Ухвала

від 30.05.2023 по справі 145/1286/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 травня 2023 року

м. Київ

справа № 145/1286/20

провадження № 61-7806ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2022 року у складі судді: Ратушняка І. О., та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2023 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Стадника І. М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до порушення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позовна заява мотивована тим, що позивачу на підставі права власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0524587900:02:001:0210, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташована за цією ж самою адресою. Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 та витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності до належного їй житлового будинку належать господарські будівлі та споруди, в тому числі колодязь, означений літ. «К». Колодязь розташований на належній їй земельній ділянці з кадастровим номером 0524587900:02:001:0210.

Суміжна земельна ділянка, кадастровий номер 0524587900:02:001:0042, належить відповідачу ОСОБА_1 та перетинається з належною їй земельною ділянкою, кадастровий номер 0524587900:02:001:0210, площа перетину згідно даних Державного земельного кадастру становить 42,4982 кв. м.

Для виправлення технічної помилки в ДЗК відповідачу рекомендується звернутися через Центр надання адміністративних послуг органів виконавчої влади Тиврівської РДА до відділу ГУ Держгеокадасту у Вінницькій області для виправлення допущеної помилки. Однак відповідач виправити помилку не бажає, рекомендації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ігнорує. Самовільно переобладнав огорожу між належною позивачу земельною ділянкою та належною йому земельною ділянкою і встановив нову огорожу, чим позбавив ОСОБА_2 доступу до належного їй на праві власності колодязя, означеного на плані КП «ВООБТІ» літерою «К», викинув з колодязя насос, за допомогою якого вода подавалася в належний їй будинок. Крім того, відповідач перекрив цією огорожею вузол централізованого водопостачання, який також розташований на належній позивачу земельній ділянці. В зв`язку з такими діями відповідача позивач не має можливості користуватися водою з колодязя та розраховуватися за спожиту воду з централізованого водогону.

ОСОБА_2 позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися майном, що належить їй на праві власності. На її прохання демонтувати огорожу, яка порушує право власності та перешкоджає в доступі до джерел водопостачання, відповідач не реагує, тому позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

ОСОБА_2 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом демонтажу огорожі, в місці розташування криниці та вузла централізованого водопостачання, самочинно встановленої ОСОБА_1 між належною ОСОБА_2 земельною ділянкою, кадастровий номер 0524587900:02:001:0210, та земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , кадастровий номер 0524587900:02:001:0042. Обов`язок виконання робіт з демонтажу огорожі покласти на відповідача.

Заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2023 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом демонтажу огорожі, в місці розташування криниці та вузла централізованого водопостачання, самочинно встановленої ОСОБА_1 між належною ОСОБА_2 земельною ділянкою кадастровий номер 0524587900:02:001:0210, призначеною для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованою в АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , кадастровий номер 0524587900:02:001:0042, що розташована в АДРЕСА_2 . Обов`язок виконання робіт з демонтажу огорожі покладено на ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

23 травня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Суди описали лише позицію позивача, яка не підтверджена належними доказами, не взявши до уваги, що договором купівлі-продажу від 13 липня 2011 року та технічним паспортом на садибний будинок підтверджується реєстрація права власності за ОСОБА_1 на спірний колодязь. Матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував факт самовільного переобладнання забору між земельними ділянками, оскільки огорожа, яка їх розділяє, встановлена ще попередніми власниками будинковолодіння, а також не містять доказів позбавлення позивача доступу до належного їй колодязя, за допомогою якого здійснювалось подання води у будинок позивача. Позиція судів фактично базується на припущеннях, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України. Порівнявши схематичне зображення будинковолодінь сторін можна зробити висновок про те, що мова йде про два різні колодязі, кожен з яких розташований на різних земельних ділянках і позивачем не доведено яким чином існуючий паркан обмежує доступ до колодязя, який розташовано на земельній ділянці позивача. Відтак є протиправним та незаконним рішення судів щодо знесення забору та відновлення становища, яке існувало раніше, а також не зазначено коли таке становище існувало та не підтверджено доказами, яке саме це становище було, зокрема, який паркан існував раніше, яким чином до будинку позивача здійснювалось водопостачання та про який колодязь йде мова. Позивачем не доведено факт здійснення перешкод у користуванні її колодязем та відповідно самовільного переобладнання паркану, який розділяє суміжні земельні ділянки.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом демонтажу огорожі в місці розташування криниці та вузла централізованого водопостачання.

Отже, ця справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до порушення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков