/18 та від 09.09.2021 у справі № 1570/4005/2012.

Крім того, у постанові від 23.12.2021 у справі №370/2759/18 Верховним Судом сформовано правовий висновок про те, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до генерального плану м.Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради 19.12.2018 №4573-62-VІІ, територія, де розташована земельна ділянка приватної власності площею 0,2000 га (кадастровий номер 3210900000:01:043:0231) та на якій розпочато будівництво багатоквартирного житлового будинку відноситься до «Зелених насаджень загального користування (парки, сквери)», що виключає багатоквартирну забудову. На переконання представника позивача, відповідач, надаючи містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва - «Будівництво житлового будинку» за адресою: вул. Сім`ї Шкарівських, 22-г, м. Ірпінь, Київська області», не врахував, що останні не відповідають генеральному плану м. Ірпінь та містобудівній документації на місцевому рівні, а також не врахував громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій, власників будівель, що оточують місце будівництва, чим порушили основи містобудування. Як наслідок, представник ОСББ «Сонячне-місто» вважає протиправним дозвіл на виконання будівельних робіт КС №112201490970 об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Сім`ї Шкарівських, 22-г».

Натомість, представник відповідача у поданому клопотанні про закриття провадження вказав, що містобудівні умови та обмеження від 23.07.2019 №0092-07-2019, із змінами, внесеними на підставі заяви від 17.02.2020 №10-12/122, для проектування об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, кадастровий номер 3210900000:01:043:0231, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Сім`ї Шкарівських, 22-г, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав громадянина ОСОБА_1 , як замовника будівництва, не є нормативно-правовим актом та вичерпали свою дію у зв`язку із їх реалізацією.

Вказане, на переконання Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, свідчить, що даний спір є спором про цивільне право, і подальше оспорювання рішення, на підставі якого виникло таке право, не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.

Суд критично сприймає зазначені вище твердження представника відповідача та вказує, що статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з положеннями статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Разом з тим, власність зобов`язує та не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (частина сьома статті 41 Конституції України).

Зазначені конституційні положення деталізовані, зокрема у статті 319 Цивільного кодексу України, яка гарантує, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та відповідають моральним засадам суспільства; держава не втручається у здійснення власником права власності, але діяльність власника може бути обмежена чи припинена у випадках і в порядку, установлених законом.

Таким чином, власність не тільки надає перевагу власнику, а й покладає на нього низку обов`язків перед суспільством та державою. Поняття «власність зобов`язує» пов`язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб, обов`язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов`язком поважати інтереси всього суспільства.

Значення цих конституційних положень, зокрема, у сфері будівництва полягає в обов`язку суб`єктів містобудівної діяльності під час здійснення підготовчих та будівельних робіт неухильно дотримуватися вимог законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про благоустрій населених пунктів», вимог державних будівельних норм та стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні з тим, щоб створення нових об`єктів будівництва (реконструкція існуючих об`єктів) здійснювалось з урахуванням прав та інтересів мешканців відповідного населеного пункту, включаючи необхідність створення (збереження) умов для відпочинку, занять фізкультурою та спортом, дитячих ігор та розваг, паркування транспортних засобів в межах прибудинкової території, тобто створення сприятливих умов для життя та здоров`я людини.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 26.02.2020 у справах №464/5088/15-а та № 826/13788/15, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 21.10.2020 у справі № 814/435/18, від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18, від 17.02.2021 у справі №640/21784/19 та від 28.04.2021 у справі № 1.380.2019.003061.

Отже, факт невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівній документації на місцевому рівні очевидно створює загрозу суспільним (загальним) інтересам, оскільки це може завдати шкоди інтересам значної (необмеженої) кількості осіб, які будуть позбавлені (обмежені) умов відпочинку, занять фізкультурою з метою оздоровлення, дитячих ігор та розваг в межах прибудинкової території під наглядом її мешканців, створить перешкоди у сфері паркування та, відповідно, підвищить небезпеку виникнення дорожньо-транспортних пригод та може призвести до несприятливих наслідків завдання непоправної шкоди здоров`ю та життю людини.

У Рішенні від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, Конституційний Суд України у визначені поняття «охоронюваний законом інтерес» акцентував увагу на двох особливостях цього поняття: (1) як мета, на досягнення якої спрямований судовий захист, спеціально акцентувавши увагу на необхідності також задоволення «колективних (суспільних) потреб», та як (2) підстава для виняткового обмеження індивідуальних та колективних потреб, вказавши, що такий захист має певні межі, за які не варто виходити, серед яких є і «суспільні (публічні) інтереси».

Крім того, відповідно до сформованої практики, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 160/674/19, правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів (вчинення дій) органами публічної влади. Правова процедура встановлює, зокрема, чітку послідовність дій щодо проведення перевірок суб`єктів приватного права із зазначенням способів та методів їх здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої контрольної діяльності суб`єктів владних повноважень.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, в першу чергу, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.

Суд зазначає, що адміністративні суди, у випадку необхідності перевірки дотримання суб`єктами владних повноважень гарантованих особі прав, зокрема, наданих статтями 13, 23, 50, 54 Конституції України у правовідносинах, пов`язаних із благоустроєм населених пунктів, плануванням та забудовою території, повинен застосовувати широке тлумачення поняття «охоронюваний інтерес». За загальним правилом, такий інтерес включає у тому числі захист права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, створення умов для комфортного та безпечного проживання на території відповідного населеного пункту.

З цього приводу необхідно зазначити, що у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформовано сталу практику ЄСПЛ стосовно поняття «в інтересах суспільства». Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ (рішення у справах «Ocalan v. », заява №46221/99, пункт 168; «Former King of Greece and Others v. Greece» [GC], заява № 25701/94, пункт 89; «Iatridis v. Greece», заява № 31107/96, пункт 55 та ін.) дає підстави дійти висновку, що складовими принципу верховенства права Суд визнає, зокрема, збалансованість інтересів окремого індивіда з інтересами інших членів суспільства, принцип пропорційності, справедливий баланс між вимогами спільного (публічного) інтересу та захистом фундаментальних прав особи.

У справі «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші, пункт 161) ЄСПЛ визначив поняття, які складають значний суспільний інтерес, зокрема, такі як: захист людського життя, здоров`я та навколишнього середовища, та вказав, що у цій справі національні суди встановили, що визнання виключних повноважень органів влади стосовно зупинення дії ліцензії заявника виправдовувалось суспільними інтересами, а тому заявник міг обґрунтовано вважати, що ці питання достатньою мірою охоплювалися усталеними повноваженнями органів (відповідальних за пожежну безпеку, безпеку на робочому місці та охорону здоров`я) для припинення діяльності конкретних гральних закладів у випадку небезпеки (пункт 65).

У справі «Kaminskas v. Lithuania» (заява № 44817/18), яка стосувалася рішення про знесення будинку заявника у зв`язку з тим, що будинок був незаконно збудований на ділянці, що належить до земель лісового фонду, ЄСПЛ дійшов висновку, що рішення про знесення переслідувало легітимні цілі, відповідало суспільним інтересам (пункт 53) та було необхідним у демократичному суспільстві. ЄСПЛ врахував складне становище заявника з огляду на його пенсійний вік, погане здоров`я та низький дохід (пункт 34), проте співставив інтереси заявника із загальними інтересами суспільства у збереженні лісів та довкілля і зазначив, що ані вік заявника, ані інші особисті його обставини не можуть мати вирішального значення з урахуванням того, що заявник свідомо збудував будинок на охоронюваній ділянці без відповідного дозволу (пункт 64).

Вищезазначені висновки ЄСПЛ враховані у практиці Верховного Суду, відповідно до якої судовий контроль за законністю рішень місцевих органів влади щодо планування забудови території стосується захисту суспільного (публічного) інтересу (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 20 травня 2019 року у справі № 826/15338/18, від 15 січня 2020 року у справі № 813/4060/17 та від 30 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.004102.

До того ж суд враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 02.11.2022 у справі № 420/2719/20, відповідно до яких особи мають право на звернення до адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України, із позовом про скасування містобудівних умов та обмежень, оскільки це спрямовано на захист екологічних прав та інтересів, який перебуває у сфері контролю адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі 826/12131/17.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Резюмуючи наведене у своїй сукупності суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, а відтак у задоволенні клопотання представника відповідача-1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 241, 248, 256, 294 КАС України

в и р і ш и в :

У задоволенні клопотання Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне-місто» до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, дозволу на виконання будівельних робіт - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу суду можуть бути подані стороною, за наслідком оскарження рішення по суті.

Суддя Кушнова А.О.