Ухвала

від 20.04.2023 по справі 459/2150/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/2150/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/398/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 10.03.2023 про арешт майна в кримінальному провадженні №42022142150000042 від 29.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст. 201-2, ч.1 ст.366 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_9 ,

встановила :

Ухвалою слідчого суддіЧервоноградського міського суду Львівської області від 10.03.2023 задоволено клопотання слідчого СВ Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Червоноградської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_9 , та накладено, у межах кримінальному провадженні № 42022142150000042 від 29.06.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст. 201-2, ч.1 ст. 366 КК України, арешт на майно: зокрема на 2 (дві) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень, які було вилучено в ході проведення обшуку 19.08.2022 року, в будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Значна кількість речей була знайдена та визнана речовими доказами в межах кримінального провадження №42022142150000042 від 29.06.2022, в тому числі і 2 (дві) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень.

20.08.2022 року голові Червоноградського міського суду Львівської області було скеровано клопотання слідчого СВ Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_11 , яке було погоджено з прокурором Червоноградської окружної прокуратури ОСОБА_12 , про арешт майна, яке було вилучено під час вищезазначеного обшуку, в тому числі і 2 (двох) купюр номіналом 500 (п`ятсот) гривень, які значилися в описово - мотивувальній та в результативній частині поданого до суду клопотання, а отже слідчий та прокурор також просили накласти арешт на дані 2 (дві) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень.

Ухвалою Червоноградського міського суду від 22.08.2022, (справа №459/2150/22, провадження № 1-кс/459/1289/2022) дане клопотання було задоволене в повному обсязі та накладено арешт на зазначені в клопотанні речі, проте в ухвалі не були вказані 2 (дві) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень, хоча дані кошти значилися в описово - мотивувальній та в резолютивній частині поданого до суду клопотання, а отже слідчий суддя Червоноградського міського суду фактично не вирішив питання про їх арешт.

Слідчий суддя своє рішення про накладення арешту на майно мотивував тим, щовказане майно є речовим доказом у кримінальному провадженні та може мати суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

На дану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно - відмовити.

Апелянт та його довірителі вважають ухвалу слідчого судді незаконною.

Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження то це відбулося через те, що розгляд клопотання відбувався в суді першої інстанції без повідомлення зацікавлених осіб його та довірителів і лише 04.04.2023 на електронну пошту надійшла копія ухвали суду від 10.03.2024. Просить поновити строк оскарження.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що у клопотанні слідчого не зазначено хто є власником майна, а тому позбавлено дану особу права на захист та представництво. У клопотанні не вказана сума шкоди чи неправомірної вигоди завданої злочином; не вказаного підстав та мети відповідно до положення ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування для арешту майна. Також в справі відсутні доводи та посилання слідчого, які б відповідали цим вимогам КПК.

Апелянт звертає увагу, що арешт на дві купюри по 500 гривень не було накладено після обшуку, тобто 22.08.2022 і коли в листопаді 2022 року ОСОБА_7 звернулася із заявою до слідчого про повернення даних коштів, як не арештованих, її нічого слідчий не відповів та гроші не повернув. На таку бездіяльність слідчого було подано ОСОБА_7 29.11.2022 заяву про вчинення кримінального правопорушення із внесенням даних в ЄРДР.

Апелянт зазначає, що вже було скасовано судом апеляційної інстанції 30.01.2023 ухвалу слідчого судді про накладення арешту на дві купюри по 500 гривень. Однак у подальшому слідчий знову звертається до суду першої інстанції і суд виносить ухвалу 10.03.2023 про накладення арешту на дві купюри по 500 гривень. Вказані факти свідчать про істотне порушення вимог КПК при накладенні арешту на майно.

Апелянт наголошує, що КПК не передбачає поновлення строку слідчому зі зверненням до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, але це було зроблено.

У ст. 171 КПК чітко зазначено, що з клопотанням про накладення арешту на майно має слідчий звернутися до суду протягом 48 годин. Вказаний строк є присічним, а з його спливом таке клопотання має залишитися без задоволення. Прийняте слідчим суддею рішення суперечить чинному законодавству та практиці Європейського Суду. Викладені порушення є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Адвокат ОСОБА_6 , який був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду апеляційної скарги, подав клопотання про розгляд справи без його та довірителів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 участі. Апеляційні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурорапро відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишенняухвали слідчогосудді беззмін, вивчивши матеріали справи, переглянувши судоверішення судупершої інстанціїв межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 404 КПК України.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Також, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно з ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 171 КПК України встановлено обов`язкові вимоги, яким повинно відповідати клопотання про арешт майна.

Завданням кримінального провадження повинні досягатися таким чином щоб до жодної особи не було застосовано необґрунтованого процесуального примусу (ст. 2 КПК України).

Будь-яке втручання у право власності повинне бути законним, наприклад, на підставі ухвали суду. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання майна у кримінальному провадженні в якості речового доказу (арешт майна) може бути необхідним для належного здійснення правосуддя, що є законною метою в «загальних інтересах» суспільства (наприклад, Рішення у справіEast West Alliance Limited проти Українивід 23 січня 2014 року, заява № 19336, параграф 188). Разом з тим, має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи (серед інших, Рішення у справіEdwards проти Мальтивід 24.10.2006 року, заява № 17647/04, параграф 69).

Як вбачаєтьсязматеріалівсправи,відомості досудовогорозслідування внесено29червня 2022року доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42022142150000042,за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 201-2, ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою слідчого СВ Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області майно, зазначене у клопотання слідчого визнано речовимдоказом укримінальному проваджені № 42022142150000042.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, а саме: 2 (дві) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень, які було вилучено в ході проведення обшуку 19.08.2022 року, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 та питання щодо арешту яких не було вирішено ухвалою слідчого судді 21.08.2022 року, оскільки такі є речовим доказом і їх арешт необхідний для унеможливлення подальшої втрати, знищення чи приховування.

У клопотанні, яке задоволено слідчим суддею, слідчий покликався на те, що 19.08.2022 року, слідчим СВ Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_13 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в межах кримінального провадження №42022142150000042 від 29.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, було проведено обшук відповідно до ухвали слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області. В ході даного обшуку було вилучено ряд речей зокрема і 2 (дві) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень.

Зазначені у протоколі про обшук речі були визнані речовими доказами в межах кримінального провадження №42022142150000042 від 29.06.2022, в тому числі і 2 (дві) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень.

20.08.2022 року голові Червоноградського міського суду Львівської області було скеровано клопотання слідчого СВ Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_11 , яке було погоджено з прокурором Червоноградської окружної прокуратури ОСОБА_12 , про арешт майна, яке було вилучено під час вищезазначеного обшуку, в тому числі і 2 (двох) купюр номіналом 500 (п`ятсот) гривень, які значилися в описово - мотивувальній та в результативній частині поданого до суду клопотання, а отже слідчий та прокурор також просили накласти арешт на дані 2 (дві) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень.

Ухвалою Червоноградського міського суду від 22.08.2022, (справа №459/2150/22, провадження № 1-кс/459/1289/2022) дане клопотання було задоволене в повному обсязі та накладено арешт на зазначені в клопотанні речі, проте в ухвалі не було зазначено 2 (дві) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень, хоча дані кошти значилися в описово - мотивувальній та в резолютивній частині поданого до суду клопотання, а отже слідчий суддя Червоноградського міського суду фактично не вирішив питання про їх арешт.

Отже питання про накладення арешту на майно, а саме на «2 (дві) купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень», не було вирішено слідчим суддею в ухвалі Червоноградського міського суду від 22.08.2022 року.

З врахуванням зазначено слідчий суддя суду першої інстанції дійшов переконання, що майно, на яке просить слідчий накласти арешт має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та з метою уникнення ризиків запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, збереження характеристик та властивостей об`єктів та з метою збереження речових доказів, вважав, що клопотання старшого слідчого підлягає задоволенню.

З таким рішення погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При винесенні ухвали судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, зокрема враховано правову підставу для арешту, можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, та прийнято до уваги те, що дослідження та збереження, вилученого майна на даному етапі досудового розслідування має важливе значення для кримінального провадження.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до ст.16 КПК України - позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПКУкраїни.

Сукупність наведеної норми свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що слідчим, в межах кримінального провадження №42022142150000042 20.08.2022 року на адресу і Червоноградського міського суду Львівської області було скеровано клопотання слідчого про арешт майна, яке було вилучено під час обшуку у помешканні ОСОБА_8 , в тому числі і 2 (двох) купюр номіналом 500 (п`ятсот) гривень, які значилися в описово - мотивувальній та в результативній частині поданого до суду клопотання, а отже слідчий та прокурор було у відповідності до норм чинного законодавства виконано вимоги по забезпеченні вилученого під час обшуку майна, яке було визнано у подальшому речовим майном.

Не зазначення в резолютивній частині ухвали слідчого судді від 22.08.2022 про дві купюри номіналом по 500 гривень є механічною помилкою суду, яку намагались виправити прийняттям відповідного рішення про виправлення описки 30.12.2022, однак таке було 30.01.2023 скасовано судом апеляційної інстанції з наданням слідчому права на повторне звернення до суду з відповідним клопотанням. Даним правом слідчий і скористався.

Враховуючи наведеніобставини атакож те,що вказане у клопотанні майно визнано речовимдоказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, колегія суддів вважає, що у слідчого судді були правові підстави для накладення арешту на зазначене майно.

Апеляційні вимоги представника адвоката ОСОБА_6 не спростовують доводів слідчого судді, оскільки є не переконливі.

Відтак, колегія суддів вважає, що накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого, виходячи із обставин викладених у клопотанні слідчого, слідчий суддя дійшов до вірного висновку про задоволення клопотання слідчого і наклав арешт на вказане майно, яке може мати суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищенаведене, на думку колегії суддів, на цьому етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна.

За такихобставин колегіясуддів дійшладо висновку,що вищезазначенаухвала слідчогосудді Червоноградськогоміського судуЛьвівської області від 16.03.2023 є законноюта бґрунтованоюі підставдля їїскасування немає,а тому відмовляє представнику адвокату ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у задоволенні його апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Поновити адвокату ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Червоноградського міського суду Львівської області від 10.03.2023 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022142150000042від29.06.2022 року - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: