Постанова

від 29.10.2007 по справі 2-1/5592-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-1/5592-2006

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 жовтня 2007 р.                                                                                   № 2-1/5592-2006  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Швеця В.О., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Альянс КС”

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р.

у справі№ 2-1/5592-2006

господарського судуАвтономної Республіки Крим

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Альянс КС”

доДочірнього підприємства “Санаторій “Ударник”Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

пророзірвання договору та виділ в натурі частки майна, визнання права власності

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Корой Д.І., дов. № 05/7 від 15.05.2006 р. (у судовому засіданні 24.10.2007 р.)

відповідача:Шейкін О.М., дов. № б/н від 21.07.2006 р.;

третьої особи:Шейкін О.М., дов. № 04-12/1847 від 10.07.2007 р.;

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс КС” (далі –Товариство) звернулось з позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим, у якій просило розірвати укладений між ним та Дочірнім підприємством “Санаторій “Ударник” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі –Підприємство) договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 р.,  (далі – Договір № 0102011/2003-29), виділити на його користь частку майна в натурі з майна, яке є у їх спільній частковій власності та зобов'язати Підприємство не перешкоджати йому у здійсненні права власності щодо майна, яке є його власністю.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що воно та Підприємство виконали зобов'язання за Договором № 0102011/2003-29 щодо внесків у спільну діяльність у повному обсязі, проте після цього Підприємство систематично порушувало умови вказаного договору стосовно ведення спільної діяльності, у зв'язку з чим договір має бути розірвано на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України, а внесене на виконання зазначеного договору майно, яке є спільною частковою власністю, підлягає розподілу шляхом виділення на підставі ст. ст. 364, 1134 та 1141 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2006 р. до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі –Укрпрофоздоровниця).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р. (суддя Ковтун Л.О.) позовні вимоги Товариства задоволено. Рішення мотивовано тим, що Товариство довело факт систематичного невиконання Підприємством умов Договору № 0102011/2003-29, що є підставою для його розірвання та виділення майна на підставі норм Цивільного кодексу України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. (колегія суддів: Волков К.В., Лисенко В.А., Черткова І.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у частині позовних вимог Товариства про розірвання Договору № 0102011/2003-29 провадження у справі припинено, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова мотивована тим, що:

– постановою Севастопольс?ького апеляційного господар?ського суду від 23.06.2006 р. у справі № 2-1/6625-2006 господарського суду Автоно?мної Республіки Крим за позов?ом Товариства до Підприємств?а про стягнення 4 416 256,00 грн. було виз?нано недійсним Договір № 0102011/2003-29, а т?ому спір про розірвання вказа?ного договору є нікчемним та п?ідлягає припиненню на підста?ві п. 1-1 частини першої ст. 80 Господ?арського процесуального код?ексу України;

– майно, з якого Товариство вимагає виділити частку, не належить на праві спільної часткової власності Товариству та Підприємству, оскільки ними не додержано вимог законодавства України про державу реєстрацію такого права, а є власністю Підприємства, у зв'язку з чим застосування господарським судом першої інстанції при вирішенні спору ст. ст. 364 та 1134 Цивільного кодексу України  є помилковим.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р., прийнятою за результатами розгляду касаційної скарги громадянина Литви І. Коласа, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. залишено без змін як таку, що не стосується прав та обов'язків скаржника, оскільки він не є власником частки майна, яке є предметом спору.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та доповненнями до неї), у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що:

– постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р. у справі № 2-1/6625-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим, якою було визнано недійсним Договір № 0102011/2003-29, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2006 р.;

– ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2007 р. у справі № 2-8/1272.1-2007, якою також було визнано недійсним Договір № 0102011/2003-29, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р.;

– апеляційним господарським судом було неправильно застосовано ст. ст. 331, 1133 та 1134 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Додаток № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу Товариства, у який просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. –без змін. Вимоги, викладені у відзивах, Підприємство обґрунтовує тим, що усі доводи, викладені Товариством у касаційній скарзі, є безпідставними.

Укрпрофоздоровниця не скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслала, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.10.2007 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим  господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Швеця В.О. та Шаргала В.І.

У судовому засіданні 24.10.2007 р. оголошувалась перерва до 29.10.2007 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Апеляційним господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р. у справі № 2-1/6625-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Товариства до Підприємства було визнано недійсним Договір № 0102011/2003-29.

Відповідно до частини третьої ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова господарського суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Тобто, на момент прийняття господарським судом апеляційної інстанції постанови по даній справі постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р. у справі № 2-1/6625-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим набула законної сили.

Згідно з частиною другою ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З норм Глави 53 Цивільного кодексу України, яка має назву “УКЛАДЕННЯ, ЗМІНА І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ”, вбачається, що розірваним може бути лише договір, який є дійсним.

П. 1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що господарський суд другої інстанції обґрунтовано припинив провадження у частині позовних вимог Товариства про розірвання Договору № 0102011/2003-29, оскільки на момент вирішення спору вказаний договір було визнано недійсним, що виключало можливість його розірвання.

Твердження Товариства у касаційній скарзі про те, що постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р. у справі № 2-1/6625-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим, якою було визнано недійсним Договір № 0102011/2003-29, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2006 р., не може бути підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду по даній справі, оскільки, як зазначено вище, на момент її прийняття постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р. у справі № 2-1/6625-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим набула законної сили.

Проте, вказана обставина може бути підставою для перегляду постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. за нововиявленими обставинами у порядку, визначеному Розділом ХІІІ  “ПЕРЕГЛЯД РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ” Господарського процесуального кодексу України.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що  ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2007 р. у справі № 2-8/1272.1-2007, якою також було визнано недійсним Договір № 0102011/2003-29, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2007 р., є безпідставним, оскільки постанова господарського суду другої інстанції, яка оскаржується, не мотивована посиланням на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2007 р. у справі № 2-8/1272.1-2007, а тому факт скасування цієї ухвали не впливає на законність вказаної постанови.

Відповідно до частини першої ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з абзацом першим частини першої ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Беручи до уваги вказані норми Цивільного кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що Товариство не набуло права власності на майно, з якого вимагає виділити частку, а саме –на майно, яке було внеском Підприємства у спільну діяльність за Договором № 0102011/2003-29, хоча цей висновок було зроблено, виходячи з інших норм Цивільного кодексу України  норм Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, та норм Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс КС” залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. у справі № 2-1/5592-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          В.О. Швець

Суддя                                                                          В.І. Шаргало