Рішення

від 26.04.2023 по справі 910/8886/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2023Справа № 910/8886/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вокар-Сервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр Технополіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вокар-Сервіс»

про стягнення 1180750,27 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Мусієнко В.І.;

від третьої особи: Чорна Б.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр Технополіс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» про стягнення 1180750,27 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що оскільки відповідач не забезпечив збереження вантажу, який перевозився за міжнародною товарно-транспортною накладною UA100060/2020/478712, то відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 1180750,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вокар-Сервіс».

13.03.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 49500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/8886/22 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр Технополіс».

23.03.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вокар-Сервіс» (третьої особи) надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 18000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 розгляд вказаної заяви третьої особи призначено на 12.04.2023 (у зв`язка з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному з 23.03.2023).

У судовому засіданні 12.04.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 26.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» призначено на 26.04.2023.

У судове засідання 26.04.2023 з`явились представники відповідача та третьої особи.

Представник позивача у судове засідання 26.04.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 7), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0105494292714).

У судовому засіданні 26.04.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши подані заяви та додані до них документи і матеріали, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до приписів частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини тринадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду та вирішення справи по суті при розподілі судових витрат суди мають вирішити щодо сторони, не на користь якої ухвалено остаточне судове рішення, питання відшкодування (компенсації) іншій стороні понесених судових витрат по справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідний механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/3412/16 та у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №530/1731/16-ц.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

21.12.2022 третьою особою подані письмові пояснення, в яких третя особа повідомила, що нею будуть понесені витрати на правову допомогу адвоката: 9000,00 грн та додатково 3000,00 грн за участь в одному судовому засіданні; остаточний розмір витрат буде визначено третьою особою під час судового провадження з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.03.2023 представник третьої особо заявив про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката та повідомив, що докази понесення ним адвокатських витрат будуть подані ним після прийняття судом рішення у справі.

13.12.2022 між Адвокатським бюро «Богдани Чорної» (адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вокар-Сервіс» (клієнт) укладено Договір №20/2022 про надання правничої/правової допомоги, відповідно до умов якого адвокатське бюро зобов`язується надати правову/правничу допомогу, представництво та захист інтересів клієнта у справі №910/8886/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр Технополіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» про стягнення 1180750,27 грн.

У п. 4.3 Договору сторонами погоджено, що за надання правової допомоги щодо підготовки документів для подання до суду, зокрема, підготовки заяв, клопотань, пояснень, адвокатських запитів, тощо в суді 1 інстанції клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар у розмірі 9000,00 грн; крім того клієнт оплачує гонорар за представництво його інтересів під час судового розгляду з розрахунку 3000,00 грн за участь в одному судовому засіданні.

15.03.2023 між сторонами складено Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому сторонами погоджено, що адвокатське бюро надало наступні послуги:

1) юридичні консультації клієнта з питань фактичних і правових підстав спірних правовідносин, практики застосування відповідного законодавства, можливості та правових наслідків досягнення бажаного для клієнта результату;

2) підготовка, формування та узгодження правової позиції по справі №910/8886/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Вокар-Сервіс», про стягнення 1180750,27 грн., а саме:

- вивчення та аналіз позовної заяви про стягнення збитків за договором перевезення та копій доданих до неї документів;

- вивчення та аналіз відзиву ТОВ «Шерп - Експо» на позовну заяву від 07 жовтня 2022 рок та копій доданих до нього документів;

- вивчення та аналіз відповіді ТОВ «ІТЦ «Технополіс» на відзив;

- вивчення та аналіз заперечень ТОВ «Шерп-Експо» на відповідь на відзив;

- підготовка, складання та подання до Господарського суду міста Києва пояснень третьої особи щодо позову;

- вивчення та аналіз клопотання ТОВ «ІТЦ «Технополіс» про приєднання доказів до матеріалів справи

Гонорар Адвокатського бюро за вказані послуги становить 9000,00 грн.

3) представництво інтересів клієнта під час судових засідань 08.02.2023, 08.08.2023, 15.03.2023 з розрахунку 3000,00 грн за участь в 1 судовому засіданні.

Гонорар Адвокатського бюро за вказані послуги становить 9000,00 грн.

Загальна сума гонорару становить 18000,00 грн.

На підставі виставленого адвокатським бюро рахунку-фактури №4 від 15.03.2023 на суму 18000,00 грн третьою особою 16.03.2023 було сплачено на користь адвокатського бюро гонорар у розмірі 18000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №73.

Таким чином, третьою особою були понесені адвокатські витрати у розмірі 18000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 07.10.2022, відповідач заявив про стягнення з позивача вже понесених ним витрат на правову допомогу адвоката у сумі 19500,00 грн та повідомив, що очікує додатково понести адвокатські витрати.

У судовому засіданні 15.03.2023 відповідачем було заявлено про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката.

05.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» (клієнт) та адвокатом Мусієнком В.І. укладено Договір №01/10/2022/ГС про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу із захисту прав і законних інтересів клієнта, у тому числі, але не виключно, у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді та будь-яких інших судових, державних та правоохоронних органах Державної виконавчої служби у справі за участю клієнта, а саме №910/8886/22.

Відповідно до п. 5 Договору підтвердженням фактичного надання послуг є Акт прийому-передачі наданих послуг, до якого додається детальний опис послуг, наданих адвокатом.

05.10.2022 між сторонами укладено Додаток №1 до Договору, де сторони погодили, що розмір винагороди адвоката обчислюється в порядку погодинної оплати та складає 3000,00 грн за 1 годину роботи адвоката; винагорода адвоката за участь в одному судовому засіданні складає 3000,00 грн.

07.10.2022 між сторонами складено Акт прийому-передачі наданих послуг на суму 19500,00 грн.

З рахунку №01/10/2022/ГС/01 від 06.10.2022, в якому міститься детальний опис наданих адвокатом послуг, вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги:

1) проведення юридичного аналізу документів, що стосуються правовідносин судового спору, вивчення актуальної судової практики та розробка попередньої правової позиції - 2,5 години;

2) підготовка проекту відзиву на позов - 4 години.

Разом - 6,5 годин = 19500,00 грн.

За платіжним дорученням №2490 від 06.10.2022 відповідач сплатив на користь адвоката гонорар у розмірі 19500,00 грн.

Крім того, 09.03.2023 між сторонами складено Акт прийому-передачі наданих послуг на суму 30000,00 грн.

З рахунку №01/10/2022/ГС/02 від 08.03.2023, в якому міститься детальний опис наданих адвокатом послуг, вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги

1) участь в судовому засіданні 12.10.2022 - 1 година;

2) підготовка письмових заперечень на відповідь на відзив - 3 години;

3) участь в судовому засіданні 16.11.2022 - 1 година;

4) участь в судовому засіданні 30.11.2022 - 1 година;

5) участь в судовому засіданні 14.12.2022 - 1 година;

6) участь в судовому засіданні 18.01.2023 - 1 година;

7) участь в судовому засіданні 08.02.2023 - 1 година;

8) участь в судовому засіданні 08.03.2023 - 1 година.

Разом 10 годин = 30000,00 грн.

За платіжним дорученням №2613 від 09.03.2023 відповідач сплатив на користь адвоката гонорар у розмірі 30000,00 грн.

Таким чином, відповідачем були понесені адвокатські витрати у розмірі 49500,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд зазначає, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Оскільки договором, укладеним третьою особою, визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 9000,00 грн (за надання правової допомоги щодо підготовки документів для подання до суду, зокрема, підготовки заяв, клопотань, пояснень, адвокатських запитів, тощо в суді 1 інстанції) та 3000,00 грн за 1 судове засідання, заявник не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.

Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов`язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується понесення третьою особою витрат на правову допомогу адвокат у справі №910/8886/22 на суму 18000,00 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр Технополіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вокар-Сервіс» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 18000,00 грн.

Відповідачем не було надано суду заяви про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката.

При цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що виконані відповідачем роботи з проведення юридичного аналізу документів, що стосуються правовідносин судового спору, вивчення актуальної судової практики та розробка попередньої правової позиції, а також підготовка проекту відзиву на позов фактично стосуються надання одного виду правової допомоги.

Крім того, враховуючи складність даної справи, предмет та підстави позову у даній справі, заявлена відповідачем до стягнення з позивача сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, а визначений відповідачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені відповідачем витрати на правову допомогу адвоката на позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр Технополіс» витрати на правову допомогу адвокат у сумі 20000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вокар-Сервіс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр Технополіс» (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 7; ідентифікаційний код: 37395837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вокар-Сервіс» (45000, Волинська обл., м. Ковель (з), вул. Володимирська, буд. 135В; ідентифікаційний код: 41203111) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр Технополіс» (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 7; ідентифікаційний код: 37395837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4/7, офіс 65; ідентифікаційний код: 36285983) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

5. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 04.05.2023.

Суддя О.М. Спичак