справа № 361/5648/21
провадження № 2/361/942/22
05.12.2022
РІШЕННЯ
Іменем України
05 грудня 2022 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Лебідя В.Ю.,Панек А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області в особі державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача Сергія Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак Олесі Гурамівни, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Євгенії Анатоліївни, ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлових будинків і земельних ділянок, визнання недійсним договору іпотеки, відшкодування моральної шкоди та припинення права власності,
в с т а н о в и в :
У червні 2021рокуОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому, враховуючи заяву про зміну предмета позову (т.2а.с.113-114),просив:
скасувати рішення державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі державний реєстратор) Стукача С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №57940898 від 29 квітня 2021 року;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А., зареєстрований в реєстрі за №348;
визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А., зареєстрований в реєстрі за №349;
визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., зареєстрований в реєстрі за №2835;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., зареєстрований в реєстрі за №2838;
визнати недійсним договір іпотеки, який укладений 01 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В., зареєстрований в реєстрі за №623;
припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 квітня 2021 року;
припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 30 квітня 2021 року;
припинити право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 травня 2021 року;
припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,зареєстроване приватнимнотаріусом Київськогоміськогонотаріального округу Буглак О.Г. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 травня 2021 року;
припинити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстроване державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукачем С.В. (рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №57940898 від 29 квітня 2021 року на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 13 травня 2010 року та закрити Розділ державного реєстру прав та реєстраційну справу для об`єкта нерухомого майна №2350019732106;
стягнути з державного реєстратора Стукача С.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Є.А. на його користь завдану моральну шкоду в розмірі по 40000 грн. із кожного.
В обґрунтування позову зазначав, що 28 вересня 2002 року він на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №3174, придбав у ОСОБА_6 і ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1998 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0140, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
22 жовтня 2007 року Броварським міським відділом земельних ресурсів йому видано державний акт серії ЯД №904057, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010433800820, за підписом начальника відділу земельних ресурсів ОСОБА_8 , на земельну ділянку площею 0,1998 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0140, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У період з 2005 по 2007 роки на цій земельній ділянці згідно із технічним паспортом від 01 квітня 2008 року він побудував домоволодіння, що складалося з двох житлових будинків, позначених літерами А-2 і Б-2, та двох гаражів, позначених літерами Г і В.
Також позивач вказував на те, що на підставі заяви від 21 вересня 2009 року №1499 ним у встановленому законом порядку було здійснено поділ земельної ділянки площею 0,1998 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0140, на дві земельні ділянки площею по 0,0999 га кожна, із кадастровими номерами 3210600000:00:063:1281 і 3210600000:00:063:1280, та отримано на ці земельні ділянки два державних акта на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ №582007 та серії ЯЛ №582006, підписані 06 квітня 2010 року начальником відділу Держкомзему у м.Броварах Шокун М.А. та 12 квітня 2010 року керівником Броварської міської ради Сапожком І.В. (виконуючий обов`язки міського голови секретар ради), які зареєстровані 19 квітня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.
На підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 27 квітня 2010 року за №199 йому, ОСОБА_1 , було оформлено право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складався з житлового будинку із мансардою А-2, загальною площею 302,0 м2, житловою площею 137,5 м2; житлового будинку із мансардою Б-2, загальною площею 302,4 м2, житловою площею 138,1 м2, гаража В, площею 41,6 м2; гаража Г, площею 42,0 м2, та огорожі N.
13 травня 2010 року виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області за підписом виконуючого обов`язки міського голови секретаря ради Сапожка І.В. йому (позивачу) видано свідоцтво серії НОМЕР_2 про право власності на нерухоме майно на домоволодіння, яке складається з житлового будинку (р.п. 2007) А-2 площею 302,0 м2, житлового будинку (р.п. 2007) Б-2 площею 302,4 м2, гаража В, гаража Г, огорожі N.
13 травня 2010 року Комунальним підприємством Броварської міської ради Броварське бюро технічної інвентаризації здійснено реєстрацію за ним права власності на вказане вище домоволодіння в електронному Реєстрі прав на нерухоме майно за номером 30412198, номер запису 6555 у книзі 93.
У травні 2021 року йому стало відомо, що право власності на належне йому зазначене нерухоме майно на підставі двох договорів купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку АДРЕСА_1 , укладених між ним і ОСОБА_3 , посвідчених 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А., зареєстрованих у реєстрі за №348 і №349, перейшло до ОСОБА_3 , та на підставі двох договорів купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , і земельної ділянки, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладених між ним і ОСОБА_2 , посвідчених 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., зареєстрованих у реєстрі за №2835 і №2838, перейшло до ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що при вчиненні дій щодо державної реєстрації речових прав на житловий будинок АДРЕСА_1 , державний реєстратор Стукач С.В. та нотаріального посвідчення оспорюваних ним договорів приватні нотаріуси Буглак О.Г. і ОСОБА_9 грубо порушили вимоги законодавства України, що призвело до незаконного відчуження його майна на підставі підроблених документів.
Також зазначав, що в його власності не було житлового будинку та гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки йому на праві власності належало домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складалося з двох житлових будинків, двох гаражів та огорожі, що розташовані на двох земельних ділянках: кадастровий номер 3210600000:00:063:1281 та кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, площею 0,0999 га кожна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Державний реєстратор Стукач С.В. за умови дотримання вимог законодавства, а саме шляхом надсилання відповідних запитів при вчиненні реєстраційних дій реєстрації права власності на житловий будинок та гараж, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , дізнався б, що такої адреси не існує та у рішенні виконавчого комітету Броварської міської ради від 27 квітня 2010 року №199, яке невідомою особою, яка діяла як ОСОБА_1 , було надано для державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , вказано про оформлення йому (позивачу) права власності на житловий будинок А-2 із мансардою, загальною площею 302,0 м2, житловою площею 137,5 м2, на житловий будинок Б-2 із мансардою, загальною площею 302,4 м2, житловою площею 138,1 м2, із гаражем В, площею 41,6 м2, із гаражем Г, площею 42,0 м2, та огорожею N, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, у даному рішенні державного реєстратора чітко зазначено про оформлення права власності на домоволодіння із двох житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , та жодним чином не вказано про оформлення права власності на окремий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Всупереч вимогам законодавства державний реєстратор Стукач С.В. здійснив реєстрацію права власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності документа про присвоєння такої адреси окремому будинку і гаражу із належного йому (позивачу) домоволодіння.
Позивач вважає, що приватні нотаріуси Буглак О.Г. і ОСОБА_9 при посвідченні вказаних вище, оспорюваних договорів купівлі-продажу здійснили державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без доказів щодо наявності державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, зокрема, земельні ділянки та житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , та без належного ними виконання вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо надсилання запиту про надання інформації та відповідних документів, що, в свою чергу, призвело до подальшого незаконного відчуження належного йому нерухомого майна (домоволодіння).
Приватний нотаріус Буглак О.Г. не переконалася у відповідності адреси земельної ділянки та житлового будинку, враховуючи, що такі адреси є різними: будинок має номер АДРЕСА_2 , без жодних на те підстав та документального підтвердження зробила висновок про те, що житловий будинок за АДРЕСА_3 знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 3210600000:00:063:1280.
Позивач вважає, що приватні нотаріуси умисно уникнули попередньої реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 , щоб не здійснювати відповідні попередні запити до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, витребування інформації (довідок, засвідчених у встановленому законодавством порядку копій документів тощо), необхідної для такої реєстрації.
Для вчинення такої нотаріальної дії як посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, приватний нотаріус Буглак О.Г. використала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №611830 від 18 травня 2006 року, виданий відділом Держкомзему у м.Бровари на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року №3174, а також витяг із ДЗК №НВ-3221951582021 від 19 лютого 2021 року, виготовленого на заяву ОСОБА_10 ще 19 грудня 2021 року, яка взагалі не є стороною договору та не була уповноваженим представником власника майна.
У порушення вимог законодавства приватний нотаріус Буглак О.Г. не здійснила відповідні запити на отримання витягу із ДЗК та інші відомості ДЗК, шляхом безпосереднього доступу до таких відомостей чи в порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, а використала витяг, отриманий невідомою особою ОСОБА_10 , задовго до дати укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Позивач вказував на те, що приватні нотаріуси не врахували, що у витягах із ДЗК, по відчуженим земельним ділянкам, у розділі Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої була здійснена державна реєстрація земельної ділянки вказано Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 21.01.2010 р.; ТОВ, а у розділі Орган, який реєстрував земельну ділянку зазначено відділ Держгеокадастру у м.Броварах Київської області, дата державної реєстрації земельної ділянки 03.06.2016.
Позивач вважає, що приватні нотаріуси, за умови дотримання ними вимог законодавства, зокрема, отримання відповідних відомостей, здійснивши запити до відділу Держгеокадастру у м.Броварах Київської області, встановивши відповідність або невідповідність даних, які містяться у ДЗК, отримавши документи, які стали правовою підставою для державної реєстрації права власності на кожну земельну ділянку, дати реєстрації та органу, який здійснив таку реєстрацію, за наявності підстав повинні були спочатку зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки або відмовити у цьому, а виявивши порушення, повідомити про це правоохоронні органи.
Також позивач зазначав, що для нотаріального посвідчення оспорюваних ним договорів купівлі-продажу невідомою особою, яка діяла як ОСОБА_1 , нотаріусам було надано підроблені документи: паспорт, заяву від імені його колишньої дружини ОСОБА_5 та державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №611830 та серії ЯЛ №582007 від 18 травня 2006 року, які нібито були видані відділом Держкомзему у м.Бровари на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року №3174.
Проте, відомості про ці державні акти як підставу для державної реєстрації земельних ділянок відсутні у розділі Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки витягів з державного земельного кадастру, які наявні в нотаріальних справах. У витягах вказані відомості лише про Технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 21.01.2010 р., тобто є посилання на документ із більш пізнішою датою, який приватні нотаріуси не взяли взагалі до уваги та не здійснили в порядку п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запити до державних органів для з`ясування цієї інформації.
Крім того, у матеріалах нотаріальної справи відсутній документ, який підтверджує державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 до 01 січня 2013 року. У матеріалах нотаріальної справи приватного нотаріуса Татаринцевої Є.А. із посвідчення договору від 30 квітня 2021 року купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:063:1281, відсутній документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на цей будинок та гараж за ОСОБА_1 , а наявна інформаційна довідка №255082229 від 30 квітня 2021 року, зроблена на запит приватного нотаріуса Татаринцевої Є.А. по житловому будинку АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:063:1280, договори купівлі-продажу яких посвідчувала 11 травня 2021 року приватний нотаріус Буглак О.Г.
Позивач вважає, що у разі належного виконання приватним нотаріусом Буглак О.Г. та приватним нотаріусом Татаринцевою Є.А. вимог законодавства, зокрема, вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, враховуючи, що реєстрація права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 була відсутня у Державному реєстрі, приватні нотаріуси мали змогу отримати інформацію про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №611830 від 18 травня 2006 року та державний акт серії ЯЛ №582007 від 18 травня 2006 року ніколи не видавалися відділом Держкомзему у м.Бровари, а він (позивач) ще у 2009-2010 роках здійснив дії щодо поділу земельної ділянки площею 0,1998 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0140, у зв`язку з чим на його замовлення й була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 21.01.2010 р., відомості про яку внесені були до ДЗК; що договір купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року за №3174, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо земельної ділянки площею 0,1998 га, кадастровий номер: 3210600000:00:064:0140, а не щодо земельної ділянки площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, або земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:00:063:1281; що 22 жовтня 2007 року Броварським міським відділом земельних ресурсів йому було видано державний акт на земельну ділянку серії ЯД №904057, площею 0,1998 га, а у 2010 році Відділом Держкомзему у м.Броварах Київської області видано державні акти серії ЯЛ №582006 та серії ЯЛ №582007 у порядку поділу земельної ділянки площею 0,1998 га на дві рівні за площею земельні ділянки.
Щодо вимог про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 01 червня 2021 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , посилався на те, що оскільки він як власник нерухомого майна грошових коштів у ОСОБА_4 не отримував, грошових зобов`язань перед ним не має та в іпотеку майно не передавав, а майно в іпотеку передане ОСОБА_2 , право власності на яке останнім набуто на підставі недійних договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
Позивач вказував на те, що наявність обтяження на підставі оспорюваного договору іпотеки, порушує його права та законні інтереси як власника цього нерухомого майна.
Також позивач зазначав, що у зв`язку із зазначеними обставинами, 14 червня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120211116130000660 внесені відомості про порушення кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Позивач посилався на те, що, враховуючи наведені обставини, оспорювані ним договори купівлі-продажу вказаного нерухомого майна та договір іпотеки на підставі ст. ст. 203, 213, 236, 317, 321, 658 ЦК України є недійсними, а право власності на це нерухоме майно, зареєстроване за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у незаконному порядку, повинно бути припинене.
Крім того, позивач вважає, що своїми діями та бездіяльністю щодо неналежної перевірки документів державний реєстратор Стукач С.В., приватний нотаріус Буглак О.Г. та приватний нотаріус Татаринцева Є.А. вчинили протиправні дії, виконуючи свої обов`язки та реалізовуючи свої повноваження, вони умисно порушили законодавство, між їхніми протиправними діями та незаконним відчуженням належного йому майна існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, чим ними йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із протиправним відчуженням його майна, надходженням у його адресу погроз від ОСОБА_2 , необхідністю вчиняти додаткові фактичні та юридичні дії по захисту своїх прав, що потягло за собою зміну звичного способу життя. Моральну шкоду він оцінює в розмірі 120000 грн., яку просив стягнути із державного реєстратора та приватних нотаріусів по 40000 грн. із кожного.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Оксюта В.В. у судовому засіданні позов підтримали повністю, надали суду пояснення, аналогічні викладеному вище, просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у суді заперечували щодо задоволення позовних вимог, їхній представник адвокат Виноградов М.Г. у суді проти позову заперечував, надав пояснення, аналогічні відзивам на позов, у яких посилався на те, що відповідачі про продаж спірних земельних ділянок і житлових будинків дізналися з мережі Інтернет і соціальної мережі Фейсбук. При посвідченні оспорюваних правочинів приватні нотаріуси здійснювали перевірку наданих для посвідчення цих правочинів документів. Вважає, що відповідачі є добросовісними набувачами, вимог законодавства вони не порушували, діяли розумно і добросовісно, а позивач ОСОБА_1 , заявивши вимоги про визнання недійсними цих договорів, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, враховуючи судову практику щодо застосування такого способу захисту права як витребування власником майна із чужого незаконного володіння, оскільки майно у відповідачів може бути лише витребуване, а не повернуте позивачеві в порядку реституції на підставі ст. 388 ЦК України щодо витребування власником у добросовісного набувача майна. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач державний реєстратор Стукач С.В. у судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позов, у якому, посилаючись на те, що реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , була здійснена ним відповідно до вимог законодавства, за поданою позивачем ОСОБА_1 заявою №45387737 від 29 квітня 2021 року. Вказував на те, що направлення на перевірку поданого ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно та інших документів було неможливим, оскільки заява №45387737 передбачала державну реєстрацію права власності протягом одного робочого дня, у відповідності до сплаченого адміністративного збору, а фактично направити запит про підтвердження дійсності поданих на реєстрацію документів та отримати відповіді протягом одного робочого дня за відсутності електронної взаємодії між державними органами є неможливим, тому він вважає, що ці реєстраційні дії ним здійснені правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Державний реєстратор Стукач С.В. вважає, що вимоги про стягнення з нього на користь позивача моральної шкоди в розмірі 40000 грн. є необґрунтованими та безпідставними. Просив суд у задоволенні позову відмовити. Заяву про розгляд справи за його відсутності до суду він не подавав, про причини своєї неявки суд теж не повідомляв.
Відповідач приватний нотаріус Буглак О.Г. у судове засідання не з`явилася, подала до суду відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що вона не може бути відповідачем у цій справі, оскільки не виступає стороною спірних правовідносин, а лише здійснювала нотаріальні дії, а саме посвідчувала оспорювані договори. Ці нотаріальні дії нею здійснені відповідно до вимог законодавства, для їх вчинення сторони договору надали їй усі необхідні документи, яких було достатньо для посвідчення 11 травня 2021 року нею договорів купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, вважає ці вимоги безпідставними, моральної шкоди позивачу не завдавала, протиправних дій вона не вчиняла, позивачем не надано доказів підтвердження факту її протиправної поведінки та існування у позивача ОСОБА_1 втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, які він поніс, та їх співвідношення із розрахованим ним розміром моральної шкоди. Просила суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач приватний нотаріус Татаринцевої Є.А. подала до суду відзив на позов, у якому, посилаючись на те, що нотаріальні дії щодо посвідчення нею та реєстрації в реєстрі за №348 і №349 спірних договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, що укладені 30 квітня 2021 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , були здійснені нею відповідно до вимог Закону України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вважає, що позивач ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження факту заподіяння нею йому моральної шкоди та не обґрунтував розмір цієї моральної шкоди. Просила суд відмовити в частині заявлених до неї позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання теж не з`явився, його представник адвокат Павлюк Г.Г. подала до суду відзив на позов, у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 01 червня 2021 року відповідач ОСОБА_2 у забезпечення своїх зобов`язань за укладеним 01 червня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договором позики, передав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 на праві власності. При укладенні 01 червня 2021 року договору іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В., дотримано всіх істотних умов договору згідно із ст. 623 ЦК України та нотаріусом вчинено всі передбачені законодавством дії. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Лозинська О.Л. у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеному у вказаному вище відзиві на позов, та просила суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справи за її відсутності та задовольнити позов ОСОБА_1 , також підтвердила, що заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тренчук Н.О., зареєстровану в реєстрі за №78 про надання згоди на відчуження спірного майна, що належало ОСОБА_1 , не надавала, цю заяву вона не підписувала, приватний нотаріус Тренчук Н.О. такої нотаріальної дії не вчиняла, що підтверджується інформаційною довідкою за №63/01-16 від 03 березня 2021 року, наданою приватним нотаріусом Тренчук Н.О.
З`ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28 вересня 2002 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1998 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0140, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М., зареєстрований в реєстрі за №3174, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №1535450 від 28 вересня 2005 року.
22 жовтня 2007 року Броварським міським відділом земельних ресурсів позивачу ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯД №904057, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010433800820, підписаний начальником Броварського міськвідділу земельних ресурсів ОСОБА_8 .
Суд встановив, що у період 2005-2007 років позивач ОСОБА_1 на вказаній вище земельній ділянці площею 0,1998 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0140, побудував домоволодіння, яке складалося з двох житлових будинків, позначених літерами А-2 і Б-2, двох гаражів, позначених літерами В і Г, та огорожі N, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим на домоволодіння 01 серпня 2008 року Комунальним підприємством Броварське бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційна справа №5612.
27 квітня 2010 року рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області за №199 вирішено оформити ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку А-2 із мансардою, загальною площею 302,0 м2, житловою площею 137,5 м2, житлового будинку Б-2 із мансардою, загальною площею 302,4 м2, житловою площею 138,1 м2, гаража В, площею 41,6 м2, гаража Г, площею 42,0 м2 та огорожі N.
13 травня 2010 року виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області за підписом виконуючого обов`язки міського голови секретаря ради Сапожка І.В. позивачу ОСОБА_1 видано свідоцтво серії НОМЕР_2 про право власності на нерухоме майно на домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок А-2 (р.п. 2007), площею 302,0 м2, житловий будинок Б-2 (р.п. 2007) площею 302,4 м2, гараж В, гараж Г та огорожа N.
Також 13 травня 2010 року Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області Броварське бюро технічної інвентаризації за позивачем ОСОБА_1 здійснено реєстрацію права власності на зазначене домоволодіння в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 30412198, номер запису 6555 у книзі 93, що підтверджується витягом №26108174 від 13 травня 2010 року.
21 вересня 2009 року на підставі заяви ОСОБА_1 за №1499 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:064:0140, на дві земельні ділянки площею по 0,0999 га кожна, та розроблена відповідна технічна документація щодо поділу цієї земельної ділянки, відомості про яку внесені до ДЗК України, що підтверджується наявними у справі витягами із ДЗК.
У результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:064:0140, позивачу ОСОБА_1 було видано два державних акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ №582007 та серії ЯЛ №582006, підписані 06 квітня 2010 року начальником відділу Держкомзему у м.Броварах Шокун М.А., а 12 квітня 2010 року підписані керівником Броварської міської ради Сапожком І.В., зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011096300470 і №011096300471, цим земельним ділянкам, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно кадастрові номери 3210600000:00:063:1281 та 3210600000:00:063:1280 відповідно.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, вказував, що 28 травня 2021 року йому стало відомо про те, що право власності на його домоволодіння та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за іншими особами.
Того ж дня, 28 травня 2021 року, між ним та адвокатським об`єднанням Паверлекс було укладено два договори про надання правової (правничої) допомоги.
Після здійснення адвокатом цього адвокатського об`єднання Паверлекс ряду запитів, отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, які долучені до позовної заяви, позивачу ОСОБА_1 стало відомо про те, що:
29 квітня 2021 року державним реєстратором Стукачем С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №57940898 про реєстрацію права власності за ним (позивачем) на житловий будинок АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 41768800;
право власності на належну йому земельну ділянку площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, а також на житловий будинок загальною площею 302,0 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі двох договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 30 квітня 2021 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А., зареєстрованих у реєстрі за №348 і №349;
право власності на належну йому земельну ділянку площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також житловий будинок загальною площею 302,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який державним реєстратором Стукачем С.В. за ним (позивачем) зареєстровано 29 квітня 2021 року, зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі двох договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 11 травня 2021 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., зареєстрованих у реєстрі за №2835 і №2838;
на нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок загальною площею 302,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки, який укладений 01 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В., встановлено обтяження заборону.
Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Стукача С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №57940898 від 29 квітня 2021 року, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 29 квітня 2021 року державним реєстратором Стукачем С.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за №57940898 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 номер запису про право власності 41768800, на підставі заяви №45387737 від 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 , свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 травня 2010 року на бланку НОМЕР_1 , рішення органу місцевого самоврядування, виданого архівним відділом Броварської міської ради від 27 квітня 2010 року за №199, технічного паспорта від 16 квітня 2021 року, виданого ППЛЕКС СТАТУС.
Відповідач державний реєстратор Стукач С.В., заперечуючи проти позовних вимог, вказував на те, що 29 квітня 2021 року до нього звернувся ОСОБА_1 із заявою №45387737 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:00:063:1280. Для вчинення цієї реєстраційної дії йому надано документи: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 травня 2010 року бланк НОМЕР_1 ; рішення органу місцевого самоврядування, видане архівним відділом Броварської міської ради від 27 квітня 2010 року за №199; технічний паспорт від 16 квітня 2021 року, виданий ППЛЕКС СТАТУС. Відповідач посилався на те, що подана ОСОБА_1 заява №45387737 від 29 квітня 2021 року передбачала вчинення ним (державним реєстратором) державної реєстрацію права власності на нерухоме майно протягом одного робочого дня, відповідно до сплаченого адміністративного збору, тому він не міг виконати визначені законодавством дії щодо направлення запитів до органу видачі поданих для реєстраційної дії документів, оскільки законодавством передбачено обов`язок державного реєстратора проведення державної реєстрації речових прав у терміни, які відповідають сплаченому адміністративному збору.
Із заяви №45387737 від 29 квітня 2021 року та матеріалів справи вбачається, що вид реєстрації речового права: виникнення права власності та в державному реєстрі речових прав як до 01 січня 2013 року, так і після цієї дати, відсутня реєстрація права власності за позивачем ОСОБА_1 на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:063:1280.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що державний реєстратор Стукач С.В. здійснював первісну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 травня 2010 року бланк НОМЕР_1 та рішення органу місцевого самоврядування від 27 квітня 2010 року за №199, виданого архівним відділом Броварської міської ради, тобто документів датованих до 01 січня 2013 року.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі Закон №1952-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV (у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У ст. 3 Закону №1952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1)реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2)на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
Згідно із п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 10 вказаного вище Закону №1952-IV державним реєстратором: є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; нотаріус.
За змістомч.3ст.10Закону №1952-IVдержавний реєстраторвстановлює відповідністьзаявлених праві поданих/отриманихдокументів вимогамзаконодавства,а такожвідсутність суперечностейміж заявленимита вжезареєстрованими речовимиправами нанерухоме майнота їхобтяженнями,зокрема: відповідність повноваженьособи,яка подаєдокументи длядержавної реєстраціїправ; відповідністьвідомостей проречові правана нерухомемайно таїх обтяження,що містятьсяу Державномуреєстрі прав,відомостям,що містятьсяу поданих/отриманихдокументах; перевіряє документина наявністьпідстав дляпроведення реєстраційнихдій,зупинення розглядузаяви продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,зупинення державноїреєстрації прав,відмови вдержавній реєстраціїправ таприймає відповіднірішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії ;під часпроведення реєстраційнихдій обов`язкововикористовує відомостіДержавного земельногокадастру таЄдиної державноїелектронної системиу сферібудівництва,а такожвідомості іншихреєстрів (кадастрів),автоматизованих інформаційнихсистем,держателем (розпорядником,володільцем,адміністратором)яких єдержавні органи,шляхом безпосередньогодоступу доних чиу порядкуінформаційної взаємодіїз Державнимреєстром прав,у томучислі відомості,що містятьперсональні даніособи; відкриваєта/абозакриває розділив Державномуреєстрі прав,вносить довідкритого розділуабо спеціальногорозділу Державногореєстру праввідповідні відомостіпро речовіправа нанерухоме майнота їхобтяження; присвоюєза допомогоюДержавного реєструправ реєстраційнийномер об`єктунерухомого майнау випадках,передбачених цимЗаконом; виготовляєелектронні копіїдокументів,поданих упаперовій формі,та розміщуєїх уреєстраційній справів електроннійформі увідповідному розділіДержавного реєструправ (уразі якщотакі копіїне буливиготовлені підчас прийняттядокументів зазаявами усфері державноїреєстрації прав); формуєза допомогоюДержавного реєструправ документиза результатомрозгляду заяву сферідержавної реєстраціїправ; формуєреєстраційні справиу паперовійформі; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно доположень ч.1ст.23Закону №1952-IVрозгляд заявипро державнуреєстрацію правможе бутизупинено державнимреєстратором виключноу такихвипадках: 1)поданнядокументів длядержавної реєстраціїправ нев повномуобсязі,передбаченому законодавством; 2)неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Згідно із кваліфікаційними вимогами до державного реєстратора, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2015 року за №2790/5 (зі змінами), до державних реєстраторів, встановлюються вимоги, передбачені Законами України Про службу в органах місцевого самоврядування, Про державну службу та іншими законами України, стаж роботи у сфері права не менше трьох років або на посаді державного реєстратора чи виконання функцій державного реєстратора не менше одного року; успішне проходження спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в порядку здійснення контролю, визначеному Кабінетом Міністрів України (для осіб, які до призначення на посаду державного реєстратора або виконання функцій державного реєстратора виконували функції державного реєстратора, перебуваючи у трудових відносинах з іншим суб`єктом державної реєстрації).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до державного реєстратора як до спеціального суб`єкта закон висуває ряд кваліфікаційних вимог, які дозволяють йому належним чином виконувати свої повноваження у сфері державної реєстрації речових прав при здійсненні яких він зобов`язаний, зокрема, при здійсненні реєстрації права власності на майно, що виникло в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, здійснювати обов`язкове направлення відповідного запиту до органів та установ, які проводили оформлення відповідних прав, а в разі неотримання державним реєстратором таких відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, зупиняє розгляд заяви про державну реєстрацію прав.
Всупереч зазначеним вимогам законодавства, державний реєстратор Стукач С.В. при надходженні заяви №45387737 від 29 квітня 2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на виникнення права власності та реєстрацію цього права на житловий будинок за АДРЕСА_1 , право власності на яке відповідно до поданого свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 травня 2010 року, бланк серії НОМЕР_1 та рішення органу місцевого самоврядування від 27 квітня 2010 року за №199, виданого архівним відділом Броварської міської ради, виникло до 01 січня 2013 року, належних дій не вчинив, відповідні запити до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, він не направив.
Таким чином, суд зазначає, що крім того, що державний реєстратор має володіти спеціальними знаннями, що дозволяють йому належним чином виконувати свої повноваження, законодавець у п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачив спеціальний запобіжник, який перешкоджає реєстрації права власності на нерухоме майно, що виникло в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, за підробленими чи недостовірними (недійсними) документами, шляхом направлення державним реєстратором відповідного запиту до органів та установ, які проводили оформлення відповідних прав до 01 січня 2013 року.
Враховуючи наведене, доводи державного реєстратора Стукача С.В. щодо наявності в законі суперечностей між обов`язками державного реєстратора у частині направлення запиту до органу видачі документів, які подані для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, та його обов`язком проведення реєстраційної дії у термін, який відповідає сплаченому адміністративному збору, суд до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Виконання відповідачем державним реєстратором Стукачем С.В. вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV мало б наслідком отримання інформації про те, що подане для реєстрації свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 травня 2010 року, бланк серії НОМЕР_1 , виконкомом Броварської міської ради Київської області не видавалося. Таким чином, державний реєстратор Стукач С.В., отримавши такі відомості, зміг би перешкодити неправомірним шахрайським діям з відчуження майна ОСОБА_1 , у тому числі шляхом повідомлення правоохоронних органів про такий випадок.
Крім того, держаний реєстратор Стукач С.В. не мав правових підстав здійснювати державну реєстрацію права власності на житловий будинок за АДРЕСА_3 на підставі рішення виконкому Броварської міської ради від 27 квітня 2010 року №199, оскільки у даному рішенні чітко зазначено про оформлення позивачеві ОСОБА_1 права власності на житловий будинок А-2 із мансардою, загальною площею 302,0 м2, житловий будинок Б-2 із мансардою, загальною площею 302,4 м2, гараж В, гараж Г та огорожу N, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посилання на окремий будинок із господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаному рішенні відсутнє.
Державний реєстратор Стукач С.В. не обґрунтував, на яких законних підставах він здійснив реєстрацію права власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , та яким документом, на його думку, підтверджено присвоєння цієї адреси окремому житловому будинку та гаражу як окремому об`єкту нерухомого майна.
Суд вважає, що зазначені вище обставини свідчать про свідоме невиконання державним реєстратором Стукачем С.В. вимог законодавства при здійсненні державної реєстрації права власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, та порушують право та законний інтерес позивача ОСОБА_1 , який є власником домоволодіння, яке складається із двох житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 .
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №354/397/17 виклав правовий висновок та роз`яснив, що відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону №1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. В розумінні положень наведеної норми способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора Стукача С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №57940898 від 29 квітня 2021 року прийняте ним з грубим порушенням вимог законодавства, є незаконним і таким, що порушує права позивача ОСОБА_1 , тому дане рішення підлягає скасуванню, що відповідає законному способу захисту порушеного права та інтересу позивача.
На вимогу ОСОБА_1 приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. і ОСОБА_9 надали копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок та житлових будинків, які ними були нотаріально посвідчені, а також копії документів, на підставі яких вони здійснили нотаріальне посвідчення таких догорів (справи з нотаріального посвідчення договорів).
Із цих справ з нотаріального посвідчення оспорюваних позивачем ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу нерухомого майна вбачається наступне.
30 квітня 2021 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_11 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Татаринцевою Є.А., зареєстрований в реєстрі за №348, на підставі якого за відповідачем ОСОБА_11 було зареєстровано право власності на цю земельну ділянку.
Того ж дня, 30 квітня 2021 року, між ОСОБА_1 і ОСОБА_11 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_4 Бровари, вулиця Фельдмана, 12, який посвідчений приватним нотаріусом Татаринцевою Є.А., зареєстрований в реєстрі за №349, на підставі якого за відповідачем ОСОБА_11 було зареєстроване право власності на даний житловий будинок.
11 травня 2021 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Буглак О.Г., зареєстрований в реєстрі за №2838, на підставі якого за відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на цю земельну ділянку.
Того ж дня, 11 травня 2021 року, між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_5 Бровари, вулиця Фельдмана, 12, який посвідчений приватним нотаріусом Буглак О.Г., зареєстрований в реєстрі за №2835, на підставі якого за відповідачем ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на даний житловий будинок.
Із наданих приватними нотаріусами ОСОБА_12 і ОСОБА_9 копій документів із справ з нотаріального посвідчення оспорюваних позивачем вказаних договорів купівлі-продажу вбачається, що нотаріусам для посвідчення зазначених договорів купівлі-продажу був наданий паспорт на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 12 грудня 1996 року.
У цьому паспорті наявна фотографія особи, за візуальним оглядом якої вбачається, що ця особа зовсім не схожа на позивача ОСОБА_1 , який звернувся до суду з даним позовом та є позивачем у цій справі.
Друга фотографія тієї ж самої особи, яка не схожа на ОСОБА_1 , вклеєна до цього ж паспорта уже Голосіївським РУ ГУ МВС України в місті Києві 07 червня 2001 року.
Також із копії цього паспорта серії НОМЕР_3 вбачається, що в ньому містяться певні відмітки про реєстрацію та розірвання шлюбів ОСОБА_1 , реєстрацію місця проживання та зняття його з обліку з місця проживання.
Судом здійснено огляд оригінала паспорта позивача ОСОБА_1 , наданого ним суду, копія якого міститься у матеріалах справи, та судом встановлено, що паспорт має ту ж саму серію і номер НОМЕР_3 , виданий 12 грудня 1996 року Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві.
Фотографія позивача ОСОБА_1 , що міститься в оригіналі паспорта серії НОМЕР_3 , виданого 12 грудня 1996 року Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві, відповідає його зовнішності у молодому віці. Друга фотографія позивача ОСОБА_1 , яка теж за зовнішніми ознаками, відповідає його особі у віці 25 років, вклеєна 12 червня 2001 року Броварським РВ ГУ МВС України в Київській області.
Також у цьому паспорті вказано місце народження позивача ОСОБА_1 місто Поліське Київської області, у той час як у паспорті, наданому невідомою особою нотаріусам для посвідчення вказаних вище договорів купівлі-продажу нерухомого майна, зазначено місце його народження смт Поліське Поліського району Київської області.
Крім того, в оригіналі паспорта позивача ОСОБА_1 містяться інші відмітки та штампи щодо укладення та розірвання ним шлюбів, реєстрації місця його проживання та зняття з місця проживання, а також наявна відмітка про видачу йому паспорта № НОМЕР_4 громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 від 31 липня 2012 року, зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстроване 18 червня 2009 року, а не 30 червня 2015 року, як у копіях паспорта, які містяться в нотаріальних справах із посвідчення зазначених договорів купівлі-продажу, наданих особою, яка підписувала від імені ОСОБА_1 спірні договори.
Також у матеріалах нотаріальних справ з посвідчення спірних договорів наявна копія довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера НОМЕР_6 від 24 грудня 1996 року, видана ДПА у Ватутінському районі міста Києва, у якій вказано дату занесення до державного реєстру фізичних осіб 24 грудня 1996 року.
Із оригіналу довідки №18276 від 13 квітня 2000 року про присвоєння позивачу ОСОБА_1 ідентифікаційного номера НОМЕР_6 , наданої позивачем суду та копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що вона видана Броварською ДПА, дата занесення до Державного реєстру фізичних осіб 30 березня 2000 року.
Тобто, довідка, надана особою, яка діяла від імені ОСОБА_1 для нотаріального посвідчення оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, була видана раніше, ніж позивачу ОСОБА_1 та відомості внесено до Державного реєстру фізичних осіб, що свідчить про її підроблення невідомою особою та недостовірність.
За результатами дослідження судом доказів у судовому засідання, а саме оригіналів паспорта ОСОБА_1 та копії паспорта, наявного в нотаріальних справах з посвідчення договорів, особи, яка діяла від імені ОСОБА_1 , оригіналу довідки №18276 від 13 квітня 2000 року про присвоєння позивачу ОСОБА_1 ідентифікаційного номера НОМЕР_6 , та копії довідки, наявної в нотаріальних справах з посвідчення договорів, про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номера НОМЕР_6 , суд вважає, що невідома особа, яка діяла від імені ОСОБА_1 , надала нотаріусам завідомо підроблений паспорт серії НОМЕР_3 та інші підроблені документи.
У матеріалах нотаріальних справ з посвідчення спірних догорів купівлі-продажу наявна копія заяви ОСОБА_5 від 27 січня 2021 року, колишньої дружини ОСОБА_1 , про те, що спірне майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, належать позивачеві ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, оскільки це майно набуте ним за його особисті кошти.
Із копії цієї заяви видно, що вона надрукована на бланку нотаріальних документів серії НМН №786637, підписана від імені третьої особи ОСОБА_5 та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тренчук Н.О., зареєстрована в реєстрі за №78.
Згідно із інформаційною довідкою №173132745 від 30 квітня 2021 року, сформованою приватним нотаріусом Татаринцевою Є.А., та інформаційною довідкою №173358242 від 11 травня 2021 року, сформованої приватним нотаріусом Буглак О.Г., спеціальний бланк нотаріальних документів серії НМН №786637 отриманий приватним нотаріусом Тренчук Н.О. та витрачений нею 27 січня 2021 року.
Із інформаційної довідки за вих. №63/01-16 від 03 червня 2021 року, наданої приватним нотаріусом Тренчук Н.О. на заяву ОСОБА_5 від 03 червня 2021 року №86/01-16, вбачається, що в реєстрі за №78 зазначена нотаріальна дія від імені ОСОБА_5 не вчинялася.
На виконання ухвали суду від 05 липня 2021 року приватний нотаріус Тренчук Н.О. поінформувала суд про те, що 27 січня 2021 року на нотаріальному бланку НМН 78637 за реєстровим №129 нею вчинялася нотаріальна дія: засвідчення справжності підпису на заяві до органів нотаріату України громадянки України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 , про надання згоди чоловікові ОСОБА_14 на купівлю квартири у АДРЕСА_8 .
Копії документів вказаних осіб та копія заяви у нотаріуса Тренчук Н.О. не збереглися, оскільки така нотаріальна дія не передбачає їх зберігання.
Третя особа у справі ОСОБА_5 також поінформувала суд про те, що вказану заяву вона не підписувала та не видавала, дана заява є підробленою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява від 27 січня 2021 року від імені ОСОБА_5 , наявна в нотаріальній справі з посвідчення спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, є підробленою, у дійсності ця заява ОСОБА_5 не складалася і приватним нотаріусом Тренчук Н.О. вона не посвідчувалася.
Із матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Татаринцевою Є.А. для посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного 30 квітня 2021 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_11 , було надано правовстановлюючий документ свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виготовлене на бланку серії НОМЕР_7 від 13 травня 2010 року, видане виконкомом Броварської міської ради Київської області на підставі рішення від 27 квітня 2010 року за №199, підписаного міським головою В.О.Антоненком.
Разом з тим, у нотаріальній справі з посвідчення даного договору купівлі-продажу відсутній документ, який підтверджує реєстрацію права власності на даний житловий будинок за ОСОБА_1 до 01 січня 2013 року та після цієї дати, а наявна інформаційна довідка №255082229 від 30 квітня 2021 року по житловому будинку АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2350019732106), право власності на який 29 квітня 2021 року було зареєстроване державним реєстратором Стукачем С.В., який 11 травня 2021 року відчужений відповідачу ОСОБА_2 .
При посвідченні приватним нотаріусом Татаринцевою Є.А. оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, як правовстановлюючий документ надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №582007, виданий відділом Держкомзему у місті Бровари Київської області 18 травня 2006 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010990600171, підписаний головою Броварської міської ради В.О.Антоненком та начальником відділу Держкомзему у м.Бровари М.А.Шолун, у якому як підстава його видачі вказано договір купівлі-пролажу від 28 вересня 2005 року №3174.
При цьому, у даній нотаріальній справі відсутній документ, що підтверджує реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за позивачем ОСОБА_1 до 01 січня 2013 року та після цієї дати, а наявна та ж сама інформаційна довідка №255082229 від 30 квітня 2021 року по житловому будинку АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2350019732106), право власності на який було зареєстроване 29 квітня 2021 року державним реєстратором Стукачем С.В. та який був відчужений 11 травня 2021 року ОСОБА_2 .
Також у матеріалах даної нотаріальної справи з посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки наявний витяг з Державного земельного кадастру за номером НВ-3222639622021 від 30 квітня 2021 року, який сформований на запит приватного нотаріуса Татаринцевої Є.А. по земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:00:063:1281.
Зі змісту цього витягу видно, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:063:1281 здійснена на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 21.01.2001 року ТОВ, а орган, який 24 грудня 2015 року зареєстрував земельну ділянку відділ Держземагенства у м.Броварах, власником якої вказано ОСОБА_1 , документ, що посвідчує право державний акт серії ЯЛ №582007.
Для посвідчення приватним нотаріусом Буглак О.Г. оспорюваного договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3 , укладеного 11 травня 2021 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , надано правовстановлюючий документ: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виготовлене на бланку серії НОМЕР_1 від 13 травня 2010 року, видане виконкомом Броварської міської ради Київської області на підставі рішення №199 від 27 квітня 2010 року, підписане міським головою В.О.Антоненком.
Документами, які підтверджують реєстрацію права власності на цей житловий будинок за ОСОБА_1 , є витяг з державного реєстру речових прав №255024448 від 29 квітня 2021 року, сформований державним реєстратором Стукачем С.В., та інформаційна довідка №255999783 від 11 травня 2021 року, з яких вбачається, що право власності було зареєстроване державним реєстратором Стукачем С.В. на підставі рішення за №57940898 від 29 квітня 2021 року.
При посвідченні приватним нотаріусом Буглак О.Г. оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, як правовстановлюючий документ надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№611830, виданий відділом Держкомзему у місті Бровари Київської області 18 травня 2006 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010028300518, підписаний головою Броварської міської ради В.О.Антоненком та начальником відділу Держкомзему у м.Бровари М.А.Шолун, у якому як підстава його видачі вказано договір купівлі-пролажу від 28 вересня 2005 року за №3174.
У даній нотаріальній справі приватного нотаріуса Буглак О.Г. відсутній документ, який підтверджує реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за позивачем ОСОБА_1 до 01 січня 2013 року та після цієї дати, а наявний витяг з Державного земельного кадастру за НВ-3221951582021 від 19 лютого 2021 року, сформований на запит ОСОБА_10 від 18 лютого 2021 року по земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту цього витягу видно, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:063:1280, здійснена на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 21.01.2001, ТОВ, а орган, який зареєстрував 03 червня 2016 року земельну ділянку відділ Держгеокадастру у м.Броварах Київської області, власником вказано ОСОБА_1 , документ, що посвідчує право цивільно-правовий договір 28 вересня 2005 року за №3174.
Приватний нотаріус Буглак Л.Г. взагалі не формувала запит до ДЗК та не отримувала витяг із ДЗК для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 11 червня 2021 року за №29-10-0.221-6448/2-21, який був наданий на адвокатський запит ОСОБА_15 від 04 червня 2021 року за №52, державні акти серії ЯЛ №582007 від 18 травня 2006 року та серії ЯЕ №611830 від 18 травня 2006 року не видавалися, у Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі записи щодо реєстрації цих державних актів за №010990600171 від 18 травня 2006 року та №010028300518 від 18 травня 2006 року відсутні.
В архіві Головного управління Держгеокадастру у Київській області наявний другий примірник державного акта серії ЯЛ №582007, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №011096300470 від 19 квітня 2010 року, виданого на ім`я позивача ОСОБА_1 , та другий примірник державного акта серії ЯЛ №582006, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №011096399471 від 19 квітня 2010 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 .
Копії цих державних актів на земельні ділянки надані суду позивачем ОСОБА_1 разом із позовною заявою, оригінали цих державних актів знаходяться у позивача.
Згідно із листом Броварської міської ради Київської області №2-15/2870 від 17 червня 2021 року, наданого на адвокатський запит Адвокатського об`єднання Паверлекс, станом на 13 травня 2010 року обов`язки міського голови виконував секретар міської ради Сапожко Ігор Васильович, що в будь-якому разі виключає можливість підписання головою Броварської міської ради Антоненком В.О. вказаних двох свідоцтв про право власності на нерухоме майно НОМЕР_7 та НОМЕР_1 .
Також із листа Комунального підприємства Броварське бюро технічної інвентаризації за вих. №123 від 24 червня 2021 року видно, що станом на 13 травня 2010 року реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна проводили реєстратори БТІ із видачею Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Згідно із інвентаризаційною справою на житловий будинок АДРЕСА_1 , свідоцтва про право власності на нерухоме майно (домоволодіння) бланк НОМЕР_7 та бланк НОМЕР_1 виконкомом Броварської міської ради Київської області не видавалися, реєстраторами БТІ не реєструвалися, станом на 13 травня 2010 року обов`язки міського голови виконував секретар міської ради Сапожко І.В.
Крім того суд встановив, що правильним є прізвище начальника відділу Держкомзему у м.Бровари Київської області Шокун, а не Шолун.
Наведені обставини, на переконання суду, підтверджені належними, достовірними і допустимими доказами, що були досліджені в судовому засіданні, у сукупності свідчать про те, що спірні договори купівлі-продажу земельних ділянок та житлових будинків були укладені від імені позивача ОСОБА_1 іншою неповноважною особою на підставі підроблених та недостовірних документів.
Виходячи із встановлених вище обставин, суд дійшов наступних висновків.
При вчиненні такої нотаріальної дії як посвідчення правочину нотаріус повинен діяти відповідно до положень Закону України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок).
У ч.ч.1,2ст.1Закону УкраїниПро нотаріатвизначено,що нотаріатв Україні цесистема органіві посадовихосіб,на якіпокладено обов`язокпосвідчувати права,а такожфакти,що маютьюридичне значення,та вчинятиінші нотаріальнідії,передбачені цимЗаконом,з метоюнадання їмюридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
За змістом ст. 5 Закону України Про нотаріат нотаріус зобов`язаний здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону; сприяти у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства.
Відповідно до ст. 46 Закону України Про нотаріат, п. п. 1, 2 глави 7 вказаного Порядку для вчинення нотаріальної дії нотаріус має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Закону України Про нотаріат договори про відчуження та заставу майна, крім випадків, встановлених статтею 38 Закону України Про іпотеку, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.
Положеннями ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
За змістом ст. 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1)реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2)на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Враховуючи наведені норми законодавства, слід дійти висновку, що право власності на земельні ділянки та житлові будинки, які є предметом оспорюваних позивачем договорів купівлі-продажу нерухомого майна, підлягало державній реєстрації у визначеному порядку, оскільки речові права на нерухоме майно виникло до 01 січня 2013 року, тому вчинення нотаріальних дій із посвідчення догорів купівлі-продажу земельних ділянок та житлового будинку АДРЕСА_1 , мало б відбуватися із попередньою реєстрацію права власності на такі об`єкти за продавцем ОСОБА_1 та внесення цих відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV визначено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження;
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності.
Нормами ч. 1 ст. 5 Закону України №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Положеннями ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV визначено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.
Під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Як зазначалося вище, положеннями ст. 10 Закону №1952-IV чітко та однозначно визначено, що державний реєстратор при вчиненні реєстраційної дії повинен використовувати відомості Державного земельного кадастру виключно шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
У ч. 1 ст. 13 Закону №1952-IV встановлено, що Державний реєстр прав складається із розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.
Всупереч зазначеним нормам, приватний нотаріус Буглак О.Г. при нотаріальному посвідченні 11 травня 2021 року договору купівлі-продажу земельної ділянки не отримувала відомості із ДЗК по земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, а використала Витяг із ДЗК, сформований 19 лютого 2021 року на запит невідомої особи ОСОБА_10 .
За змістом ст. 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1)прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2)виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3)встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4)перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5)прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6)відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7)формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8)видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.
У ч. ч. 4, 8 ст. 18 Закону №1952-IV встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється із відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Положеннями ст. 29 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права. Окремою нормою даної статті визначено, що державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Системний аналіз наведених вище норм дає суду підстави для висновку, що приватні нотаріуси Татаринцева Є.А. та ОСОБА_12 перед нотаріальним посвідченням оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок та житлового будинку АДРЕСА_1 (приватний нотаріус Татаринцева Є.А.) першочергово повинні були зареєструвати (внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) право власності на такі об`єкти нерухомості за ОСОБА_1 , для чого в порядку п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV здійснити запити до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, чого вказані приватні нотаріуси в порушення цих вимог законодавства не здійснили.
Приватний нотаріус Буглак О.Г. вчинила нотаріальну дію посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 та здійснила реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 з порушенням вимог закону без попередньої реєстрації права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_1 та без виконання вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV щодо подання запиту на отримання інформації по державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №611830 від 18 травня 2006 року, виданому відділом Держкомзему у м.Броварах на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року №3174, використавши при цьому в порушення норми п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV витяг із ДЗК №НВ-3221951582021 від 19 лютого 2021 року, який отримано на запит не приватного нотаріуса, а невідомої особи ОСОБА_10 19 лютого 2021 року, у якому відсутні відомості про державний акт як правову підставу виникнення права власності.
Приватний нотаріус Буглак О.Г. не врахувала, що у витягу з ДЗК у розділі Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки наявні суперечності із наданими їй правовстановлюючими документами, а саме: вказано Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 21.01.2010 р.; ТОВ, а у розділі Орган, який реєстрував земельну ділянку зазначено відділ Держгеокадастру у м.Броварах Київської області; дата державної реєстрації земельної ділянки: 03 червня 2016 року, та не запитала такої інформації у відповідного органу для державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , хоча наданий їй для нотаріального посвідчення договору державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №611830, датований 18 травня 2006 року, і в ньому не вказано про Технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 21 січня 2010 року та саме по собі викликає обґрунтовані сумніви, оскільки відповідно до вимог законодавства державний акт про право власності на земельну може бути виданий лише після поділу такої земельної ділянки та логічно, що якщо міститься інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, яка датована 21 січня 2010 року, державний акт не може бути датований 18 травня 2006 року.
Приватний нотаріус Буглак О.Г. на такі суперечності у наданих для відчуження земельної ділянки документах уваги не звернула, інформацію від органів та установ у порядку, визначеному ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не запитала та попередню державну реєстрацію права власності за продавцем ОСОБА_1 вона не здійснила.
Суд погоджується з доводами позивача, що приватний нотаріус як спеціальний суб`єкт, який володіє спеціальними знаннями та здійснює професійну діяльність, до якої законодавство висуває особливі вимоги, у результаті таких дій могла б встановити невідповідність відомостей, які містяться у ДЗК, а саме: правову підставу державної реєстрації земельної ділянки, дату реєстрації та орган, який здійснив таку реєстрацію, та перешкодити протиправним діям.
Аналогічні порушення вимог закону при нотаріальному посвідченні оспорюваних договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 30 квітня 2021 року допустила також приватний нотаріус Татаринцева Є.А., здійснивши нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна без попередньої державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 та запиту інформації не тільки щодо прав та документів щодо земельної ділянки, а й щодо житлового будинку.
Приватний нотаріус Татаринцева Є.А. теж не врахувала, що у витягу з ДЗК від 30 квітня 2021 року за №НВ-3222639622021 у розділі Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки наявні суперечності із наданими їй правовстановлюючими документами, а саме: вказано Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 21.01.2010 р.; ТОВ, а у розділі Орган, який реєстрував земельну ділянку зазначено відділ Держгеокадастру у м.Броварах Київської області, дата державної реєстрації земельної ділянки: 03 червня 2016 року, та не запитала такої інформації у відповідного органу для державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , хоча наданий їй для нотаріального посвідчення договору державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №582007, який датований 18 травня 2006 року, та в ньому не вказано про Технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 21 січня 2010 року, що саме по собі викликає обґрунтовані сумніви, оскільки відповідно до вимог законодавства державний акт про право власності на земельну ділянку може бути виданий лише після поділу такої земельної ділянки та логічно, що якщо у витягу міститься інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, датована 21 січня 2010 року, державний акт на право власності на земельну ділянку не може бути датований 18 травня 2006 року.
Приватний нотаріус Татаринцева Є.А. на такі суперечності у правовстановлюючих документах увагу не звернула, попередню державну реєстрацію права власності за продавцем ОСОБА_1 не здійснила, інформацію від органів та установ у порядку ч. 3 ст.10 Закону №1952-IV вона не запитала.
При цьому у матеріалах нотаріальної справи з посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_1 наявна інформаційна довідка від 30 квітня 2021 року №255082229 по будинку АДРЕСА_1 . Приватний нотаріус Татаринцева Є.А. не надала суду жодних пояснень з цього приводу.
Із Інформаційних довідок, які міститься в нотаріальних справах з посвідчення вказаних вище договорів купівлі-продажу, не вбачається, що право власності на будинок АДРЕСА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами 3210600000:00:063:1280 та 3210600000:00:063:1281 були зареєстровані у визначеному законом порядку за ОСОБА_1 та відомості про таку реєстрацію містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки з цих довідок вбачається, що відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні, що було правовою підставою для приватних нотаріусів здійснити відповідні запити до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо).
Посилання приватного нотаріуса Буглак О.Г. на те, що положення ст. ст. 3, 10 Закону №1952-IV давали їй право вчинити нотаріальні дії без попередньої реєстрації права власності на земельну ділянку та без направлення відповідного запиту, суд до уваги не приймає, оскільки вони зводяться до власного помилкового тлумачення нотаріусом норм законодавства.
Одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав (засада державної реєстрації прав, визначена у п. 21 ч. 1 ст. 3 Закону №1952-IV) жодним чином не давало приватному нотаріусу як державному реєстратору підстав уникати державної реєстрації права власності на майно, яке, зокрема, підлягає відчуженню за договором купівлі-продажу. Цією нормою передбачено, що після вчинення нотаріальної дії здійснюється державна реєстрація прав, що передбачає нерозривність реєстраційного процесу та надання права саме нотаріусу, який вчинив нотаріальну дію, здійснити державну реєстрацію права. Однак, дана норма не відміняє вимог закону здійснити державну реєстрацію речових прав, що означає їх офіційне визнання та підтвердження державою, вчиняти нотаріальні дії з відчуження лише того нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване.
Суд звертає увагу, що ця норма не визначає повноваження приватного нотаріуса як державного реєстратора, а також порядок та підстави для реєстрації речових прав при вчинені нотаріальної дії з нерухомим майном, коли речові права на нерухоме майно виникли до 01 січня 2013 року і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відповідні записи про реєстрацію речового права.
Посилання приватного нотаріуса Буглак О.Г. на виключення щодо необхідності подання відповідного запиту, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV, також безпідставне, так як це виключення стосується державної реєстрації прав, похідних від права власності.
Виходячи із законодавчого визначення похідних прав, суд звертає увагу, що похідні від права власності речові права у даному випадку приватним нотаріусом не реєструвалася.
Наведене вище однозначно свідчить про порушення обома приватними нотаріусами ОСОБА_9 та ОСОБА_12 вимог законодавства при вчиненні нотаріальних дій щодо посвідчення спірних договорів купівлі-продажу, що призвело до порушення прав позивача ОСОБА_1 та позбавлення його майна у протиправний спосіб без його волевиявлення.
Відповідачі ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , допитані у суді за правилами допиту свідків, надали суду пояснення, що позивача ОСОБА_1 раніше вони не бачили, договори купівлі-продажу земельних ділянок і житлових будинків з ним не укладали та не підписували, грошові кошти за придбане майно йому не передавали, з ними спілкувалася та була присутня при укладанні договорів інша особа, ніж та особа, яка пред`явила до них цей позов та присутня в судовому засіданні. Особа, яка була присутня при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна представлялася ОСОБА_1 , надавала свій паспорт та отримувала від них грошові кошти, а позивача ОСОБА_1 , який присутній у судовому засіданні, раніше вони ніколи не бачили, грошей йому вони не передавали, договори з ним вони не укладали. Відповідачі стверджували, що наразі відсутній будь-який зв`язок із тією особою, яка їм продавала спірні об`єкти нерухомого майна.
Відповідачі ОСОБА_11 та ОСОБА_2 у суді позов не визнали, при цьому не вважали себе потерпілими від протиправних дій особи, яка їм продала житлові будинки та земельні ділянки. Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що будинок він придбавав для подальшого його продажу та отримання прибутку, а відповідач ОСОБА_3 стверджував, що житловий будинок він придбавав для себе, щоб у подальшому зробити в ньому ремонт та проживати у цьому будинку.
Також відповідачі ОСОБА_11 та ОСОБА_2 вказували на те, що оголошення про продаж житлових будинків і земельних ділянок вони дізналися з мережі Інтернет та соціальної мережі Фейсбук. Проте, надати більше точну інформацію вони відмовилися, як і відмовилися повідомити, під яким профілем вони зареєстровані у Фейсбук та яка особа давала відповідне оголошення.
Відповідач ОСОБА_2 , який за його словами є присяжним у Оболонському районному суді м.Києва та приймає участь в розгляді певних справ, відмовився надати суду всю детальну інформацію щодо пошуку та придбання будинку та земельної ділянки, його пояснення в суді містять певні протиріччя, зокрема, щодо мети придбання житлового будинку, спілкування із ОСОБА_3 , отримання грошових коштів у борг від ОСОБА_4 та інших деталей, що дає суду підстави критично ставитися до його пояснень у частині їх повноти та достовірності. До правоохоронних органів з цього приводу він не звертався, оскільки не вважає себе потерпілим від незаконних дій третіх осіб, вважає себе власником житлового будинку та земельної ділянки, у нього відсутні проблеми, а вимоги позивача ОСОБА_1 він вважає безпідставними, незважаючи на той факт, що відчуження майна ОСОБА_1 відбулося за підробленими документами. Сам відповідач ОСОБА_2 визнав у суді, що житловий будинок і земельну ділянку йому продавав безпосередньо не позивач ОСОБА_1 , а інша особа, з якою він на даний час не може зв`язатися.
Відповідач ОСОБА_3 також повідомив суд про те, що спірні договори із позивачем ОСОБА_1 він не укладав та грошові кошти за придбане майно йому він не передавав. Будинок придбав за власні та позичені грошові кошти для того, щоб у ньому проживати, хоча спочатку планував купити двокімнатну квартиру. Однак, не проживає там, оскільки не має грошей, щоб зробити у будинку ремонт. Вказував на те, що із позивачем ОСОБА_1 він не зустрічався та не бажає зустрітися, оскільки вважає, що йому з ним нічого обговорювати, відповідач ОСОБА_2 повідомив його, що останньому ОСОБА_1 погрожував. Відповідач ОСОБА_3 вважає себе добросовісним власником житлового будинку і земельної ділянки.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідальність за укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна покладають на приватних нотаріусів, які ці договори посвідчували та здійснювали перевірку наданих їм продавцем документів.
Суд вважає, що поведінка відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відповідає поведінці потерпілої особи, яка постраждала чи може постраждати від того, що її грошовими коштами заволоділа невідома особа. У судовому засіданні ОСОБА_2 поводив себе інколи агресивно та неадекватно ситуації, що має місце.
Із позивачем ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не намагалися зустрітися та обговорити спірну ситуацію, що мав би зробити добросовісний набувач у такому випадку. ОСОБА_2 телефонував ОСОБА_1 , який написав на паркані домоволодіння фарбою про шахрайські дії і викрадення у нього майна та погрожував позивачу. За придбаними будинками ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не доглядають, хоча вони вважають себе їхніми власниками. Останній із ОСОБА_1 не зустрічався та не бажає зустрітися, бо вважає, що їм нічого обговорювати, а ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_1 йому погрожував.
Суд звертає особливу увагу на той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заявляючи про те, що вважають себе власниками житлових будинків та земельних ділянок, не доглядають за своїм нерухомим майном, за весь час розгляду справи в суді були там лише декілька разів, при цьому з ОСОБА_1 не намагалися навіть зустрітися та обговорити таку ситуацію.
Суд вважає, що наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 не підписував оспорювані ним договори купівлі-продажу житлових будинків та земельних ділянок, намірів укладати ці договори він не мав, волевиявлення на їх укладання не виявляв, жодних дій щодо їх укладання не вчиняв, хоча вказаний стороною у цих договорах, договори купівлі-продажу майна укладені на підставі недостовірних відомостей і підроблених документів, що були надані приватним нотаріусам іншою неповноважною особою, яка діяла як ОСОБА_1 , а приватні нотаріуси не здійснили відповідно до вимог законодавства дій для перевірки наданих документів при посвідченні оспорюваних ними договорів.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України).
Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що позивач ОСОБА_1 як власник майна не вчиняв жодних дій, направлених на відчуження свого майна, яке вибуло із його власності без його волевиявлення на підставі підроблених документів, спірні договори укладені іншою собою, яка діяла від імені ОСОБА_1 на підставі підробленого паспорта.
У ч. 1-5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона має бути взаємною, двосторонньою та спрямованою на досягнення певної мети.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України).
За змістом ст. 317 ЦК України лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що корелюється з нормою ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи наведене, суд визнає оспорювані позивачем ОСОБА_1 договори купівлі-продажу земельних ділянок та житлових будинків недійсними з моменту їх вчинення на підставі положень ст. 16, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 203, ст. ст. 215, 236, 317, 321, 658 ЦК України.
Суд не приймає до уваги доводи відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та їхнього представника адвоката Виноградова М.Г. про те, що позивач ОСОБА_1 , заявивши позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки відповідачі вважають, що вони є добросовісними набувачами спірного нерухомого майна, а згідно із вимогами ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Однак, позовних вимог про витребування майна позивач ОСОБА_1 не заявляв.
Проте, у даній справі позивач як сторона спірних договорів купівлі-продажу заявив вимоги про визнання їх недійсними з викладених підстав відсутність волевиявлення власника нерухомого майна ОСОБА_1 на відчуження належного йому на праві власності майна, укладення договорів на підставі підроблених документів.
Правові підстави для пред`явлення вимог про витребування майна та неможливість витребування майна у добросовісного набувача регулюються ст. 388 ЦК України. Витребування майна є окремим способом захисту права у тому разі, коли власник майна не є стороною відповідних правочинів і спірне майно вибуло з його володіння поза його волею на підставі таких правочинів (правочину).
У разі коли власник майна є стороною договору і такий договір вчинено від його імені іншою особою, зокрема, на підставі підробленого чи недостовірного документа, то такий договір підлягає визнанню недійсним безпосередньо за позовом власника майна як сторони відповідного договору на підставах, визначених ст. ст. 215, 216 ЦК України. У такому разі до таких випадків у разі потреби (виконання договору) з метою поновлення права та повернення сторін у первісний стан на підставі ст. 216 ЦК України застосовується реституція.
Із матеріалів справи видно, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є сторонами оспорюваних договорів купівлі-продажу, як і позивач ОСОБА_1 , хоча від його імені такі договори були укладені іншою особою.
Спірне майно, а саме житлові будинки та земельні ділянки, які належать на праві власності позивачу ОСОБА_1 , було відчужене третім особам за правочинам, у яких ОСОБА_1 не є стороною, а тому суд вважає, що позивач ОСОБА_1 обрав належний, ефективний і законний спосіб захисту свого порушеного права шляхом пред`явлення вимог про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними на підставах, передбачених ст. 215 ЦК України.
При цьому, суд визнає, що потреба у застосуванні двосторонньої реституції у даній справі відсутня, так як позивач ОСОБА_1 у дійсності не продавав своє майно та грошей від відповідачів він не отримував. Шляхом визнання недійсними оспорюваних договорів буде мати місце ефективний захист порушених прав та припиниться реєстрація права власності на нерухоме майно за відповідачами у зв`язку із заявленням відповідних похідних вимог.
Лише у випадку відчуження стороною недійсного правочину об`єкта нерухомості, набутого на підставі такого правочину, на користь третьої особи, між позивачем і такою третьою особою будуть відсутні договірні відносини, тому лише в такому разі необхідно заявляти вимогу про витребування майна.
Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, на яку послався представник відповідача, роз`яснено, що норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Також слід розмежовувати ситуації, коли майно було відчужене за недійсним договором від імені власника, від випадків відчуження майна від свого імені іншою особою, яка не була власником такого майна.
Відчуження майна, наприклад, за підробленим договором від імені власника є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі ст. ст. 215, 216 ЦК України, тоді як відчуження майна іншою особою, яка не була власником такого майна, є підставою для витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України.
Посилання представника відповідачів на судові рішення у справі №6-67цс15, у справі №462/5804/16-ц та у справі №911/3681/17 до правовідносин у даній справі не підлягають застосуванню, оскільки виходячи з вищевикладеного та з того, що спірні правовідносини у цих справах не є подібними із правовідносинами у цій справі.
У зазначених справах №6-67цс15, №462/5804/16-ц та №911/3681/17 мають місце інші обставини та інший предмет позову, тобто спірні правовідносини не є подібними із даною цивільною справою.
Щодо позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на житлові будинки і земельні ділянки, а також припинення права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване державним реєстратором Стукачем С.В. на підставі скасованого судом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний №57940898 від 29 квітня 2021 року, та закриття розділу державного реєстру прав та реєстраційної справи для об`єкта нерухомого майна за №2350019732106, суд враховує, що на даний час у Державному реєстрі речових прав наявні зареєстровані права власності на земельні ділянки та житлові будинки за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також приймає до уваги ту обставину, що такі позовні вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними догорів купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора.
У ст. 346 ЦК України визначено підстави припинення права власності, зокрема, право власностіприпиняється уразі: відчуження власником свого майна ;відмови власникавід прававласності; припиненняправа власностіна майно,яке зазаконом неможе належатицій особі; знищеннямайна; викупупам`яток культурноїспадщини; примусовоговідчуження земельнихділянок приватноївласності,інших об`єктівнерухомого майна,що наних розміщені,з мотивівсуспільної необхідностівідповідно дозакону; зверненнястягнення намайно зазобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припиненняюридичної особичи смертівласника; визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави. Право власності може бути також припинене в інших випадках, встановлених законом.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у суді позов ОСОБА_1 не визнали, вважають себе добросовісними набувачами та власниками майна, тому з метою законного та ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 , враховуючи визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, внаслідок яких відповідачі набули право власності на нерухоме майно, це майно за законом не може їм належати, з метою захисту від протиправних рішень та дій відповідачів, які вважають себе власниками нерухомого майна, для ефективного поновлення порушених майнових прав позивача ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що вимоги про припинення права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вказані вище спірні житлові будинки та земельні ділянки підлягають задоволенню.
Крім того, право власності позивача ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване державним реєстратором Стукачем С.В. на підставі рішення від 29 квітня 2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57940898 із порушенням вимог законодавства України та на підставі підроблених документів, що встановлено судом у ході розгляду цієї справи, такого об`єкта нерухомості не існувало, тому з метою захисту прав ОСОБА_1 таке право власності теж має бути припинене, а розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційна справа для об`єкта нерухомого майна за №2350019732106 закритий.
Також слід зазначити, що необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю уже порушених прав та інтересів позивача.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Вказані висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.
Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що, заявивши вимоги про визнання недійсним спірних договорів купівлі-продажу, позивач обрав належний захист своїх порушених прав визнання недійсним договорів купівлі-продажу та припинення права власності відповідачів на нерухоме майно, яке є предметом вказаних вище договорів купівлі-продажу, який є ефективним, відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки житлового будинку та земельної ділянки, який був укладений 01 червня 2021 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В., зареєстрований в реєстрі за №623, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
У ч. 1 ст. 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.
Згідно із ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
За змістомст.5Закону УкраїниПро іпотекупредметом іпотекиможуть бутиодин абодекілька об`єктівнерухомого майназа такихумов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.
У ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку встановлено, що іпотека припиняється, зокрема, визнанням іпотечного договору недійсним.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що учасниками іпотечних відносин виступають іпотекодержатель, який є кредитором за основним зобов`язанням, та іпотекодавець, який є боржником у кредитних відносинах та йому на праві власності належить майно, передане в іпотеку. Також іпотекодавцем може бути третя особа (майновий поручитель), якому на праві власності належить майно, передане в іпотеку у забезпечення виконання зобов`язань іншої особи боржника.
Тобто обов`язковою умовою передачі майна в іпотеку є право власності на це нерухоме майно іпотекодавця або майнового поручителя.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 як власник спірного нерухомого майна, це майно в іпотеку не передавав, не є майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_2 , жодних зобов`язань (основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою) перед ОСОБА_4 він не має, слід дійти висновку, що даний правочин за своїм змістом суперечить вимогам законодавства, а встановлення заборони у зв`язку із договором іпотеки від 01 червня 2021 року, укладеним між відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , порушують права позивача ОСОБА_1 як власника цього майна на вільне володіння, користування і розпорядження належним йому майном.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки житлового будинку та земельної ділянки, укладеного 01 червня 2021 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В., зареєстрованого в реєстрі за №623, ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є одним із способів захисту порушеного права.
За змістом ч. ч. 1-4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 розёянив, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідачі у своїх відзивах на позов зазначили, що вчиняли певні дії з реєстрації права власності на нерухоме майно та нотаріального посвідчення договорів, усвідомлюючи, що діють у відповідності до чинного законодавства, завдати шкоди позивачу чи порушити його права вони не бажали, як і не бажали настання негативних наслідків для позивача. Позивач зі своєї сторони не надав суду доказів, що відповідачі свідомо бажали своїми діями порушити його права та завдати йому шкоди, тобто умисно завдали йому шкоди, тому суд доходить висновку, що такі протиправні дії відповідачами були вчинені з необережності, хоча така форма вини від обов`язку відшкодувати моральну шкоду їх не звільняє, враховуючи спеціальний статус відповідачів (державного реєстратора та приватних нотаріусів).
Доводи відповідачів, що позивач не надав доказів душевних страждань, судом до уваги не приймаються, оскільки психологічні страждання не завжди можуть бути матеріалізовані та документально зафіксовані, це внутрішні хвилювання особи, нездоровий сон (відсутність сну), нервування, зміна укладеного способу життя, додаткові зусилля для захисту порушених прав тощо.
Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав середня, нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду), тому враховуючи, що кожна людина, у випадку позбавлення її в незаконний спосіб права власності на майно відчуває моральні переживання, ці факти не потребують доказуванню.
Європейський суд з прав людини у справі Ромашов проти України (заява №67534/01) від 27 липня 2004 року присудив у відшкодування моральної шкоди заявнику 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково. Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Право на відшкодування шкоди, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а є також засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
Суд вважає, що відповідачі державний реєстратор Стукач С.В. та приватні нотаріуси Буглак О.Г. і ОСОБА_9 при вчиненні ними реєстраційних дій: державний реєстратор Стукач С.В. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №57940898 від 29 квітня 2021 року та державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , а приватні нотаріуси при посвідченні спірних договорів купівлі-продажу, як встановлено судом вище, не виконали належним чином вимог законодавства, що призвело до протиправного позбавлення позивача права власності на належне йому нерухоме майно в результаті протиправних рішень і дій відповідачів, у завданні позивачу моральної шкоди та протиправними діями (рішеннями) відповідачів існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, оскільки саме у результаті таких дій було відчужене належне позивачу ОСОБА_1 майно, що спричинило йому моральної шкоди (душевні страждання) саме з вини державного реєстратора ОСОБА_16 та приватних нотаріусів Буглак О.Г. і ОСОБА_9 .
Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок винних дій відповідачів: державного реєстрова ОСОБА_16 , приватних нотаріусів ОСОБА_12 і ОСОБА_9 ,суд вважає,що уданій справі підлягає застосуванню вказане вище рішення Європейського суду з прав людини та принцип, що таке відшкодування шкоди є засобом попередження з боку відповідачів вчинення порушень прав та спонуканням вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
Позивач ОСОБА_1 заявив про завдання йому моральної шкоди (душевних страждань) у зв`язку із протиправним відчуженням належного йому майна, що стало можливим лише через протиправні рішення і дії державного реєстратора Стукача С.В. та приватних нотаріусів Буглак О.Г. і ОСОБА_9 , розмір грошової компенсації за таку шкоду він оцінив у загальному розмірі 120000 грн., по 40000 грн. із кожного.
Суд встановив, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди саме з вини державного реєстратора Стукача С.В. та приватних нотаріусів Буглак О.Г. і ОСОБА_9 , які своїми протиправними рішеннями і діями та невиконанням вимог законодавства України допустили незаконну державну реєстрацію права власності та нотаріальне посвідчення спірних договорів купівлі-продажу, що призвело до незаконного позбавлення ОСОБА_1 права власності на належне йому майна, що змусило його докладати значних зусиль та витрат для поновлення своїх порушених прав, а також вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя в аспекті захисту своїх порушених прав, тобто все це завдало йому душевних страждань, а отже моральної шкоди, яку відповідачі зобов`язані відшкодувати позивачеві.
Нормою ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
В силу норми ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Рішення державного реєстрова Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №57940898 є правовим актом індивідуальної дії по відношенню до ОСОБА_1 .
Суд, розглядаючи дану справу, дійшов однозначного висновку про те, що державний реєстратор, який в силу Закону, є спеціальним суб`єктом, наділеним спеціальними владними повноваженнями та відповідає певним кваліфікаційним вимогам, грубо порушив норми чинного законодавства України, здійснивши реєстрацію права власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Враховуючи, що згідно із ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, втручання в їх діяльність не допускається, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди позивачу, завданої протиправними діями і рішенням державного реєстратора Стукача С.В., як і стягнення судових витрат, має бути покладено саме на цього державного реєстратора, так як Пірнівська сільська рада Вишгородського районуКиївської області відповідне рішення про державну реєстрацію права власності не приймала, законних повноважень вплинути на процедуру прийняття такого рішення державним реєстратором Стукачем С.В. не мала.
Суд зазначає, що у завданні позивачу моральної шкоди та протиправними діями (рішеннями) відповідачів існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, так як саме в результаті таких дій відчужене нерухоме майно ОСОБА_1 , що спричинило йому моральної шкоди (душевні страждання) саме з вини відповідачів: державного реєстратора Стукача С.В. та приватних нотаріусів Буглак О.Г. і ОСОБА_9 .
Суд, виходячи з обставин справи, визнає факт наявності у позивача душевних страждань (моральної шкоди) із-за протиправного позбавлення його цінного нерухомого майна, у зв`язку чим позивач змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя в аспекті захисту та відновлення своїх порушених прав.
Така оцінка розміру моральної шкоди однозначно є суб`єктивною, так як прив`язана до особистості (рис особистості, характеру, темпераменту, інтелекту тощо), на що безумовно впливає культурний розвиток, виховання, соціальний статус, матеріальний рівень її життя, освіта, вік тощо.
Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивача суд враховує вимоги розумності та справедливості, а також характер правопорушення, об`єкт порушення, глибину фізичних і душевних страждань, яка визначається в залежності від особистих властивостей психіки позивача та характеру шкоди, яка йому завдана, позбавлення позивача можливості тривалий час розпоряджатися своїм майном, ступінь вини осіб, які завдали моральної шкоди, а також їх спеціальний статус.
Виходячи з обставин справи, особи позивача та процесуальної поведінки відповідачів, які не вважали за доцільне з`явитися до суду та в цій частині позовних вимог надати особисті пояснення, зокрема, пояснити чому ними були вчиненні такі дії та прийняті такі рішення, які призвели до порушення прав позивача, на думку суду, вказує, що заявлена сума позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди для кожного з відповідачів не є значною, а тому суд вважає, що заявлена до відшкодування сума моральної шкоди є розумною, справедливою, у зв`язку з чим суд вважає за можливе відновити права позивача в повній мірі відповідно до заявлених позовних вимог та розміру моральної шкоди і стягнути з державного реєстратора Стукача С.В. та приватних нотаріусів Буглак О.Г. і Татаринцевої Є.А. із кожного по 40000 грн. на користь позивача ОСОБА_1 у рахунок відшкодування йому завданої ними моральної шкоди.
Щодо розподілу та стягнення судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. ч 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістомст.137ЦПК Українивитрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави.За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат:1)розмірвитрат направничу допомогуадвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою;2)розмірсуми,що підлягаєсплаті впорядку компенсаціївитрат адвоката,необхідних длянадання правничоїдопомоги,встановлюється згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги напідставі відповіднихдоказів,які підтверджуютьздійснення відповіднихвитрат.Для визначеннярозміру витратна правничудопомогу зметою розподілусудових витратучасник справиподає детальнийопис робіт(наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги.Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із:1)складністюсправи тавиконаних адвокатомробіт (наданихпослуг);2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг);3)обсягомнаданих адвокатомпослуг тавиконаних робіт;4)ціноюпозову та(або)значенням справидля сторони,в томучислі впливомвирішення справина репутаціюсторони абопублічним інтересомдо справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
У ч. ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами, зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разі задоволення позову на відповідача; 2)у разі відмови в позові на позивача; 3)у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач сплатив судовий збір за 11 позовних вимог немайнового характеру в розмірі по 908 грн. за кожну вимогу, за три позовні вимоги майнового характеру відшкодування моральної шкоди в розмірі 1200 грн., а також судовий збір за подання заяви про забезпечення цього позову в розмірі 454 грн., який суд покладає на всіх відповідачів.
У зв`язку з тим, що до ОСОБА_4 заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру визнання недійсним договору іпотеку, співвідповідачем за такими вимогами є ОСОБА_2 , тому із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 піддягає стягненню судовий збір у розмірі по 454 грн. із кожного.
Судовий збір за вимоги майнового характеру суд розподіляє пропорційно на кожного із трьох відповідачів: державного реєстратора та двох приватних нотаріусів, відповідно до задоволених вимог, тобто по 400 грн. із кожного.
Решту суму сплаченого судового збору за немайнові вимоги суд покладає в рівних частинах на всіх відповідачів, яких такі вимоги стосуються, виходячи із предмета спору.
Таким чином, із державного реєстратора Стукача С.В., приватного нотаріуса Буглак О.Г. та приватного нотаріуса Татаринцевої Є.А. підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 1906 грн., сплаченого позивачем за вимоги немайнового характеру, та 400 грн. за вимоги про відшкодування моральної шкоди, всього по 2306 грн. із кожного.
Із відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2360 грн., а із відповідача ОСОБА_11 1906 грн.
Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Оксютою В.В. з метою участі в судових засіданнях у даній справі понесені витрати на його переїзд з міста Одеси (місце роботи адвоката) до міста Бровари Київської області в загальному розмірі 4274 грн. 17 коп., які підтверджені документально. Ці витрати суд розподіляє між усіма відповідачами в рівних частинах по 712 грн. 36 коп. із кожного відповідача.
Із матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 і АОПаверлекс в особі голови об`єднання адвоката Оксюти В.В. були укладені два договори про надання правової (правничої) допомоги.
Відповідно до одного договору від 28 травня 2021 року під правовою допомогою у цьому договорі розуміється юридичний захист прав та інтересів ОСОБА_1 у спорі (справі) щодо захисту права власності Клієнта на майно, яке вибуло з його власності поза його волею у результаті шахрайських дій третіх осіб: земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, та житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом, але не виключно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, посвідчених від 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Буглак О.Г., скасування рішень про державну реєстрацію речових прав, скасування державної реєстрації прав, стягнення майнової та моральної шкоди тощо.
Відповідно до іншого договору від 28 травня 2021 року під правовою допомогою у цьому договорі розуміється юридичний захист прав та інтересів ОСОБА_1 у спорі (справі) щодо захисту права власності Клієнта на майно, яке вибуло з його власності поза його волею у результаті шахрайських дій третіх осіб: земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, та житловий будинок АДРЕСА_1 , шляхом, але не виключно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, посвідчених 30квітня 2021року приватним нотаріусом Татаринцевою Є.А., скасування рішень про державну реєстрацію речових прав, скасування державної реєстрації прав, стягнення матеріальної та моральної шкоди тощо.
У п. 5.2 зазначених вище договорів про надання правничої допомоги сторони погодили, що за надання правничої допомоги позивач ОСОБА_1 повинен сплатити Компанії (АОПаверлекс) гонорар у розмірі 100000 грн. протягом 10 днів після захисту прав Клієнта та повернення в його власність відповідного нерухомого майна, вказаного у п. 1.2 вказаних договорів.
Таким чином, загальний розмір гонорару за двома договорами про надання правничої (правничої) допомоги сторонами договорів визначено в загальному розмірі 200000 грн.
Враховуючи викладене, на підставі двох договорів про надання правової (правничої) допомоги від 28 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 повинен буде сплатити на користь АОПаверлекс за надання правової (правничої) допомоги гонорар у розмірі 200000 грн.
Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути.
Тож фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати в широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку у позивача. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1)договір про надання правової допомоги; 2)довіреність; 3)ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на підготовку до справи та на дорогу до судового засідання і у зворотному напрямку, його участь в судовому засіданні, очікування (додаткова постанова Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №910/4277/21).
Представником позивача адвокатом Оксютою В.В. підготовлені та подані матеріали і документи, зокрема, адвокатські запити, позовну заяву, заяву про забезпечення позову, інші заяви процесуального характеру, клопотання, відповіді на відзиви відповідачів. Також адвокат Оксюта В.В. особисто приймав участь в судових засіданнях у даній цивільній справі.
Суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у цій справі є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, враховуючи обставини даної справи, її складність, значення справи для позивача ОСОБА_1 та вартість незаконно відчуженого майна, збір доказів, кількість відповідачів та витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги, у тому числі враховуючи час на його переїзд з міста Одеси для участі в судових засіданнях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, роз`яснила, що для якнайкращого захисту інтересів клієнта адвокат самостійно визначається із стратегією захисту та алгоритмом дій. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (п. 29). ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.(п. п. 39, 40). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. (п. 44). Виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту (п. 64).
Суд вважає, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 200000 грн., у контексті даної справи, є обґрунтованими та підлягають стягненню відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог щодо кожного із відповідачів, а саме стягнути на користь позивача ОСОБА_1 із відповідачів витрати на правничу допомогу: з державного реєстратора Стукача С.В. у розмірі 25000 грн., з ОСОБА_2 у розмірі 25000 грн., з приватного нотаріуса Буглак О.Г. у розмірі 25000 грн., з ОСОБА_4 у розмірі 25000 грн., з ОСОБА_3 у розмірі 50000 грн. та із приватного нотаріуса Татаринцевої Є.А. у розмірі 50000 грн., оскільки такі судові витрати позивача ОСОБА_1 є вимушеними, обґрунтованими та співмірними із заявленими ним позовними вимогами.
Відповідачі у відзивах на позов ОСОБА_1 посилалися на те, що заявлені ним позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим просили суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката, будь-яких доказів та доведення суду, враховуючи і заперечення приватного нотаріуса Татаринцевої Є.А. на заяву щодо стягнення витрат на правову допомогу, не співмірності цих витрат відповідачами суду не надано, тому витрати позивача на правову (правничу) допомогу підлягають стягненню із відповідачів у вказаних, визначених вище судом розмірах.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10 13, 76, 77, 78, 80, 81, 83, 89, 92, 95, 133, 134, 137, 138, 141, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов задовольнити.
Скасувати рішення державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача Сергія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №57940898 від 29 квітня 2021 року.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А., зареєстрований в реєстрі за №349.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А. зареєстрований в реєстрі за №348.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., зареєстрований в реєстрі за №2835.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., зареєстрований в реєстрі за №2838.
Визнати недійсним договір іпотеки житлового будинку та земельної ділянки, укладений 01 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В., зареєстрований в реєстрі за №623.
Припинити право власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57968970 від 30 квітня 2021 року, номер запису про право власності 41793314.
Припинити право власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , на земельну ділянку площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстроване 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57968522 від 30 квітня 2021 року, номер запису про право власності 41793251.
Припинити право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58057023 від 11 травня 2021 року, номер запису про право власності 41873608.
Припинити право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , на земельну ділянку площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 58057642 від 11 травня 2021 року, номер запису про право власності 41874089.
Припинити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукачем Сергієм Вікторовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 57940898 від 29 квітня 2021 року, та закрити розділ державного реєстру прав та реєстраційну справу для об`єкта нерухомого майна за №2350019732106.
Стягнути з державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача Сергія Вікторовича (07362, Київська область, Вишгородський район, село Новосілки, вулиця Київська, буд. 50) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 ) моральну шкоду в розмірі 40000 (сорок тисяч) грн.
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Євгенії Анатоліївни ( АДРЕСА_10 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 ) моральну шкоду в розмірі 40000 (сорок тисяч) грн.
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак Олесі Гурамівни (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського буд. 119, офіс 17) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 ) моральну шкоду в розмірі 40000 (сорок тисяч) грн.
Стягнути з державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача Сергія Вікторовича (07362, Київська область, Вишгородський район, село Новосілки, вулиця Київська, буд. 50) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 28019 (двадцять вісім тисяч дев`ятнадцять) грн. 16 коп., з яких: 2306 грн. 80 коп. судовий збір, 712 грн. 36 коп. витрати, що пов`язані з явкою до суду, 25000 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 28073 (двадцять вісім тисяч сімдесят три) грн. 16 коп., з яких: 2360 грн. 80 коп. судовий збір, 712 грн. 36 коп. витрати, що пов`язані з явкою до суду, 25000 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак Олесі Гурамівни (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, буд. 119, офіс 17) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 28019 (двадцять вісім тисяч дев`ятнадцять) грн. 16 коп., з яких: 2306 грн. 80 коп. судовий збір, 712 грн. 36 коп. витрати, що пов`язані з явкою до суду, 25000 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 26166 (двадцять шість тисяч сто шістдесят шість) грн. 36 коп., з яких: 454 грн. судовий збір, 712 грн. 36 коп. витрати, що пов`язані з явкою до суду, 25000 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 52619 (п`ятдесят дві тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн. 16 коп., з яких: 1906 грн. 80 коп. судовий збір, 712 грн. 36 коп. витрати, що пов`язані з явкою до суду, 50000 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Євгенії Анатоліївни ( АДРЕСА_10 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 53019 (п`ятдесят три тисячі дев`ятнадцять) грн. 16 коп., з яких: 2306 грн. 80 коп. судовий збір, 712 грн. 36 коп. витрати, що пов`язані з явкою до суду, 50000 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.
Суд | Броварський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2022 |
Оприлюднено | 04.05.2023 |
Номер документу | 110587747 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні