Рішення

від 04.05.2023 по справі 733/15/23

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/63/23

Єдиний унікальний №733/15/23

Рішення

Іменем України

04 травня 2023 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Вовченка А.В.,

секретаря судового засідання- Мошенець Л.М.,

представника позивача -прокурора Гнип Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ічня за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави до Ічнянської міської ради та ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТОВ «Ічнянське» , з урахуванням уточнених позовних вимог ,про визнання недійсним та скасування п. 115.1 рішення 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Прилуцька окружна прокуратура Чернігівської області в інтересах держави , з урахуванням уточнених позовних вимог звернулася до Ічнянської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору : ТОВ «Ічнянське», про визнання недійсним та скасування п. 115.1 рішення 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачка ОСОБА_1 07.08.2020 року подала заяву про розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, орієнтованою площею 2,00 га із земель комунальної власності на території Ічнянської ОТГ. При цьому ОСОБА_1 в заяві вказала про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по даному виду цільового призначення ще не використала.

Рішенням 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради від 16.07.2021 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , площею 1,8563 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та передано у власність вказану вище ділянку з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161 за межами м.Ічня Прилуцького району Чернігівської області.

На підставі зазначеного рішення, 07.09.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (індексний номер рішення 60222953).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Водночас, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення 12 сесії 7 скликання Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області №5-12-7-16 від 01.11.2016 року отримала у приватну власність (право зареєстровано 21.12.2016року) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 5923583400:06:000:0175, площею 0,1801 га.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки на підставі оспорюваного рішення Ічнянської міської ради від 16.07.2021 року про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Отже, земельна ділянка площею 1,8562 га , що знаходиться за межами м.Ічня Прилуцького району з кадастровим номером 7421710100:05:000:1161 незаконно вибула із земель комунальної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання. Причиною цього стало також те, що Ічнянською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення, не вжито заходів щодо перевірки використання ОСОБА_1 права безоплатного

отримання у власність земельної ділянки даного виду використання.

З огляду на викладене, п. 115.1 рішення 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради Чернігівської області від 16.07.2021 року №362-VІІІ «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам за межами населених пунктів для ведення ОСГ », в частині затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Враховуючи, що п.115.1 рішення Ічнянської міської ради Чернігівської області від 16.07.2021 №362- VІІІ прийнято з порушенням законодавства та земельну ділянку надано особі, яка вже не мала права її безоплатно отримувати у власність, то запис у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку, є похідним вказаної земельної ділянки у власність.

Також, оскільки на підставі незаконного рішення Ічнянської міської ради Чернігівської області від 16.07.2021 №362- VІІІ за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 07.09.2021 №60222953, то останній підлягає скасуванню та поверненню земельної ділянки у власність об`єднаної територіальної громади.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення Ічнянської міської ради Чернігівської області від 16.07.2021 №362- VІІІ, а саме п.115.1 , яким передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 1,8562 га (кадастровий номер7421710100:05:000:1161 ) для ведення особистого селянського господарства , що розташована за межами м.Ічня Прилуцького району Чернігівської області на території Ічнянської ОТГ та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №60222953 від 07.09.2021 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером7421710100:05:000:1161 за ОСОБА_1 ; стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подачу даного позову.

Прокурор Прилуцької окружної прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Ічнянської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву з проханням провести розгляд справи у його відсутність та ухвалити рішення на розсуд суду.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилася. У відзиві на позовну заяву зазначила , що право громадянина на отримання 2,0 га землі для ведення особистого селянського господарства не вичерпується фактом отримання однієї земельної ділянки меншого розміру з таким цільовим призначенням, а реалізовується шляхом отримання кількох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах 2,0 га. Приписи частини 4 ст.116 Земельного кодексу України не обмежують право громадянина на безоплатне отримання другої земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, якщо перша отримана громадянином земельна ділянка є меншою за 2,0 га. Про це зазначено у Постановах Верховного Суду України у справі №805/181/17-а від 11.12.2019 року та у справі №192/2995/16-а від 26.03.2020 року, а тому просила в позові відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Ічнянське» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності .

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим

Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та посадових осіб.

Судом встановлено, що рішенням п`ятдесят третьої (позачергової) сесії сьомого скликання від 22.09. 2020 року № 5673- VІІ відповідачці ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Ічнянської міської ради , орієнтовно площею 2 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.28).

П.115.1 рішення Ічнянської міської ради за №362- VІІІ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого господарства за межами населеного пункту на території Ічнянської міської ради (а.с.29).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектара.

Водночас, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення 12 сесії 7 скликання Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області №5-12-7-16 від 01.11.2016 року отримала у приватну власність (право зареєстровано 21.12.2016року) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 5923583400:06:000:0175, площею 0,1801 га.

Відповідачка ОСОБА_1 ,зловживаючи своїмправом,набула спірну земельнуділянку увласність внаслідоквчинення неправомірнихдій,а саме:не повідомилаІчнянську міськураду про те,що ранішескористалася правомна безоплатнуприватизацію земельноїділянки дляаналогічних потреб,а навпакиввела в оману,зазначаючи,що неотримувала раніше земельноїділянки дляведення особистогоселянського господарства,отримала незаконні перевагипорівняно зіншими громадянами,чим порушеносуспільний інтересна законністьу ційсфері тагарантовану статтею21Конституції Українирівність праввсіх громадян,оскільки коженгромадянин маєправо лишеодноразово використатисвоє правона безоплатнеотримання увласність земельноїділянки дляпевної категоріїпотреб.

Такимчином,відповідачка ОСОБА_1 ,всупереч принципурегулювання земельнихвідносин вУкраїні,будучи особою,яка використаласвоє правона безоплатнеотримання увласність земельноїділянки дляведення особистогоселянського господарствав межахнорм безоплатноїпередачі земельнихділянок дляданого видувикористання зкадастровим номером5923583400:06:000:0175,площею 0,1801га .,повторно отрималау власністьземельну ділянкуплощею 1,8562га закадастровим номером7421710100:05:000:1161.

Згідно з п.б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Тобто, Земельним кодексом України, чітко встановлено, що громадяни мають право на набуття права

власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності шляхом їх безоплатної передачі лише один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б)для ведення особистого селянського господарства -не більше2,0гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Таким чином, ОСОБА_1 на час звернення до Ічнянської міської ради Чернігівської області з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, однак в заяві на надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вказала про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по даному виду цільового призначення ще не використала.

У свою чергу, розглядаючи заяву про затвердження проекту із землеустрою по суті, Ічнянською міською радою Чернігівської області не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не перевірено, зокрема, факт використання ОСОБА_1 свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого, земельна ділянка площею 1,8562 га незаконно вибула із земель комунальної власності.

Відповідно до ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, п.115.1 рішення Ічнянської міської ради Чернігівської області №362- VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам за межами населених пунктів для ведення ОСГ », щодо затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є недійсним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 24.06.2015 у справі №6-228цс-14.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 26 вказаного Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію

прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи, що п.115.1 рішення Ічнянської міської ради Чернігівської області від №362- VІІІ в частині затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою прийнято з порушенням законодавства та земельну ділянку надано особі, яка вже не мала права її безоплатно отримувати у власність, то запис у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку, є похідним і має бути скасований разом із скасуванням незаконного рішення про надання вказаної земельної ділянки у власність.

Оскільки на підставі незаконного рішення Ічнянської міської ради Чернігівської області від №362- VІІІ за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 07.09.2021 №60222953, то останній підлягає скасуванню.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17 липня 1997 року №475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право

користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Отже, з отриманням у власність земельної ділянки з кадастровим номером5923583400:06:000:0175, площею 0,1801 га ОСОБА_1 використала своє право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної власності за даним видом використання для ведення особистого селянського господарства. Повторне надання у власність земельної ділянки громадянам України за даним видом використання діючим законодавством не передбачено.

Передбачена ст.ст.116,121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку за певним видом використання, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 року, справа №302/380/16-ц дійшов висновку, що передбаченаст.116 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом та отримала у власність земельну ділянку в розмірах, встановлених ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання безоплатно у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Відтак, ОСОБА_1 , зловживаючи наданим їй законодавством правом та з порушення вимог закону, отримала земельну ділянку з кадастровим номером7421710100:05:000:1161, розміром 1,8562 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, зроблено відповідні правові висновки про необхідність скасування рішення про передачу їй вказаної земельної ділянки, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, оскільки Ічнянська міська рада Прилуцького району Чернігівської області самостійно не звернулась до суду для захисту свого порушеного права на спірну земельну ділянку, прокурором правомірно поданий даний позов в інтересах держави.

При зверненні з даним позовом до суду Чернігівською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 4962грн. 00 коп. Наведене підтверджується платіжним дорученням за № 2178 від 17 листопада 2022 року (а.с. 15).

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури належить солідарно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 4962,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 141, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст.21, 387, 388, 393, 1212 Цивільного Кодексу України, ст. ст. ст. 116, 125, 152, 155 Земельного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовнівимоги Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави до Ічнянської міської ради та ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТОВ «Ічнянське» про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності- задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати п.115.1 рішення 11 сесії 8 скликання Ічнянської міської ради області від 16.07.2021 року 362- VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам за межами населених пунктів для ведення ОСГ» , яким передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 1,8562 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Ічнянської міської ради , кадастровий номер 7421710100:05:000:1161, яка розташована за межами м.Ічня Прилуцького району Чернігівської області.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №60222953 від 07.09.2021 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером7421710100:05:000:1161, площею 1,8562 за ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ).

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області (ЄДРПОУ 04061748) на користь Чернігівської обласної прокуратури (реквізити отримувача: МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910114, р/р UA 2482017203431400001000006008 в ДКСУ в м. Київ, ) судовий збір в сумі 4962,00 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві ) грн. 00 коп., сплачений за подачу позову до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Сторони у справі:

Позивач: Прилуцька окружна прокуратура, м. Прилуки вул. 1-го Травня,50-а, код ЄДРПОУ 02910114.

Відповідач: Ічнянська міська рада Прилуцький район Чернігівська область, м.Ічня площа Шевченка,1 код ЄДРПОУ 04061748.

Відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 .

Третя особа на стороні відповідача: ТОВ «Ічнянське», м.Ічня вул.Ковалівка,49 , код ЄДРПОУ 42496078.

Повне рішення виготовлено 04 травня 2023 року.

Суддя А. В. Вовченко