Постанова

від 02.05.2023 по справі 946/4099/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4667/23

Справа № 946/4099/22

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Пінькової К.Ю.,

учасники справи: позивач- ОСОБА_1 , відповідач Ізмаїльська районна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Ренійська міська рада Ізмаїльського району,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року,

постановлену Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області у складі: судді Баннікова Н.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Ренійська міська рада Ізмаїльського району про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Ренійська міська рада Ізмаїльського району про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Україниз посиланням на те, що позовні вимоги позивача підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження.

Доводами апеляційної скарги є те, що предметом оскарження у справі є позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо захисту права приватної власності, нерухомого майна житлового будинку, земельної ділянки для його обслуговування та ведення господарства, господарських будівель, що належать позивачу на праві приватної власності, розташованих за адресою: с. Лиманське, Ізмаїльського району (колишній Рейнінський район), яким завдається шкода внаслідок руйнування через руйнування та відсутність дорожнього покриття, кутом схилу в напрямку лиману та природними факторами (дощі, таяння снігу) прилеглої території через відсутність будь-яких запобігань цьому з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування та, відповідно, вимоги позивача щодо збереження стану майна, яке перебуває в його приватної власності, шляхом ремонту схилу. Через наведене спір не є публічно-правовим, як помилково вважав суд. Крім того, судом постановлено оскаржувану ухвалу поза межами визначеного законом строку.

Таким чином, встановлена правова природа спірних правовідносин по справі унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання цих відносин протиправними, а тому позовні вимоги позивача не можуть розглядатися в суді адміністративної юрисдикції в порядку, передбаченому КАС України.

Аналогічні підстави встановлені Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.09.2020 по справі №826/1130/16, адміністративне провадження №К/9901/42510/18.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 55, 124Конституції України та ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з тих підстав, які передбачені законом. Такі підстави визначено у ст. 186 ЦПК України.

Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску строку позовної давностіта інших не передбачених законом підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі з тих підстав, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст.186ЦПК України), суд послався на те, що позивач у позовній заяві просить зобов`язати відповідача суб`єкт владнихповноважень (органдержавної влади(утому числібез статусуюридичної особи),орган місцевогосамоврядування,їх посадовучи службовуособу,іншого суб`єктупри здійсненніними публічно-владнихуправлінських функційна підставізаконодавства,в томучислі навиконання делегованихповноважень,або наданніадміністративних послуг п. 7ч. 1 ст.4КАС) - Ізмаїльську районну державну адміністрацію здійснити заходи по проведенню ремонту схилу та дороги на території с. Лиманське Ізмаїльського району, тому наявний спір фізичної особи з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності, на підставі чого прийшов до висновку, що позовну заяву необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС Українисуб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з захистом права приватної власності, якому завдається шкода руйнування прилеглої території, тобто із цивільним правом.

Спір про захист права приватної власності щодо захисту нерухомого майна позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом , є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права, можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

У цьому випадку той факт, що відповідачем є орган місцевого самоврядування, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

На вказані обставини звернув увагу Верховний Суд в постанові від 19 квітня 2019 року по справі №523/2647/15-а.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції викладеного не врахував, не з`ясував обставин, які мають значення для правильного визначення юрисдикції даного спору, не встановив характеру спірних правовідносин та не перевірив фактичні і правові підстави позову, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про недопустимість розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства.

Судова практика про застування наведеного свідчить про те, що спори з приводу невиконання органами місцевого самоврядування протизсувних заходів, внаслідок чого зазнають руйнації об`єкти нерухомого майна громадян, через захист права власності на які особи змушені звертатися до суду, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства (Постанова КЦС ВС від 30.09.2020 - № 727/73/18).

При цьому для правильного визначення належного суду для розгляду справи вказаної категорії не має значення, чи заявлені одночасно з вимогами про зобов`язання відповідача здійснити заходи по відновленню стану об`єкту вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення вартості відновлювальних робіт, на що помилково послався суд, оскільки визначальним є захист права власності позивача шляхом спонукання відповідача як суб`єкта владних повноважень до здійснення певних дій в межах своїх повноважень. І в таких правовідносинах відсутня характерна для адміністративної юрисдикції підпорядкованість однієї сторони іншій, оскільки позивач не перебуває з відповідачем у відносинах, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій, а правові наслідки, на настання яких спрямований позов, пов`язані виключно із збереженням належного йому нерухомого майна.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст.379ЦПКУкраїни підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За викладених обставин ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 02 травня 2023 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В.Кострицький

Ю.П. Лозко