Рішення

від 25.04.2023 по справі 922/536/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2023м. ХарківСправа № 922/536/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Пономар Є. А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововодолазький масло-жировий комбінат", смт.Нова Водолага (адреса: 63202, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Нова Водолага, вул.Амосова Миколи,49) до Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни, м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення 16392,70 грн за участю представників:

позивача - Гребінка А.М. (адвокат, ордер серія ВІ №1125281 від 08.02.2023);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

10.02.2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нововодолазький масло-жировий комбінат" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни про стягнення 18446,52 грн заборгованості за поставлений товар, з яких: 14027,94 грн - сума основного боргу, 3962,76 грн - інфляційні втрати, 455,82 грн- 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області (далі - ухвала суду) від 14.02.2023 року було залишено позовну заяву без руху.

24.02.2023 року представник ТОВ "Нововодолазький масло-жировий комбінат" надав до суду заяву (вх.№4550) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року відкрито провадження у справі №922/536/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

07.03.2023 року представник відповідача надав клопотання (вх.№5626) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.03.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи №922/536/23 за правилами загального позовного провадження; розгляд справи №922/536/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.03.2023 року; зобов`язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали видаткових накладних та акту звірки, копії яких надано до позовної заяви.

20.03.2023 року відповідач надав до суду клопотання (вх.№6779) про призначення почеркознавчої та технічної експертизи.

27.03.2023 року представник відповідача надав до суду заяву (вх.№7441) про зменшення розміру позовних вимог та клопотання (вх.№7442) про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 28.03.2023 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх.№7441 від 27.03.2023); прийнято до розгляду клопотання відповідача (вх.№6779) про призначення почеркознавчої та технічної експертизи; задоволено клопотання позивача про відкладення судового засідання, відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.04.2023 року.

Протокольною ухвалою суду від 11.04.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої та технічної експертизи, відкладено судове засідання на 25.04.2023 року.

21.04.2023 року представник позивача надав до суду письмові пояснення (вх.№9814).

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.04.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримував повністю, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідач відзив на позов не надав. Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки всі ухвали суду було направлено на юридичну адресу відповідача.

Крім того, відповідач надавав до суду клопотання по справі, що свідчить про обізнаність з розглядом справи.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4статті 13 ГПК Українизакріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Крім того, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що відповідач по справі ФОП Мельник Г.В. під час розгляду справи припинила свою підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, про що зроблено відповідний запис 16.03.2023 року.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.

Дана правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 910/8729/18.

Отже, належність спору до господарської юрисдикції не змінюється, у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності відповідача, оскільки правовідносини виникли з його господарської діяльності, зобов`язання за якими у відповідача з втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Сторонами, у спрощений спосіб - шляхом підписання видаткових накладних, укладено договір постачання товару, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Нововодолазький масло-жировий комбінат" (позивач) поставив Фізичній особі - підприємцю Мельник Ганні Володимирівни (відповідач) товар.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав видаткові накладні №ТО000001024 від 06.04.2021 року, №ТО000001025 від 06.04.2021 року, №ТО0000026 від 06.04.2021, №ТО000001027 від 06.04.2021 року, №ТО000002227 від 22.07.2021 року, №ТО000002228 від 22.07.2021 року, №ТО000002229 від 22.07.2021 року, №ТО000002322 від 30.07.2021 року, №ТО000003237 від 26.10.2021 року, №ТО000003238 від 26.10.2021 року, №ТО000003239 від 26.10.2021 року, №ТО000003560 від 29.11.2021 року, №ТО000003561 від 29.11.2021 року - вартість товару, поставленого за даними видатковими накладними, сплачено відповідачем у повному обсязі без зауважень, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Видаткові накладні №ТО000003800 від 17.12.2021 року на суму 3379,31 грн (загальну суму видаткової накладної зменшено на 26,42 грн у зв`язку із коригуванням кількості поставленого товару при розвантаженні), №ТО000000076 від 13.01.2022 року на загальну суму 13514,40 грн, №ТО000000077 від 13.01.2022 року на загальну суму 3680,20 грн, №ТО000000079 від 13.01.2022 року на загальну суму 3362,38 грн, №ТО000000085 від 14.01.2022 року на загальну суму 2254,65 грн, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, відповідачем не сплачені.

Відповідно до наданих видаткових накладних позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 14027,94 грн.

Крім того, на підтвердження виконання договору, позивач надав акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 року між ТОВ "Нововодолазький масло-жировий комбінат" та Фізичною особою - підприємцем Мельник Ганною Володимирівною на загальну суму 14027,94 грн, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Також позивачем на підтвердження поставки товару було надано податкову звітність, в якій відображені зазначені господарські операції шляхом внесення до Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України податкових накладних, що підтверджується копіями податкових накладних та квитанцій до них, на загальну вартість 14027,94 грн з урахуванням ПДВ.

10.12.2022 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №8/12-1 від 08.12.2022 року про сплату заборгованості у розмірі 14027,94 грн (а.с.16).

Однак відповіді на претензію відповідач позивачеві не надіслав, заборгованість повністю не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

27.03.2023 року позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№7441), разом із заявою позивачем надано до суду платіжне доручення №62337 від 28.09.2022 року на суму 1000,00 грн та №62538 від 30.11.2023 року на суму 1000,00 грн.

Отже з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 12027,94 грн заборгованості за поставлений товар.

Крім суму основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 484,95 грн та інфляційні втрати в розмірі 3879,81 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 статті 184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Статтею 638 ЦК України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підтвердження укладання договору у спрощений спосіб (в усній формі) позивачем надано до суду видаткові накладні №ТО000001024 від 06.04.2021 року, №ТО000001025 від 06.04.2021 року, №ТО0000026 від 06.04.2021, №ТО000001027 від 06.04.2021 року, №ТО000002227 від 22.07.2021 року, №ТО000002228 від 22.07.2021 року, №ТО000002229 від 22.07.2021 року, №ТО000002322 від 30.07.2021 року, №ТО000003237 від 26.10.2021 року, №ТО000003238 від 26.10.2021 року, №ТО000003239 від 26.10.2021 року, №ТО000003560 від 29.11.2021 року, №ТО000003561 від 29.11.2021 року, №ТО000003800 від 17.12.2021 року на суму 3379,31 грн (загальну суму видаткової накладної зменшено на 26,42 грн у зв`язку із коригуванням кількості поставленого товару при розвантаженні), №ТО000000076 від 13.01.2022 року на загальну суму 13514,40 грн, №ТО000000077 від 13.01.2022 року на загальну суму 3680,20 грн, №ТО000000079 від 13.01.2022 року на загальну суму 3362,38 грн, №ТО000000085 від 14.01.2022 року на загальну суму 2254,65 грн, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Так у відповідності до наданих позивачем видаткових накладних за період з 01.01.2021 року по 31.08.2022 року останнім було поставлено відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково.

Таким чином заборгованість відповідача складає 14027,94 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

27.03.2023 року позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№7441), разом із заявою позивачем надано до суду платіжне доручення №62337 від 28.09.2022 року на суму 1000,00 грн та №62538 від 30.11.2023 року на суму 1000,00 грн.

Отже з урахуванням часткової сплати, яка не була врахована позивачем при зверненні до суду з позовом, до стягнення підлягає 12027,94 грн.

Щодо посилань відповідача на відсутність на видаткових накладних підпису саме Мельник Г.В. та недійсність печатки суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (пункт 2.15).

В постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року по справі № 916/922/19 було зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

В даному випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка відповідача була використана особою, неуповноваженою на її використання, зокрема звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки.

Щодо посилань відповідача на те, що підпис на видаткових накладних здійснено не ФОП Мельник Г.В., суд зазначає наступне.

Судом досліджено видаткові накладні та встановлено, що на видаткових накладних відсутнє посилання на те, що саме особисто ФОП Мельник Г.В. підписувала видаткові накладні.

Тобто в даному випадку спірні накладні могли бути підписані як особисто ФОП Мельник Г.В. , так і уповноваженою особою, у зв`язку з чим питання відповідача щодо того чий підпис виконано на видаткових накладних та не особисто ФОП Мельник Г.В. є недоречним.

Крім того, щодо ідентичності печатки на видаткових накладних та договорі, то суд зазначає, що відповідачем не було обґрунтовано необхідності встановлення зазначених обставин.

Оскільки відповідач не посилається на підробку печатки, її викрадення, не надав суду доказів звернення до правоохоронних органів, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи.

Судом також прийнято до уваги, що судова експертиза має призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В даному випадку, позивачем було подано до суду окрім видаткових накладних, податкові накладні, та докази часткових оплат відповідача, які також мають досліджуватись судом для встановлення факту поставки товару.

Крім того, ухвалою суду від 13.03.2023 року судом було зобов`язано позивача надати для огляду в судове засідання оригінали видаткових накладних та акту звірки, копії яких додано до позовної заяви.

11.04.2023 року позивачем на виконання вищезазначеної ухвали було надано в судовому засіданні оригінали видаткових накладних та акт звірки на поставку товару.

Судом досліджено вищезазначені видаткові накладні та встановлено, що вони містять підписи сторін, печатки, як позивача так і відповідача.

Крім того, судом приймається до уваги, що позивачем було надано податкові накладні, в яких відображено здійснення господарських операцій.

Також, як було зазначено судом вище, в матеріалах справи наявні платіжні інструкції про часткову оплату відповідачем товару.

Тобто, фактично здійсненням оплати частини видаткових накладних, відповідач підтвердив отримання товару від позивача.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав в повному обсязі, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати чи повернення поставленого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 12027,94 грн заборгованості за поставлений товар підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків 3% річних та інфляційних.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3879,81 грн інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо 3% річних.

Позивачем невірно визначені періоди нарахування 3% річних, оскільки при нарахуванні позивачем враховано день оплати частини боргу.

За загальним правилом день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, тобто в день оплати боргу вже не нараховуються штрафні санкції на сплачену суму боргу.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 зазначено наступне: «В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних».

Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних відповідно до норм законодавства, з урахуванням вірного періоду прострочення, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 484,79 грн 3% річних.

В частині стягнення 0,16 грн 3% річних слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, також не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.

Однак, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 0,16 грн 3% річних, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2683,97 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Щодо витрат на правничу допомогу суд встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи що дана справа розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження та судові дебати не проводяться, представником позивача в судовому засідання заявлено усне клопотання про подання доказів на адвокатські витрати після ухвалення рішення.

Відповідно до чч.1,2 ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З урахуванням викладеного витрати на правничу допомогу будуть вирішені після надання представником позивача відповідної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74-80, 86, 123, 126, 129, 238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Водолажський масло-жировий комбінат» (адреса: 63202, Харківська обл., Харківський р-н, смт Нова Водолага, вул. Амосова Миколи, 49; код ЄДРПОУ 32339338) заборгованість в розмірі 16392,54 грн, з яких: 12027,94 грн - основна сума боргу за поставлений товар; 3879,81 грн - інфляційні втрати; 484,79 грн - 3% річних; крім того, 2683,97 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "01" травня 2023 р.

СуддяК.В. Аріт