Ухвала

від 14.11.2023 по справі 595/1124/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 595/1124/17

провадження № 61-14320ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база» на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база», Бучацької міської ради Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері», про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до

Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база», Бучацької міської ради Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері», про встановлення земельного сервітуту.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2023 року позов задоволено. Встановлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельний сервітут на право проходу та проїзду транспортних засобів до земельних ділянок: площею 0,1034 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1681, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та площею 0,0610 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1682, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , призначених для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, та які перебувають у їх користуванні на праві оренди, влаштувавши сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та проходу через частину земельної ділянки площею 0,0449 га зі сторони Г-Д шириною 3,5 м, довжиною 129 м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить до земель комунальної власності Бучацької міської ради та перебуває на праві постійного користування у Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база», згідно державного акта на право постійного користування серії І-ТР № 000321 від 13 серпня 1997 року, відповідно до варіанту сервітуту, схематично зображеного в план-схемі, виготовленої ФОП ОСОБА_4 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база» залишено без задоволення, рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2023 року залишено без змін.

02 жовтня 2023 року Підприємство споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база», через засоби поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у зазначеній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків, зокрема, надання доказів отримання копії постанови оскаржуваної постанови апеляційного суду, надання копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, сплати судового збору.

26 жовтня 2023 року, на виконання вимог ухвали, Підприємство споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база» подало до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано копію заяви до Тернопільського апеляційного суду про видачу копії судового рішення, копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, докази сплати судового збору.

Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.

Заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 16 серпня 2023 року була отримана представником заявника 01 вересня 2023 року. На підтвердження вказаних обставин надано відповідні докази.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є вимога про встановлення земельного сервітуту щодо земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивачів та які розташовані всередині промислової зони.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

При цьому, Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у даній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).

Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389,

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база» про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити Підприємству споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база» строк на касаційне оскарження рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2023 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база» на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Підприємства споживчої кооперації «Бучацька міжрайонна база», Бучацької міської ради Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері», про встановлення земельного сервітуту.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко