Постанова

від 03.05.2023 по справі 145/1286/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1286/20

Провадження № 22-ц/801/1005/2023

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 рокуСправа № 145/1286/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук О.А.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Зуба В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв м.Вінниці цивільнусправу №145/1286/20запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2022 року, яке ухвалене суддею Ратушняком І.О. в Тиврівському районному суді Вінницької області, повний текст складено 15 листопада 2022 року,

в с т а н о в и в :

В вересні2020року ОСОБА_1 звернулася всуд зпозовом до ОСОБА_2 про відновленнястановища,яке існувалодо порушення,мотивуючи йоготим,що їй на підставі права власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,2500 га кадастровий номер 0524587900:02:001:0210, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташована за цією ж самою адресою.

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 та витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності до належного їй житлового будинку належать господарські будівлі та споруди, в тому числі колодязь, означений літ. «К». Колодязь розташований на належній їй земельній ділянці з кадастровим номером 0524587900:02:001:0210.

Суміжна земельна ділянка кадастровий номер 0524587900:02:001:0042 належить відповідачу ОСОБА_2 та перетинається з належною їй земельною ділянкою кадастровий номер 0524587900:02:001:0210, площа перетину згідно даних Державного земельного кадастру становить 42,4982 кв.м.

Для виправлення технічної помилки в ДЗК відповідачу рекомендується звернутися через Центр надання адміністративних послуг органів виконавчої влади Тиврівської РДА до відділу ГУ Держгеокадасту у Вінницькій області для виправлення допущеної помилки.

Однак відповідач виправити помилку не бажає, рекомендації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ігнорує. Самовільно переобладнав огорожу між належною їй земельною ділянкою та належною йому земельною ділянкою і встановив нову огорожу, чим позбавив її доступу до належного їй на праві власності колодязя, означеного на плані КП «ВООБТІ» літерою «К», викинув з колодязя насос, за допомогою якого вода подавалася в належний їй будинок. Крім того, відповідач перекрив цією огорожею вузол централізованого водопостачання, який також розташований на належній позивачу земельній ділянці. В зв`язку з такими діями відповідача вона не має можливості користуватися водою з колодязя та розраховуватися за спожиту воду з централізованого водогону.

Вона позбавленаможливостікористуватисята розпоряджатисямайном,щоналежить їйнаправі власності.Наїїпрохання демонтуватиогорожу,якапорушуєїї правовласності, перешкоджає їй в доступі до джерел водопостачання відповідач не реагує, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просила суд відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом демонтажу огорожі, в місці розташування криниці та вузла централізованого водопостачання, самочинно встановленої ОСОБА_2 між належною ОСОБА_1 земельною ділянкою кадастровий номер 0524587900:02:001:0210 та земельною ділянкою, належною ОСОБА_2 , кадастровий номер 0524587900:02:001:0042. Обов`язок виконання робіт з демонтажу огорожі покласти на відповідача.

Заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2022 року позов задоволено.

Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом демонтажу огорожі, в місці розташування криниці та вузла централізованого водопостачання, самочинно встановленої ОСОБА_2 між належною ОСОБА_1 земельною ділянкою кадастровий номер 0524587900:02:001:0210, призначеною для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованою в АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, належною ОСОБА_2 , кадастровий номер 0524587900:02:001:0042, що розташована в АДРЕСА_2 . Обов`язок виконання робіт з демонтажу огорожі покладено на ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовийзбір урозмірі 840,80 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 лютого 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції невірно встановлено зміст спірних правовідносин відповідно до фактичних обставин справи, що призвело до порушення прав відповідача, порушено норми матеріального та процесуального права, тому просив апеляційний суд скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач відповідно до принципу змагальності та обов`язку доказування надала суду неналежні та недопустимі докази, та не довела факт порушення її прав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Оксютенко Л.І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися майном, що належить їй на праві власності (колодязем).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,2500 га кадастровий номер 0524587900:02:001:0210, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташована за цією ж самою адресою, що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 169544872 від 06 червня 2019 року щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (а.с.10), державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 550504 (а.с.3) та витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 169541009 щодо земельної ділянки площею 0,2500 га (а.с.11).

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 (а.с.4-9) та витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності до належного їй житлового будинку належать господарські будівлі та споруди, в тому числі колодязь, означений літ. «К», який розташований на належній їй земельній ділянці з кадастровим номером 0524587900:02:001:0210.

Як вбачається з довідки відділу у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадасту у Вінницькій області №0-2-0.34-31/115-20 від 27 січня 2020 року, суміжна земельна ділянка кадастровий номер 0524587900:02:001:0042 належить ОСОБА_2 та перетинається з належною ОСОБА_1 земельною ділянкою кадастровий номер 0524587900:02:001:0210, площа перетину згідно даних Державного земельного кадастру становить 42,4982 кв.м., тип перетину: більше 30 м; для виправлення технічної помилки в ДЗК відповідачу рекомендовано звернутися через Центр надання адміністративних послуг органів виконавчої влади Тиврівської РДА до відділу Головного управління Держгеокадасту у Вінницькій області для виправлення допущеної помилки (а.с.13).

Проте, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 рекомендації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ігнорує.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.4 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно акту №3 від 06 серпня 2020 року про наслідки пошкодження джерела та вузла централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.89), комісія у складі голови ОК «Яришівка» Кулівара В.М., члена правління ОК «Яришівка», депутата Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького р-ну Барчука Д.В., склали цей акт про те, що комісією було обстежено домоволодіння АДРЕСА_1 та на день обстеження комісія встановила, що під час самовільного демонтажу та переобладнання огорожі на власний розсуд гр. ОСОБА_2 , проживаючим по АДРЕСА_1 встановлено нову огорожу, яка перешкодила доступу ОСОБА_1 до джерела водопостачання (криниці) та вузла централізованого водопостачання.

Зазначені дії гр. ОСОБА_2 унеможливили розрахунок за вже надані послуги з водопостачання гр. ОСОБА_1 , разом з тим порушено норми технічної експлуатації вузла водопостачання, чим завдано шкоди і ОК «Яришівка».

Вирішуючи спір у цій справі та установивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням ОСОБА_2 її законних прав та інтересів.

Власником земельної ділянки кадастровий номер 0524587900:02:001:0210, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,2500 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, є позивач ОСОБА_1 , і яка включає: А - житловий будинок; а прибудова; а1 навіс; Б літня кухня; П погріб; Г сарай; Т туалет; К колодязь; 1-3огорожа (а.с.10).

Отже, ОСОБА_2 не мав законних підстав самовільного демонтажу, переобладнання огорожі та встановлення нової огорожі, яка перешкоджає доступу ОСОБА_1 до джерела водопостачання (криниці) та вузла централізованого водопостачання. Оскільки такі дії порушують право позивача користуватися своєю власністю (колодязем), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність захисту її прав шляхом зобов`язання відповідача демонтувати огорожу.

Доводи апеляційної скарги в тому, що відповідача не запрошували та не пропонували підписувати акт №3 від 06 серпня 2020 року про наслідки пошкодження джерела та вузла централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки з акту вбачається, що для підтвердження даного факту були запрошені, зокрема винуватець шкоди ОСОБА_2 , який відмовився від підпису, що підтверджується комісією в складі голови ОК «Яришівка» Кулівара В.М. та члена правління ОК «Яришівка», депутата Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького р-ну Барчука Д.В.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не містять доказів та посилань, що оскаржуване рішення є незаконним, та судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішенняТиврівського районногосуду Вінницькоїобласті від11листопада 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 травня 2023 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Стадник І.М.