Ухвала

від 04.05.2023 по справі 200/12120/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 травня 2023 року

м. Київ

справа № 200/12120/21

адміністративне провадження № К/990/13434/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матерборчук Юлія Володимирівна, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі №200/12120/21 за позовом ОСОБА_1 до Покровської районної державної адміністрації Донецької області, Комісії з реорганізації управління соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації, Комісії з реорганізації фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Покровської районної державної адміністрації Донецької області (далі - відповідач-1), Комісії з реорганізації управління соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації (далі - відповідач-2), Комісії з реорганізації фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації (далі - відповідач-3), в якому просив:

визнати протиправним дії відповідача - 1 щодо нарахування і виплати позивачу середнього заробітку за період проходження військової служби з 23 березня 2021 року по 01 вересня 2021 року;

зобов`язати відповідача - 1 перерахувати і виплатити позивачу середній заробіток за період проходження військової служби з 23 березня 2021 року по 01 вересня 2021 року з урахуванням середньоденної заробітної плати у сумі 587,04 грн і доплатити додаткові кошти 31645,35 грн;

стягнути з відповідача - 2 на користь позивача заробітну плату у повному обсязі, а саме з 13 квітня 2016 року по 18 жовтня 2016 року з урахуванням вислуги років на державній службі та надбавки за високі досягнення у праці 50%, відпускні за 14 календарних днів, компенсація за невикористану частину щорічної основної відпустки при звільненні в сумі 2436,15 грн,

стягнути з відповідача - 3 на користь позивача заробітну плату у повному обсязі, а саме з 19 жовтня 2016 року по 04 лютого 2020 року з урахуванням вислуги років на державній службі в сумі 10336,91 грн, середню заробітну плату за період з 05 лютого 2020 року по 22 березня 2021 року у сумі 3608,38 грн., компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки при звільненні в сумі 123,74 грн;

стягнути з відповідача - 3 на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у повному обсязі при звільненні, починаючи з 14 серпня 2021 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньої заробітної плати у розмірі 587,04 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року позов задоволено частково. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Покровської районної держаної адміністрації Донецької області про визнання протиправними дій щодо нарахування і виплати середнього заробітку за період проходження військової служби з 23 березня 2021 року по 01 вересня 2021 року, зобов`язання перерахувати і виплатити середній заробіток за період проходження військової служби з 23 березня 2021 року по 01 вересня 2021 року з урахуванням середньоденної заробітної плати у сумі 587,04 гривень і доплатити додаткові кошти 31645,35 гривень, відмовлено повністю. Стягнуто з Комісії з реорганізації управління соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в сумі 423 гривні 84 копійки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Комісії з реорганізації фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 19 жовтня 2016 року по 04 лютого 2020 року в сумі 4424 гривні 75 копійок, середню заробітну плату за період з 05 лютого 2020 року по 22 березня 2021 року в сумі 3608 гривень 38 копійок, компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки при звільненні в сумі 123 гривні 74 копійки, загалом 8156 гривень 87 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з реорганізації управління соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації та Комісії з реорганізації фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3800 гривень 00 копійок.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника позивача Матерборчук Юлії Володимирівни задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №200/12120/21 скасовано в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, прийнявши в цій частині нову постанову про часткове задоволення таких позовних вимог. Стягнуто з Комісії з реорганізації фінансового управління Ясинуватської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2000 гривень. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №200/12120/21 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матерборчук Ю.В., звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подавши її 15 квітня 2023 року через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постанові 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

У цьому випадку скаржнику у касаційній скарзі необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник лише зазначив про постанову Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, проте не конкретизував в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій цієї норми та не обґрунтував подібність правовідносин у цій справі та у перелічених скаржником справах.

Також скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №580/556/20, від 22 квітня 2019 року у справі № 310/120/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Водночас скаржником не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у взаємозв`язку із вказаними вище підставами.

Наступною підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень, скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 в контексті подібних правовідносин.

Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Втім, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не обґрунтував у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Урешті доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матерборчук Юлія Володимирівна, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі №200/12120/21 повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяО.А. Губська