Постанова

від 13.07.2023 по справі 922/536/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/536/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни (вх.№885Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2023 (суддя К.В.Аріт, повний текст складено 01.05.2023) у справі №922/536/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововодолазький масло-жировий комбінат", Харківська обл., Харківський р-н, смт. Нова Водолага;

до Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни, м.Харків;

про стягнення16392,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нововодолазький масло-жировий комбінат" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни про стягнення 18446,52 грн заборгованості за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2023 року у справі №922/536/23 в позові відмовлено частково, стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ново-Водолажський масло-жировий комбінат заборгованість в розмірі 16392,54 грн, з яких: 12027,94 грн - основна сума боргу за поставлений товар; 3879,81 грн - інфляційні втрати; 484,79 грн - 3% річних; крім того, 2683,97 грн судового збору.

Фізична особа - підприємець Мельник Ганна Володимирівна з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2023 у справі №922/536/23 та відмовити в задоволенні позовної заяви. Просить розглядати апеляційну скаргу без участі відповідача.

09.05.2023 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/536/23 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі №922/536/23 апеляційну скаргу залишено без руху. Встановлено ФОП Мельник Ганні Володимирівні десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі.

17.05.2023 від Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 11.05.2023. До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію №0.0.3000109795.1 від 16.05.2023 на суму 4026,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 у справі №922/536/23 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2023 року у справі №922/536/23. Витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/536/23.

Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2023 року у справі №922/536/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

06.06.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/536/23.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ново-Водолажський масло-жировий комбінат надіслало пояснення на апеляційну скаргу (вх.№6978 від 19.06.2023), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін. Крім того просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023, у зв`язку з виходом і відставку судді Гези Т.Д., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Шутенко І.А., суддя Терещенко О.І.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами, у спрощений спосіб - шляхом підписання видаткових накладних, укладено договір постачання товару, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Нововодолазький масло-жировий комбінат" (позивач) поставив Фізичній особі - підприємцю Мельник Ганні Володимирівни (відповідач) товар.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав видаткові накладні №ТО000001024 від 06.04.2021 року, №ТО000001025 від 06.04.2021 року, №ТО0000026 від 06.04.2021, №ТО000001027 від 06.04.2021 року, №ТО000002227 від 22.07.2021 року, №ТО000002228 від 22.07.2021 року, №ТО000002229 від 22.07.2021 року, №ТО000002322 від 30.07.2021 року, №ТО000003237 від 26.10.2021 року, №ТО000003238 від 26.10.2021 року, №ТО000003239 від 26.10.2021 року, №ТО000003560 від 29.11.2021 року, №ТО000003561 від 29.11.2021 року - вартість товару, поставленого за даними видатковими накладними, сплачено відповідачем у повному обсязі без зауважень, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Видаткові накладні №ТО000003800 від 17.12.2021 року на суму 3379,31 грн (загальну суму видаткової накладної зменшено на 26,42 грн у зв`язку із коригуванням кількості поставленого товару при розвантаженні), №ТО000000076 від 13.01.2022 року на загальну суму 13514,40 грн, №ТО000000077 від 13.01.2022 року на загальну суму 3680,20 грн, №ТО000000079 від 13.01.2022 року на загальну суму 3362,38 грн, №ТО000000085 від 14.01.2022 року на загальну суму 2254,65 грн, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, відповідачем не сплачені.

Відповідно до наданих видаткових накладних позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 14027,94 грн.

Крім того, на підтвердження виконання договору, позивач надав акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 року між ТОВ "Нововодолазький масло-жировий комбінат" та Фізичною особою - підприємцем Мельник Ганною Володимирівною на загальну суму 14027,94 грн, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Також позивачем на підтвердження поставки товару було надано податкову звітність, в якій відображені зазначені господарські операції шляхом внесення до Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів ДПС України податкових накладних, що підтверджується копіями податкових накладних та квитанцій до них, на загальну вартість 14027,94 грн з урахуванням ПДВ.

10.12.2022 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №8/12-1 від 08.12.2022 року про сплату заборгованості у розмірі 14027,94 грн (а.с.16).

Однак відповіді на претензію відповідач позивачеві не надіслав, заборгованість повністю не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

27.03.2023 року позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№7441), разом із заявою позивачем надано до суду платіжне доручення №62337 від 28.09.2022 року на суму 1000,00 грн та №62538 від 30.11.2023 року на суму 1000,00 грн.

Отже з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 12027,94 грн заборгованості за поставлений товар.

Крім суму основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 484,95 грн та інфляційні втрати в розмірі 3879,81 грн.

Задовольняючи позовні вимоги на суму 12027,94 грн., місцевий господарський суд визнав їх обґрунтованими та доведеними.

Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 статті 184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Статтею 638 ЦК України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підтвердження укладання договору у спрощений спосіб (в усній формі) позивачем надано до суду видаткові накладні №ТО000001024 від 06.04.2021 року, №ТО000001025 від 06.04.2021 року, №ТО0000026 від 06.04.2021, №ТО000001027 від 06.04.2021 року, №ТО000002227 від 22.07.2021 року, №ТО000002228 від 22.07.2021 року, №ТО000002229 від 22.07.2021 року, №ТО000002322 від 30.07.2021 року, №ТО000003237 від 26.10.2021 року, №ТО000003238 від 26.10.2021 року, №ТО000003239 від 26.10.2021 року, №ТО000003560 від 29.11.2021 року, №ТО000003561 від 29.11.2021 року, №ТО000003800 від 17.12.2021 року на суму 3379,31 грн (загальну суму видаткової накладної зменшено на 26,42 грн у зв`язку із коригуванням кількості поставленого товару при розвантаженні), №ТО000000076 від 13.01.2022 року на загальну суму 13514,40 грн, №ТО000000077 від 13.01.2022 року на загальну суму 3680,20 грн, №ТО000000079 від 13.01.2022 року на загальну суму 3362,38 грн, №ТО000000085 від 14.01.2022 року на загальну суму 2254,65 грн, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Так у відповідності до наданих позивачем видаткових накладних за період з 01.01.2021 року по 31.08.2022 року останнім було поставлено відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково.

Таким чином заборгованість відповідача складає 14027,94 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

27.03.2023 року позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№7441), разом із заявою позивачем надано до суду платіжне доручення №62337 від 28.09.2022 року на суму 1000,00 грн та №62538 від 30.11.2023 року на суму 1000,00 грн.

Отже з урахуванням часткової сплати, яка не була врахована позивачем при зверненні до суду з позовом, до стягнення підлягає 12027,94 грн.

Відповідач зокрема в апеляційній скарзі посилається на відсутність на видаткових накладних підпису саме Мельник Г.В. та недійсність печатки, а також безпідставну відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

Проте, судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта з огляду на таке.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (пункт 2.15).

В постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року по справі №916/922/19 було зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

В даному випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка відповідача була використана особою, неуповноваженою на її використання, зокрема звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки.

Щодо посилань відповідача на те, що підпис на видаткових накладних здійснено не ФОП Мельник Г.В., колегія суддів погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції.

Місцевим судом при дослідженні спірних видаткових накладних встановлено, що на видаткових накладних відсутнє посилання на те, що саме особисто ФОП Мельник Г.В. підписувала видаткові накладні.

Тобто в даному випадку спірні накладні могли бути підписані як особисто ФОП Мельник Г.В. , так і уповноваженою особою, у зв`язку з чим питання відповідача щодо того чий підпис виконано на видаткових накладних та не особисто ФОП Мельник Г.В. є недоречним.

Крім того, щодо ідентичності печатки на видаткових накладних та договорі, то суд зазначає, що відповідачем не було обґрунтовано необхідності встановлення зазначених обставин.

Оскільки відповідач не посилається на підробку печатки, її викрадення, не надав суду доказів звернення до правоохоронних органів, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи.

Місцевим судом правомірно вказано, що судова експертиза має призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В даному випадку, позивачем було подано до суду окрім видаткових накладних, податкові накладні, та докази часткових оплат відповідача, які також мають досліджуватись судом для встановлення факту поставки товару.

Крім того, ухвалою суду від 13.03.2023 року судом було зобов`язано позивача надати для огляду в судове засідання оригінали видаткових накладних та акту звірки, копії яких додано до позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2023 року позивачем на виконання вищезазначеної ухвали було надано в судовому засіданні оригінали видаткових накладних та акт звірки на поставку товару. Судом першої інстанції досліджено вищезазначені видаткові накладні та встановлено, що вони містять підписи сторін, печатки, як позивача так і відповідача.

Колегія суддів зазначає, що у разі дефектів первинних документів або невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, викладену у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні, в яких відображена господарська операція.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що із вказаних податкових накладних вбачається, що вони прийняті (погоджені) відповідачем, операції з постачання на відповідні суми погоджено ФО-П Мельник Г.В. та за такими операціями сформовано податковий кредит в інтересах відповідача, який використано в господарській діяльності останнього.

Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні інструкції про часткову оплату відповідачем товару.

Тобто, фактично здійсненням оплати частини видаткових накладних, відповідач підтвердив отримання товару від позивача.

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони стосуються виключно переоцінки доказів.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав в повному обсязі, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати чи повернення поставленого товару, колегія суддів зазначає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 12027,94 грн заборгованості за поставлений товар підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суди з`ясували обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків 3% річних та інфляційних.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3879,81 грн інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо 3% річних.

Судами встановлено, що позивачем невірно визначені періоди нарахування 3% річних, оскільки при нарахуванні позивачем враховано день оплати частини боргу.

За загальним правилом день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, тобто в день оплати боргу вже не нараховуються штрафні санкції на сплачену суму боргу.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 зазначено наступне: В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних відповідно до норм законодавства, з урахуванням вірного періоду прострочення, суди встановили, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 484,79 грн 3% річних.

В частині стягнення 0,16 грн 3% річних слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що відповідач не довів належними доказами свої заперечення, не спростував обставин, а які посилається позивач, як на підставу позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 16392,54 грн, з яких: 12027,94 грн - основна сума боргу за поставлений товар; 3879,81 грн - інфляційні втрати; 484,79 грн - 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2023 року у справі №922/536/23 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: 1) акт здачі-приймання наданих адвокатом послуг правової допомоги в межах судового провадження.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововодолазький масло-жировий комбінат" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні.

Матеріали справи містять: договір про надання правової допомоги №б/н від 01.02.2023 року; Додаток №1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 01.02.2023 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1585 від 04.01.2017 року, видане на підставі рішення №1 від 04.01.2017 року Ради адвокатів Полтавської області; ордер серія ВІ №1125281 від 08.02.2023 року. Представник позивача до відзиву на апеляційну скаргу додав Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №02 від 13.06.2023 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Гребінка А.М. укладено договір про надання правової допомоги №б/н від 01.02.2023 року та відповідно до Додатку №1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 01.02.2023 року адвокат Гребінка А.М. надає правничу допомогу стосовно стягнення заборгованості з ФОП Мельник Г.В.

Представником відповідача до відзиву на апеляційну скаргу Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №02 від 13.06.2023 року на загальну суму 5000,00 грн.

Разом з тим, пунктом 3.2. договору визначено розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги у Господарському суді Харківської області в розмірі 10000,00 грн, який сплачується за перелік послуг визначеної в додатковій угоді №1 до Договору та повинна бути сплачена клієнтом протягом 5 днів від дати винесення судового рішення Господарським судом Харківської області по справі, що стосується стягнення заборгованості з ФОП Мельник Г.В.

Проте, Договір не містить визначення порядку розрахунків між адвокатом на клієнтом в суді апеляційної інстанції, а саме у Східному апеляційному господарському судів.

Жодних додаткових угод до Договору про надання правової допомоги №б/н від 01.02.2023 року щодо порядку розрахунків в суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять.

Відтак, у суду апеляційної інстанції немає підстав враховувати наданий відповідачем Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №02 від 13.06.2023 року на загальну суму 5000,00 грн в якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2023 року у справі №922/536/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко