Рішення

від 19.04.2023 по справі 595/1124/17

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/1124/17

Провадження №2/603/1/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2023 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 , представника позивачів адвоката Суп М. Б.,

представника відповідача - Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база»

адвоката Дубового А. М. ( в режимі відеоконференції),

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета, Приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері» - адвоката Кумановського В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база», Бучацької міської ради Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері», про встановлення земельного сервітуту,

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Суп М. Б., звернулися до суду з позовом до Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база» (далі ПСК «Бучацька міжрайонна база»), Бучацької міської ради Тернопільської області (далі Бучацька міська рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері» (далі ПрАТ «Галіція Дистилері»), про встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування заявлених вимог посилаються на те, що їм у рівних частинах на праві приватної власності належить нерухоме майно, що складається з будівлі складу солі загальною площею 120 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , і будівлі піднавісів загальною площею 543,9 кв. м, адреса: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно розташоване на земельних ділянках, які перебувають у них на праві оренди, зокрема земельні ділянки площею 0,1034 га та 0,0610 га, призначені для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, адреса: АДРЕСА_2 , кадастрові номери 6121210100:02:004:1681, 6121210100:02:004:1682.

З часу укладення з Бучацькою міською радою договорів оренди цих земельних ділянок (01.06.2016 року) їм чиняться перешкоди у користуванні вказаним нерухомим майном. Позивачі позбавлені проходу і проїзду до належних їм будівель та орендованих земельних ділянок, оскільки Бучацька міська рада як розпорядник земель комунальної власності документально не передбачила та фактично не забезпечила влаштування проїзду до цих земельних ділянок. Вказані ділянки розташовані всередині земель промислової зони, між земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні ПСК «Бучацька міжрайонна база», землями, які перебувають у користуванні ПрАТ «Галіція Дистилері», та землями, що перебувають у приватній власності ОСОБА_3 . Доступ до земельних ділянок з дороги загального користування можливий виключно через частину земельної ділянки, що перебуває на праві постійного користування у ПСК «Бучацька міжрайонна база», однак керівництво останньої не погоджується на те, щоб позивачі користувалися наявним заїздом, а пропозицію про встановлення земельного сервітуту не приймає.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в умовах існуючої забудови облаштувати інший заїзд до нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , неможливо, позивачі вважають, що, так як вони позбавлені будь-якої можливості користуватися належним їм майном, їхні права як власників нерухомого майна та землекористувачів є порушеними і потребують захисту. Просять позов задовольнити, встановивши їм земельний сервітут на право проходу та проїзду транспортних засобів до вищевказаних земельних ділянок, влаштувавши сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та проходу через частину земельної ділянки площею 0,0449 га зі сторони Г-Д шириною 3,5 м, довжиною 129м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить до земель комунальної власності Бучацької міської ради та перебуває на праві постійного користування у ПСК«Бучацька міжрайонна база», відповідно до варіанту сервітуту, схематично зображеного в план-схемі, виготовленої ФОП ОСОБА_4 , а також стягнути з відповідачів судові витрати.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база» - адвокат Біль Р. С. заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивачі мають можливість облаштувати проїзд (прохід) до орендованих ними земельних ділянок через землі ОСОБА_3 (попередній власник - ОСОБА_5 ) та землі, які раніше перебували у користуванні Бучацького консервного заводу ПрАТ «Галіція Дистилері». Те, що облаштування проїзду до вищевказаних ділянок через частину земельної ділянки ПСК «Бучацька міжрайонна база» буде найменш обтяжливим та єдино можливим, вважає, позивачами не доведено. Так, для облаштування земельного сервітуту у спосіб, визначений у позові, необхідно демонтувати бетонну огорожу, на яку відповідачем ПСК «Бучацька міжрайонна база» витрачено кошти, що спричинить останньому відповідну шкоду. Позивачами також не надано доказів на підтвердження того, що їм чиняться перешкоди у проїзді чи проході до орендованих ними земельних ділянок з боку користувачів та власників суміжних земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_3 та ПрАТ «Галіція Дистилері» (Т. 2 а. с. 16 23).

Окрім того, представником відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база» - адвокатом Дубовим А. М. подано письмові пояснення (Т. 3 а. с. 74 75), в яких він зазначає, що зі змісту висновку експерта № 649/19-22 від 23.05.2022 року убачається, що встановити сервітут для проїзду до орендованих позивачами земельних ділянок можливо через земельні ділянки інших суміжних, окрім ПСК «Бучацька міжрайонна база», землекористувачів ПрАТ «Галіція Дистилері» та ОСОБА_3 . У висновку не конкретизовано, який обсяг робіт необхідно здійснити для влаштування проїзду через земельні ділянки останніх, та що він значно перевищує обсяг робіт, який слід виконати для влаштування проїзду через земельну ділянку ПСК «Бучацька міжрайонна база» (демонтаж бетонної огорожі). Окрім цього, технічними матеріалами на земельну ділянку, належну ОСОБА_3 , передбачено її обтяження земельним сервітутом «07.02. Право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху». Вважає, що позивачами не доведено той факт, що встановлення сервітуту для проїзду через земельну ділянку, користувачем якої є ПСК«Бучацька міжрайонна база», для останнього є менш обтяжливим, аніж встановлення такого сервітуту через інші вищевказані суміжні земельні ділянки.

Відповідач Бучацька міська рада направила на адресу суду письмове клопотання ( Т. 2 а. с. 52), в якому позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнали частково, а саме в частині встановлення земельного сервітуту, однак заперечили щодо вимоги про покладення судових витрат, зокрема, на Бучацьку міську раду, з огляду на те, що будь-які відмови останньої на облаштування заїзду до орендованих позивачами земельних ділянок ґрунтувалися на відсутності згоди відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база».

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Суп М. Б. у судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити. Суду пояснила, що підставою звернення позивачів до суду є неможливість користування належними їм будівлями та орендованими земельними ділянками, що знаходяться під цими будівлями, у зв`язку з відсутністю прямого виїзду чи проходу до земель загального користування (центральної дороги). Вважає, що слід встановити земельний сервітут за рахунок частини земель, що перебувають у постійному користуванні відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база», посилаючись на те, що висновком експерта встановлено неможливість облаштування проїзду через земельну ділянку, що перебуває у користуванні ПрАТ «Галіція Дистилері» у спосіб, запропонований представником відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база», а облаштування сервітуту з південної сторони земельної ділянки ПрАТ «Галіція Дистилері» зачіпатиме інтереси третіх осіб, відтак не є найменш обтяжливим; також встановлено відсутність проїзду через належну ОСОБА_3 земельну ділянку (у зв`язку з побудовою об`єкта нерухомості). Визначений позивачами спосіб встановлення земельного сервітуту вважає найменш обтяжливим для відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база». Ширина проїзду через ділянку ПСК «Бучацька міжрайонна база» становить приблизно 8 м, ширина воріт 5 м, що дозволяє рух двох вантажних транспортних засобів одночасно. Окрім цього, там відсутнє транспортне навантаження. Сервітут займатиме лише частину земельної ділянки та не перешкоджатиме відповідачу ПСК «Бучацька міжрайонна база» використовувати її за цільовим призначенням. Окрім того, позивачі готові взяти на себе усі витрати з облаштування проїзду до їхніх земельних ділянок, що полягатиме у демонтуванні частини бетонної огорожі. З огляду на наведене, просить позов задовольнити та встановити позивачам безстроковий, безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду транспортних засобів до орендованих позивачами земельних ділянок, влаштувавши сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та проходу через частину земельної ділянки, що перебуває на праві постійного користування у ПСК«Бучацька міжрайонна база».

Представник відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база» - адвокат Дубовий А. М. у судовому засіданні позов не визнав із підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях. Суду пояснив, що позивачами не доведено факту порушення їхніх прав. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що встановлення земельного сервітуту у спосіб, який визначений у позовній заяві, з усіх варіантів є найменш обтяжливим. Зазначив, що висновок експерта, на який посилається представник позивача в обґрунтування заявлених вимог, не містить жодного виключення, чи посилання на будь-які заборони щодо встановлення земельного сервітуту за рахунок земель ПрАТ «Галіція Дистилері». Експертом також не встановлено неможливість облаштувати земельний сервітут за рахунок земель ОСОБА_3 , а лише констатовано факт відсутності проїзду до орендованих позивачами земельних ділянок. Окрім цього, представник посилається на зазначення у технічних документах на земельну ділянку, належну ОСОБА_3 , обтяження земельним сервітутом. Враховуючи наведені обставини, просить відмовити у задоволенні позову за недоведеністю вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПрАТ «Галіція Дистилері» - адвокат Кумановський В. М. у судовому засіданні вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідач Бучацька міська рада не забезпечили явку представника у судове засідання, у поданому суду письмовому клопотанні просять здійснювати розгляд справи без їхньої участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася.

Ухвалою суду від 18.02.2019 року задоволено клопотання представника позивачів адвоката Суп М. Б. та призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 27.06.2019 року провадження у справі відновлено з метою вирішення клопотання експерта щодо погодження строку виконання експертизи та надання додаткових матеріалів для її проведення.

Ухвалою суду від 25.07.2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 та ПрАТ «Галіція Дистилері» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 18.09.2019 року задоволено клопотання представника позивачів адвоката Суп М. Б. та призначено у справі судову земельно-технічну експертизу. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 29.11.2019 року провадження у справі відновлено з метою вирішення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 20.06.2022 року провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 28.03.2023 року задоволено клопотання представника позивачів про приєднання доказів до матеріалів справи.

Судом установлено такі обставини.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №26972373 від 18.09.2014 року позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № 1175 від 18.09.2014 року на праві спільної часткової власності у рівних частинах належить право власності на нежитлову будівлю складу солі загальною площею 120,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ( Т. 1 а. с. 10).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №26975877 від 18.09.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № 1177 від 18.09.2014 року на праві спільної часткової власності у рівних частинах належить право власності на нежитлову будівлю піднавісів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 11).

01.06.2016 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали з Бучацької міською радою договори оренди землі, згідно яких їм строком на 5 років передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1034 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6121210100:02:004:1681, та земельну ділянку загальною площею 0,0610 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6121210100:02:004:1682 (Т. 1 а. с. 12 13, 17 18).

02.06.2016 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано інше речове права (право оренди) на вищевказані земельні ділянки, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №60780309 та № 60779330 від 07.06.2016 року (Т. 1 а. с. 15 16, 20 21)., витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Т. 2 а. с. 201 202, 208 210).

01.03.2023 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повторно уклали з Бучацькою міською радою договори оренди землі, згідно умов яких їм передано в оренду строком на 5 років вищевказані земельні ділянки площею 0,0610 га та 0,1034 га, кадастрові номери 6121210100:02:004:1682, 6121210100:02:004:1681 ( Т. 3 а. с. 176 177, 178 179).

Право оренди позивачів на зазначені земельні ділянки зареєстровано 06.03.2023 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав № 325191220 та №325191142 від 09.03.2023 року ( Т. 3 а. с 195 196).

Землекористувачами суміжних земельних ділянок є ПСК «Бучацька міжрайонна база», ПрАТ«Галіція Дистилері», ОСОБА_3 .

Як убачається з кадастрового плану земельної ділянки площею 0,1034 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1681, відповідно до опису меж землекористувачами/власниками суміжних земельних ділянок є ОСОБА_6 (сторона А-Б), ПСК Бучацька міжрайонна база» (сторона Б-В), ПрАТ «Галіція Дистилері» (сторона Г-А) ( Т. 1 а. с 14).

Як убачається з кадастрового плану земельної ділянки площею 0,0610 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1682, відповідно до опису меж землекористувачами/власниками суміжних земельних ділянок є ПСК «Бучацька міжрайонна база» (сторона А-Б), ОСОБА_5 (сторона В-Г), ПрАТ«Галіція Дистилері» (сторона Г-Д) (Т. 1 а. с 19).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6111480422019 від 04.10.2019року ПрАТ «Галіція Дистилері» на праві оренди належить земельна ділянка площею 4,5615 га, призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6121210100:02:004:1609. На частину вказаної земельної ділянки площею 0,2275 га (зона санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання), площею 0,0121 га та 0,1206 га (охоронні зони навколо інженерних комунікацій), площею 0,4121 га (охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи) встановлено безстрокове обмеження у використанні ( Т. 2 а. с. 204).

Згідно відповіді ПрАТ «Галіція Дистилері» № 410 від 18.12.2017 року можливість встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по частині земельної ділянки, яка перебуває в оренді ПрАТ «Галіція Дистилері», до суміжних земельних ділянок площами 0,1034 га та 0,0610 га, що за адресою: АДРЕСА_2 , кадастрові номери 6121210100:02:004:1681 та 6121210100:02:004:1682, відсутня у зв`язку з розташуванням на земельній ділянці ПрАТ«Галіція Дистилері» будівель та споруд, а також іншого майна підприємства. Окрім того, прямого виїзду із земельної ділянки ПрАТ «Галіція Дистилері» до вищевказаних суміжних земельних ділянок встановити неможливо, оскільки такий проїзд повинен проходити через земельну ділянку ОСОБА_3 , яка відмовилась від встановлення земельного сервітуту ( Т. 1 а. с. 155).

Як убачається з відповіді ПрАТ «Галіція Дистилері» від грудня 2017 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зверталися до них із пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту та/або вимогою про встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №66303666 від 20.08.2016 року (Т. 1 а. с. 153 154) земельна ділянка площею 0,1472 га, що призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6121210100:02:004:1599, на підставі договору купівлі-продажу № 1094 від 18.08.2016 року належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. За вказаною адресою також зареєстровано належну ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 1093 від 18.08.2016 року нежитлову будівлю загальною площею 177,6 кв. м.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки серії НВА № 192134 від 18.08.2016 року ОСОБА_3 придбала вищевказану земельну ділянку площею 0,1472 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1599, у ОСОБА_5 .

У матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена письмова заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 від 01.12.2017року ( Т. 2 а. с. 152), з якої убачається, що вона не погоджується на встановлення сервітуту на право проїзду та проходу через земельну ділянку площею 0,1472 га, призначену для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6121210100:02:004:1599, та яка належить їй на праві приватної власності, оскільки вона має намір здійснювати на ній будівництво нерухомого майна.

Згідно копії державного акта на право постійного користування землею серії І-ТР №000321 від 13.08.1997 року, виданому Спільному підприємству «Бучацька міжрайбаза» (правонаступник ПСК «Бучацька міжрайонна база»), місцезнаходження: вул.Галицька 153, м. Бучач, на підставі рішення Бучацької міської Ради народних депутатів № 44 від 15.04.1997року останньому надано у постійне користування 3,76 га землі для розміщення складських приміщень ( Т. 1 а. с 74 75).

Із плану зовнішніх меж землекористування належної відповідачу ПСК «Бучацька міжрайонна база» земельної ділянки площею 3,7582 га убачається, що зі сторони Г-Д вона межує із орендованими позивачами земельними ділянками (колишні землі Спільного підприємства «Бучацький виробничо-консервний комбінат»).

Як убачається з п. 1.2 Статуту ПСК «Бучацька міжрайонна база», засновниками ПСК «Бучацька міжрайонна база» є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , їм належить по 1/3 частині корпоративних прав згідно договору купівлі-продажу корпоративного права від 18.12.2015 року (Т. 3 а. с. 19 23).

На підтвердження вчинення позивачами дій щодо встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку ПСК «Бучацька міжрайонна база» та недосягнення про це згоди позивачами до позову долучено копію заяви (клопотання) від 30.01.2017 року з доданими до неї проектом договору про встановлення земельного сервітуту та план-схемою розташування земельної ділянки для визначення та встановлення земельного сервітуту, виготовленою ФОП ОСОБА_4 , які адресовані ОСОБА_10 та голові Бучацької міської ради МосціпануЙ. М., а також проект договору про встановлення земельного сервітуту та заяву (клопотання) від 18.12.2017 року, адресовані директору ПСК «Бучацька міжрайонна база» Лисій Г. І. (Т. 1 а. с. 25 - 28, 29).

Як убачається з акта розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про можливість встановлення сервітуту для проїзду транспортних засобів від 02.02.2017 року, комісія рекомендувала Бучацькій міській раді відмовити позивачам в укладені договору сервітуту на право проїзду через територію, яка знаходиться в постійному користуванні ПСК «Бучацька міжрайонна база». Відмова мотивована, зокрема, відсутністю згоди ПСК «Бучацька міжрайонна база» на укладення такого договору (Т. 1 а. с 33).

Окрім того, представником позивачів надано відповідь Бучацького відділення поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 804/103/01-2018 від 23.01.2018 року, згідно якої 24.06.2017 року від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_11 перекрив в`їзд по АДРЕСА_4 , автомобілем Вольво, номерний знак НОМЕР_1 . Також 26.06.2017 року ОСОБА_1 повідомляв про те, що підприємець ОСОБА_12 перекрила в`їзд на територію його підприємства бетонними блоками. На підтвердження вчинення позивачам перешкод у користуванні орендованими ними земельними ділянками представником долучено відповідні фотознімки.

Наявність вказаної бетонної огорожі також підтверджується довідкою № 30 від14.12.2017 року, виданою директором ПСК «Бучацька міжрайонна база» Лисою Г. І.

Рішенням Бучацької міської ради № 990 від 26.07.2017 року скасовано рішення Бучацької міської ради № 849 від 14.06.2017 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано дозвіл на тимчасовий проїзд через земельну ділянку, що за адресою: АДРЕСА_5 , на яку ПСК «Бучацька міжрайонна база» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо її інвентаризації, до земельної ділянки, яка знаходиться в оренді позивачів, що за адресою: АДРЕСА_1 , до завершення виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки та її затвердження ( Т. 1 а. с 35).

Згідно листа Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, цивільного захисту та охорони здоров`я № 74/01-9 від 14.12.2016 року в умовах існуючої забудови нежитлових приміщень по АДРЕСА_4 , запроектувати заїзд до цих будівель можливо лише через земельну ділянку, на якій розташована колишня міжрайбаза ( Т. 1 а. с 138).

ФОП ОСОБА_4 виготовлено план-схему розміщення земельної ділянки комунальної форми власності, що за адресою: АДРЕСА_1 , що може використовуватись для проїзду/проходу до земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на якій зазначено можливе рішення облаштування проходу/проїзду шириною 3,5 м, довжиною 129,6 м, площею 0,0449 га. Шлях пролягає від в`їзних воріт ПСК«Бучацька міжрайонна база» до земельної ділянки з кадастровим номером 6121210100:02:004:1681 (сторона Б-В) ( Т. 1 а. с 108 109).

Як убачається з висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 649/19-22 від 23.05.2022 року (Т. 3 а. с. 2 - 8), можливість вільного проїзду та проходу до земельних ділянок, якими користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (кадастрові номери 6121210100:02:004:1681 та 6121210100:02:004:1682) станом на день проведення огляду фактично не існує.

Водночас існує технічна можливість встановлення земельного сервітуту для влаштування проїзду транспортним засобом та проходу через частину земельної ділянки (зі сторони точок Г-Д), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до земель комунальної власності Бучацької міської ради та перебуває на праві постійного користування у ПСК «Бучацька міжрайонна база», до земельних ділянок площею 0,1034 га та 0,0610 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастрові номери 6121210100:02:004:1681 та 6121210100:02:004:1682, і перебувають у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , згідно, зокрема, план-схеми, виготовленої ФОП ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно здійснити частковий демонтаж бетонної стіни, що слугує рубежем між ділянками.

Проїзд (прохід) на земельні ділянки, якими користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , через земельну ділянку, якою користується ПрАТ «Галіція Дистилері», не облаштований, однак існує технічна можливість його облаштування відповідно до представленої схеми, пр. цьому необхідно враховувати розміщення прибудови до виробничого приміщення ПрАТ «Галіція Дистилері», що унеможливлює проїзд до земельних ділянок з кадастровими номерами 6121210100:02:004:1681 та 6121210100:02:004:1682 на безпечній відстані від зовнішньої стіни прибудови, однак фактично достатньо для проїзду, оскільки відстань від зовнішньої стіни до краю огорожі становить 4,8 м. Із південної сторони ділянки, що перебуває у користуванні ПрАТ «Галіція Дистилері», наявні вхідні ворота, проте при облаштуванні доступу до земельних ділянок із південної сторони шлях проходитиме через ділянку третіх сторін (ділянка з кадастровим номером 6121210100:02:004:1607).

Проїзду (проходу) на земельні ділянки, якими користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , через земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_3 (кадастровий номер 6121210100:02:004:1599), станом на день проведення огляду на місцевості фактично не існує.

Також експерт зазначає, що згідно відомостей обмінного файлу земельної ділянки з кадастровим номером 6121210100:02:004:1599 вона обтяжена земельним сервітутом на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Проте, як встановлено судом, таке обтяження на зазначену земельну ділянку відсутнє.

З п. 6 цього договору купівлі-продажу земельної ділянки серії НВА № 192134 від 18.08.2016 року, укладеного ОСОБА_3 з ОСОБА_5 , убачається, що на момент укладення договору згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6102605872016 від 15.08.2016 року обмежень, обтяжень та накладених сервітутів на відчужувану земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:004:1599 не було, що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 66303511 від 20.08.2016 року ( Т. 3 а. с. 171, 174).

Обмеження, обтяження та накладення сервітутів на земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:004:1599 також були відсутні на момент укладення ОСОБА_5 та Бучацькою міською радою 26.07.2016 року договору купівлі-продажу земельної ділянки серії НВХ № 535147 (Т. 3 а. с. 170).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-9914152262023 від 06.03.2023 року відомості про обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 6121210100:02:004:1599 не зареєстровані (Т. 3 а. с 172).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №323052597 від 16.02.2023 року відомості про реєстрацію іншого речового права, іпотеки чи обтяжень стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6121210100:02:004:1599 відсутні (Т. 3 а. с 175).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є підставним та підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з п. 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ч. 1 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Згідно ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ч. 1 ст. 100 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 404 ЦК України особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно п. п. а, б ч. 1 ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до ч. 3 ст. 98 ЗК України встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 22-2 Постанови № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказівтого, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 року (справа№ 1527/2-109/11)).

Судом установлено, що у позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відсутня можливість проїзду та проходу до належних їм будівлі складу солі, будівлі піднавісів, а також орендованих ними земельних ділянок, на яких розташоване вказане нерухоме майно (кадастрові номери 6121210100:02:004:1681 та 6121210100:02:004:1682), оскільки останні з усіх сторін межують із земельними ділянками інших землекористувачів/власників та не мають виходу до земель загального користування. Як убачається з висновку експерта № 649/19-22 від 23.05.2022 року, можливість вільного проїзду та проходу до земельних ділянок, якими користуються позивачі, фактично не існує.

З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що у інший спосіб, ніж обтяження суміжної земельної ділянки сервітутом, неможливо задовольнити потреби позивачів щодо використання належного їм на праві приватної власності нерухомого майна.

Визначаючись із позовом, суд відхиляє доводи представника відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база» про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не зверталися до відповідача із пропозицією укладення договору про встановлення земельного сервітуту, оскільки вказане спростовується, зокрема, наявними у матеріалах справи копією заяви (клопотання) від 30.01.2017 року з доданими до неї проектом договору про встановлення земельного сервітуту. Також представником позивачів надано копії рішень Бучацької міської ради № 666 від 04.01.2017 року, № 733 від 09.02.2017 року, якими позивачам у відповідь на їхні заяви з приводу вчинення їм перешкод у користуванні орендованими земельними ділянками відмовлено у надані права проїзду до орендованих ними земельних ділянок через земельну ділянку, що перебуває у користуванні відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база», які мотивовані відсутністю згоди останнього на влаштування проїзду через їхню територію.

Окрім того, як убачається з відповіді Бучацької міської ради № Х/П-160 від 14.05.2016 року, відповідач Бучацька міська рада відмовила позивачам у надані дозволу на облаштування заїзду до належних їм приміщень, що по АДРЕСА_2 , через території колишньої міжрайбази, з огляду на відмову представника Бучацької міжрайбази (директора Лисого І. С.) на надання дозволу на облаштування такого заїзду.

Відповідно ч. 4 ст. 98 ЗК України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Суд, ураховуючи висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 649/19-22 від 23.05.2022 року, вважає слушними посилання представника позивачів про те, що найменш обтяжливим варіантом встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду транспортних засобів до орендованих позивачами земельних ділянок, є влаштування сервітуту по наявному шляху та проходу через частину земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база».

Як убачається із вищевказаного висновку експерта та підтверджується долученими до нього фотознімками, облаштуванню сервітуту через земельну ділянку, що перебуває в оренді ПрАТ «Галіція Дистилері», у спосіб, запропонований представником відповідача ПСК«Бучацька міжрайонна база» (з північної сторони), перешкоджає прибудова до виробничого приміщення останнього, а при облаштуванні проїзду (проходу) із південної сторони шлях проходитиме через ділянку третіх сторін, тобто сервітутом необхідно обтяжити дві земельні ділянки, що є більш обтяжливим варіантом встановлення земельного сервітуту (тотожний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 року у справі №306/1046/20).

Як установлено експертом, проїзду (проходу) на земельні ділянки, якими користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , через земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_3 , фактично не існує. З долучених до висновку експерта фотознімків (фото № 2 та № 6) убачається, що облаштуванню земельного сервітуту через земельну ділянку ОСОБА_3 перешкоджає забудова цієї ділянки та наявність парканів.

Водночас, як убачається з висновку експерта, влаштування сервітуту за рахунок частини земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні відповідачаПСК«Бучацька міжрайонна база» згідно план-схеми, виготовленої ФОП ОСОБА_4 , здійснюватиметься по наявному шляху та проходу через частину вказаної земельної ділянки, для облаштування такого сервітуту необхідно демонтувати лише частину бетонної стіни, що слугує огорожею між ділянками.

Як ствердила представник позивачів, позивачі бажають сплатити вартість робіт по демонтажу зазначеної частини бетонної стіни.

Враховуючи вищевикладене, суд відкидає доводи представника відповідача ПСК«Бучацька міжрайонна база» про те, що існують інші, менш обтяжливі варіанти влаштування земельного сервітуту для забезпечення проходу/проїзду до орендованих позивачами земельних ділянок, аніж облаштування такого сервітуту за рахунок частини земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні відповідача ПСК«Бучацька міжрайонна база».

Судом установлено, що позивачі зверталися до відповідача з відповідними пропозиціями щодо укладення договору земельного сервітуту, однак між відповідачем та позивачами не було досягнуто відповідних домовленостей, у зв`язку із чим останні звернулися до суду із позовом.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Принципи непорушності права власності закріплені також у ст. 321 ЦК України.

Згідно з частиною першою ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На переконання суду, у даному випадку доведено неможливість користування позивачами належним їм нерухомим майно та орендованими земельними ділянками в інший спосіб, ніж установлення земельного сервітуту.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 слід задовольнити та встановити позивачам земельний сервітут на право проходу та проїзду транспортних засобів до земельних ділянок площею 0,1034 га та 0,0610 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , призначених для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, кадастрові номери 6121210100:02:004:1681 та 6121210100:02:004:1682, та які перебувають у їх користуванні на праві оренди, влаштувавши сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та проходу через частину земельної ділянки площею 0,0449 га зі сторони Г-Д шириною 3,5 м, довжиною 129м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить до земель комунальної власності Бучацької міської ради та перебуває на праві постійного користування у ПСК «Бучацька міжрайонна база», відповідно до варіанту сервітуту, схематично зображеного на план-схемі, виготовленої ФОП ОСОБА_4 .

Встановлення такого сервітуту належним чином задовольнить потреби позивачів щодо ефективного використання орендованих ними земельних ділянок та буде найменш обтяжливим для відповідача ПСК «Бучацька міжрайонна база», у постійному користуванні якого перебуває земельна ділянка, щодо якої цей сервітут встановлюється

Як слідує з пояснень представника позивачів у судовому засіданні, позивачі просять встановити безстроковий та безоплатний земельний сервітут.

Суд ураховує таке.

Згідно ч. 2 ст. 98 ЗК України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 403 ЦК України сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що земельний сервітут, який встановлено без зазначення його строку, є постійним. Вказане узгоджується із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абз. 3 п. 22-2 Постанови № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Згідно ч. 2 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Як слідує з пояснень представника позивачів у судовому засіданні, ПСК «Бучацька міжрайонна база» не подано будь-яких пропозицій щодо умов встановлення сервітуту, зокрема, щодо розміру його оплати, а тому позивачами у позовній заяві не вказано про платність такого сервітуту. Окрім цього, просять врахувати, що відповідач не сплачує за землю жодних платежів (податків, орендної плати за землю тощо).

З огляду на наведене, а також те, що відповідачем ПСК «Бучацька міжрайонна база», які заперечували проти встановлення сервітуту, не подано будь-яких пропозицій щодо умов його встановлення, зокрема, щодо розміру його оплати, позивачами у позовній заяві не вказано на платність такого сервітуту, а судом не здобуто доказів, які б могли свідчити про те, що встановлення безоплатного земельного сервітуту буде надмірно обтяжливим для відповідача, при цьому відповідач не надав власних пропозицій щодо розміру плати за право користування частиною належної йому земельної ділянки, суд приходить висновку, що встановлений позивачам земельний сервітут слід визначити як безоплатний. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У силуп.1ч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже,відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів - ПСК «Бучацька міжрайонна база» та Бучацької міської ради на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід стягнути по 325 грн сплаченого позивачами судового збору, а також по 1430грн витрат на проведення судової експертизи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.98-100ЗК України, ст.ст. 401-404 ЦКУкраїни, ст. ст.10,12,13,76,81,89,141,263-265,354,355 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база», Бучацької міської ради Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері», про встановлення земельного сервітуту задовольнити.

Встановити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельний сервітут на право проходу та проїзду транспортних засобів до земельних ділянок площею 0,1034 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1681, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0610 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1682, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , призначених для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, та які перебувають у їх користуванні на праві оренди, влаштувавши сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та проходу через частину земельної ділянки площею 0,0449 га зі сторони Г-Д шириною 3,5 м, довжиною 129м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить до земель комунальної власності Бучацької міської ради та перебуває на праві постійного користування у Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база» згідно державного акта на право постійного користування серії І-ТР № 000321 від 13.08.1997 року, відповідно до варіанту сервітуту, схематично зображеного в план-схемі, виготовленої ФОП ОСОБА_4 .

Стягнути з Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 325 грн сплаченого судового збору, а також 1430 грн витрат на проведення судової експертизи.

Стягнути з Бучацької міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 325 грн сплаченого судового збору та 1430 грн витрат на проведення судової експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: с. Пилява Чортківського району Тернопільської області, 48414, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Підприємство споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база», місцезнаходження: вул. Галицька, 153, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області, 48403, код ЄДРПОУ 21143844.

Відповідач: Бучацька міська рада Тернопільської області, місцезнаходження: Майдан Волі, 1, м.Бучач Чортківського району Тернопільської області, 48402, код ЄДРПОУ 04058479.

Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері», місцезнаходження: вул. Бариська, 8-А, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області, 48403, код ЄДРПОУ 31274359.

Повний текст рішення складено 01.05.2023 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова